Рішення № 78849887, 11.12.2018, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/1322/17

Провадження № 2/342/169/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Ничик Г.І.,

за участю: секретарів судового засідання Козаченко Л.Д., Гев'юк М.М., Петруняк Н.А., представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - в.о. державного нотаріуса Городенківської районної державної нотаріальної контори Білоконь К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городенка справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації права особистої власності відповідача на 1 /2 частину житлового будинку з господарськими прибудовами (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Городенківська районна державна нотаріальна контора та державний реєстратор Городенківського ЦНАП Городенківської РДА),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, в якому просить: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 30.06.1995 р., видане державним нотаріусом Городенківської районної державної нотаріальної контори Паньків Д.М. на ім'я ОСОБА_2, на 1 /2 частину житлового будинку з господарськими прибудовами, що знаходяться в с. Стрільче Городенківського району Івано-Франківської області, який належав померлому ОСОБА_7; скасувати державну реєстрацію права особистої власності ОСОБА_2 на 1 /2 частину житлового будинку з господарськими прибудовами, що знаходяться в с. Стрільче Городенківського району, проведену на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, вчинену Городенківською ДНК 30.06.1995р. за № 219, внесену в реєстрову книгу 25.07.1995 року під № 23. Позовні вимоги мотивував тим, що в його власності перебувають земельні ділянки та половина житлового будинку по АДРЕСА_1, де він зареєстрований і постійно проживає. Друга половина цього будинку належала його батькові - ОСОБА_7. Останній помер ІНФОРМАЦІЯ_18. Свідоцтво про право на спадщину позивач не оформляв, оскільки постійно проживає в цьому будинку. Як спадкоємець, який фактично прийняв спадщину, позивач в листопаді 2017 року звернувся в Городенківську державну нотаріальну контору з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на належну батькові половину будинку. Постановою від 05.12.2017 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з тим, що на вказану половину будинку уже отримала свідоцтво про право на спадщину за законом сестра позивача ОСОБА_2. Позивач вважає свідоцтво про право на спадщину за законом від 30.06.1995 року, видане Городенківською державною нотаріальною конторою у спадковій справі №142 на ім'я ОСОБА_2 незаконним та таким, що підлягає скасуванню, зазначаючи такі підстави. Їх батьки ОСОБА_9 та ОСОБА_7 мали двох дітей - позивача і відповідачку. Мати сторін ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_19, батько ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_18. На час його смерті був чинним Цивільний кодекс України 1963 р. Позивач постійно, з часу свого народження і по даний час зареєстрований та проживає у житловому будинку по АДРЕСА_1, який належав йому та батькові на праві спільної часткової власності, по 1 /2 кожному, без реального виділу часток. Фактично вони проживали спільно, користувалися одними й тими ж предметами домашнього вжитку, мали спільний побут. Позивач здійснював догляд за батьком, після його смерті - проводив його поховання. Відповідачка в цей час була зареєстрована у м. Івано-Франківську, проживала в м. Городенка, до батька навідувалася рідко, матеріальної допомоги йому не надавала. Позивач зазначає в позові, що згідно п.117 Інструкції про порядок вчинення нотаріальний нотаріусами України, затвердженої наказом Мін'юсту від 14.06.1994 року, яка діяла на час видачі оспорюваного свідоцтва, - видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві. Якщо до складу спадкового майна входить жилий будинок та інше нерухоме майно, що підлягає реєстрації, державний нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, а в місцевостях, де інвентаризація не проводилась, - довідку виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів. В порушення ст.97 цієї Інструкції державний нотаріус не повідомив позивача про відкриття спадщини, хоча був зобов'язаний це зробити. А відповідачка для отримання свідоцтва про право на спадщину повинна була подати нотаріусу свідоцтво про право власності на спадковий житловий будинок, який перебуває у спільній частковій власності, та довідку сільської ради про осіб, зареєстрованих в спадковому будинку, зокрема про позивача, який проживав у спадковому житловому будинку. Нотаріус повинен був сповістити позивача про заведення спадкової справи. З невідомих позивачу причин він не був закликаний до спадкування, і в такий спосіб його було незаконно позбавлено частки у спадщині його батька. На час смерті батька позивач жив разом з ним, вони вели спільне господарство, що доводиться довідкою Стрільченської сільської ради № 1401 віз 08.11.2017 року. Після смерті батька позивач фактично вступив в управління спадковим майном: продовжує проживати у житловому будинку, утримує його в належному стані, обробляє земельну ділянку. Тобто, своїми діями фактично прийняв спадщину, однак оформити свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі позивач не може через незаконну видачу свідоцтва про право на спадщину на користь відповідачки у справі на все спадкове майно. Позивач просить задовольнити його позовні вимоги, в позові покликається на положення ст.ст. 524,529,548,549 ЦК України (в редакції 1963р.), ст.ст. 1268,1296, 1297,1299, 1301 ЦК України, ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно Ухвали суду від 28.12.2017 р. до участі в справі, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, залучено Городенківську районну державну нотаріальну контору та державного реєстратора Городенківського ЦНАП (Центру надання адміністративних послуг) Городенківської районної державної адміністрації.

