Рішення № 78848013, 17.12.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 грудня 2018 року м. Рівне№1740/1833/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРівненського об'єднаного міського військового комісаріату про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1Ф.) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненського обєднаного міського військового комісаріату (далі - відповідач, Рівненський ОМВК) та просив суд:

визнати неправомірними дії військового комісара Рівненського обєднаного міського військового комісаріату щодо ненадання позивачу довідки згідно з додатком №2 до Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії про проходження військової служби під час виконання інтернаціонального обовязку;

зобовязати військового комісара Рівненського обєднаного міського військового комісаріату надати позивачу довідку згідно з додатком №2 до Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії про проходження військової служби під час виконання інтернаціонального обовязку.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідно до наказу №229 від 18.09.1986 він був прийнятий на службу у військову частину 33092, яка розташовувалась на території Демократичної Республіки Афганістан, де він приймав участь у бойових діях. У звязку з цим 15.03.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу довідки згідно з додатком №2 до Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії про проходження військової служби під час виконання інтернаціонального обовязку. 20.03.2018 військовий комісар Рівненського ОМВК своїм листом №К/1123 у наданні довідки відмовив. Вважаючи такі дії військового комісара Рівненського ОМВК неправомірними, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 11.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач позову не визнав, подавши відзив на позовну заяву (а.с.31-32), у якому вказав, що відповідно до наказу Міністра оборони України від 14.08.2014 №530 "Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей" у Додатку 2 до Положення визначені періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пенсію на пільгових умовах, і порядок їх обчислення, один місяць служби за три місяці: на території Республіки Афганістан, а також в інших країнах, які ведуть (вели) бойові дії, якщо військовослужбовці брали участь у цих діях (крім військовослужбовців, звільнених з дійсної військової служби або відряджених з цих країн за вчинення проступків, які дискредитують звання військовослужбовця), - з 01 грудня 1979 року і час безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, отриманих у цих країнах. Відповідач зазначив, що згідно з поданими документами та документами, які є в наявності в Рівненському ОМВК, встановлено, що позивач з 18.09.1986 по січень 1987 року працював на посаді машиніста-кочегара. Тому Рівненський ОМВК не може видати довідку Додаток №2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. З таких підстав просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач подав відповідь на відзив (а.с.44-47), у якій вказав, що період його участі у бойових діях підтверджується записами військового квитка та довідкою Центрального архіву Міністерства оборони Російської федерації від 17.01.2018, яка надана відповідачу на запит від 26.10.2017. Відтак, позивач просив відзив на позовну заяву відповідача відхилити, а позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 10.09.2018 закрито підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 03.10.2018 представники сторін підтримали доводи та заперечення, викладені в заявах по суті справи. Позивач додатково повідомив, що він звернувся до відповідача щодо видачі відповідної довідки для підтвердження права дострокового виходу на пенсію, у зв'язку з тим, що йому виповнилося 55 років.

Судом оголошено перерву до 24.10.2018 для надання сторонами додаткових доказів.

Ухвалою від 16.11.2018 у звязку з перебуванням головуючого судді у відпустці розгляд справи відкладено до 28.11.2018.

У судове засідання 28.11.2018 представники сторін не з'явилися. Представник позивача подав клопотання про відкладення судового розгляду, покликаючись на зайнятість в іншому судовому засіданні. У зв'язку з цим ухвалою від 28.11.2018 розгляд справи відкладено до 17.12.2018.

У судове засідання 17.12.2018 представники сторін не зявились, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання. Позивач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника. Представник відповідача причини неявки у судове засідання суду не повідомив.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Суд не визнавав обов'язковою участь представників сторін в судовому засіданні.

Суд вважає, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи.

Підстави для відкладення розгляду справи, визначені частиною другою статті 205 КАС України, відсутні.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не зявилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За наведеного, суд вважає можливим провести судовий розгляд без участі представників сторін, в порядку письмового провадження.

З'ясувавши доводи та аргументи сторін, викладені у заявах по суті справи, встановивши обставини справи, перевіривши їх зібраними у справі доказами, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, з урахуванням такого.

Суд встановив, що ОСОБА_1 15.03.2018 звернувся до Військового комісара Рівненського ОМВК з заявою про видачу довідки за формою додатку №2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії про проходження військової служби під час виконання інтернаціонального обовязку. До заяви позивач долучив копії: військового квитка серія НК №4852562, виданого Рівненським МВК 21.05.1981; посвідчення учасника бойових дій серія АБ №382781; довідку Центрального архіву Міністерства оборони Російської федерації від 17.01.2018 (а.с.15).

