Рішення № 78847558, 28.12.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2018 року м. ПолтаваСправа № 440/3922/18

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

08 листопада 2018 року ОСОБА_2 /надалі - позивач; ОСОБА_2І./ звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_3 оборони України /надалі - відповідач; МО України/ про визнання протиправним та скасування пункту 26 протоколу №102 засідання комісії ОСОБА_3 оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 12 жовтня 2018 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету ОСОБА_4 України № 975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", та зобов'язання ОСОБА_3 оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету ОСОБА_4 України № 975 від 25 грудня 2013 року, як інваліду 2 групи з 14 грудня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової службу при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до п. "б" ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та вжиття заходів до її виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при зверненні із заявою про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 були подані усі необхідні документи, передбачені пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, зокрема, документи, які підтверджують причинний зв'язок отриманих ним поранень із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Не зважаючи на це, ОСОБА_3 оборони України безпідставно відмовило в призначенні одноразової грошової допомоги.

Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/3922/18; клопотання позивача про залучення третьої особи задоволено; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат /надалі - ОСОБА_1 ОВК/; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11:00 06 грудня 2018 року, витребувано докази.

19 листопада 2018 року до суду надійшли пояснення ОСОБА_1 ОВК на адміністративний позов /а.с. 44/, у яких представник третьої особи просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не подано документа, що свідчить про причини та обставини поранення.

27 листопада 2018 року до суду від ОСОБА_3 оборони України надійшов відзив на позову заяву /а.с. 63-66/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_2 подано неповний пакет документів, а саме, не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Вважає, що акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) не відноситься до документів, що можуть свідчити про причини та обставини ушкодження здоров'я.

Позивач у судове засідання 06 грудня 2018 року не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві /а.с. 60/.

Представники відповідача у судове засідання 06 грудня 2018 року не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Представник третьої особи у судове засідання 06 грудня 2018 року не з'явився, у матеріалах справи наявні докази, що він належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій просив у задоволенні позову відмовити /а.с. 71/.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи у судове засідання не з'явилися, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд вирішив розглядати справу за відсутності учасників справи у письмовому провадженні.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_2 проходив строкову військову службу з 16.04.1984 по 05.05.1986, що підтверджується військовим квитком, копія витягу з якого наявна у матеріалах справи /а.с. 49-54/.

У період проходження строкової військової служби позивач, зокрема, проходив військову службу у складі діючої армії під час бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан у період з 28.08.1984 по 27.07.1985, що підтверджується довідкою ОСОБА_1 з'єднаного міського військового комісаріату №5/200 від 20.01.2017 /а.с. 55/ та не заперечується відповідачем.

27.09.2016 на підставі направлення військового комісара ОСОБА_1 ОМВК від 22.09.2016 №5/4020 судово-медичним експертом Обласного бюро судово-медичної експертизи ДОЗ ОСОБА_1 ОДА ОСОБА_5 проведено судово-медичне дослідження (обстеження) ОСОБА_2 та складено акт судово-медичного дослідження (обстеження) №1504, за змістом якого зазначено про виявлення шрамів шкіри обличчя, лівої верхньої та правої нижньої кінцівок, які є наслідком загоєння ран. По своїх морфологічних характеристиках шрами не вступають в протиріччя з механізмом їх утворення, внаслідок вогнепальних поранень та давністю їх утворення в період бойових дій, на які вказав обстежуваний /а.с. 48/.

У витязі із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (Протокол №4212 від 03.10.2016) зазначено, що мінно-вибухова травма, осколкові поранення голови, лівої руки та правої ноги, колишнього військовослужбовця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, наслідком яких стали рубці в зазначених анатомічних ділянках, що підтверджується актом судово-медичного дослідження (обстеження) №1504 від 27.09.2016 року "ОСОБА_1 обласного бюро судово-медичної експертизи", та які у подальшому призвели до розвитку: "ІХС: Стенокардії напруження стабільна. ФК ІІ. Дифузного та післяінфарктного (2013 р.) кардіосклерозу. СН ІІ-А ст. ФК ІІ. Гіпертонічної хвороби ІІІ ст., ступінь 2, ризик 3. Стійких відділених наслідків перенесеної МВТ. ЗЧМТ (контузія головного мозку, 1985 р.) у вигляді післятравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ ст. з помірним та стійким цефалгічним синдромом з лікворно-венозною дистензією. Остеохондрозу міжхребцевих дисків шийного відділу хребта, з протрузіями в сегментах С3-С4, С4-С5, С5-С6, деформуючого спондильозу з больовим синдромом. Ангіопатії сітківки обох очей. СКХ. Хронічного простатиту. Цукрового діабету, ІІ тип, легка ступінь, ст.. субкомпенсації вуглеводного обміну", що підтверджується медичними документами, - ТРАВМА, ПОРАНЕННЯ, ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК. ПОВ'ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ ОБОВ'ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ПРИ ПЕРЕБУВАННІ В КРАЇНАХ, ДЕ ВЕЛИСЬ БОЙОВІ ДІЇ /а.с. 47/.

