Рішення № 78849090, 17.12.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1940/1534/18

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Хоменко Л.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменті патрульної поліції про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач, ДПП), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 02.07.2018 № 882 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 09.07.2018 № 663 о/с в частині звільнення позивача зі служби;

- поновити капрала поліції ОСОБА_1 на службі в поліції;

- стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 13.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 11.09.2018.

Тернопільським окружним адміністративним судом у підготовчому засіданні у даній справі, яке проводилося 11.09.2018 оголошувалась перерва до 26.09.2018 на підставі статті 181 КАС України.

Ухвалою суду від 26.09.2018 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменті патрульної поліції, у зв’язку з чим підготовче засідання відкладено на 12.10.2018 відповідно до статті 181 КАС України.

Підготовче засідання, призначене на 12.10.2018 не проводилося у зв’язку із перебуванням головуючого судді Мірінович У.А. у відпустці, підготовче засідання відкладено на 23.10.2018.

Тернопільським окружним адміністративним судом у підготовчому засіданні у даній справі, яке проводилося 23.10.2018 оголошувалась перерва до 09.11.2018 на підставі статті 181 КАС України.

Ухвалою суду від 09.11.2018 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 26.11.2018.

Тернопільським окружним адміністративним судом у судовому засіданні у даній справі, яке проводилося 26.11.2018 оголошувалась перерва до 06.12.2018 на підставі статті 223 КАС України.

Ухвалою суду від 06.12.2018 розгляд справи відкладено на 11.12.2018 відповідно до статті 205 КАС України.

Тернопільським окружним адміністративним судом у судовому засіданні у даній справі, яке проводилося 11.12.2018 оголошувалась перерва до 17.12.2018 на підставі статті 223 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі висновку службового розслідування від 02.07.2018 відповідач видав наказ від 02.07.2018 № 882 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" на підставі якого видав наказ від 09.07.2018 № 663 о/с "По особовому складу", згідно яких капрала поліції ОСОБА_1 поліцейського роти № 1 батальйону звільнено зі служби з Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі – Закон № 580-VIII). Вказані накази позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

Зі змісту наказу від 02.07.2018 № 882 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" слідує те, що в ході службового розслідування встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII, частин першої, другої, третьої, шостої, восьмої та десятої пункту 1, частини четвертої пункту 1 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, статті 38 Закону України "Про запобігання корупції", що виразилось у зухвалій, агресивній поведінці, приниженні честі та гідності громадянки, використанні нецензурної лексики у громадському місці 15.06.2018 в стані алкогольного сп’яніння. Однак позивач не погоджується із такими висновками, оскільки, перебуваючи у відрядженні в м. Києва, він у неробочий час проводив власне дозвілля на власний розсуд, при цьому не посягав на права та свободи інших громадян, не вчиняв будь - якої матеріальної чи моральної шкоди, в тому числі своїми діями не підривав авторитет Національної поліції. Також позивач звернув увагу на те, що під час проведення службового розслідування допитані особи, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не підтвердили те, що позивач поводив себе зухвало, агресивно, принижував честь та гідність громадянки ОСОБА_8, а лише зазначили, що позивач можливо перебував в стані алкогольного сп’яніння, враховуючи зовнішні ознаки останнього. Таким чином, комісія з проведення службового розслідування дійшла висновку про те, що позивач поводив себе зухвало, агресивно, принижував честь та гідність громадянки ОСОБА_8 лише з пояснення самої особи останньої без будь - яких інших належних доказів.

Додатково зазначив, що огляд позивача на стан алкогольного сп’яніння проводився всупереч Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі – Інструкція № 1452/735), так як такий огляд проводився зі спливу двох годин з моменту виявлення підстав його проведення. Також позивач зазначив, що пояснення від нього відбиралися тоді, як зазначено у висновку службового розслідування, коли він перебував в стані алкогольного сп’яніння, чим порушено статтю 15 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 № 3460-IV (далі – Закон № 3460-IV).

