Рішення № 78849828, 21.12.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3542/18

РІШЕННЯ

іменем України

21 грудня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І.

за участю:секретаря судового засідання Яворської І.Ю., представників позивача ОСОБА_1 та адвоката Баженової А.І., представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом від 29 жовтня 2018 року, в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо неврахування при розрахунку його пенсії довідки про заробітну плату за періоди роботи з 01.06.1991 по 29.02.1992 №11383 від 17.11.2004, виданої ТОВ «Якутське управління бурових робіт» та довідки від 10.11.2004 №1246, виданої Торгінською селищною адміністрацією за період роботи з 01.04.1992 по 30.06.1996, не зарахуванні до стажу періодів роботи в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні, застосування обмеження коефіцієнтів заробітної плати 5,6 при обчисленні пенсії та неврахування при розрахунку пенсії сум районного коефіцієнта; 2) зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок його пенсії з 29.04.2018 з урахуванням офіційного курсу Національного банку України по відношенню російського рубля до українського карбованця, який існував станом на 25.03.2005 та становив 1,9067 українських карбованців за 10 російський рублів з грудня 1992; 3) зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести нарахування та виплату його пенсії з 01.05.2018 з врахуванням довідки про заробітну плату за періоди роботи з 01.06.1991 по 29.02.1992 №11383 від 17.11.2004, виданої ТОВ «Якутське управління бурових робіт» та довідки від 10.11.2004 №1246, виданої Торгінською селищною адміністрацією за період роботи з 01.04.1992 по 30.06.1996; 4) зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати для розрахунку його пенсії з 29.04.2018 стаж роботи за період з 01.01.2004 по 16.08.2004 в Славутському маслопереробному комбінаті ВАТ «Хмельницькмолпром»; 5) зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій зарахувати стаж роботи за період з 26.11.1986 по 24.11.1988, з 05.12.1988 по 18.12.1997, в районах Крайньої Півночі на пільгових умовах із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, провівши відповідний перерахунок з 29.04.2018; 6) зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок його пенсії, починаючи з 29.04.2018, з урахуванням розміру заробітної плати з районним коефіцієнтом в розмірі 1,5, 1,7, яку він отримував за період роботи з 01.06.1991 по 29.02.1992, з 01.04.1992 по 30.06.1996; 7) зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок його пенсії з 29.04.2018, знявши обмеження коефіцієнта заробітної плати 5,6 за період з 01.06.1991 по 29.02.1992 та з 01.04.1992 по 30.06.1996 та врахувати повний заробіток.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що ним було отримано лист від відповідача від 06.06.2018, у якому його повідомлено, що розмір пенсії зменшено у результаті виявлення розбіжностей у довідках про заробітну плату від 17.11.2004 №1383, виданої ТОВ «Якутське управління бурових робіт», від 10.11.2004 № 1246, виданої Торгінською селищною адміністрацією, які ним були надані для перерахунку пенсії у 2005, та довідок, які надійшли в 2014 році з архівних установ Республіки Саха (Якутія). Рішення відповідача відображено у розпорядженні від 16.04.2018р. № 180024. Розбіжності по місяцях, які відображені в архівній довідці від 14.01.2004 №21, виникли через те, що архівною установою не відображено суми відпускних, лікарняних, перерахунків у місяцях, за який вони нараховувалися. Сума заробітної плати у підсумку за рік розбіжностей немає. Це підтверджується і листом Муніципального архіву від 21.05.2018р. № 317, направленого на його запит, копіями розрахункових відомостей, довідкою про відпустки від 23.07.2018 №521 Муніципального архіву. Разом з архівною довідкою №21 від 14.01.2014 УПФ РФ в Ольокмінському улусі (районі) направив УПФУ в Славутському районі та м.Славута акт перевірки №1 від 10.01.2014, однак на його запит УПФ РФ в Ольокмінському улусі (районі) направило Акт перевірки №1 від 02.07.2018, де вказано, що Акт №1 від 10.01.2014 вважати не дійсним у зв'язку з допущеними технічними помилками.