Відповідачка подала відзив на позовну заяву, зазначила, що з позовними вимогами не згідна, позов вважає безпідставним, так як на момент смерті батько проживав один, двір батька відносився до робітничого типу, про це свідчить копія довідки Стрільченської сільської ради № 112 від 09.11.1993р. Позивачу ОСОБА_5 було відомо про те, що відповідачка успадкувала 1/ 2 частину будинку. Позивач став власником другої половини будинку на підставі рішення Стрільченської сільської ради від 25.11.2003р., Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 23.02.2004 р. йому було видане свідоцтво на 1/ 2 частину будинку, тому що інша частина вже була успадкована нею. Відповідачка зазначає, що вона дозволила позивачеві, як брату, користуватись своєю половиною будинку, але це не означає, що позивач мав право і на її половину будинку під надуманою підставою про прийняття батькової спадщини після його смерті, що він не знав про успадкування нею половини будинку.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Центру надання адміністративних послуг Городенківської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, до суду поступило письмове повідомлення, в якому зазначено, що проти позову не заперечують та просять розгляд справи проводити без участі державного реєстратора сектору державної реєстрації Центру надання адміністративних послуг Городенківської районної державної адміністрації.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з наведених в позові підстав, просить позов задовольнити, враховуючи те, що проживаючи разом із спадкодавцем на день його смерті, позивач ОСОБА_5 фактично прийняв спадщину. Незважаючи на те, що він не звертався безпосередньо після смерті батька для отримання свідоцтва про право на спадщину, відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Крім того, представник зазначила, що ознайомившись із спадковою справою, заведеною після смерті батька позивача і відповідачки ОСОБА_7, було встановлено, що в довідці № 49, виданій Стрільченською сільською радою ОСОБА_2 для пред'явлення в нотаріальну контору зазначено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_18, не залишивши заповіту; згідно записів погосподарської книги № 6 Стрільченської сільської ради (особовий рахунок НОМЕР_1) за ним рахувався житловий будинок в с. Стрільче, живими є спадкоємці померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_2, 1937 року народження, проживає в м. Городенка, ОСОБА_5, 1935 року народження, проживає в с. Стрільче Городенківського району. Незважаючи на це, нотаріусом, в порушення вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, не було закликано до спадкування позивача ОСОБА_5 Відповідно до норм ЦК до спадкоємця можуть перейти тільки ті права, які належали спадкодавцеві на час його смерті. Наявне в спадковій справі Свідоцтво про право особистої власності ОСОБА_7 на право власності на половину житлового будинку в АДРЕСА_2 видане 15.06.1994р. на підставі Рішення Стрільченської сільської ради від 28.04.1994 р., тобто після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_18. Оскільки після смерті померла особа не могла набути право власності, тому видане 30.06.1995 р. свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким відповідачка успадкувала на 1 /2 частину житлового будинку з господарськими прибудовами, що знаходяться в с. Стрільче Городенківського району Івано-Франківської області - є недійсним. З оглянутих в судовому засіданні погосподарських книг Стрільченської сільської ради встановлено, що зареєстровані два погосподарських номери на один житловий будинок за однією адресою - по вул. Залевадівська, 9 (колишня вул. Комсомольська, 9) в с. Стрільче, описані ідентичні характеристики цього будинку щодо його площі. З пояснень секретаря Стрільченської сільської ради їй відомо, що в той час два особові рахунки на один житловий будинок, розташований за однією адресою відкривали для того, щоб отримувати подвійну норму твердого палива. Отже, в одному і тому самому житловому будинку проживали як батько, спадкодавець ОСОБА_7, так і син - позивач ОСОБА_5; відповідачка не проживала разом з батьком на час його смерті і у визначений ст. 549 ЦК України (в редакції 1963р.) шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця не звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, заяву вона подала до нотаріальної контори 20 червня 1995р., дата подання заяви містить виправлення.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні позов не визнали. Відповідачка посилається на те, що вона має довідку Стрільченської сільської ради № 112 від 09.11.1993р., підписану головою сільської ради Є. Ротерманом, якою стверджено, що рішення виконкому сільської ради про відкриття господарського номера ОСОБА_5 в господарстві ОСОБА_7 в архівних документах відсутнє; господарство ОСОБА_7 вважалось двором робітника, він на момент смерті жив сам. Згадана довідка має посилання на те, що вона видана для пред'явлення в Городенківський районний суд. Однак, для розгляду якої справи в суді в 1993 р. така довідка була нею вибрана, відповідачка не пояснила. Ствердила, що цю довідку нотаріусу при поданні документів для успадкування належного її батькові майна вона не подавала. Довідка Стрільченської сільської ради № 1401 від 08.12.2017 р., підписана теперішнім сільським головою, яка долучена до матеріалів справи позивачем, є «липовою», бо її брат (позивач ОСОБА_5) з татом разом не жили, про це можуть сказати люди з села. Батько був власником хати, мати померла ІНФОРМАЦІЯ_20. Батько одружився вдруге після Магадану, він був реабілітований, його друга жінка називалась ОСОБА_11, отримувала посилки з Канади; з нею батько прожив приблизно 10 років, жили в с. Стрільче. Після смерті другої дружини батько продовжував жити у великій кімнаті, а в інших кімнатах будинку жив брат з сім'єю. Брат одружився в 1965 р. Знає, що була побудована літня кухня, хто будував і коли саме, - не знає. Також пригадала, що в будинку, де жили її батько, брат з сім'єю, ще жила бабуся. Щодо наявної в заведеній після смерті ОСОБА_7 спадковій справі нотаріальної контори довідки Стрільченської сільської ради № 49 про двох спадкоємців (її та її брата ОСОБА_5) відповідачка пояснила, що таку довідку може вона й подавала нотаріусу, але тоді вона не хотіла згадувати про брата, тому що він задушив батька, тому не повідомляла позивача про оформлення нею документів на спадкове майно. З приводу її звинувачень, що брат винен в смерті батька, - в міліцію не зверталась. За свідоцтвом про смерть батька ОСОБА_7, - причина смерті ішемічна хвороба серця. Поховання батька здійснював брат. Дублікат свідоцтва про право власності батька на половину будинку дійсно був виданий в 1994 р., а батько помер в листопаді 1992р. Цей дублікат вона подавала нотаріусу. Спадкова справа № 142, зареєстрована в реєстрі за № 219, це не фальшивка, тому що вона прийняла спадщину. Ніхто не дозволяв і не заперечував братові жити з татом в хаті. З слів батька їй відомо, що декілька разів нотаріус Паньків Д.М. переказував, щоб вона прийшла до нотаріальної контори для того, щоб батько склав в її користь заповіт. Але батько помер, не залишивши заповіту. На момент смерті батька вона фактично проживала в АДРЕСА_3, а була зареєстрована в м. Івано-Франківську в квартирі, яку отримав її чоловік. Також відповідачка пояснила, що братова дочка ОСОБА_12 приходила до неї купувати хату.

