Рішення № 78850094, 21.12.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2306/18

21 грудня 2018 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Гавіловської Х.М., представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач або ОСОБА_3О.) 31.10.2018 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.04.2018 №160830-1305-191812, №160830-1305-19181 та №160830-1305-1918.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що зважаючи на норми п.288.1, п.288.4 ст.288, п.289.1, п.289.2 ст.289 ПК України, не передбачено проведення індексації орендної плати, натомість підлягає індексації нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Стверджує, що в укладеному між позивачем та Великогаївською сільською радою договорі оренди земельної ділянки чітко встановлений розмір орендної плати, який є істотною умовою договору. Зазначає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень фактично в односторонньому порядку змінив умови договору оренди земельної ділянки в частині визначення (збільшення) розміру орендної плати, що в свою чергу є порушенням умов договору оренди та норм матеріального права, зокрема ст.651 ЦК України та ст. 23 Закону України «Про оренду землі».

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача подав 26.11.2018 відзив на адміністративний позов (аркуш справи 45-47) в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає оскаржувані рішення такими, що прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства. Зазначив, що відповідно до п.289.1 ст.289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Крім того, згідно п.289.2 ст.289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року. Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки для земель несільськогосподарського призначення складає 1,06.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав та мотивів.

Згідно з наявними в матеріалах справи доказами, встановлено, що між ОСОБА_3 та Великогаївської сільською радою укладено договір оренди землі від 18.09.2015 (далі Договір), предметом якого є надання Орендодавцем (Великогаївською сільською радою) в платне користування (оренду) ОСОБА_3 (Орендар) земельну ділянку, яка розташована за адресою: вул. Галицька, 30, с.Великі Гаї, Тернопільського району Тернопільської області (аркуш справи 17-19).

В пункті 2 Договору визначено розмір земельної ділянки, а саме 0,1900 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 315951,00 гривень (п. 5 Договору).

Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату у грошовій формі. Розмір річної орендної плати складає 25276,08 грн., що становить 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься у строк до 12-го числа кожного місяця в розмірі 2106,34 грн (п.9 Договору).

Відповідно до п. 11 Договору орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок Великогаївської сільської ради.

Згідно з п. 10 Договору визначено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки землі.

Також п.31 Договору до обов'язків орендаря входить самостійно проводити визначення конкретного розміру орендної плати з урахуванням коефіцієнта індексації грошової оцінки землі.

ГУ ДФС у Тернопільській області 19.04.2018 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №160830-1305-191812, яким визначено ОСОБА_3 суму податкового зобов'язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 26561,79 грн (аркуш справи 8);

- №160830-1305-19181, яким визначено ОСОБА_3 суму податкового зобов'язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 38393,86 грн (аркуш справи 10);

- №160830-1305-1918, яким визначено ОСОБА_3 суму податкового зобов'язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 27454,24 грн (аркуш справи 9).

Окрім того, в матеріалах справи наявний лист №2442/6/19-00-13-05/16280 від 13.08.2018, яким ГУ ДФС у Тернопільській області повідомило, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі становить: 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь, 2016 рік - для сільськогосподарських угідь та 1,0 для земель несільськогосподарського призначення - 1,06, 2017 рік - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався такими нормами законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (ст.17 ЗК України).

Згідно з ч.3 ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч.1 ст.124 ЗК України).

Згідно з п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України (далі ПК України) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п. 288.4 ст. 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

ПК України у пункті 288.5 статті 288 визначає тільки обмеження щодо максимального та мінімального розміру орендної плати за землю. За цим виключенням, питання щодо розміру орендної плати регулюються виключно договором оренди.

Індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена пунктом 289.1 ст. 289 ПК України, відповідно до якого для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель (п. 289.2 ст. 289 ПК України). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Суд дійшов висновку, що нормами ПК України не передбачено проведення індексації орендної плати, натомість індексації підлягає нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Частиною першою статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною другою зазначеної статті зокрема визначена така підстава виникнення цивільних прав і обов`язків як договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлений принцип «свободи договору», відповідно до якого на підставі статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Поряд з цим в частині першій статті 651 ЦК України зазначається, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічна правова норма міститься і в Законі України «Про оренду землі»: орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін (ч.1 ст. 23 Закону України «Про оренду землі»).

Суд звертає увагу, що в самому Договорі (п.36) сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Тобто одностороння зміна умов договору не допускається.

Отже, суд погоджується з доводами позивача, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень фактично в односторонньому порядку змінив умови Договору в частині визначення (збільшення) розміру орендної плати, що у свою чергу є порушенням умов Договору та норм матеріального права, зокрема, ст.651 ЦК України та ст. 23 Закону України «Про оренду землі».

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства.

Таким чином, зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати за 2016, 2017 та 2018 роки за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України щодо відносин оподаткування, розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір земельного податку, встановлений для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Наведене відповідає висновкам щодо застосування норм права, викладеним у рішенні Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.06.2018 справа №813/3819/17.

Враховуючи викладене, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення прийнятті в порушенням норм Податкового кодексу України, тому підлягають скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Із врахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що оскільки суб'єктом владних повноважень в ході судового розгляду не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятих ним рішень, не спростовано доводи позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з приписів ст.139 КАС України, відповідно до яких, у разі задоволення позову сторони, яка не суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 19.04.2018 №160830-1305-191812, № 160830-1305-1918 та № 160830-1305-19181.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області в користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 2 115 грн сплачений згідно квитанції №989 від 24.10.2018.

Реквізити сторін: позивач - ОСОБА_3: 46011, м.Тернопіль, вул.Толстого, 17, РНОКПП НОМЕР_1;

відповідач - ГУ ДФС у Тернопільській області: 46003, м.Тернопіль, вул.Білецька, 1, код ЄДРПОУ 39403535.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 грудня 2018 року.

Головуючий суддяОсташ А.В.

копія вірна

СуддяОсташ А.В.