Згідно довідки МСЕК Серії АВ №0563038 ОСОБА_2 вперше встановлено ІІ групу інвалідності з 14.12.2016, травма, поранення, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії /а.с. 46/.

Рішенням ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі №816/1208/18 адміністративний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною відмову ОСОБА_1 обласного військового комісаріату у складенні висновку про наявність у ОСОБА_2 права на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду 2-ї групи з 14.12.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, викладену у листі від 03.04.2018 № 12/585. Зобов'язано ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат скласти висновок за заявою ОСОБА_2 щодо призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Постанови Кабінету ОСОБА_4 України № 975 від 25.12.2013 та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду війни 2-ї групи з 14.12.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та направити на розгляд комісії ОСОБА_3 оборони України /а.с. 31-37/.

Відповідно до пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 25.12.2013 року № 975, ОСОБА_1 ОВК направив до Департаменту фінансів ОСОБА_3 оборони України висновок від 24.07.2018 №12/1679 щодо можливості виплатити одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, який з 14.12.2016 визнаний інвалідом ІІ групи, до якого додано документи, та зазначено, що командування вважає, що ОСОБА_2 має право на отримання зазначеної грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності /а.с. 45/.

До вказаного висновку ОСОБА_1 ОВК було додано: заяву, копію рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 16.05.2018 у справі №816/1208/18, копію ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2018, копію довідки МСЕК про встановлення інвалідності серії АВ №0563038 від 14.12.2016 /а.с. 46/, копію витягу з протоколу ВЛК про встановлення причинного зв'язку поранення (травми, контузії, каліцтва) /а.с. 47/, копію акта судово-медичного дослідження /а.с. 48/, довідку про призов (проходження військової служби) /а.с. 55/, копію військового квитка /а.с. 49-54/, копії паспорту та ідентифікаційного номеру.

Розглянувши подані документи комісія ОСОБА_3 оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги рядовому в запасі ОСОБА_2 (ОСОБА_1 ОВК), якого 05.05.1986 звільнено зі строкової служби та 14.12.2016 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (довідка МСЕК серія АВ №0563038 від 17.01.2017), оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини травми, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 25 грудня 2013 року № 975, (п. 26 протоколу засідання комісії ОСОБА_3 оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12.10.2018 №102, копія витягу з якого наявна в матеріалах справи /а.с. 56/).

ОСОБА_1 обласного військового комісаріату від 31.10.2018 №12/2660 позивача повідомлено, що відповідно до рішення комісії ОСОБА_3 оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат (протокол № 102 від 12.10.2018, пункт 26) ОСОБА_2 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги /а.с. 57/.

Не погодившись з рішенням комісії ОСОБА_3 оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, оформленим протоколом від 12.10.2018 № 102 в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", відповідно до статті 41 якого виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ, соціальним захистом військовослужбовців є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ (в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності) встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві.

Відповідно до частини 2 статті 16-1 Закону №2011-ХІІ (в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності) одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом ОСОБА_4 України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

Відповідно до приписів пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ Кабінет ОСОБА_4 України постановою від 25.12.2013 №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975), який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 3 Порядку №975).

Згідно з пунктами 11 та 13 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги положення статті 16 Закону №2011-ХІІ і Порядку №975, обов'язок щодо прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги покладений саме на ОСОБА_3 оборони України.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В основу оскаржуваного рішення засідання комісії ОСОБА_3 оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12.10.2018 №102 (пункт 26) відповідачем не було покладено доводи про відсутність права позивача на отримання одноразової грошової допомоги саме через встановлення позивачу інвалідності пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, а тому у даній справі, з огляду на частину 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не приймає до уваги вказані вище доводи відповідача.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення визначено те, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини травми, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 25 грудня 2013 року № 975, (п. 26 протоколу засідання комісії ОСОБА_3 оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12.10.2018 №102, копія витягу з якого наявна в матеріалах справи /а.с. 56/).

Як встановлено судом, серед документів ОСОБА_2, які ОСОБА_1 ОВК направляв МО України для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги, зокрема, були: витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (Протокол №4212 від 03.10.2016); акт судово-медичного обстеження №1504 від 27.09.2016.

Відповідно до пункту 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого наказом ОСОБА_3 оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402), за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з іншими документами, що підтверджують факт отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Також відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, зокрема, в таких формулюваннях:

- "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.

- "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 08.02.94 N 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Згідно з пунктом 21.7 Положення №402 постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом ОСОБА_4 оборони України від 06 лютого 2001 року N 36, зареєстрованої в ОСОБА_3 юстиції України 23 лютого 2001 року за N 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).

При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом ОСОБА_4 оборони України від 4 січня 1994 року N 2, зареєстрованого в ОСОБА_3 юстиції України 29 липня 1994 року за N 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (пункт 21.8 Положення №402).

Суд зазначає, що в акті судово-медичного обстеження №1504 від 27.09.2016 судово-медичним експертом надано висновок, відповідно до якого: шрами шкіри обличчя, лівої верхньої та правої нижньої кінцівок, які є наслідком загоєння ран. По своїх морфологічних характеристиках шрами не вступають в протиріччя з механізмом їх утворення, внаслідок вогнепальних поранень та давністю їх утворення в період бойових дій, на які вказав обстежуваний.

