Рішення № 78849240, 13.12.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2018 р. справа № 2040/7658/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Лук'янчук О.І.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Саєнко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1,61000) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 07.06.2018 року № 0006841315 про застосування штрафних (фінансових санкцій) за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами у загальному розмірі 2883450 (два мільйони вісімсот вісімдесят три тисячі чотириста п'ятдесят) грн. 45 коп.;

- скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0006871315 від 07.06.2018 року застосування штрафних санкцій, у зв'язку з відсутністю складення та реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ у загальному розмірі 1276591 (один мільйон двісті сімдесят шість тисяч п'ятсот дев'яносто одна) грн.;

- скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0006861315 від 07.06.2018 року в частині донарахування штрафу за затримку реєстрації податкових накладних на неплатника податку з ПДВ в сумі 38326 (тридцять вісім тисяч триста двадцять шість) грн. 48 коп.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що контролюючим органом безпідставно та необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення. Так, представник позивача пояснив, що контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "Янатар" з огляду на ненадання ФОП ОСОБА_3 доказів транспортування ТМЦ, а також на підставі пояснень директора ТОВ "Янатар" у межах кримінального провадження щодо фіктивності підприємства. Також, представник позивача звернув увагу суду, що ФОП ОСОБА_3 допущено технічну помилку під час направлення акцизних накладних на реєстрацію, наслідком чого стала неможливість їх подальшої реєстрації. З огляду на зазначене, представник позивача просив скасувати податкові повідомлення - рішення та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті у зв'язку із встановленням відповідних порушень податкового законодавства, що належним чином зафіксовано в акті перевірки. Отже, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 13.12.2018 року сторони підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п.п. 20.1.4. п.20.1. ст.20. п.41.1 ст.41. п.61.1 п.61.2, 62.1. ст.62, п. 75.1 ст.75, ст..77 п.82.1 ст.82. Податкового кодексу України Закону України № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. та плану- рафіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 2018 рік відповідно до наказів від 20.03.2018р. № 1944, від 02.05.2018р. № 3132 та направлень від 18.04.2018р. № 815 і № 816, виданих Головним управлінням ДФС у Харківської області, проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017р. згідно плану перевірки, за результатами якої було складено акт перевірки № 1971/20-40-13-15-07/1966016154 від 17.05.2018 року.

Так, під час проведеної перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_3:

- п.198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого становлено заниження податкового зобов'язання у сумі 2 553 182 грн.;

- п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту всього у сумі 16 668 грн.;

- п. 201.1 ст.201 Податкового Кодексу України встановлено порушення порядку реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 2 553 182 грн.;

- п. 120 1.1 ст. 120 1 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, у сумі ПДВ 49 512,61 грн.;

- п.117.3 ст. 117 Податкового кодексу України визначено штрафну санкцію за реалізацію пального без реєстрації платником акцизного податку у сумі 1318126,39 грн.;

- ст. 120 2.2 Податкового кодексу України застосовано штрафну санкцію за нереєстрацію акцизних накладних у сумі 1565324,06 грн.

На підставі вищезазначених висновків сформовано податкові повідомлення - рішення:

- № 0006841315 від 07.06.2018 р., яким за реалізацію пального без реєстрації платником акцизного податку та за затримку реєстрації акцизних накладних застосовано штраф в сумі 2 883 450,45 (два мільйони вісімсот вісімдесят три тисячі чотириста п'ятдесят гривень 45 коп.).

- № 0006851315 від 07.06.2018 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 3 854 775,00грн. (три мільйони вісімсот п'ятдесят чотири тисячі сімсот сімдесят п'ять гривень 00 копійок), в тому числі за податковим зобов'язанням збільшено 2 569 950,00грн., за штрафними санкціями - 1 284 925,00 грн.

- № 0006861315 від 07.06.2018 р., яким за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних застосовано штраф в загальному розмірі 49 512,61грн. (сорок дев'ять тисяч п'ятсот дванадцять гривень 61 коп.)

- № 0006871315 від 07.06.2018 р., яким за відсутність складення та реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунку коригування застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 1 276 591,00грн. (один мільйон двісті сімдесят шість тисяч п'ятсот дев'яносто одна гривня).

Позивач, не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями суб'єкта владних повноваджень, звернувся до ДФС України із скаргою .