Представник відповідача суду показав, що на момент смерті батько сторін проживав один, про це свідчить довідка Стрільченської сільської ради № 112 від 09.11.1993 року, його двір відносився до робітничого типу; копія такої довідки додана відповідачкою до відзиву на позов. З погосподарських книг Стрільченської сільської ради слідує, що під НОМЕР_1 проживав ОСОБА_7, а в цьому самому будинку під іншим номером значилось господарство ОСОБА_5. Але позивач ОСОБА_5 став власником другої половини будинку на підставі рішення Стрільченської сільської ради від 25.11.2003 року, зареєстрував власність 23.02.2004р., йому було видане свідоцтво про право власності на 1/ 2 частину будинку, в той час інша 1 /2 частина вже була успадкована відповідачкою ОСОБА_2 Наведене свідчить про те, що до смерті батька позивач не був власником половини будинку. Стосовно того, як, кому, по чиїй заяві видавалось свідоцтво про право власності на частину будинку спадкодавця ОСОБА_7 в 1994р. йому невідомо. Пояснив, що з розмови із ОСОБА_5 йому відомо, що хата побудована до 1939 р. Так як позивач не надав доказів, що він був власником половини будинку на день смерті його батька, не доказав, що вони разом жили на час смерті батька, тому позовні вимоги є безпідставними. Також представник вважає, що позивач знав про те, що відповідачка успадкувала належну батькові частину будинку, він пропустив визначений ст. 257 ЦК України строк позовної давності, тому відповідно до ст. 267 згаданого кодексу просить відмовити в позові за пропуском строку.