Крім цього, обчислюючи пенсію у травні 2018, відповідач не вірно застосував до заробітної плати курс російського рубля 1,8220. Пенсію по інвалідності призначено 12.10.2004, а вперше пенсія за віком мала б бути призначена на дату досягнення 60 років, тобто, 05.01.2014, та розрахована по курсу до російського рубля - 2,4497 (курс, саме на дату призначення пенсії за віком). Управління ПФУ не правомірно обчислило розмір заробітку, виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії відповідно до Указу 762/96.

Також вказує, що до періоду трудової діяльності відповідачем не зараховано роботу на підприємстві Славутськнй маслопереробний комбінат ВАТ «Хмельницькмолпром» з 01.01.2004 по 16.08.2004. У своєму листі від 15.08.2018р. №1880/х-8 відповідач відмовився зарахувати даний вказаний період роботи до стажу через те, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків підприємством за вищевказаний період.

Крім цього, відповідач протиправно не зарахував його трудовий стаж за роботу у районах Крайньої Півночі з 26.11.1986 по 24.11.1988, з 05.12.1988 по 18.12.1997 (11 років 13 днів) у пільговому обчисленні (протокол №718 від 10.03.2005, розрахунок стажу до протоколу), як це передбачено п.5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960р. Стаж має бути обчислений згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність особи. В період 1991-2001 років на території РФ був чинний Закон РРСФР "Про державні пенсії в РРСФР" від 20 листопада 1990 року №340-1, який діяв на території РФ з 01 січня 1992 року по 31 грудня 2001 року, на підставі якого всі періоди роботи в районах Крайньої Півночі зараховуються в трудовий стаж в полуторному розмірі. Аналогічні приписи містяться і в федеральному законі РФ від 15 грудня 2001 p. № 166-ФЗ "Про державне пенсійне забезпечення в Російській Федерації".

Також відповідач протиправно вилучив суми районного коефіцієнту із заробітку шляхом ділення зарплати на 1,5 за січень, лютий 1992 та на 1,7 з квітня 1992 по липень 1996. Згідно із Положенням про порядок призначення та виплати державних пенсій від 03.08.1972, Закону СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" від 15.05.1990 особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлені районні коефіцієнти, при призначенні пенсій враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта.

Крім цього, відповідачем протиправно при обчисленні коефіцієнту заробітної плати в окремих місяцях розмір обмежено коефіцієнтом 5,6 через те, що співвідношення його заробітної плати за період роботи у районах Крайньої Півночі до середньої заробітної плати у галузях економіки України за відповідний місяць перевищує коефіцієнт заробітної плати 5,6. Про це зазначено у листі відповідача від 28.09.2018 № 32783/07. Проте на час отримання заробітної плати в період з 01.06.1991 по 31.07.1996 таких обмежень максимальної величини заробітної плати не існувало, так як вони встановлені з 13.07.1998 року Постановою КМУ №1064 «Про встановлення максимальної величини, фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів».

Відповідно до ухвали від 01.11.2018 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 21.11.2018 (арк. спр. 2-3).

Ухвалою від 21.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 05.12.2018 (арк. спр. 232-233).

Протокольною ухвалою суду від 05.12.2018 оголошено перерву до 21.12.2018 (арк. спр. 242-244, т.1).

19.11.2018 до суду від відповідача надійшов Відзив на позовну заяву, згідно якого просить в задоволенні позову відмовити. Вказує, зокрема, що пенсію ОСОБА_4 призначено з 12.10.2004, тому для обчислення заробітку за період роботи після 01.11.1992 року застосовується курс російського рубля по відношенню до гривні на дату призначення пенсії, тобто станом на 12.10.2004 року - за 10 російських рублів 1,8220 грн. Чинним законодавством не передбачено, що при проведенні перерахунків пенсії переглядається курс російського рубля по відношенню до гривні. Також зазначає, що на запити управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута щодо проведення звірки достовірності сум заробітної плати, зазначених в довідках від 17.11.2004 №1383 та від 10.11.2004 №1246, управліннями Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Якутську та в Олекмінському районі Республіки Саха (Якутія) проведено звірку та витребувано архівну довідку від 14.01.2014 №21 та архівну довідку від 08.04.2014 року №100Я (згідно яких виявлено розбіжності у порівнянні з раніше виданими довідками, та проведено обчислення заробітної плати із врахуванням витребуваних довідок). При зверненні за призначенням пенсії та в подальшому ОСОБА_4 не надавав трудових договорів та інших документів, які б підтверджували, що вони були укладені за періоди роботи позивача в районах Крайньої Півночі до 01.01.1991 року, тому відсутні підстави для включення періодів роботи в розрахунок страхового стажу в пільговому обчисленні, тобто один рік за півтора. Заробітну плату для обчислення пенсії враховано за періоди роботи в районах Крайньої Півночі без районного коефіцієнта через виїзд особи за межі районів Крайньої Півночі. Враховуючи, що при обчисленні коефіцієнтів заробітної плати в окремих місяцях співвідношення заробітної плати ОСОБА_4 до середньої заробітної плати у галузях економіки України за відповідний місяць перевищує коефіцієнт заробітку 5,6, тому заробітну плату за ці місяці позивачу враховано з обмеженням коефіцієнта заробітної плати 5,6. Щодо позовної вимоги про врахування періоду роботи на Славутському МРК ВАТ «Хмельницькмолопром» з 01.01.2004 по 16.08.2004, то зарахувати до страхового стажу зазначений період є неможливим, оскільки відсутня сплата страхових внесків до Пенсійного фонду України (комбінат ліквідовано і списано заборгованість за період з січня 2004 року по вересень 2004 року) (арк. спр. 215-218).

