Рішення № 78847544, 17.12.2018, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шембелян В.С.

при секретарі судового засідання: Олійник О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління ОСОБА_2 фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька, других відповідачів ОСОБА_3 управління ОСОБА_2 фонду України в Донецькій області та ОСОБА_2 фонду України - про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до управління ОСОБА_2 фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління ОСОБА_2 фонду України в Донецькій області, - про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.10.2015 по день винесення рішення судом у справі з урахуванням належних відрахувань.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 01.08.2007 він працював в управлінні ОСОБА_2 фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька на посаді головного спеціаліста – юрисконсульта юридичного відділу та з 08.09.2010 - начальника юридичного відділу. Наказом №79-о від 21.10.2014 був звільнений за згодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України.

При звільненні йому була видана трудова книжка, але не були проведені розрахунки. Відповідач не виплатив нараховану заробітну плату у розмірі 3860,06 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.10.2015 в справі №812/729/15, що набрала законної сили (ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017, постанова Верховного суду К/9901/21140/18 від 04.10.2018) зазначений позов задоволено частково, а саме:

визнано протиправною бездіяльність УПФУ у Ворошиловському районі м.Донецька щодо невиплати заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1;

стягнуто з УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 3860,06грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 55145,94 грн з урахуванням належних відрахувань за період з 21.10.2014 по 26.10.2015.

Оскільки відповідач до сьогоднішнього часу не провів повний розрахунок при звільненні, позивач просив стягнути на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з наступного дня після ухвалення постанови суду з 27.10.2015 і по день винесення рішення судом у цій справі згідно зі ст.ст.116, 117 КЗпП України (а.с.2-7).

Під час розгляду справи по суті позивач надав уточнений позов, в якому остаточно просив суд: визнати протиправною бездіяльність управління ОСОБА_2 фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька щодо невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку в період з 27.10.2015 по день винесення рішення судом; стягнути на його користь з ОСОБА_3 управління ОСОБА_2 фонду України в Донецькій області середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 171299,79 грн; рішення суду звернути до негайного виконання у межах стягнення за один місяць та зобов’язати ОСОБА_3 управління ОСОБА_2 фонду України в Донецькій області надати суду звіт про виконання судового рішення (а.с.145-151, 157-160).

Ухвалою суду від 21.02.2017 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні (арк.спр. 1-2).

Ухвалою суду від 09.03.2017 зупинено провадження у справі у зв’язку з неявкою відповідача та третьої особи (арк.спр. 46).

Ухвалою суду від 24.04.2017 поновлено провадження у справі (арк.спр. 63).

Ухвалою суду від 24.04.2017 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Вищого адміністративного суду України у справі № К/800/5343/17 (арк.спр. 65).

Ухвалою суду від 26.10.2018 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання (арк.спр. 93).

Ухвалою суду від 05.11.2018 відкладено розгляд справи для витребування доказів (арк.спр. 98).

Ухвалою суду від 28.11.2018 залучено до участі у справі як другого відповідача ОСОБА_2 фонд України та змінено процесуальний статус ОСОБА_3 управління ОСОБА_2 фонду України в Донецькій області з третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на другого відповідача, у зв’язку з чим розгляд справи призначено на 17.12.2018 (арк.спр. 128-129).

В судове засідання позивач не прибув, повідомлений належним чином про день, час та місце розгляду справи, в уточненій позовній заяві просив справу розглядати без його участі (а.с.151).

Відповідач - управління ОСОБА_2 фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька своїх письмових заперечень суду не надав, у судове засідання не прибув, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

До суду надійшов відзив Покровського об'єднаного управління ОСОБА_2 фонду України Донецької області, яке не є учасником справи, однак знаходиться за адресою, на яку надходить адресована відповідачу кореспонденція. У відзиві вони повідомили суд, що УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька фактично не знаходиться за адресою: Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна,154, воно не ліквідоване, не перебуває в стані припинення або реорганізації. Діяльність управління не здійснюється у зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов, необхідних для його функціонування. Керівний склад управління відсутній. Відповідно до постанови правління ОСОБА_2 фонду України від 12.05.2015 №9-1 «Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників» на Покровське об'єднане управління ОСОБА_2 фонду України Донецької області покладено виконання обов'язків Управління ПФУ в Ворошилівському районі лише в частині обслуговування страхувальників (а.с.110-112).