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги вих. № 13152/Д/6/99-99-11-02-01-14 від 30.08.2018р. скаргу ФОП ОСОБА_3 частково задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0006851315 від 07.06.2018 р., а повідомлення-рішення - № 0006851315 від 07.06.2018 р., № 0006861315 від 07.06.2018 р., № 0006871315 від 07.06.2018 р. залишено без змін.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Як вбачається з відзиву відповідача на позов, в ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_3 в порушення п. 201.10 Податкового кодексу України не виписано та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладі на загальну суму 2553182,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Янатар», а відтак контролюючим органом відповідно до положень п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України застосовано до ФОП ОСОБА_3 штрафні санкції у розмірі 1276591,00 грн., прийнявши податкове повідомлення - рішення № 0006871315 від 07.06.2018 р.

Водночас, висновків щодо порушення ФОП ОСОБА_3 вимог п. 201.10 Податкового кодексу України в частині відсутності виписах та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних на загальну суму 2553182,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Янатар» акт перевірки не містить.

Поряд з цим, в п. 2.6.1 акту перевірки 1971/20-40-13-15-07/НОМЕР_4 від 17.05.2018 року зафіксовано, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року встановлено їх заниження всього у сумі 2553182,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Янатар», з огляду на не реальність здійснення господарський операцій між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Янатар» на суму ПДВ 2553182,00 грн.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_3 (постачальник) в рамках здійснення власної господарської діяльності було укладено з ТОВ «Ятанар» (покупець) договір постачання № 2312-2 від 23.12.2016р. (т.3 а.с. 138-139).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець прийняти і оплачувати відповідно до умов цього договору паливно - мастильні матеріали у кількості і за цінами згідно з рахунками - фактурами і накладними на кожну партію товару.

Поставка товару здійснюється постачальником на користь покупця партіями.

Пакет документів на кожну партію товару, що відвантажується, повинен містити рахунок - фактуру, видаткову накладну, податкову накладну в електронному вигляді (п.п. 3.1, 3.3 договору).

На підтвердження виконання умов вказаного правочину позивачем залучено до матеріалів справи видаткові накладні, податкові накладні (т.3 а.с. 140 - 168).

Оплата за ТМЦ проведена в безготівковій формі, що підтверджується випискою по рахунку № 26009011864181 та рахунками на оплату.

Суд вказує на необґрунтованість позиції відповідача про нереальність вчинення господарських операцій за відсутності оформлених ТТН (т. т.4 а.с. 46), оскільки за умови надання підприємством всіх належно оформлених підтверджуючих документів, а товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки ТМЦ, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення.

Поряд із тим, відповідачем не надано до суду доказів того, що ТТН відносяться до документів суворої первинної звітності та обов'язково мають бути оформлені щодо кожної господарської операції.

Суд зауважує, що наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 27.02.2018 року по справі №813/1974/17.

Суд також зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував, що відповідний вантаж фактично не був отриманий вантажоодержувачем, суб'єкт владних повноважень ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи не подав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження відсутності факту перевезення та отримання продукції .

Суд вважає за потрібне звернути увагу, що в умовах дії принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх дійсної сутності, а не лише виходячи з правильності їх юридичного оформлення та документування, у податковому обліку господарські операції мають відображатися відповідно до їх реального економічного змісту. Для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників. Документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт, тоді як саме з юридичним фактом податкове законодавство пов'язує зміни у податковому обліку платника.

Стосовно посилань відповідача, як на підставу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0006871315 від 07.06.2018 р. на те, що ТОВ «Янатар» є фіктивним підприємством, зважаючи на протокол допиту свідка громадянина ОСОБА_4 в рамках кримінальної справи № 12014220000001164, то суд зазначає, що відповідачем не надано суду вироку (рішення) суду, в якому встановлено факт фіктивності ТОВ «Янатар».

При цьому, суд зауважує, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, положень Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Суд зауважує, що відповідачем в обґрунтування своєї правової позиції не надано до суду вищезазначених судових рішень, що, в свою чергу унеможливлює з'ясування обставин щодо можливої фіктивності контрагента позивача - ТОВ «Янатар», та відповідно, не доводить факт нереальності господарської операції позивача.

Щодо посилань відповідача на інформацію, що внесена підрозділами податкової міліції до АІС «СФП», то суд зазначає, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту й характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

З огляду на це висновки податкового органу не можуть ґрунтуються на підставі лише тих даних, які містяться в інформаційних базах відповідача без врахування первинних документів, що підтверджують фактичне здійснення операцій позивача із зазначеними контрагентами.

