Рішення № 78848218, 27.11.2018, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/1597/17

Провадження № 2/191/987/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Гречко Ю.В.

за участю секретаря – Борисової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа: ОСОБА_3, про визнання іпотечного договору припиненим,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 02 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 і Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» був укладений кредитний договір №0315/1007/88-469, згідно якого ОСОБА_3 отримала кредит для споживчих потреб в розмірі 18600,00 доларів США, що на час укладення договору становило 93930,00 грн. З метою забезпечення взятих ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором між банком і ОСОБА_2, ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір №0315/1007/88-469-Z-1 від 03 жовтня 2007 року. Згідно умов договору об’єктом іпотеки виступає квартира АДРЕСА_1. 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» і ТОВ «Фактиорингова компанія «Вектор Плюс» був укладений договір факторингу. В свою чергу 28 листопада 2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» був укладений договір факторингу. Згідно вказаних договорів відбулося відступлення права вимоги за вищезазначеним кредитним договором. Позивачі вважають, що їх зобов’язання за іпотечним договором припинили свою дію, оскільки вказівка в п.16 іпотечного договору, де зазначено, що договір діє до виконання позичальником основного зобов’язання чи настання одного з випадків ст.17 Закону України «Про іпотеку», суперечить вимогам діючого законодавства, оскільки строк дії іпотечного договору не може встановлюватися шляхом вказівки на повне виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором. Позивачі зазначають, що строк дії поруки до повного виконання зобов’язань за кредитним договором не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного права поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Вважають, що у вищезазначеному іпотечному договорі не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється. У 2011 році банк звернувся до суду з позовом про стягнення з позичальника і поручителя заборгованості за кредитним договором, у зв’язку з чим він змінив строк виконання основного зобов’язання і повинен був пред’явити позов до поручителя протягом шести місяців від дати порушення позичальником строку для дострокового повернення кредиту, чого не було зроблено. Судове рішення про стягнення заборгованості було отримане 03 листопада 2011 року і ПАТ «Сведбанк» не звертався до позивачів з жодними вимогами і тільки у серпні 2013 року відповідач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за кредитним договором. Позивачі просять суд визнати припиненим вищезазначений договір іпотеки і припинити обтяження на вказану квартиру шляхом виключення з Реєстру обтяжень нерухомого майна та Реєстру іпотек.

Відповідач надав суду відзив на позов, де зазначив, що на відносини майнової поруки норми статті 559 ЦК України щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом, про що було зазначено в Рішенні Верховного Суду України. Також вважає, що позивачами пропущений строк позовної давності для звернення з таким позовом, оскільки позивачі звернулися до суду з позовом у 2017 році, хоча про вказані у позовній заяві факти їм було відомо ще у 2011 році.

Позивачі в судове засідання не з’явилися, але завчасно надали суду письмові заяви про розгляд справи без їх участі. Позовані вимоги підтримують у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, але завчасно надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги не визнає.

Третя особа в судове засідання не з’явилася по невідомим суду обставинам.

Під час судового розгляду справи судом були оглянуті письмові докази у справі.

Таким чином, суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

02 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 і Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» був укладений кредитний договір №0315/1007/88-469, згідно якого ОСОБА_3 отримала кредит для споживчих потреб в розмірі 18600,00 доларів США, що підтверджується копією кредитного договору.

З метою забезпечення взятих ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором між банком і ОСОБА_2, ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір №0315/1007/88-469-Z-1 від 03 жовтня 2007 року, що вбачається з копії іпотечного договору.

Згідно умов договору об’єктом іпотеки виступає квартира АДРЕСА_1.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» і ТОВ «Фактиорингова компанія «Вектор Плюс» був укладений договір факторингу.

28 листопада 2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» був укладений договір факторингу. Згідно вказаних договорів відбулося відступлення права вимоги за вищезазначеним кредитним договором.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2011 року з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Сведбанк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 162914,53 грн.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, а майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника за основним зобов'язанням на підставі договору, закону або рішення суду.

Отже, іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання.

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника. На відносини майнової поруки норми статті 559 ЦК України щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом.

Статтями 17, 18, 19 цього Закону встановлено підстави припинення іпотеки, істотні умови договору іпотеки і внесення змін і доповнень до іпотечного договору.

Таким чином, суд не вважає наявність фактів, якими позивачі обґрунтовують свої позовні вимоги, встановленою.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачами судові витрати по справі стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ч.4 ст.29, ч.6 ст.203, 717, 719 ЦК України, ч.2 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.11, 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа: ОСОБА_3, про визнання іпотечного договору припиненим відмовити.

На рішення протягом десяти днів з дня його складення у повному обсязі до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання – після розгляду справи апеляційним судом у разі, якщо рішення не буде скасовано.