Листом від 20.03.2018 №К/1123 Рівненський ОМВК повідомив ОСОБА_1, що згідно з поданими документами та документами, які є в наявності в Рівненському ОМВК, позивач з 18.09.2018 по січень 1987 року працював на посаді машиніста-кочегара. Запропонував для видачі необхідної довідки представити документи, які б підтверджували, що ОСОБА_1 проходив військову службу та брав безпосередню участь в бойових діях на території Республіки Афганістан (а.с.16).

Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо ненадання довідки про проходження військової служби під час виконання інтернаціонального обовязку, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд враховує таке.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Згідно з пунктом 6 Порядку №637, військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, зараховується до трудового стажу на підставі довідок військових комісаріатів, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток № 2).

Додатком № 2 до Порядку №637 передбачено форму довідки, яка видається особі, що проходила військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обовязку, перебування в партизанських загонах і зєднаннях). В довідці вказується, що зазначена служба зараховується до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці (а.с.89).

Спільною постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 17 січня 1983 р. №59-27 "Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сім'ям" (чинною у період перебування позивача на території Демократичної Республіки Афганістан) було передбачено зараховувати до вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за три місяці час служби на території Демократичної Республіки Афганістан військовослужбовцям, що прослужили встановлений строк служби в цій країні, а тим хто отримав поранення, контузії, каліцтво або захворювання - незалежно від строку служби, і час безперервного перебування у зв'язку з цим на лікуванні в лікувальних закладах.

Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 р. за № 1294/26071 (далі - Положення №530).

Відповідно до пп. 1 п. 1 Додатку 2 до Положення №530 при обчисленні вислуги років для призначення пенсій, крім періодів військової служби, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2.3 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей (далі - Положення), на пільгових умовах зараховуються такі періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР (з урахуванням вимог додатка 1 до постанови Ради Міністрів СРСР від 15 грудня 1990 року №1290 "Про вислугу років для призначення пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і допомоги цим військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу та їх сімям" та пунктів 2.4 - 2.6 Положення) один місяць служби за три місяці на території Республіки Афганістан, а також в інших країнах, які ведуть (вели) бойові дії, якщо військовослужбовці брали участь у цих діях (крім військовослужбовців, звільнених з дійсної військової служби або відряджених з цих країн за вчинення проступків, які дискредитують звання військовослужбовця), - з 01 грудня 1979 року і час безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, отриманих у цих країнах.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що періоди участі особи у бойових діях (зокрема, на території Республіки Афганістан) зараховуються до трудового стажу з розрахунку один місяць служби за три місяці за умови проходження такою особою військової служби в складі діючої армії в період бойових дій та участі у бойових діях (в тому числі під час виконання інтернаціонального обовязку, перебування в партизанських загонах і зєднаннях) безпосередньо під час проходження військової служби в складі діючої армії.

Статтею 5 Закону Союзу ОСОБА_2 Соціалістичних Республік "Про загальний військовий обов'язок" від 12.10.1967 №42 (чинним в період перебування позивача на території Республіки Афганістан, далі Закон СРСР №42) визначено, що військова служба складається з дійсної служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР.

Статтею 4 Закону СРСР №42 встановлено, що Збройні Сили СРСР складаються з ОСОБА_2, ОСОБА_3, прикордонних і внутрішніх військ.

Відповідно до статті 6 Закону СРСР №42 громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають в запасі, - військовозобов'язаними.

Дослідженням трудової книжки ОСОБА_1 Серія БТ-1 №4560340, дата заповнення 28.08.1980 (а.с.14), встановлено:

запис №9 від 25.08.1986 прийнятий машиністом-кочегаром теплогосподарства військової частини польова пошта 33902 з окладом 97 р. 50 коп. (наказ №222 від 18.08.1986);

запис №10 від 10.02.1987 звільнений по закінченню трудового договору ст. 29 п. 2 КЗпП РСФСР (наказ №38 від 10.02.1987).

За змістом довідки Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 17.01.2018 в наказі командира військової частини польова пошта 33902 №229 від 18.09.1986 зазначено: "Вважати таким, що прибув 18.09.1986 службовця ОСОБА_2 армії ОСОБА_1, набраного по оргнабору через Рівненський ОВК по строковому трудовому договору. Прийняти на роботу на посаду машиніст-кочегар з окладом 97 р. 50 к. Зачислити в списки службовців частини, всі види забезпечення. Держкордон при проходженні в ДРА перетнув 05.09.1986". Підстава ЦА МО РФ, опис А-75315, справа 3, лист 160 (зворот). В наказі командира військової частини польова пошта 33902 №11 від 13.01.1987 зазначено: "Вважати таким, що вибув у січні 1987 року службовця ОСОБА_2 армії ОСОБА_1 в Рівненський ОВК. Виключити із списків службовців ОСОБА_2 армії, всіх видів забезпечення". Підстава: ЦА МО РФ, опис А-75315, справа 5, лист 7 (зворот). Виписки надані відповідно до тексту оригіналів документів. Військова частина пп 33902 з 01.05.1985 по 12.02.1989 брала участь у бойових діях на території Республіки Афганістан. Підстава: ДГШ ВС РФ №314/12/0555 від 30.07.2001 (а.с.17).