Водночас, позивач звернув увагу на те, що відповідно до частини десятої статті 14 Закону № 3460-IV при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Однак, комісія з проведення службового розслідування при визначенні позивачу дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби з Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП не встановлювала жодних обставин, які визначені частиною десятою статті 14 Закону № 3460-IV, в тому числі не врахувала, що такий вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив (арк. справи 55-63), просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні, заперечуючи проти позову, суду пояснила, що оскаржені дії відповідача щодо видання на підставі висновку службового розслідування від 02.07.2018 оскаржених наказів, згідно яких звільнено позивача зі служби з Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та посилаючись на пояснення викладені у відзиві на позов (арк. справи 26-34), запереченні (арк. справи 64-65) та відзиві на позов (арк. справи 72-76) просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він працює разом із позивачем. Зазначив, що при зустрічі з позивачем у зазначеному гуртожитку 15.06.2018 він не виявив, що позивач перебував в стані алкогольного сп’яніння, а лише скаржився на болі у шлунку.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення учасників справи та покази свідка, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на посаді - поліцейський роти № 1 батальйону, маючи спеціальне звання капрала поліції.

На підстав наказу ДПП від 07.06.2018 № 773 "Про відрядження працівників Департаменту патрульної поліції" позивач з 10.06.2018 по 06.07.2018 був відряджений до м. Києва з метою тренувань та участі в урочистому заході з нагоди святкування третьої річниці дня Національної поліції України (арк. справи 37).

15.06.2018 до ДПП у телефонному режимі надійшла інформація від працівників НАВС щодо порушення службової дисципліни позивачем, який тимчасово проживав у гуртожитку НАВС № 5, кімнаті № 703, що знаходиться: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9.

У зв’язку з чим, відповідач видав наказ від 15.06.2018 № 2685 "Про призначення та проведення службового розслідування", яким призначено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни позивачем, проведення якої доручено відповідній комісії. Водночас, зазначеним наказом відсторонено позивача від виконання службових обов’язків на період проведення службового розслідування (арк. справи 38).

За підсумками службового розслідування складено висновок від 02.07.2018, у якому встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII, частин першої, другої, третьої, шостої, восьмої та десятої пункту 1, частини четвертої пункту 1 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, статті 38 Закону України "Про запобігання корупції", що виразилось у зухвалій, агресивній поведінці, приниженні честі та гідності громадянки, використанні нецензурної лексики у громадському місці 15.06.2018 в стані алкогольного сп’яніння, та керуючись пунктом 8 частини першої статті 12 Закону № 3460-IV комісія з проведення службового розслідування вирішила поліцейського роти № 1 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП капрала поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції (арк. справи 18-23).

На підставі зазначеного висновку відповідач видав наказ від 02.07.2018 № 882 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", згідно якого наказано звільнити позивача зі служби в поліції (арк. справи 16).

Надалі, на підставі зазначеного наказу відповідач видав наказ від 09.07.2018 № 663 о/с "По особовому складу", згідно якого капрала поліції ОСОБА_1 поліцейського роти № 1 батальйону звільнено зі служби з Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (арк. справи 17).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення службового розслідувань в органах внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 12.03.2013 № 230, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073 (зазначена Інструкція діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Інструкція № 230) підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника (пункт 2.6 Інструкції № 230).

Пунктом 5.1 Інструкції № 230 визначено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.

Відповідно до пункту 7.2 Інструкції № 230 рішення про відсторонення особи РНС від посади можуть приймати начальники, яким надано право прийняття на службу або призначення цієї особи на посаду, шляхом видання письмового наказу.