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником/покупцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства, та враховуючи висновки податкового органу викладені в акті перевірки, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій з контрагентом ТОВ «Янатар», а тому податкове повідомлення - рішення № 0006871315 від 07.06.2018 року підлягає скасуванню.

Стосовно правомірності застосування штрафних (фінансових санкцій) з акцизного податку на підставі п.п. 117.3 ст. 117, ст. 120-2.2 Податкового кодексу України відповідно до податкового повідомлення - рішення від 07.06.2018 року № 0006841315, то суд зазначає наступне.

Так, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 будучи платником акцизного податку за перод з 01.11.2017 року по 14.11.2017 року не зареєстрував в Єдиному реєстрі акцизних накладних акцизні накладні на 730032,20 л палива на загальну суму акцизного податку 1878978,20 грн.

Також, під час перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_3 15.11.2017 року не будучи платником акцизного податку здійснив реалізацію пального на суму 1318126,26 грн.

На підставі вищевикладеного, ГУ ДФС у Харківській області застосовано до ФОП ОСОБА_3 штарфні санкції в сумі 2883450,45 грн. за не реєстрацію акцизних накладних в ЄРАН протягом більш як 120 календарних днів після дати, на яку платник податку зобовязаний скласти акцизну накладну та реалізацію пального без реєстрації платником акцизного податку.

Визначення терміну «реалізація пального для цілей розділу VI Податкового кодексу України» надано в абзаці другому п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника.

Відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

За приписами п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Податкового кодексу України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви за встановленою формою.

Згідно з п. 231.1 ст. 231 Податкового кодексу України платник податку при реалізації пального зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Відповідно до п. 231.3 ст. 231 Податкового кодексу України акцизна накладна складається платником податку в день реалізації пального при кожній повній або частковій операції з реалізації пального.

Згідно з п. 231.5 ст. 231 Податкового кодексу України при реалізації пального особа, яка реалізує пальне, зобов'язана в установлені терміни скласти акцизну накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних, така реєстрація вважається наданням акцизної накладної отримувачу пального. Акцизні накладні, які не надаються отримувачу пального, та акцизні накладі/розрахунки коригування, складені за операціями з реалізації пального суб'єктам господарювання та фізичним особам, які не є платниками акцизного податку, також підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Відповідно до п. 231.6 ст. 231 Податкового кодексу України реєстрація акцизних накладних та/або розрахунків коригування у Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Підтвердженням особі, що реалізує пальне, про прийняття її акцизної накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру акцизних накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання особою, яка реалізує пальне, зареєстрованого в Єдиному реєстрі акцизних накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних отримувачем пального, така особа, що реалізує пальне, надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру акцизних накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі акцизних накладних та отриманим особою, яка реалізує пальне.

Датою та часом надання акцизної накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані акцизні накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 231.1 цієї статті, протягом операційного дня отримувачу пального/особі, яка реалізує пальне, надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, такі акцизна накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Платник податку має право зареєструвати акцизну накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних, в якій загальний обсяг реалізованого пального не перевищує обсяг, обчислений відповідно до пункту 232.3 статті 232 цього Кодексу.

Якщо обсяг, визначений відповідно до пункту 232.3 статті 232 цього Кодексу, є меншим за обсяг пального в акцизній накладній та/або розрахунку коригування, які платник податку повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних, то платник податку зобов'язаний перерахувати до бюджету суму коштів у розмірі акцизного податку за відповідний обсяг реалізованого пального, самостійно розрахованого за ставками, передбаченими підпунктом 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, та зареєструвати заявку на поповнення обсягу залишку пального в системі електронного адміністрування реалізації пального.

Пунктом 231.5. ст. 231 Податкового кодексу України передбачено, що при реалізації пального особа, яка реалізує пальне, зобов'язана в установлені терміни скласти акцизну накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних, така реєстрація вважається наданням акцизної накладної отримувачу пального. Акцизні накладні, які не надаються отримувачу пального, та акцизні накладні / розрахунки коригування, складені за операціями з реалізації пального суб'єктам господарювання та фізичним особам, які не є платниками акцизного податку, також підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Реєстрація акцизних накладних та/або розрахунків коригування у Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. ( пункт 231.6. ст.. 231 ПК України).

Підтвердженням особі, що реалізує пальне, про прийняття її акцизної накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру акцизних накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. ( абз. 2 пункт231.6. ст.. 231 ПК України).

