Рішення № 78849096, 27.12.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 рокум. ПолтаваСправа № 440/4231/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участі:

секретаря судового засідання - Безеги А.А.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засідання за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Полагропром" до Полтавської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

27 листопада 2018 року позивач ПП "Полагропром" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення вісімнадцятої сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 19 жовтня 2018 року "Про скасування рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради "Про надання адреси" № 174 від 22 серпня 2017 року".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на відсутність у відповідача повноважень та правових підстав для скасування рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради № 174 від 22 серпня 2017 року "Про надання адреси".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року після усунення позивачем недоліків позовної заяви, визначених ухвалою від 03 грудня 2018 року, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

26 грудня 2018 року судом одержано відзив Полтавської міської ради на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що він, як орган місцевого самоврядування наділений виключною компетенцією щодо скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, наполягав на відмові в задоволенні позову з мотивів, викладених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ПП "Полагропром" є юридичною особою приватного права (код ЄДРПОУ 23810475), яке здійснює господарську діяльність у сфері торгівлі та надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна /а.с. 15-21/.

Судом встановлено, що ухвалою Октябрського районного суду міста Полтава від 05 липня 2017 року у справі № 554/4830/17 за ПП "Полагропром" визнано право власності на:

громадський будинок літера "А-1" на перехресті вулиць Гожулівська та вулиць Ковпака міста Полтава,

громадський будинок № 3 літер "А-1" по бульвару Богдана Хмельницького міста Полтави,

громадський будинок № 4 літер "А-1" по вул. Зіньківська міста Полтави.

З метою присвоєння адрес вищевказаним об'єктам нерухомого майна, позивач звернувся до Полтавської міської ради із заявою та відповідними документами.

За результатами розгляду звернення ПП "Полагропром" відповідачем ухвалено Рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради № 174 від 22 серпня 2017 року "Про надання адрес" /а.с. 11-12/ згідно якого:

громадському будинку літер "А-1" на перехресті вулиць Гожулівська та вулиць ковпака міста Полтава, на який визнається право власності за Приватним підприємством "Полагропром" згідно ухвали Октябрського районного суду міста Полтава від 05 липня 2017 року по справі №554/4830/17 надати адресу - вулиця Гожулівська, 4б;

громадському будинку № 3 літер "А-1" бульвар Богдана Хмельницького міста Полтави на який визнається право власності на нерухоме майно за Приватним підприємством "Полагропром" згідно ухвали Октябрського районного суду міста Полтава від 05 липня 2017 року по справі №554/4830/17 надати адресу - бульвар Богдана Хмельницького, 3-а;

громадському будинку № 4 літер "А-1" вул. Зіньківська міста Полтави на який визнається право власності на нерухоме майно за Приватним підприємством "Полагропром" згідно ухвали Октябрського районного суду міста Полтава від 05 липня 2017 року по справі № 554/4830/17 надати адресу - вулиця Зіньківська, 4б.

Зобов'язано ПП "Полагропром" протягом одного місяця після прийняття цього рішення встановити покажчики адрес.

12 вересня 2017 року на підставі ухвали Октябрського районного суду міста Полтава від 05 липня 2017 року у справі № 554/4830/17 та Рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради № 174 від 22 серпня 2017 року "Про надання адрес" державним реєстратором Виконавчого комітету Полтавської міської ради ОСОБА_3 проведено державну реєстрацію визначених судовим рішенням об'єктів нерухомого майна за позивачем із зазначенням їх адрес згідно з рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради № 174 від 22 серпня 2017 року "Про надання адрес", що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 вересня 2017 року індексний номер 97202044, 97196914, 97206572 /а.с. 12-14/.

Рішенням вісімнадцятої сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 19 жовтня 2018 року ухвалено скасувати рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради "Про надання адреси" № 174 від 22 серпня 2017 року /а.с. 10/.

Заперечуючи наявність повноважень та правових підстав у відповідача для скасування рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради "Про надання адреси" № 174 від 22 серпня 2017 року, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

У свою чергу відповідач наполягає на наявності у нього необхідних повноважень для скасування раніше прийнятого рішення, оскільки останнє мало на меті присвоєння адрес тимчасовим спорудам, а не капітальним будівлям.

Відтак, спір у цій справі фактично зводиться до того, чи наділений орган місцевого самоврядування правом скасовувати рішення, яке за своєю правовою природою не є нормативним актом органа місцевого самоврядування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Передусім слід зауважити, що Конституційний суд у своєму Рішенні від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009 висловив свою позицію з приводу аналогічних спірних правовідносин, а відтак висновки зазначеного рішення в силу статті 2 Закону України "Про Конституційний Суд України" є обов'язковим для врахування при розгляді цієї справи.

Згідно з частиною другою статті 5 Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

За приписами частини першої статті 140 Основного Закону України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26 березня 2002 року визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України (пункти 4, 5 мотивувальної частини Рішення від 26 березня 2002 року № 6-рп/2002 у справі про охорону трудових прав депутатів місцевих рад).

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Частиною першою статті 144 Конституції України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

За правилами частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти.

Конституційний суд у своєму Рішенні від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009, проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009 містить висновок, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Разом із тим, у вищевказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

На переконання суду Рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради № 174 від 22 серпня 2017 року "Про надання адрес" за своєю правовою природою є ненормативним правовим актом, який вичерпав свою дію фактом його виконання шляхом здійснення державної реєстрації об'єктів нерухомого майна за присвоєними згідно зазначеного рішення адресами.

Посилання відповідача на факт скасування ухвали Октябрського районного суду міста Полтава від 05 липня 2017 року у справі № 554/4830/17 постановою Полтавського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року про визнання за ПП "Полагропром" права власності на об'єкти нерухомого майна, як на належну та достатню підставу для скасування Рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради № 174 від 22 серпня 2017 року "Про надання адрес" відхиляються судом з огляду на те, що спірне рішення вісімнадцятої сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 19 жовтня 2018 року "Про скасування рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради "Про надання адреси" № 174 від 22 серпня 2017 року" передувало ухваленню постанови Полтавського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року.

За викладених обставин наведені доводи представника Полтавської міської ради визнаються судом необ'єктивними, надуманими та такими, що надані суду з метою виправдання факту прийняття спірного рішення.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Суд також зважає на те, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість, відповідач на вимогу суду не надав належних, достовірними, допустимих та достатніх доказів обґрунтованості та правомірності спірного рішення вісімнадцятої сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 19 жовтня 2018 року "Про скасування рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради "Про надання адреси" № 174 від 22 серпня 2017 року" з огляду на що позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-78, 90, 139, 241-246, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Полагропром" (вул. Новий Базар,2, м. Полтава, Полтавська область, 36024, код ЄДРПОУ 23810475) до Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 24388285) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення вісімнадцятої сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 19 жовтня 2018 року "Про скасування рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради "Про надання адреси" № 174 від 22 серпня 2017 року".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 24388285) на користь Приватного підприємства "Полагропром" (вул. Новий Базар, 2, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 23810475) судові витрати у розмірі 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27 грудня 2018 року.

СуддяОСОБА_4