На виконання протокольної ухвали суду 05.12.2018 до суду надійшли письмові пояснення відповідача від 03.12.2018 за №38335/03 в яких, зокрема вказано, що 15.08.2018 при зверненні пенсіонером надано Акт достовірності видачі довідок про заробітну плату від 02.07.2018 року № 9, складений відділенням Пенсійного фонду Російської Федерації в Олекмінському улусі (районі). В наданому Акті підставою його складання зазначено проведення перевірки довідок про заробітну плату за період з 1992 року по 1996 рік. Однак не зазначено номер і дата видачі довідок, які перевірялись та не відображено період, який підлягав перевірці, але вказано, що за результатами проведеної перевірки розбіжностей не встановлено. Також в Акті від 02.07.2018 г. № 1 наявна примітка, що Акт №1 від 10.01.2014 року (виконавець ОСОБА_6С.) вважати недійсним у зв'язку з допущеними технічними помилками. Право на проведення перевірок достовірності виданих документів згідно чинного законодавства мають відповідні уповноважені органи, тому враховуються лише офіційно отримані відповіді на офіційно направлені запити (арк. спр. 235-237, т.1).

Також 13.12.2018 до суду від відповідача надійшла письмова інформація від 13.12.2018 за №39738/03, на підтвердження правомірності своїх дій (арк. спр. 1-2, т.2).

19.12.2018 позивачем подано додаткові письмові пояснення, в яких вказує, зокрема, про самостійне звернення до пенсійних органів Російської Федерації про перевірку правильності архівних довідок, акту від 2014 року, та отримання у 2018 році акту та довідок, які залишені відповідачем без розгляду, так як отримані не на запит управління (арк. спр. 122-127, т.2).

У суді представники позивача позовні вимоги підтримали, покликаючись на ті ж докази, які вказані у позові та письмових поясненнях наданих суду.

Представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову з підстав зазначених у Відзиві на позов.

Заслухавши учасників судового розгляду, з'ясувавши обставини, на які вони покликаються як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Листом відповідача від 06.06.2018 за №1337/X-8 розглянуто звернення позивача щодо правильності обчислення пенсії. Вказано, зокрема, що на запити управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута щодо проведення звірки достовірності сум заробітної плати, зазначених в довідках від 17.11.2004 №1383 та від 10.11.2004 №1246, управліннями Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Якутську та в Олекмінському районі Республіки Саха (Якутія) проведено звірку та витребувано архівну довідку від 14.01.2014 №21 та архівну довідку від 08.04.2014 №100, згідно яких виявлено розбіжності у порівнянні з раніше виданими довідками, та проведено обчислення заробітної плати із врахуванням витребуваних довідок. Враховуючи, що пенсію призначено з 12.10.2004, тому для обчислення заробітку за період роботи після 01.11.1992 року застосовується курс російського рубля по відношенню до гривні на дату призначення пенсії, тобто станом на 12.10.2004 року - за 10 російських рублів 1,8220 грн. (арк. спр. 21-22, т.1).

