Рішення № 78848184, 14.12.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №813/1863/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення,-

в с т а н о в и в :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2018 року №0002521402, №0002511402.

Ухвалою суду від 07.05.2018 року вказану позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 25.05.2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі.

Головуючим суддем ОСОБА_3 ухвалою суду від 09.07.2018 року задоволено клопотання представника позивача та об’єднано в одне провадження для спільного розгляду позовні вимоги у справі №813/1870/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 17.04.2018 року №0002501402 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та вимоги у справі №813/1863/18. Об’єднаній справі присвоєно №813/1863/18.

Головуючим суддем ОСОБА_3 ухвалою суду від 09.07.2018 року задоволено клопотання представника позивача та об’єднано в одне провадження для спільного розгляду позовні вимоги у справі №813/1865/18 Приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2018 року №0002491402 та вимоги у справі №813/1863/18. Об’єднаній справі присвоєно №813/1863/18.

Ухвалою суду від 06.11.2018 року закрито провадження та призначено справи до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовано з підстав викладених у позовних заявах від 04.05.2018 року за вх. № 130220, №13044,№ 13031.

Позивач вважає, що згідно Ухвали Господарського суду Львівської області від 25.10.2012 року порушено провадження про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд», яке припинено ухвалою від 21.07.2014 року. Ухвалою від 25.12.2012 року введено в дію мораторій, протягом якого було заборонено нараховувати неустойку та фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань щодо сплати податків і зборів.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовних заявах та наданих додаткових поясненнях в судовому засіданні.

Представник відповідача подав відзиви на позовні заяви від 21.06.2018 року за вх. №19472, від 09.07.2018 року за вх. №21025, від 09.07.2018 року за вх. №21026. Вважає, що відповідно до частини 5 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов’язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. Крім того, жодних відомостей про запровадження мораторію та ведення процедури банкрутства до кредиторів доведено не було.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, позов не визнає, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Дослідивши доводи позову, відзиви на нього, зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на підставі направлення від 03.03.2018 року №411, наказу Головного управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 22.02.2018 року проведена документальна планова виїзна перевірка Управління механізації №22 Приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд». За наслідками перевірки органом фіскальної служби складено акт від 03.04.2018 року за №252/09-19-14-02/04751612 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Управління механізації №22 Приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року (далі – акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення:

- пп.168.1.2,168.1.5 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб у сумі 54527,58 грн.;

- ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», в результаті чого встановлено несвоєчасну сплату (несвоєчасного перерахування ) єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 322225,30 грн.;

- п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, внаслідок порушення строків сплати земельного податку у сумі 84349,20 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято:

-Податкове повідомлення рішення від 17.04.2018 року за №0002521402, згідно якого встановлено порушення позивачем строку сплати грошового зобов’язання з земельного податку юридичних осіб та на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку грошового зобов’язання на суму 75646,60 грн. контролюючим органом зобов’язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 15 129,32 грн.

-Податкове повідомлення рішення від 17.04.2018 року за №0002511402, згідно якого встановлено порушення позивачем строку сплати грошового зобов’язання з земельного податку юридичних осіб та на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку грошового зобов’язання на суму 17400,20 грн. контролюючим органом зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1840,02 грн.

-Податкове повідомлення рішення від 17.04.2018 року за №0002491402, згідно якого встановлено порушення позивачем строку сплати грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку грошового зобов’язання на суму 54527,60 грн. контролюючим органом зобов’язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 10905,52 грн.

-Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.04.2018 року за №000251402, яким до платника податків застосовано штраф у розмірі 64445,06 грн. за період з 23.07.2013 року по 07.09.2016 року та нараховано пеню у розмірі 178700,70 грн.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, після проведення документальної планової виїзної перевірки Управління механізації №22 Приватного акціонерного товариства «Фірма Нафтогазбуд» відповідач виніс податкове повідомлення рішення від 17.04.2018 року за №0002521402, згідно якого встановлено порушення платником податків строку сплати грошового зобов’язання з земельного податку юридичних осіб суму 75646,60 грн. та штраф у розмірі 15129,32 грн. та податкове повідомлення рішення від 17.04.2018 року за №0002511402, згідно якого встановлено порушення строку позивачем сплати грошового зобов’язання з земельного податку юридичних осіб на суму 17400,20 грн. зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1840,02 грн.