Оформлення матеріалів службового розслідування визначено розділом VIII Інструкції № 230.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

У вступній частині висновку службового розслідування викладаються: посада, звання, прізвище, ініціали службової особи (осіб), яка(і) проводила(и) службове розслідування; підстави для проведення службового розслідування.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

У резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються: підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення; пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб РНС конкретних заохочень або дисциплінарних стягнень, кваліфікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб РНС, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Аналізуючи зазначені положення Інструкції № 230, суд виходить з того, що висновок за підсумками службового розслідування повинен прийматися на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, які були досліджені під час перевірки і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

При цьому, належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Як слідує з висновку службового розслідування від 02.07.2018, що в ході проведення службового розслідування комісією ДПП у складі голови комісії начальника УМАЗ ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_10, членів комісії заступника начальника Управління - начальника відділу проведення службових розслідувань та контролю УМАЗ ДПП підполковника поліції ОСОБА_11, головного спеціаліста відділу проведення службових розслідувань та контролю УМАЗ ДПП державного службовця 5-го рангу ОСОБА_12, було опитано чергову гуртожитку НАВС № 5 ОСОБА_8, яка пояснила, що 15.05.2018 близько о 02 год. 00 хв. позивач на другому поверсі коридору гуртожитку № 5 гучно вмикав музику на телефоні, на що остання зробила йому зауваження. У відповідь чергова гуртожитку почула в свою адресу багато нецензурної лексики. Позивач почав себе вести агресивно, зухвало, принижував її честь та гідність, з чого стало зрозуміло що він знаходиться в стані алкогольного сп'яніння. Чергова гуртожитку викликала працівника НАВС, який перебував на добовому чергуванні. Останній здійснив супровід позивача до його кімнати № 703, де ОСОБА_1 внаслідок алкогольного сп'яніння стало погано та його рвотні маси опинились на стінах та ліжках кімнати. На що сусід по кімнаті ОСОБА_13 поскаржився та просив, щоб його пересилили до іншої кімнати (арк. справи 19).

Слід відмітити, що згідно письмових пояснень чергової гуртожитку НАВС № 5 ОСОБА_8 така зазначила, зокрема наступне: "15.06.18 в 02.00 ночі, ОСОБА_1, проживаючий в к.703, розгулював коридором 2 -го поверху в нетверезому стані. Включив музику на телефоні на всю гучність. На мої зауваження не реагував тільки "огризався". Я викликала чергового з КП щоб його заспокоїли. Розмовляти з ним було безкорисно, тому вони завели його на 7й поверх, в к.703, щоб проспався ... Сусід який проживає під ним (2х ярусне ліжко) прийшов до мене в 3 ночі і почав "возмущаться" і просити, щоб його переселили, так як він не може там спати. Під час спілкування використовував нецензурну лексику. Вів себе агресивно, нахально, принижував мою честь і гідніть." (аркуш справи 42)

Таким чином, з аналізу змісту тексту пояснень чергової гуртожитку НАВС № 5 ОСОБА_8 та тексту висновку службового розслідування від 02.07.2018 слідує, що такі містять розбіжності.

Так, у письмових поясненнях щодо поведінки позивача ОСОБА_8 зазначено: "Включив музику на телефоні на всю гучність. На мої зауваження не реагував тільки "огризався". В подальшому за змістом пояснень та за хронологією подій, ОСОБА_8 надає пояснення щодо іншої особи, яку зазначає як "сусід" позивача та який прийшов до неї "в 3 ночі та "... возмущався і просив, щоб його переселили та як він не може там спати. Під час спілкування використовував нецензурну лексику. Вів себе агресивно, нахально, принижував мою честь і гідніть."

В свою чергу, у висновку службового розслідування від 02.07.2018 зазначені пояснення є спотвореними та зазначено, що чергова гуртожитку НАВС № 5 ОСОБА_8, пояснила, що "о 2 год. 00 хв. позивач на другому поверсі коридору гуртожитку № 5 гучно вмикав музику на телефоні, на що остання зробила йому зауваження. У відповідь чергова гуртожитку почула в свою адресу багато нецензурної лексики. Позивач почав себе вести агресивно, зухвало, принижував її честь та гідність, з чого стало зрозуміло що він знаходиться в стані алкогольного сп'яніння."