Датою та часом надання акцизної накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. ( абз. 5 пункт 231.6. ст.. 231 ПК України).

За приписами п. 231.7 ст. 231 Податкового кодексу України, якщо після реалізації пального відбувається повернення частини чи всього обсягу пального особі, яка реалізує пальне, або виникає потреба у виправленні помилок, допущених при складанні акцизної накладної, показники такої акцизної накладної підлягають коригуванню шляхом складання розрахунку коригування та реєстрації його в Єдиному реєстрі акцизних накладних:

особою, яка реалізує пальне, якщо передбачається збільшення обсягів реалізованого пального або якщо коригування показників у підсумку не змінює обсяг реалізованого пального;

отримувачем пального, якщо передбачається зменшення обсягів реалізованого пального, для чого особа, яка реалізує пальне, надсилає складений розрахунок коригування отримувачу пального. При цьому особа, що реалізує пальне, має право зменшити обсяг реалізованого пального за таким розрахунком коригування після його реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних отримувачем пального.

Розрахунок коригування, складений платником податку до акцизних накладних з реалізації пального не платникам акцизного податку, або розрахунок коригування, складений за іншими операціями, ніж реалізація пального отримувачам пального, підлягає реєстрації у Єдиному реєстрі акцизних накладних таким платником податку.

Згідно з п.10 та п.11 розділу III Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2016 року №218, у разі якщо при реєстрації акцизної накладної платником податку помилково вказано неправильні реквізити отримувача пального чи неправильний код товарної підкатегорії пального згідно з УКТ ЗЕД, то платник податку, що реалізує пальне, має скласти розрахунок коригування такої накладної на зменшення всього обсягу пального зазначеного в ній, який реєструється в ЄРАН отримувачем. Після чого платник податку, що реалізує пальне, має зареєструвати в ЄРАН нову акцизну накладну з правильними реквізитами отримувача пального чи правильним кодом товарної підкатегорії пального згідно з УКТ ЗЕД. При цьому дата складання нової акцизної накладної повинна відповідати даті складання помилкової накладної, що була зареєстрована в ЄРАН, а порядковий номер повинен відповідати точній нумрації.

Відповідно до п.12 розд. II Порядку електронного адміністрування реалізації пального, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 №113 У разі введення в експлуатацію нових пунктів, виведення з експлуатації чи зміни місцезнаходження пунктів з реалізації пального, виявлення розбіжностей або помилок записах реєстру платників щодо таких пунктів платник податку подає реєстраційну заяву для внесення відповідних змін. Заява надсилається та приймається у порядку, встановленому для реєстрації (п.12 розд. II Порядку), а саме: у разі виведення в експлуатацію нових пунктів, зміни місцезнаходження пунктів з реалізації пального тощо платник податку подає Заяву з позначкою «Зміни» не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального через пункти із зміненими даними.

Відповідно до п.13. Порядку електронного адміністрування реалізації пального, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 №113 Виключення платника податку з реєстру платників здійснюється:

1) якщо відповідна особа подає реєстраційну заяву про анулювання реєстрації у разі припинення діяльності з реалізації пального. Заява надсилається у порядку, встановленому для реєстрації, розглядається контролюючим органом протягом трьох робочих днів після її подання. У такому разі датою анулювання реєстрації платника податку є дата виключення з реєстру платників;

2) за самостійним рішенням контролюючого органу за основним місцем обліку особи, стосовно якої до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем. Таке рішення контролюючий орган приймає протягом трьох робочих днів після надходження відомостей з Єдиного державного реєстру. У такому разі датою анулювання реєстрації платника податку є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення.

Крім того, відповідно до п.14. Порядку у день виключення з реєстру платників ДФС автоматично формує та надсилає особі, виключеній з реєстру платників, витяг з реєстру платників засобами електронного зв'язку в електронному вигляді.

Як вбачається з пояснень позивача, АЗС за адресою: Харківська область, Печенізький район, смт Печеніги, вул. Незалежності, буд.1 використовувалось ФОП ОСОБА_3 на підставі договору оренди № 0111 від 01.11.2016р та було повернено власнику 15.11.2017р. у зв'язку із розірванням зазначеного договору оренди, на підставі чого позивачем було надано форму 1- АКП до ДФС.