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати земельного податку за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року встановлено несвоєчасну сплату земельного податку в сумі 84349,20 грн. В акті перевірки наведено диференційовану сплату, згідно платіжних доручень по періодах виникнення заборгованості по сплаті земельного податку. Згідно податкового розрахунку земельного податку, Управління механізації №22 Приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» від 15.02.2017 року №9020244561 нараховано податок у сумі 3013,69 грн., термін сплати 30.01.2018 року.; від 29.09.2017 року №9199993753 нараховано податок у сумі 6027,27 грн., термін сплати 30.01.2018 року. Зазначені суми земельного податку за 2017 рік, платник сплатив 08.02.2018 року, згідно платіжного доручення №1786 на суму 9040,96 грн.

Відповідно до п.31.1 ст. 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов’язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Пункт 126.1. ст.126 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою встановлено несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб у сумі 54527,58 грн. за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року. Наслідком виявлення такої несвоєчасної сплати стало винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 17.04.2018 року за №0002491402, згідно якого встановлено порушення позивачем строку сплати грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 54527,60 грн. та застосовано штраф у розмірі 10905,52 грн.

Протягом 2015 року сплачено позивачем до бюджету податку на загальну суму 82169,70 грн., в тому числі: 15.10.2015 року зараховано до бюджету 82000,00 грн. у рахунок погашення податкового боргу 30.11.2015 року зараховано до бюджету 169,70 грн. у рахунок погашення податкового боргу.

Згідно п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України.)

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України.)

Що стосується рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.04.2018 року за №000251402, суд зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.10.2012 року порушено провадження у справі №5015/4447/12 про банкрутство ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.07.2014 року припинено провадження у справі №5015/4447/12.

Спеціальним законом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року за №2464-VI за, з наступними змінами та доповненнями.

Статтею 25 цього Закону встановлено порядок застосування контролюючим органом штрафних санкцій до платників єдиного внеску.

За приписами частини восьмої статті 9 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року платники єдиного внеску зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, який дорівнює календарному місяцю.

Пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 даного Закону визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частиною десятою статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року за №2343-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Вищенаведені норми регулюють правовідносини, що виникли між боржником і кредиторами у зв’язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов’язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство підприємницька діяльність боржника не припиняється, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв’язку з чим у нього виникають нові зобов’язання, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

Однак, відповідно до частини 5 статті 19 зазначеного Закону, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов’язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Враховуючи зазначене, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, а що стосується зобов’язань боржника перед поточними кредиторами, то за цими зобов’язаннями згідно із загальним правилом, нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Суд приходить до висновку, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючому органу як поточному кредиторові нараховувати податкові зобов’язання та штрафні (фінансові) санкції за невиконання податкових зобов’язань, що виникли до, а виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку.

Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство.

За результатами податкової перевірки контролюючі органи можуть нарахувати як основну суму податкового зобов’язання, так і суми штрафних санкцій. Ця позиція аргументована тим, що зобов’язання по сплаті податкових зобов’язань та відповідних штрафних санкцій виникають вже після введення мораторію, і податкові органи в даному випадку є кредитором за поточними зобов’язаннями боржника.

Суд звертає увагу на те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів, які виникли після його введення та не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов’язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов’язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов’язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акта перевірки, до позивача було застосовано штраф та нараховано пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску, строк сплати якого настав у період з 23.07.2013 року по 07.09.2016 року.

Враховуючи те, що строк виконання зобов’язань зі сплати єдиного внеску настав у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство, суд вважає, що відповідачем правомірно нараховано штраф та пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 04 липня 2011 року, 07 травня 2012 року, 11 червня 2012 року, 01 жовтня 2012 року, 26 лютого 2013 року, 09 липня 2013 року (справи №№ 21-144а11, 21-289а11, 21-179а12 та 21-298а12, 21-34а13, 2а-178а13, відповідно).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2018 року №0002521402, №0002511402 та скасування рішення відповідача від 17.04.2018 року №000251402 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Отже, оскільки відповідачами доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.139 КАС України, сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не повертається.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

в и р і ш и в :

У задоволені адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2018 року №0002521402, №0002511402, №0002491402, рішення від 17.04.2018 року за №000251402 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та вимоги відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26 грудня 2018 року.