Також, у висновку спотворено і пояснення фахівця 1 категорії НАВС ННІ № 1 ОСОБА_3, який здійснював добове чергування на КПП НАВС з 14.06.2018, у висновку зазначено: "прибувши на місце конфлікту, ОСОБА_3А, застав чергову гуртожитку №5 ОСОБА_8, яка скаржилася на протиправну поведінку ОСОБА_1, який перебув у стані алкогольного сп'яніння (про що свідчив відповідний запах з ротової порожнини, порушення координації рухів та мовлення) Зазначену особу було супроводжено до його кімнати." (арк. справи 19). В свою чергу, згідно письмових пояснень фахівця 1 категорії НАВС ННІ № 1 ОСОБА_3, такий повідомив наступне: "По прибутті. Я особисто став свідком, що ОСОБА_1, перебував у стані алкогольного сп'яніння, про що свідчив своєрідний запах з ротової порожнини, порушення координації рухів та мовлення. В подальшому особисто було супроводжено ОСОБА_1 до кімнати проживання (703). Більше нічого по суті поставлених питань пояснити не можу." (арк. справи 40-41).

Аналогічні пояснення надав ОСОБА_14 (арк. справи 44).

Щодо опитаних інспектора роти № 2 батальйону УПП в Полтавській області ДПП ОСОБА_6 то такий зазначив, що ОСОБА_1 в ніч на 15.06.18 не мав ознак алкогольного сп'яніння, а мав ознаки жару (температури) чи іншого захворювання (нежиті), у зв'язку з чим він запропонував позивачу викликати швидку. Також зазначив, що ні він, ні інші особи (співмешканці кімнати) не вживали алкогольні напої (арк. справи 45-46).

Надалі, як слідує з матеріалів справи, т.в.о. інспектора з особливих доручень ВМ УМАЗ ДПП рядовим поліції ОСОБА_7 було запропоновано позивачу пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що останній погодився.

Висновком Київської міської наркологічної клінічної лікарні "Соціотерапія" № 006408, складеного 15.06.2018 о 14 год. 05 хв. встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння (арк. справи 49-50).

Надалі, 18.06.2018 було опитано ОСОБА_1, який пояснив, що 14.06.2018 приблизно о 20 год. 00 хв. він прийшов до зазначеного гуртожитку в стані алкогольного сп’яніння. У зв’язку з тим, що чергова гуртожитку не захотіла впускати позивача до приміщення гуртожитку, то між останнім та черговою гуртожитку НАВС № 5 ОСОБА_8 відбувся конфлікт, у ході якого позивач виражався нецензурною лексикою. Надалі, після конфлікту позивач пішов спати до своєї кімнати. Водночас зазначив, що у вчиненому розкаюється, готовий понести дисциплінарну відповідальність та бажає надалі працювати у Національній поліції.

Таким чином, відповідачем зроблено в ході проведення службового розслідування висновок, що 15.06.2018 близько о 01 год. 40 хв. позивач в стані алкогольного сп’яніння проявив зухвалу, агресивну поведінку, принизив честь та гідність громадянки, використовуючи нецензурну лексику в громадському місці.

Пунктом 4 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, до прийняття Дисциплінарного статуту Національної поліції України використовуються норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом № 3460-IV.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3460-IV службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 3460-IV службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.

Частиною першою статті 2 Закону № 3460-IV визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 3460-IV за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 3460-IV на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися такий вид дисциплінарного стягнення: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 Закону № 3460-IV визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Аналізуючи зазначені положення Закону № 3460-IV, в тому числі Інструкції № 230, суд дійшов висновку, що при встановленні факту дисциплінарного проступку підлягає встановленню/доведенню ряд факторів: - протиправного рішення, дії, бездіяльності особи; - вини особи; - наявності негативних (шкідливих) наслідків; причино-наслідкового зв'язку між протиправним діянням та порушенням дисципліни, невиконанням (неналежним виконання) покладених обов'язків. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно з'ясовувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні або необґрунтовані висновки. Вони повинні вживати всіх розумних і доступних заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події. Будь-який недолік розслідування, що перешкоджає встановленню причин порушення, є загрозою недотримання цього стандарту.

Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, включаючи процес прийняття оскаржуваних наказів.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27.09.2010 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як слідує з наказу відповідача від 02.07.2018 № 882 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", в тому числі з висновку службового розслідування від 02.07.2018, що позивача звільнено зі служби в поліції за порушення пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII, частин першої, другої, третьої, шостої, восьмої та десятої пункту 1, частини четвертої пункту 1 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, статті 38 Закону України "Про запобігання корупції", що виразилось у зухвалій, агресивній поведінці, приниженні честі та гідності громадянки, використанні нецензурної лексики у громадському місці 15.06.2018 в стані алкогольного сп’яніння.

Однак, такі висновки ґрунтуються лише на довільно страктованому відповідачем поясненні ОСОБА_8 Крім того, під час проведення службового розслідування допитані особи, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не підтвердили те, що позивач поводив себе зухвало, агресивно, принижував честь та гідність громадянки ОСОБА_8, а лише ряд з них зазначили, що позивач за їхніми спостереженнями та на їх розсуд перебував в стані алкогольного сп’яніння. Водночас, як слідує із зазначеного висновку, що згідно пояснень громадянки ОСОБА_8 такий конфлікт відбувся 15 травня 2018, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки позивач перебував у відрядженні в м. Києві у червні 2018. При цьому, пояснення ОСОБА_5 також не є належним та допустимим доказом щодо встановлення зазначених порушень, оскільки такі пояснення відібранні в телефонному режимі.

Натомість, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 зазначив протилежне, а саме вказав на те, що він при зустрічі з позивачем у зазначеному гуртожитку не виявив, що останній перебував в стані алкогольного сп’яніння, а лише скаржився на болі у шлунку.

Водночас, відповідач не надав, а суд не здобув належних доказів, які б свідчили про те, що в результаті зазначеного події позивач завдав шкоди життю, здоров’ю чи майну третіх осіб, в тому числі істотної шкоди інтересам служби. Також суд звертає увагу на те, що такі події мали місце у час для відпочинку, коли поліцейський перебував поза службою, а тому зазначений конфлікт не може слугувати підставою для висновку про порушення позивачем саме службової дисципліни.

Щодо посилання відповідача на висновок Київської міської наркологічної клінічної лікарні "Соціотерапія" № 006408, складеного 15.06.2018 о 14 год. 05 хв., яким встановлено, що позивач перебував у стані алкогольного сп’яніння, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Суд враховує, що за своєю специфікою стан алкогольного сп’яніння супроводжується лише тимчасовою зміною свідомості, викликаною дією етилового спирту на центральну нервову систему, з огляду на що як науковці, так і законодавець дотримуються єдиної думки (позиції) та вказують, що з метою забезпечення достовірності результатів медичного обстеження на стан алкогольного сп’яніння, огляд особи повинен бути проведений не пізніше двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. В іншому випадку результати такого огляду слід вважати недійсним.

Так, як слідує із зазначеного висновку службового розслідування, що конфлікт між позивачем та ОСОБА_8 мав місце 15.06.2018 близько о 2 год. 00 хв., однак огляд позивача на стан алкогольного сп’яніння проводився зі спливу більше десяти годин з моменту виявлення підстав його проведення, тобто лише 15.06.2018 о 14 год. 05 хв., про що свідчить зазначений висновок Київської міської наркологічної клінічної лікарні "Соціотерапія".

Таким чином, враховуючи те, що обстеження на стан алкогольного сп’яніння проводилося зі спливу більше десяти годин з моменту виявлення підстав його проведення, то зазначений висновок не може бути належним та допустимим доказом, що позивач перебував у стані алкогольного сп’яніння, оскільки такий огляд проведений всупереч Інструкції № 1452/735.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що комісія з проведення службового розслідування дійшла висновку, що позивач порушив зазначені в оскаржуваних наказах нормативно - правові акти, що виразилось у зухвалій, агресивній поведінці, приниженні честі та гідності громадянки, використанні нецензурної лексики у громадському місці 15.06.2018 в стані алкогольного сп’яніння, - лише з власного трактування пояснень громадянки ОСОБА_8