На підтвердження вказаних обставин позивачем залучено до матеріалів справи договір оренди № 0111 від 01.11.2016 року з актом приймання - передачі, додаткову угоду до договору оренди від 15.11.2017 року, якою зафіксовано згоду сторін на розірвання договору оренди № 0111 від 01.11.2016 року та відповідний акт передачі - приймання об'єкту оренди автозаправної станції № 2 від 15.11.2017 року

Представник позивача пояснив, що з огляду на зазначені обставини, ФОП ОСОБА_3 з метою дотримання принципу добросовісності платника податків на у відповідності до п. 12 Порядку № 113, 15.11.2017 року о 14:25 з метою повідомлення щодо припинення реалізації через пункт реалізації пального (виведення із експлуатації) за адресою: АДРЕСА_2 було надіслано в електронному вигляді заяву про реєстрацію платника податку з реалізації пального за формою № 1-АКП із зазначенням вказаного пункту реалізації, але при цьому ФО-П ОСОБА_3 при заповненні зазначеної заяви було зроблено технічні помилки та помилково здійснено позначку в формі біля «Анулювання реєстрації» замість «Зміни у даних про пункти реалізації пального». Також, помилково було зазначено код ознаки надання інформації - замість « 6» - припинення реалізації через пункт, зазначено код « 1» - первинне надання інформації про пункт та дату заяви - 18.05.2016р., замість 25.11.2017р.

В подальшому, після 15 години 15 листопада 2017 року працівники бухгалтерії ФО-П ОСОБА_3, що здійснюють реєстрацію акцизних накладних, зіткнулися з проблемою неможливості зареєструвати акцизні накладні, що були виписані 01.11.2017р., електронна система видавала помилку із зазначенням причини: Документ не може бути чинний - порушені вимоги п.321.4 ст.231 Податкового кодексу України, а саме: дата складання акцизної накладної винна бути більшої дати реєстрації особи, що реалізує пальне як платник акцизного податку та менше дати її анулювання.

16.11.2017р. о 9-42 ФОП ОСОБА_3 до ЄРАН направлено Заяву за формою № 1-АКП з поміткою «реєстрація» та отримано квитанцію № 2 з повідомленням про те, що ФОП ОСОБА_3 зареєстрований платником акцизного податку з реалізації пального 16.11.2017р. № 6566.

Також, ФОП ОСОБА_3 16.11.2017р. в електронному вигляді на ім'я начальника ГУ ДФС України було направлено лист вих. № 1611/1 з поясненням ситуації, що склалась та проханням допомогти вирішити питаня про можливість реєструвати акцизні накладні в ЄРАН.

На зазначений лист позивачем12 січня 2018р. отримано відповідь від ДФС України № 17398/Д/99-99-13-01-02-14 від 27.12.2017р. з повідомленням, що оскільки дата анулювання ФО-П ОСОБА_3 як платника податку з реалізації пального є 15.11.2017р.. тому за даними архіву електронної звітності складені акцизні накладні за період до 15.11.2017р не зареєстровані в ЄРАН, про що повідомлено квитанціями № 1- АН.

Отже, в період з 01 по 15 листопада 2017 року ФОП ОСОБА_3 здійснював господарську діяльність в робочому режимі (проводив продаж пального), був належним чином зареєстрований платником акцизного податку (з 01.03.2016р.) та належним чином виписував та оформлював акцизні накладні та реєстрував акцизні накладні в ЄРАН, на підтвердження чого позивачем залучено до матеріалів справи відповідні витяги.

Однак, за період з 01 по 15 листопада 2017 року відповідно до вимог податкового законодавства позивачем були виписані акцизні накладні згідно з додатком до цієї скарги (додається), які технічно не вдалось зареєструвати в ЄРАН з причини видання системою помилки: порушені вимоги п.321.4 ст.231 Податкового кодексу України, а саме: дата складання акцизної накладної винна бути більшої дати реєстрації особи, що реалізує пальне як платник акцизного податку та менше дати її анулювання, доказів на спростування чого відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд приймає до уваги, що ФОП ОСОБА_3 допущено технічну помилку під час відправлення до ЄРАН заяви за формою 1-АКП, однак при цьому, суд враховує вчинення позивачем можливих заходів з метою усунення виявлених порушень шляхом повідомлення про вказані обставини ГУ ДФС у Харківській області, що в свою чергу свідчить про спроси позивача уникнути порушення вимог чинного податкового законодавства.