Допитана судом представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Городенківської районної державної нотаріальної контори, в.о. державного нотаріуса Городенківської районної державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Білоконь К.С., суду показала, що з наявної в нотаріальній конторі спадкової справи слідує, що 20.06.1995 р. до нотаріальної контори поступила заява ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про права на спадщину на 1/ 2 житлового будинку. В спадковій справі є довідка, видана виконкомом Стрільченської сільської ради ОСОБА_2 для пред'явлення в нотаріальну контору, в якій зазначено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_18, не залишивши заповіту; згідно записів погосподарської книги № 6 Стрільченської сільської ради (особовий рахунок НОМЕР_1) за ним рахувався житловий будинок в с. Стрільче, живими є спадкоємці померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_2, проживає в м. Городенка, ОСОБА_5, проживає в с. Стрільче Городенківського району. Інших заяв про видачу свідоцтва про право на спадщину на той час не було. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус керувався Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій. В той час доказом вступу в управління чи володіння майном могли бути наявність у спадкоємця документів, які належали спадкодавцю. Чому не був запрошений інший спадкоємець ОСОБА_5, який згаданий в довідці сільської ради, чому в той час ним не була подана заява, вона відповісти не може, Хоча вважає, що нотаріус мав би встановити, де живе цей спадкоємець, від цього залежить, чи прийняв він спадщину. В п.113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції УРСР, яка діяла до 2004р. зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини до 6 місяців. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців. До введення в дію нового Цивільного кодексу України нотаріуси приймали до уваги документи про право власності на нерухоме майно, яке було зареєстроване органами БТІ, навіть якщо свідоцтво про право власності було видане після смерті спадкодавця.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідачку, її представника, представника третьої особи - Городенківської районної державної нотаріальної контори, свідків, дослідивши письмові докази, дійшов наступного.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, серед інших, можуть бути: визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення. Ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Ч. 1 cт.76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Із копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 позивача ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, виданого 08.08.2016 р. Городенківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, встановлено, що він народився в с. Стрільче Городенківського району, його батьками є: ОСОБА_7 та ОСОБА_9, актовий запис № 22 від 29 квітня 1935 р. по с. Стрільче Городенківського району Івано-Франківської області.

Надана Городенківською районною державною нотаріальною конторою копія спадкової справи № 142/1995 містить копії: Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, виданого 27.06.1952 р. Городенка ЗАГС, згідно з яким вона народилась в с. Стрільче Городенківського району, її батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_9, актовий запис № 39; та свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_4, яким стверджено, що 08.04.1962 р. було зареєстроване одруження ОСОБА_15 та ОСОБА_2, останній після реєстрації одруження присвоєне прізвище ОСОБА_2, актовий запис Болехів ЗАГС за № 34.

Наведеним стверджено, що позивач ОСОБА_5 та відповідачка ОСОБА_2 є рідними братом і сестрою.

З показань відповідачки суду відомо, що мати сторін ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_20. Їх батько ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_18 у віці 84 роки в с. Стрільче Городенківського району, актовий запис за № 25 від 18.11.1992 р., що підтверджено ксерокопією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5, виданого 18.11.1992 р. Стрільченською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області, а також наявною в спадковій справі копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6, виданою 11.05.1995р. Внаслідок його смерті відкрилася спадщина.