При цьому, під час проведення службового розслідування допитані особи, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не підтвердили те, що позивач поводив себе зухвало, агресивно, принижував честь та гідність громадянки ОСОБА_8

Водночас, суд звертає увагу на те, що при застосуванні до позивача дисциплінарного покарання у вигляді звільнення, як крайнього заходу дисциплінарного впливу, комісія з проведення службового розслідування не врахувала те, що згідно службової характеристики позивача, останній за період служби в органах Національної поліції України зарекомендував себе сумлінним, вимогливим, комунікабельним працівником. Постійно працював над удосконаленням своїх знань. За складом характеру спокійний, врівноважений, вимогливий до себе та колег по службі. При спілкуванні з колегами проявляв ввічливість і тактовність. Своїм сумлінним ставленням до виконання службових обов'язків заслужив авторитет та повагу серед колег по службі. У стройовому відношенні підтягнутий, фізично розвинутий, добре володів табельною зброєю та спеціальними засобами, що знаходяться на озброєнні Національної поліції України (арк. справи 166).

Також, як зазначалось сторонами у справі в ході розгляду справи судом, позивач не тільки належно виконував свої службові обов'язки, а й під час проходження служби в поліції врятував фізичну особу від суїцидального вчинку. Поряд з цим, як слідує з пояснень позивача, отриманих під час проведення службового розслідування, що останній у вчиненому проступку розкаявся.

Зазначене свідчить про те, що відповідач при застосуванні до позивача дисциплінарного покарання у вигляді звільнення, як крайнього заходу дисциплінарного впливу не дотримався вимог статті 14 Закону № 3460-IV.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту виявлення порушення позивачем пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII, частин першої, другої, третьої, шостої, восьмої та десятої пункту 1, частини четвертої пункту 1 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, статті 38 Закону України "Про запобігання корупції", що виразилось у зухвалій, агресивній поведінці, приниженні честі та гідності громадянки, використанні нецензурної лексики у громадському місці 15.06.2018 в стані алкогольного сп’яніння, а також те, що відповідач неналежним чином провів службове розслідування, як це визначено Інструкцією № 230 та Законом № 3460-IV, а звільнення позивача із займаної посади, як крайній захід дисциплінарного впливу не відповідає тяжкості вчиненого проступку, суд дійшов висновку, що оскаржені накази є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 (далі – КЗпП) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскільки, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно звільнив позивача зі служби в поліції, то останній підлягає поновленню на тій самі посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений.

Відповідно до частин другої, третьої статті 77 Закону № 580-VIII днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Як слідує з наказу від 09.07.2018 № 663 о/с "По особовому складу" позивача звільнено зі служби в поліції 09.07.2018. Таким чином, позивач підлягає поновленню на службі в поліції з 10.07.2018.

Водночас, частиною другою статті 235 КЗпП визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. (стаття 94 Закону № 580-VIII).

Відповідно до пункту 9 Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Згідно довідки про доходи № 2130, виданої Департаментом патрульної поліції 04.12.2018, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 316 грн. 21 копійок.

Час вимушеного прогулу позивача становить з 10.07.2018 по 17.12.2018, отже заробіток за час вимушеного прогулу за 166 днів становить 52490 грн. 86 коп. Відповідно, грошове забезпечення за один місяць становить 9486 грн. 30 коп.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Враховуючи те, що позивач звільнений зі сплати судового збору за подання даної позовної заяви, суд дійшов висновку, що відповідно до статті 139 КАС України судові витрати у даній справі стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Ернста, 3, м. Київ 48, 03048), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменті патрульної поліції (місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Котляревського, 24) про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 02.07.2018 № 882 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції "По особовому складу" від 09.07.2018 № 663 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом шість частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" капрала поліції ОСОБА_1.

Поновити капрала поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції з 10 липня 2018 року.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 52490 (п'ятдесят дві тисячі чотириста дев'яносто) гривень 86 коп.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції і стягнення грошового забезпечення за один місяць в сумі 9486 (дев'ять тисяч чотириста вісімдесят шість) гривень 30 коп. звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.12.2018.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.