Згідно з листом відповідача від 15.08.2018 за №1880/X-8 розглянуто звернення позивача щодо проведення перерахунку пенсії. Щодо врахування до страхового стажу в пільговому обчисленні періоду роботи на території Російської Федерації в районах Крайньої Півночі з 01.01.1991 року по 1997 рік, повідомлено, що порядок врахування стажу за періоди роботи на території інших держав регулюється міжнародними угодами з питань соціального забезпечення, укладеними Україною з цими державами. Зокрема, статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року визначено, що трудовий стаж, набутий громадянами па території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою зараховується для встановлення права на пенсію. Тобто, зазначений період враховується в тривалість страхового стажу в календарному значенні, підстави для його врахування в пільговому обчисленні (один рік за півтора) з 12.10.2004 року відсутні. Період роботи на Славутському МРК ВАТ «Хмельницькмолопром» з 07.11.2002 по 31.12.2003 до страхового стажу враховано згідно трудової книжки. За період роботи з 01.01.2004 по 16.08.2004 в індивідуальних відомостях про застраховану особу міститься інформація про суми нарахованої заробітної плати, однак, інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України відсутня. Підприємство Славутський маслоробний комбінат ВАТ «Хмельницькмолпром» 09.08.2006 року за рішенням Господарського суду визнано банкрутом. Враховуючи вищезазначене, відсутні підстави зарахувати до страхового стажу такий період, оскільки відсутня сплата страхових внесків до Пенсійного фонду України (арк. спр. 44, т.1).

Листом відповідача від 28.09.2018 за №32783/07 розглянуто звернення позивача щодо правильності врахування страхового стажу та заробітної плати за періоди роботи в районах Крайньої Півночі. Вказано, що обчислення розміру пенсії із заробітної плата з урахуванням районних і поправочних коефіцієнтів проводиться за період роботи до 01.01.1992 року, в зв'язку з тим, що Законом України «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» з 01.01.1992 року було передбачено, що в разі виїзду особи за межі районів Крайньої Півночі, чи прирівняних до них районів, обчислення заробітної плати, з якої призначаються пенсії, проводиться із виключенням цих сум. Пенсію обчислено з урахуванням заробітної плати з 01.07.1991 по 29.02.1992, з 01.04.1992 по 31.07.1996 та з 01.07.2000 по 31.12.2003. Враховуючи, що заробітну плату для обчислення пенсії враховано за періоди роботи в районах Крайньої Півночі, тому заробіток з 01.01.1992 по 31.07.1996 враховано без районного коефіцієнта (1,7). Також, враховуючи, що при обчисленні коефіцієнтів заробітної плати в окремих місяцях співвідношення заробітної плати до середньої заробітної плати в галузях економіки України за відповідний місяць перевищує коефіцієнт заробітку 5,6, тому заробітну плату за ці місяці враховано з обмеженням коефіцієнта заробітної плати 5,6 (арк. спр. 53-54 т.1).

Отже, позивач у 2018 році неодноразово письмово звертався до відповідача, який надавав йому відповіді на його звернення щодо поставлених питань, які ОСОБА_4 вважає протиправними, наслідком чого стало його звернення до суду з цим позовом.

Суд частково погоджується з доводами позивача, і приходить до таких висновків.

1. Щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести нарахування та виплату пенсії з врахуванням довідки про заробітну плату за періоди роботи з 01.06.1991 по 29.02.1992 №11383 від 17.11.2004, виданої ТОВ «Якутське управління бурових робіт» та довідки від 10.11.2004 №1246, виданої Торгінською селищною адміністрацією за період роботи з 01.04.1992 по 30.06.1996, суд зазначає наступне.

Згідно трудової книжки, позивач працював, зокрема, у Районах Крайньої Півночі СРСР (та в подальшому - РФ):

- з 26.11.1986 року по 24.11.1988 року - УРС ПГО Якутськгеологія»;

- з 05.12.1988 року по 15.03.1991 року - ПГО Лєнанафтогазгеологія, Чаро-Токінська НГРЕ;

- з 16.03.1991 року по 12.03.1992 року - в Вілюйській нафтогазрозвідувальній експедиції;

- з 14.02.1992 року по 18.12.1997 року - в Олекмінському улусі Республіки Саха (Якутія) (арк. спр. 15-18, т.1).

З 12.10.2004 позивачу Славутським МРУ ПФУ призначена пенсія по інвалідності, що підтверджується протоколом №718 від 10.03.2005 (арк. спр. 91, т.1).