Ч.3 ст.5 Цивільного кодексу України (2003 р.), який набрав чинності з 01.01.2004 р., визначено: якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Згідно п. 4-5 Прикінцевих та перехідних положень згаданого ЦК - цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Оскільки ОСОБА_7 помер до 01.01.2004 р., до спадкових правовідносини, підставою виникнення яких стала його смерть, застосовується ЦК УРСР (1963 р.) Згідно з ст. 524 згаданого кодексу спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом; спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він протягом 6 місяців фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до ст.101 ЦК УРСР - в особистій власності громадянина може бути один жилий будинок (або частина його). У подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей може бути тільки один жилий будинок (або частина його), що

належить на праві особистої власності одному з них або є в їх спільній власності. Право власності одного або кількох громадян (подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей) на частину будинку не позбавляє права інших з цих громадян мати у власності другу частину (частини) цього ж будинку.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.91 р. № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Із довідки-характеристики № 217, виданої Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації в травні 1995 р. ОСОБА_2 для пред'явлення в нотаріальну контору з метою отримання свідоцтва про право на спадщину на половину будинку АДРЕСА_1 слідує, що будинок побудований в 1936р.

Із записів в оглянутих в судовому засіданні погосподарських книгах Стрільченської сільської ради, ведення яких передбачалось ст. 13 Закону УРСР «Про сільську Раду депутатів трудящих Української РСР», а порядок їх ведення визначався вказівками ЦСУ СРСР, представлених секретарем сільської ради ОСОБА_16, допитаним судом в якості свідка, встановлено, що господарство по АДРЕСА_1 (попередня назва АДРЕСА_1), відносилось до суспільної групи - робітничий двір, два особові рахунки:

- в 1983-1985 роках погосподарська книга № 1: особовий рахунок НОМЕР_7, проживав ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, голова сім'ї; особовий рахунок НОМЕР_8, проживали ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9 голова сім'ї, ОСОБА_17,ІНФОРМАЦІЯ_10 дружина, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_11 дочка, ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_12 дочка, ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_13, внучка. В обох особових рахунках земля під будівлями 0,01га, жилий будинок 1939 року збудування, загальна площа 42 кв.м.;

- в 1986-1990 роках погосподарська книга № 6: особовий рахунок НОМЕР_8, проживав ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_14, голова сім'ї; особовий рахунок НОМЕР_9, проживали ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9 голова сім'ї, ОСОБА_17,ІНФОРМАЦІЯ_10 дружина, ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_12 дочка. В обох особових рахунках земля під будівлями 0,01га, жилий будинок 1939 року збудування, загальна площа 42 кв.м., житлова площа 30 кв.м.;

- в 1991-1995 роках погосподарська книга № 11: особовий рахунок НОМЕР_10, проживав ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_14, голова сім'ї; у відмітці про вибуття зазначено: помер, а/з № 25 ,ІНФОРМАЦІЯ_18, господарство закрите; особовий рахунок НОМЕР_11, проживали ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9 голова сім'ї, ОСОБА_17,ІНФОРМАЦІЯ_15 дружина, ОСОБА_21,ІНФОРМАЦІЯ_16 внучка;

- в 1996-2000 роках погосподарська книга № 6: особовий рахунок НОМЕР_12, проживали ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9 голова сім'ї, ОСОБА_17,ІНФОРМАЦІЯ_15 дружина; земля під будівлями для обслуговування житлового будинку 0,25 га.

Наведене підтверджує, що ОСОБА_7 та його син ОСОБА_5 фактично мали у власності по 1/ 2 частині житлового будинку по АДРЕСА_1 в с. Стрільче.

Стаття 549 ЦК УРСР, на відміну від положень чинного законодавства, серед способів прийняття спадщини передбачала і фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном. Спадщина ОСОБА_7 складається з майна - половини житлового будинку, що потребує управління, тобто певних дій спадкоємця, спрямованих на збереження майна і нормального користування ним відповідно до його призначення. Управління спадковим майном не завжди поєднується з його володінням, тому ст. 549 встановлювала альтернативне правило, вимагаючи вступу спадкоємця в управління або володіння спадковим майном.