Відповідно до запису №18 військового квитка ОСОБА_1 серія НК №4852562, виданого Рівненським МВК 21.05.1981, позивач приймав участь в бойових діях в складі в/ч пп. 33902 в ДРА з 18.09.1986 по 15.01.1987. Записи щодо участі в бойових діях ОСОБА_1 на території ДРА містяться також на аркуші 24 військового квитка. На аркуші 4 військового квитка у Розділі 15 "Проходження дійсної військової служби" містяться відомості щодо проходження позивачем дійсної військової служби з 26.05.1981 по 23.04.1983. Розділ 17 "Проходження служби у військовий час" не містить жодних записів (а.с.9-12).

Згідно з обліковою карткою до військового квитка Серії НК №4852562 старшини ОСОБА_1 розділ 15 містить записи про проходження дійсної військової служби з 05.1981 по 04.1983. Звільнений в запас 23 квітня 1983 року на підставі наказу Міністра оборони СРСР №77 від 29.03.1983. Розділ 18 "Участь в боях, бойових походах, партизанських загонах, винищувальних батальйонах" не містить жодних записів (а.с.86-87).

Позивач у судовому засіданні 03.10.2018 пояснив, що в період з 18.09.1986 до 10.02.1987 він перебував на території Республіки Афганістан як службовець ОСОБА_2 армії за укладеним трудовим договором, який достроково розірвано за його ініціативою.

Таким чином, з пояснень позивача та матеріалів справи судом достеменно встановлено, що у спірний період позивач не був військовослужбовцем, оскільки не проходив військової служби у складі діючої армії в період бойових дій на території Республіки Афганістан, а був службовцем по строковому трудовому договору.

Оцінюючи доводи позивача щодо наявності підстав для видачі йому довідки згідно з додатком №2 до Порядку №637 у звязку з його участю у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, суд враховує таке.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі Закон №3551-XII) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.

Учасниками війни визнаються військовослужбовці, які в період війни проходили військову службу у Збройних Силах колишнього СРСР, трудівники тилу, а також інші особи, передбачені цим Законом (ст. 8 Закону №3551-XII).

Пунктом 6 ч. 1 ст. 9 Закону №3551-XII визначено, що учасниками війни вважаються: працівники, які на контрактній основі направлялися на роботу в держави, де велися бойові дії (включаючи Республіку Афганістан у період з 1 грудня 1979 року по грудень 1989 року), і не входили до складу обмеженого контингенту радянських військ.

Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни" (далі Порядок №302).

Пунктом 2 Порядку №302 передбачається, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пункт 3 Порядку №303 регламентує, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Учасникам бойових дій (стаття 6 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій".

Інвалідам війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення інваліда війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - інвалід".

Учасникам війни (стаття 9 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник війни"

Відповідно до наданого позивачем посвідчення серія АБ №382781, виданого 10.06.1996, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій. Посвідчення безтермінове і дійсне на всій території України.

Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, а судом не встановлено, що будучи працівником (службовцем), який на контрактній основі був направлений на роботу у Республіку Афганістан, де велися бойові дії, ОСОБА_1 входив до складу обмеженого контингенту радянських військ та проходив військову службу.

За встановлених обставин суд вважає, що наявність у ОСОБА_1 статусу учасника війни не дає підстав для зарахування періоду роботи службовцем на території Республіки Афганістан до трудового стажу з розрахунку один місяць за три місяці, позаяк такими пільгами наділені виключно військовослужбовці, які брали участь у бойових діях на території Республіки Афганістан у період їх військової служби в складі діючої армії. Відтак, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для надання ОСОБА_1 довідки згідно з додатком №2 до Порядку №637.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів задля їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами підтвердив, що у спірних правовідносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин. Доводи та обґрунтування позивача не спростовують правомірності дій відповідача та не дають суду підстав для висновку про їх протиправність. Таким чином, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 (вул. Басівкутська, буд. 53, м. Рівне, 33025, РНОКПП НОМЕР_1) до Рівненського об'єднаного міського військового комісаріату (вул. Грабник, 2, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 08060817 - Рівненського обласного військового комісаріату) про визнання неправомірними дії, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17 грудня 2018 року.

Суддя Дорошенко Н.О.