У витязі із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (Протокол №4212 від 03.10.2016) зазначено, що мінно-вибухова травма, осколкові поранення голови, лівої руки та правої ноги, колишнього військовослужбовця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, наслідком яких стали рубці в зазначених анатомічних ділянках, що підтверджується актом судово-медичного дослідження (обстеження) №1504 від 27.09.2016 року "ОСОБА_1 обласного бюро судово-медичної експертизи", та які у подальшому призвели до розвитку: "ІХС: Стенокардії напруження стабільна. ФК ІІ. Дифузного та післяінфарктного (2013 р.) кардіосклерозу. СН ІІ-А ст. ФК ІІ. Гіпертонічної хвороби ІІІ ст., ступінь 2, ризик 3. Стійких відділених наслідків перенесеної МВТ. ЗЧМТ (контузія головного мозку, 1985 р.) у вигляді післятравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ ст. з помірним та стійким цефалгічним синдромом з лікворно-венозною дистензією. Остеохондрозу міжхребцевих дисків шийного відділу хребта, з протрузіями в сегментах С3-С4, С4-С5, С5-С6, деформуючого спондильозу з больовим синдромом. Ангіопатії сітківки обох очей. СКХ. Хронічного простатиту. Цукрового діабету, ІІ тип, легка ступінь, ст.. субкомпенсації вуглеводного обміну", що підтверджується медичними документами, - ТРАВМА, ПОРАНЕННЯ, ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК. ПОВ'ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ ОБОВ'ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ПРИ ПЕРЕБУВАННІ В КРАЇНАХ, ДЕ ВЕЛИСЬ БОЙОВІ ДІЇ /а.с. 47/.

Таким чином, при наданні висновку про причинний зв'язок поранення позивача, Центральною військово-лікарською комісією встановлювалися обставини отримання поранення та зроблено висновок, що захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Відтак, суд дійшов висновку, що рішення засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (Протокол №4212 від 03.10.2016), яким встановлено, що отримані позивачем ТРАВМА, ПОРАНЕННЯ, ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК. ПОВ'ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ ОБОВ'ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ПРИ ПЕРЕБУВАННІ В КРАЇНАХ, ДЕ ВЕЛИСЬ БОЙОВІ ДІЇ, - засвідчило в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (травми) і є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення (травми).

У свою чергу, саме відповідач у цій справі, як уповноважений суб'єкт владних повноважень, зокрема, використовуючи архівні матеріали, зобов'язаний був довести протилежне, а саме, те, що позивач отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) при вчиненні кримінального або адміністративного правопорушення або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисно спричинив собі тілесні ушкодження. Однак, таких документів відповідачем у ході судового розгляду справи надано не було.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позивач подав належні документи, які зазначені у пункті 11 Порядку №975, що свідчать про причини та обставини його поранення, травми та захворювання.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду від 25.05.2018 у справі №729/426/17 та від 26.06.2018 у справі №750/3766/17.

Відтак, зазначення у протоколі №102 від 12.10.2018 (пункт 26) в якості підстави для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги того, що заявником не подано документу, що свідчить про причини та обставини травми, який передбачено пунктом 11 Порядку №975, суд вважає безпідставним.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем ОСОБА_3 оборони України, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності свого рішення у спірних відносинах, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги рядовому в запасі ОСОБА_2, яке оформлено пунктом 26 протоколу засідання комісії ОСОБА_3 оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12.10.2018 №102, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання його протиправним та скасування.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання ОСОБА_3 оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету ОСОБА_4 України № 975 від 25 грудня 2013 року, як інваліду 2 групи з 14 грудня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової службу при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до п. "б" ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та вжиття заходів до її виплати, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 16-1 Закону №2011-ХІІ (в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності) одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом ОСОБА_4 України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 3 Порядку №975).

Згідно з підпунктом 3 пункту 6 Порядку №975 (в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі, зокрема, 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Відтак, відсутні підстави про призначення та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд зазначає, що дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_4 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

З огляду на вищевикладене, позовна вимога про зобов'язання ОСОБА_3 оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету ОСОБА_4 України № 975 від 25 грудня 2013 року, як інваліду 2 групи з 14 грудня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової службу при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до п. "б" ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та вжиття заходів до її виплати, - необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Натомість, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту прав ОСОБА_2, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ОСОБА_3 оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 щодо наявності підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи з 14 грудня 2016 року, відповідно до ст.16 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 25.12.2013 № 975, з урахуванням висновків суду.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 205, 229, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 36023) до ОСОБА_3 оборони України (ідентифікаційний код 00034022, проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат (ідентифікаційний код 07851296, вул. Шевченка, 78А, м. Полтава, 36039), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 26 протоколу засідання комісії ОСОБА_3 оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №102 від 12 жовтня 2018 року щодо відмови в призначені одноразової грошової допомоги рядовому в запасі ОСОБА_2.

Зобов'язати ОСОБА_3 оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 щодо наявності підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи з 14 грудня 2016 року, відповідно до ст.16 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 25.12.2013 № 975, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя С.С. Сич