Довідкою виконкому Стрільченської сільської ради № 1242 від 22.09.2017р. стверджено, що на момент смерті ОСОБА_7 (а/з № 25 від ІНФОРМАЦІЯ_18) він був зареєстрований і проживав в АДРЕСА_1. Із довідки виконкому Стрільченської сільської ради № 1401, виданої 08.11.2017 р., слідує, що на момент смерті ОСОБА_7 (а/з № 25 від ІНФОРМАЦІЯ_18) його син ОСОБА_5 (1935 р.н.) проживав разом з ним в господарстві за адресою - АДРЕСА_1.

На час смерті батька ОСОБА_7 ( на ІНФОРМАЦІЯ_18) позивач ОСОБА_5 проживав разом з спадкодавцем, після смерті батька продовжує проживати в цілому житловому будинку АДРЕСА_1, він прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_7, як спадкоємець першої черги за законом, який фактично вступив у володіння спадковим майном, так як вчиняв і вчиняє дії щодо збереження майна (половини належного спадкодавцеві житлового будинку) і нормального користування ним відповідно до його призначення.

Наявна в спадковій справі № 142/1995, додана до заяви відповідачки ОСОБА_2 про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7, копія дублікату свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого 15.06.1994 р. виконавчим комітетом Стрільченської сільської ради посвідчує, що на підставі рішення виконкому Стрільченської сільської ради від 28 квітня 1994р. ОСОБА_7 в половині належить жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1, запис в Реєстрову книгу Коломийського МБТІ № 23 від 20 червня 1995 р.

Коротка технічна характеристика на будівлі і споруди в АДРЕСА_1, що міститься на звороті Довідки-характеристики на 1/ 2 частку жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1, свідчить про наявність за цією адресою: житлового будинку, позначеного в плані літерою «А» (розмір жилої площі 58,9 кв.м), літньої кухні, позначеної в плані літерою «В», стайні, позначеної в плані літерою «Б». В той час як з показань відповідачки та свідків в судовому засіданні встановлено, що літня кухня була побудована позивачем ОСОБА_5, а згідно оглянутих в судовому засіданні погосподарських книг Стрільченської сільської ради з за 1983 -1990 роки стайня (1969 року побудови) була зазначена в інших будівлях тільки по особових рахунках ОСОБА_5, а в особових рахунках ОСОБА_7 такі записи відсутні.

П. 124 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР,затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 р. N 45/5, чинної на час смерті спадкодавця ОСОБА_7 (на ІНФОРМАЦІЯ_18.), яка втратила чинність від 07.07.1994р., передбачав, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Доказом вступу в управління чи володіння майном, зокрема, можуть бути: довідка виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взяте майно спадкодавця; запис в паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку в період шести місяців після дня смерті спадкодавця. Також доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може служити наявність у спадкоємців технічного паспорту на автомобіль чи мотоцикл або свідоцтва на моточовен та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користуватися яким можливо лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

На час отримання відповідачкою ОСОБА_2 Свідоцтва від 30.06.1995 р. про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_7 - на 1 /2 частину житлового будинку розміром житлової площі 58,9 кв. м з господарськими прибудовами, що знаходяться в с. Стрільче, який належав померлому ОСОБА_7 на підставі свідоцтва на право власності, виданого с/радою с. Стрільче 15.06.1994 р. згідно рішення від 28.03.1994р., була чинною Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994р. П.113 згаданої Інструкції визначав, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу).

Як в судовому засіданні пояснювала в.о. державного нотаріуса Городенківської РДНК Білоконь К.С., доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном в той час була наявність у спадкоємців державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього, які приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців. До введення в дію Цивільного кодексу України не було заборони приймати до уваги документи про право власності на нерухоме майно, яке було зареєстроване органами БТІ, якщо свідоцтво про право власності було видане після смерті спадкодавця.

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_7, як спадкоємець першої черги за законом, який фактично вступив у володіння спадковим майном, що надала нотаріусу документи про власність спадкодавця на половину жилого будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1. А також спростовуються посилання представника позивача про наявність підстав для повного визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.06.1995 р., видане державним нотаріусом Городенківської районної державної нотаріальної контори Паньків Д.М. на ім'я ОСОБА_2 на 1 /2 частину житлового будинку.