25.03.2005 позивач звернувся до управління ПФУ в Славутському районі та м. Славута із заявою про перерахунок пенсії (арк. спр. 127, т.1), та надав довідки про заробітну плату за періоди роботи з 01.06.1991 по 29.02.1992 (довідка №1383 від 17.11.2004, видана ТОВ «Якутське управління бурових робіт») та з 01.04.1992 по 30.06.1996 (довідка від 10.11.2004 №1246, видана Торгінською селищною адміністрацією).

Розпорядженням №180024 від 05.07.2005 перераховано позивачу пенсію (арк. спр. 30, т.2).

На запити управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута щодо проведення звірки достовірності сум заробітної плати, зазначених в довідках від 17.11.2004 року №1383 та від 10.11.2004 року №1246, управліннями Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Якутську та в Олекмінському районі Республіки Саха (Якутія) проведено звірку та надано:

- архівну довідку від 14.01.2014 №21, видану муніципальним архівом адміністрації муніципального району «Олекмінський район» Республіки Саха (Якутія) (арк. спр. 28, т.1).

- архівну довідку від 08.04.2014 №1009, видану Державною казенною установою Республіки Саха (Якутія) «Центр документів по особовому складу Республіки Саха (Якутія)» (арк. спр. 29, т.1).

Вказані у даних довідках суми заробітної плати частково відрізняються від тих, які вказані в довідках від 10.11.2004 №1246 та від 17.11.2004 №1383.

За результатами звірки на відповідність первинним документам сум заробітної плати, обчислення розміру пенсії ОСОБА_4 проведено з урахуванням заробітної плати за період роботи з 01.07.1991 року по 29.02.1992 року (згідно архівної довідки від 08.04.2014 №1009), з 01.04.1992 року по 31.07.1996 року (згідно довідки від 14.01.2014 №21).

Розпорядженнями №180024 від 16.04.2018, від 30.05.2018 та від 05.06.2018 проведено перерахунок пенсії позивачу з 01.05.2018. При цьому, розпорядженням від 16.04.2018 визначений розмір пенсії - 4538,09 гривень, розпорядженням від 30.05.2018 - 4568,01 гривень, а розпорядженням від 05.06.2018 - 4567,93 гривень (арк. спр. 190, 195, 201, т.1).

Позивач вважає, що протиправна бездіяльність відповідача почалася в травні 2018 року, і це оскаржує, однак відповідачем приймались вищезгадані розпорядження (рішення суб'єкта владних повноважень), що відповідно вказує на відсутність бездіяльності пенсійного органу щодо неврахування сум зарплати та періодів роботи в районах Крайньої Півночі.

Крім цього судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із Заявою про перерахунок пенсії від 15.08.2018 (арк. спр.90 т.2), яку останній фактично не вирішив, що видно із листа за №3110/03.15 від 23.08.2018 за підписом заступника начальника Славутського відділу обслуговування громадян В.В. Распопова ( арк. спр. 85 т.2), що є порушенням закону.

Також позивач звертався до пенсійного органу із Заявою про перерахунок пенсії від 31.08.2018 (арк. спр.77 т.2), яка була вирішена Рішенням про відмову в перерахунку №38 від 07.09.2018 (арк. спр.75 т.2), але ОСОБА_4 його не оскаржує. Тобто, є рішення відповідача щодо відмову перерахунку пенсії, а не бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (в редакції на час звернення відповідача із запитами) органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Позивач вказує, що розбіжності по місяцях, які відображені в архівній довідці від 14.01.2014 №21, виникли через те, що архівною установою не відображено суми відпускних, лікарняних, перерахунків у місяцях, за який вони нараховувалися.

Однак, якщо порівнювати довідку від 14.01.2014 №21 (витребувану відповідачем) із довідкою від 10.11.2004 №1246 (вперше надану позивачем), то остання в цілому сумарно містила занижений розмір заробітку, тобто витребувана відповідачем довідка відображала більший розмір заробітку позивача (за 1992-1993 роки, за інші роки підсумкові суми однакові).