Отже, враховуючи те, що ФОП ОСОБА_3 в період з 01 по 15 листопада 2017 року був належним чином зареєстрований платником акцизного податку, витягу з реєстру платників щодо виключення з реєстру платників позивачем також не отримував, а позивач здійснював продаж пального у відповідності до своєї господарської діяльності та оформлював відповідні акцизні накладні у порядку, передбаченому чинним законодавством, однак через технічні труднощі був позбавлений можливості зареєструвати вказані накладні в ЄРАН, то суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, а відтак податкове повідомлення - рішення № 0006841315 від 07.06.2018 року підлягає скасуванню.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення № 0006861315 від 07.06.2018 р., то суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки (аркуш акту 60), податковим органом встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 граничних термінів реєстрації податкових накладних, та як наслідок, керуючись вимогами пункту 120-1. 1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, нараховано штраф в загальній сумі 49 512,61грн.,

Представник позивача в уточненому адміністративному позові зазначив, що ФОП ОСОБА_3 частково визнає зазначене порушення, а саме штраф, що було розраховано у зв'язку з простроченням реєстрації податкових накладних на платників податку в сумі 11 186,13грн. та позивачем сплачено суму штрафу, що визнано за зазначеним податковим повідомленням-рішенням № 0006861315 від 07.06.2018 р. в сумі 11 186,13грн.

Сума решти штрафних санкцій у розмірі 38 326,48грн. застосована контролюючим органом до позивача, у зв'язку з простроченням ФОП ОСОБА_3 реєстрації податкових накладних на неплатників податку на додану вартість.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Так, пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

З аналізу вказаної норми вбачається, що штраф, передбачений ст. 120-1 Податкового кодексу України, не застосовується до трьох окремих видів податкових накладних, а саме: податкових накладних, що не надаються отримувачу ( покупцю); податкових накладних, складених на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; податкових накладних, складених на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою, а тому, враховуючи, що позивач здійснював постачання товарів/послуг (медикаменти та фармацевтичні товари) за готівку кінцевому споживачеві, який не є платником податку, а податкові накладні за даними операціями не надавались покупцю, то позивач звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 120-1 ПК України.

З системного аналізу статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України випливає, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох обов'язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі №816/1488/17 касаційне провадження №К/9901/152/17.

Відповідно до п. 8 Порядку заповнення податкової накладної № 1307, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31.12.2015№ 1307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 р. за № 137/28267, надалі - Порядок № 1307, ри складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка "X" та зазначається тип причини: 01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);02 - Складена на постачання неплатнику податку;03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;05 - Складена у зв'язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;06 - Складена у зв'язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;08 - Складена на постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість;09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов'язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;11 - Складена за щоденними підсумками операцій;12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);13 - Складена у зв'язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.

Суд зазначає, що наведений перелік, який є вичерпним, включає до податкових накладних, які не надаються отримувачу (покупцю), податкову накладну, яка складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; втім не передбачає, що в будь-якому випадку складена податкова накладна на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою, є такою, що не надається отримувачу (покупцю).

Відповідно до п.12. Порядку 1307 у разі постачання товарів/послуг отримувачу (покупцю), який не зареєстрований як платник податку, та у разі складання податкової накладної за щоденним підсумком операцій у графі "Отримувач (покупець)" зазначається "Неплатник", а у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "100000000000".

При цьому, контролюючим органом, як відповідачем по справі, на якого покладено обовязок щодо доказування правомірності оскаржуваних рішень, як у відзиві на позов, так і у запереченнях на відповідь на відзив, не надано до суду жодних пояснень та доказів на спростування твердження позивача, що податкові накладні згідно переліку (т. 4 а.с.57) звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, а також те, що надані позивачем податкові накладні є накладними, що не надаються отримувачу (покупцю), складених на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 07.06.2018 року № 0006841315 про застосування штрафних (фінансових санкцій) за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами у загальному розмірі 2883450 (два мільйони вісімсот вісімдесят три тисячі чотириста п'ятдесят) грн. 45 коп.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0006871315 від 07.06.2018 року застосування штрафних санкцій, у зв'язку з відсутністю складення та реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ у загальному розмірі 1276591 (один мільйон двісті сімдесят шість тисяч п'ятсот дев'яносто одна) грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0006861315 від 07.06.2018 року в частині донарахування штрафу за затримку реєстрації податкових накладних на неплатника податку з ПДВ в сумі 38326 (тридцять вісім тисяч триста двадцять шість) грн. 48 коп.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1,61000, РНОКПП НОМЕР_4) сплачену суму судового збору в розмірі 8810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області ( вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057 ЄДРПОУ 39859805).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26 грудня 2018 року.

Суддя Горшкова О.О.