Наявна в спадковій справі довідка № 49 без номера, видана Стрільченською сільською радою народних депутатів ОСОБА_2 для пред'явлення в нотаріальну контору містить інформацію, що згідно записів погосподарської книги № 6 Стрільченської сільської ради (особовий рахунок НОМЕР_1) за ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_18, не залишивши заповіту, рахувався житловий будинок в с. Стрільче, і що живими є спадкоємці померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_2, 1937 року народження, проживає в м. Городенка, ОСОБА_5, 1935 року народження, проживає в с. Стрільче Городенківського району.

З показань свідка ОСОБА_22,1934 року народження, жительки с. Стрільче, яка до одруження проживала по сусідству з Скакунами вул. Залевадівська встановлено, що після смерті дружини ОСОБА_7, залишився проживати з двома дітьми і своєю мамою. Відповідачку ОСОБА_2 в дитинстві називали «ОСОБА_2» а її брата (позивача) називали «ОСОБА_5». Бездітна «тета» забрала ОСОБА_2 до себе в м. Городенка, виховувала її. В даний час відповідачка продовжує жити в тетиній хаті. Коли батько ОСОБА_7 пішов в армію, був засуджений, ОСОБА_5 проживав з бабкою АДРЕСА_1. Його батько ОСОБА_7 повернувся до цієї хати, оженився другий раз, привів сюди дружину. Вони жили на одному подвір'ї, в одному будинку, вхід до хати був один, одні сіни, займали різні кімнати. З дружиною позивача ОСОБА_23 вона разом працювала в школі, деколи приходила до них додому, хоча в той час вже не була їх близькою сусідкою, так як після одруження змінила місце проживання. Коли приходила до них після смерті мачухи, вона бачила, як батько разом з сином ОСОБА_5 та його дружиною обідав, випасав їхню корову, сім'я позивача з батьком позивача вели разом господарство. Будинок опалювався одним газовим котлом, оплачував за газ ОСОБА_5. Він же проводив похорон бабки, мачухи, батька. Останні роки перед смертю батько позивача мав склероз, за ним доглядали ОСОБА_5, його дружина ОСОБА_23. Також свідок пояснила, що ОСОБА_5 з сім'єю проводили ремонт будинку - обмурували, зробили набризк, поміняли вікна, надворі збудували літню кухню, пивницю.

Допитані судом свідки ОСОБА_24, ОСОБА_25, жителі с. Стрільче, пояснили, що ОСОБА_5 на час смерті батька ОСОБА_7 жили разом в АДРЕСА_1. ОСОБА_5 з дружиною ОСОБА_17 робили похорони бабці, мачусі, яку називали «мачоха» і батькові. Зокрема, свідок ОСОБА_24 пояснила, що працювала в Стрільченській школі разом з ОСОБА_17, яка була вчителькою в тому класі, в якому вона була вихователем на групі продовженого дня. Неодноразово бувала в гостях у ОСОБА_23 Після смерті мачухи позивача вона особисто бачила, що батько харчувався в літній кухні, їсти варила ОСОБА_17. У ОСОБА_7 був склероз, його доглядали ОСОБА_5 та ОСОБА_17. Одночасно свідки пояснили, що другий вхід до хати, де живуть ОСОБА_5, вони облаштували, коли проводили ремонт будинку і робити ванну кімнату.

Відповідно до ч.1 ст. 529 ЦК УРСР спадкоємці першої черги спадкують в рівних частках. Так як дочка спадкодавця ОСОБА_2 на час смерті не проживала разом із спадкодавцем, що слідує з поданої нею заяви та з вищезгаданої довідки сільської ради № 49, а спадкодавець на час смерті проживав в с. Стрільче, нотаріус не встановив коло спадкоємців першої черги за законом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 При видачі 30.06.1995 р. ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7, нотаріусом не враховано, що син спадкодавця також прийняв спадщину, а свідоцтво було видане дочці на все належне спадкодавцю майно - на 1/ 2 частину будинку, в той час як рівними частками дітей спадкодавця: сина (позивача ОСОБА_5) та дочки (відповідачки ОСОБА_2) повинні бути по 1/ 4 частині будинку.

Згідно ч.2 ст.548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкодавцеві з моменту відкриття спадщини. Відповідно до п. 123 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР від 31 жовтня 1975 р. N 45/5 та п. 112 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 14.06.1994р. - видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Із матеріалів спадкової справи № 142/1995р. судом встановлено, що позивач, спадкоємець першої черги за законом, з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_18, звернувся до Городенківської районної державної нотаріальної контори 16.11.2017р., зазначивши, що він прийняв спадщину, так як проживав та був зареєстрований разом з померлим на час смерті, де й проживає по даний час. З відмітки про місце проживання в його паспорті слідує, що з 07.05.1980 р. він проживає в с. Стрільче, місце проживання не змінював.