Суд також враховує, що пенсійним органом РФ був надісланий акт №1 від 10.01.2014, яким проведена перевірка довідка про заробітну плату позивача з 1992 по 1996 роки, та яким встановлена розбіжність за 1992-1994 роки (арк. спр. 27, т.1). Позивач вказує, що на його запит пенсійним органом РФ був надісланий акт №1 від 02.07.2018, згідно якого не виявлено розбіжностей з архівною довідкою, та зазначено, що акт №1 від 10.01.2014 виконавець ОСОБА_6 вважати недійсним в зв'язку з допущеними технічними помилками (арк. спр. 31, т.1). Відповідач обґрунтовано зазначає, що в зв'язку з відсутністю ідентифікуючих ознак акт від 2018 не може бути прийнятий в якості належного доказу. Однак, довідка від 14.01.2014 №21 також суперечить відомостям акту від 2014 року, і тому помилковість зазначення даних в акті 2014 року не свідчить про неправильне зазначення відомостей у довідці від 14.01.2014 №21 (яка, як було зазначено, в цілому містить більший розмір заробітку позивача), згідно якої обчислено пенсію позивача. Зазначене підтверджується тим, що вказані у архівній довідці від 14.01.2014 №21 суми аналогічні тим, які вказані у архівній довідці від 21.05.2018 за №316, надісланій позивачу за його запитом (арк. спр. 85).

Водночас, довідка від 17.11.2004 №1383 містила завищений розмір заробітку, порівняно з витребуваною відповідачем довідкою від 08.04.2014 №1009. У позовній заяві позивач не вказує доводів щодо причин невідповідності розміру сум заробітку у довідці від 17.11.2004 №1383 (такі доводи вказані лише щодо довідки від 10.11.2004 №1246).

Відтак, відсутні законні підстави для врахування відповідачем при розрахунку його пенсії довідки про заробітну плату за періоди роботи з 01.06.1991 по 29.02.1992 №11383 від 17.11.2004, виданої ТОВ «Якутське управління бурових робіт» та довідки від 10.11.2004 №1246, виданої Торгінською селищною адміністрацією за період роботи з 01.04.1992 по 30.06.1996. Отже, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

2. Щодо застосування до заробітної плати курсу російського рубля 1,8220.

Пенсія позивачу призначена з 12.10.2004 з розрахунку офіційного курсу російського рубля до гривні станом на момент призначення пенсії (за 10 російських рублів 1,8220 грн.).

Угодою про гарантії прав громадян держав - учасниць співдружності незалежних держав в галузі пенсійного законодавства від 13 березня 1992 року передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць Угоди здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1 Угоди), а обчислення пенсії здійснюються із заробітної плати за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У випадку, коли у державах - учасницях Угоди введено національну валюту, то розмір заробітної плати визначається, виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії (ст. 6 Угоди).

Крім того, згідно Указу Президента України №762/96 від 28.08.1996 року "Про грошову реформу в Україні", починаючи з 24 годин 16 вересня 1996 року функціонування українського карбованця в готівковому обігу припиняється. З цього моменту єдиним законним засобом платежу на території України є гривня.

Таким чином, враховуючи, що єдиним засобом платежу на території України на момент призначення позивачу пенсії була гривня, а також з огляду на вказані вище норми, розмір заробітної плати повинен визначатись виходячи з офіційно встановленого курсу російського рубля до гривні на момент призначення пенсії.

Отже, переведення відповідачем заробітної плати з російського рубля на гривню станом на час призначення пенсії, виходячи з офіційно встановлено курсу на 12.10.2004 року, є правомірним.

Доводи позивача про те, що курс валюти мав бути розрахований станом на 05.01.2014 (на дату досягнення ним 60 років, коли мала б бути вперше призначена пенсія за віком) не відповідають вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позовні вимоги, також не підлягають задоволенню.

3. Щодо не зарахування до стажу позивача періоду роботи на підприємстві Славутський маслопереробний комбінат "Хмельницькмолпром" з 01.01.2004 по 16.08.2004.

Позивач в період часу з 07.11.2002 року по 16.08.2004 працював у філії "Славутський маслоробний комбінат" ВАТ "Хмельницькмолпром", що підтверджується копією трудової книжки (арк. спр. 105, т.1).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із статтею 20 Закону №1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

За змістом зазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з 01.01.2004 по 16.08.2004 не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.

Відтак, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а та від 04 вересня 2018 року у справі № 482/434/17.

Тому суд, керуючись ч.2 ст.9 КАС України, дійшов висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незарахування до стажу ОСОБА_4 періоду роботи з 01.01.2004 по 16.08.2004 в Славутському маслопереробному комбінаті ВАТ «Хмельницькмолпром». Також, як наслідок, підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати до стажу позивача вказаний період роботи.

4. Щодо обчислення трудового стажу за роботу у районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні.

Відповідно до пункту 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) період роботи до 01.01.1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 року.

Згідно абз. 2 п. 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Відповідно до п.п. "д" п. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" зазначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 р. зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01.03.1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів, період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до них, з 01.03.1960 року зараховується до стажу роботи в полуторному розмірі при умові, якщо працівник мав право на пільги, встановлені ст. 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.

Спору, що місцевість, де працював позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі, між сторонами не має, тому це не потребує доказування.

Суд звертає увагу на те, що згідно записів в трудовій книжці позивач в період з 26.11.1986 по 24.11.1988, з 05.12.1988 по 18.12.1997 працював в районах Крайньої Півночі, що підтверджується записами у його трудовій книжці.

Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Верховним Судом в постановах від 07 червня 2018 року по справі №173/637/17 (2-а/173/49/2017) та від 03 липня 2018 року по справі №302/662/17-а зроблено правовий висновок про те, що з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Таким чином, стаж роботи позивача в районі Крайньої Півночі за трудовим договором підтверджується записами в трудовій книжці, тому відмова відповідача в зарахуванні періодів роботи позивача до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі до пільгового стажу з врахуванням кратності з підстав відсутності письмових трудових договорів є безпідставною, оскільки факт укладення трудового договору з роботодавцем підтверджується записами у трудовій книжці.

Щодо періоду стажу після 01.01.1991, суд враховує, що Угода про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992 визначає, що для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових підставах і за вислугу років, громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди (стаття 6).

В період 1991-1997 років і по 31.12.2001 року в РФ діяв Закон РРСФР «Про державні пенсії в РРСФР» від 20.11.1990 року №340-І, абзацом 7 частини 1 статті 94 якого було передбачено наступне: При підрахунку трудового стажу, вказаного в статтях 10, 11, 12, 29 Закону, наступні періоди роботи (служби) обчислюються в пільговому порядку: у районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, - в полуторному розмірі.

Таким чином, стаж роботи позивача має бути обчислений згідно із законодавством держави, на території якої відбулась трудова діяльність. Оскільки таке обчислення здійснювалось в пільговому порядку (в полуторному розмірі), тому період роботи в районах Крайньої Півночі після 01.01.1991, також має бути зарахований у пільговому обчисленні.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо не зарахування до стажу ОСОБА_4 періодів роботи з 26.11.1986 по 24.11.1988 та з 05.12.1988 по 18.12.1997 в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні, та необхідність зобов'язання зарахувати такі у пільговому порядку, підлягають задоволенню.

5. Щодо виключенням з фактичного заробітку позивача за період роботи з 01.06.1991 по 29.02.1992 та з 01.04.1992 по 30.06.1996 виплат за районними коефіцієнтами.

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 (далі - Угода від 13 березня 1992 року) закріплює принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно з частинами 2 та 3 ст. 6 цієї Угоди, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж.

Тобто, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.

Відповідно до ст.96 Закону СРСР від 15 травня 1990 року №1480-I «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» (далі - Закон СРСР №1480-I) особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсії враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта та північної надбавки.

При вибутті таких осіб за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлений, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону (ч.3 ст.96 Закону СРСР №1480-I).

Вказана стаття 96 Закону СРСР від 15 травня 1990 року №1480-I застосовується з 01.01.1992.

Отже, враховуючи вищевикладене, заробітна плата для обчислення пенсії до 01.01.1992 враховується із районним коефіцієнтом, а з 01.01.1992 - без врахування.

Листом відповідача від 28.09.2018 за №32783/07 стверджено, що заробіток позивача з 01.01.1992 по 31.07.1996 враховано без районного коефіцієнта. Заробіток з 01.07.1991 до 01.01.1992 враховано з таким коефіцієнтом.

У позовній заяві позивач також вказує про протиправність вилучення суми районного коефіцієнта за січень-лютий 1992, однак у позовних вимогах просить розмір заробітку з районним коефіцієнтом з 01.06.1991 по 29.02.1992 та з 01.04.1992 по 30.06.1996 (тобто в період до 01.01.1992 також).