Постановою від 05.12.2017 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_7, на 1 /2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що на вказану половину будинку уже отримала свідоцтво про право на спадщину за законом сестра позивача ОСОБА_2.

Відповідно до вимог ст. 71 ЦК УРСР, чинного до 01.01.2004 р., загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Згідно із статтею 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові, якщо суд не визнає причину пропуску цього строку поважною. Аналогічні норми містяться і в ст. 257 ЦК України: загальна позовна давність (тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, представник відповідачки також зазначав, що позивачем пропущений установлений ст. 257 ЦК України строк позовної давності, тому просив відмовити в позові за пропуском строку.

Судом встановлено, що про порушення свого права на спадкування після смерті батька позивач ОСОБА_5 довідався з Постанови нотаріуса від 05.12.2017 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Посилання відповідачки та її представника на те, що позивач знав (без уточнення з якого часу і з якого джерела), що його сестра - відповідачка ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину, не підтверджене належними та допустимими доказами. Їх посилання на те, що дочка позивача ОСОБА_12 з приводу придбання успадкованої відповідачкою частки будинку мала розмову з відповідачкою, не знайшло підтвердження в ході судового розгляду; учасники справи та їх представники не заявляли клопотання про допит ОСОБА_12, як свідка.

Виходячи з наведеного, суд приходить до переконання про те, що позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.06.1995 р., виданого державним нотаріусом Городенківської районної державної нотаріальної контори Паньків Д.М. на ім'я ОСОБА_2, слід задовольнити частково, в частині визнання недійсним згаданого свідоцтва на 1 /4 частину житлового будинку з господарськими прибудовами, що знаходяться по АДРЕСА_1.

Ст. 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду. Частина 2 згаданої статті визначає, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Із задоволення вимог про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.06.1995 р., виданого державним нотаріусом на ім'я ОСОБА_2, на 1 /4 частину житлового будинку з господарськими прибудовами, що знаходяться по АДРЕСА_1 Городенківського району Івано-Франківської області, слідує задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації права особистої власності ОСОБА_2 в частині 1 /4 частини житлового будинку з господарськими прибудовами, що знаходяться в с. Стрільче Городенківського району, яка проведена на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, вчинену Городенківською ДНК 30.06.1995р. за № 219, внесену в реєстрову книгу 25.07.1995 року під № 23.

На підставі ст.ст. 71,80, 101,524,548,549 ЦК УРСР, ст.ст. 5,16,182,257,267 ЦК України, ст.ст.1,2, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 13 Закону УРСР «Про сільську Раду депутатів трудящих Української РСР», п.123, п. 124 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР від 31 жовтня 1975 р., п. 112, п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 14.06.1994р., керуючись ст.ст. 76-81, 211, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 30.06.1995 р., видане державним нотаріусом Городенківської районної державної нотаріальної контори Паньків Д.М. на ім'я ОСОБА_2, в частині 1 /4 частини житлового будинку з господарськими прибудовами, що знаходяться по АДРЕСА_1 Городенківського району Івано-Франківської області, що належав ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_18.

Скасувати державну реєстрацію права особистої власності ОСОБА_2 на 1 /4 частину житлового будинку з господарськими прибудовами, що знаходяться в с. Стрільче Городенківського району, яка проведена на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, вчинену Городенківською ДНК 30.06.1995р. за № 219, внесену в реєстрову книгу 25.07.1995 року під № 23.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 640 грн. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду або через Городенківський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Місце проживання позивача ОСОБА_5 - АДРЕСА_1.

Місце проживання відповідача ОСОБА_2 - АДРЕСА_4.

Місце знаходження третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

Городенківської районної державної нотаріальної контори - вул. Шевченка, 69, м. Городенка, Івано-Франківська область;

Центру надання адміністративних послуг Городенківської РДА - вул. Богуна, 11, м. Городенка, Івано-Франківська область.

Повне судове рішення складене 21.12.2018 р.

Суддя: Ничик Г. І.