Відтак, відсутні порушення відповідача стосовно періоду до 01.01.1992, а неврахування коефіцієнту стосується періоду саме після 01.01.1992.

Однак районний коефіцієнт, який пов'язаний з виконанням роботи і проживанням в регіонах з важкими кліматичними умовами, не підлягає врахуванню до заробітку з 01.01.1992 при обчислені пенсії позивача, який проживає та якому призначено пенсію на території України.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.06.2018 (справа №345/3172/17) та від 05.06.2018 (справа №348/1660/16-а).

Отже, дії відповідача щодо виключення із заробітної плати позивача з 01.01.1992 районних коефіцієнтів за період його роботи на Крайній Півночі є правомірними та такими, що відповідають вимогам законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

6. Щодо застосування обмежувального коефіцієнту заробітної плати 5,6.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону №1058-IV виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Пунктом 2 ч.1 ст. 41 Закону №1058-IV передбачено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Отже, чинним законодавством встановлено обмеження щодо врахування при обчисленні розміру пенсії доходів, отриманих за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися страхові внески - такі виплати враховуються в розмірі, який не перевищує 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», зокрема, зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни.

За таких обставин, при розрахунку розміру пенсії позивачу відповідачем з урахуванням положень п.2 ст.41 Закону №1058 правомірно застосовано коефіцієнт обмеження заробітної плати 5,6.

Суд вважає безпідставними доводи позивача, що під час отримання ним заробітної плати за період з 01.06.1991 по 31.07.1996 не існувало обмежень максимальної величини заробітної плати, оскільки у вказаний період не виникало правовідносин щодо призначення або перерахунку пенсії позивача, а тому в цій частині позовні вимоги, також не підлягають задоволенню.

Так як, фактично в 2018 році мали місце неодноразові звернення пенсіонера щодо перерахунку пенсії, яке відповідач не задовольнив за наявності частково підстав для цього та, водночас, зазначив про відсутність таких. Разом з цим, у листах відповідач не роз'яснював позивачу про необхідність подання позивачем заяви встановленою формою, яка визначена Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005, № 22-1 (далі - Порядок №22-1) .

Пунктом 1.7 Порядку № 22-1 визначено, що днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

У пункті 145 рішення від 15.11.96 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

З урахуванням встановленого, суд вважає, що належним захистом порушених прав позивача є зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_4 з 29 квітня 2018 року, що просить позивач, і це відповідає закону, з урахуванням встановленого в цій адміністративній справі. Цей висновок суду не спростовує Рішення про відмову в перерахунку пенсії №38 від 07.09.2018 (арк. спр.75 т.2), що позивач не оскаржує, а підтверджує системні порушення відповідача при вирішенні інших заяв позивача про перерахунок пенсії, які пенсійний орган вирішував листами.

Частиною 2 ст.6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд, з урахуванням згаданих висновків Верховного Суду та практики Європейського суду з прав людини, дійшов висновку, що позивач частково довів позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів, що діяв у межах закону при незарахуванні до стажу позивача усього періоду його роботи в Славутському маслопереробному комбінаті ВАТ «Хмельницькмолпром», а також при незарахуванні у пільговому обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задовольняється частково.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору як інвалід ІІ групи, судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо незарахування до стажу ОСОБА_4 періодів роботи з 26.11.1986 по 24.11.1988 та з 05.12.1988 по 18.12.1997 в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо незарахування до стажу ОСОБА_4 періоду роботи з 01.01.2004 по 16.08.2004 в Славутському маслопереробному комбінаті ВАТ «Хмельницькмолпром».

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_4 стаж роботи за період з 01.01.2004 по 16.08.2004 в Славутському маслопереробному комбінаті ВАТ «Хмельницькмолпром».

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати стаж роботи за період з 26.11.1986 по 24.11.1988 та з 05.12.1988 по 18.12.1997 в районах Крайньої Півночі на пільгових умовах із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, з урахуванням встановленого в цій адміністративній справі, провести перерахунок пенсії ОСОБА_4 з 29 квітня 2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 26 грудня 2018 року

Позивач:ОСОБА_4 (АДРЕСА_1,30000 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м.Хмельницький, Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя А.І. Петричкович