Другий відповідач - Головне управління ОСОБА_2 фонду України в Донецькій області надав письмовий відзив та пояснення (а.с.122-123, 139-143, 163-167), в яких просив в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що рішенням суду, яке набрало законної сили, вже визначено належного відповідача за вимогами позивача про стягнення середнього заробітку - управління ОСОБА_2 фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька, оскільки саме з ним позивач мав трудові правовідносини. Крім того, зазначив, що у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей на підставі вимог постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька здійснило перереєстрацію на підконтрольну українській владі територію за адресою: Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна,154. Посадові особи управління були звільнені за власним бажанням за наказом ОСОБА_2 фонду України №426 від 12.12.2014. Управління тимчасово не виконує покладені на нього функціональні обов'язки. Позивач не довів той факт, що стягнуті за рішенням суду суми йому не були виплачені, отже його позов про стягнення середнього заробітку є передчасним. Тому вина відповідача та другого відповідача - ОСОБА_3 управління ОСОБА_2 фонду України в Донецькій області в невиплаті позивачу середнього заробітку як підстава для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗоТ України відсутня, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Другий відповідач - ОСОБА_2 фонд України надав суду відзив, в якому зазначив, що позивач перебував в трудових відносинах з структурним підрозділом територіального органу ОСОБА_2 фонду. Відповідно до п.п. 11, 12 Положення про управління ОСОБА_2 фонду України в районах,містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління ОСОБА_2 фонду України 22.12.2014 №28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 №41/26486 (Положення №28-2), управління Фонду є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Штатний розпис та кошторис видатків на утримання управління затверджується начальником відповідного головного управління Фонду. Отже, ОСОБА_2 фонд України не має жодних зобов'язань щодо виплати заробітної плати позивачу, жодних рішень стосовно прав позивача на отримання заробітної плати не приймав, тому в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини справи.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.10.2015 в справі №812/729/15, що набрала законної сили зазначений позов задоволено частково, а саме:

визнано протиправною бездіяльність УПФУ у Ворошиловському районі м.Донецька щодо невиплати заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1;

стягнуто з УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 3860,06грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 55145,94 грн з урахуванням належних відрахувань за період з 21.10.2014 по 26.10.2015;

постанову в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з УПФУ у Ворошиловському районі м.Донецька середньої заробітної плати за один місяць у розмірі 4559,48 грн з урахуванням належних відрахувань допущено до негайного виконання;

в задоволенні іншої частини позовних вимог (щодо стягнення відшкодування моральної шкоди) відмовлено (а.с. 22-25).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 та постановою Верховного суду К/9901/21140/18 від 04.10.2018 постанова Луганського окружного адміністративного суду від 26.10.2015 в справі №812/729/15 залишена без змін(а.с. 26-28).

В судових рішеннях щодо розгляду цієї справи (№812/729/15 ) судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі факти:

позивач – ОСОБА_1 з 01.08.2007 до 21.10.2014 працював на посадах головного спеціаліста - юрисконсульта юридичного відділу та начальника юридичного відділу УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька;

борг УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька перед ОСОБА_1 при звільненні складає 3860,05 грн;

відповідно до довідки управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації від 23.06.2015 позивача взято на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення;

наказом ГУ ПФУ в Донецькій області від 18.05.2015 року №66 внесено зміни та доповнення до Плану переміщення територіальних управлінь, затвердженого наказом головного управління від 13.11.2014 року №178 “Про заходи щодо забезпечення реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року №595” та викладено його в новій редакції з додатком, відповідно до пункту 1 Додатку до зазначеного наказу УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька тимчасово розміщено на базі УПФУ в м.Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

виходячи з приписів постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 “Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати” (далі - Порядок №100) середньомісячна заробітна плата позивача становить 4559,48 грн;

судом стягнуто з УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 55145,94 грн з урахуванням належних відрахувань за період з 21.10.2014 по 26.10.2015.

Ці обставини не підлягають доказуванню відповідно до вимог ч. 4 ст. 78 КАС України.

Обов’язок доказування в цій справі згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України покладається на відповідачів як суб’єктів владних повноважень, тому саме відповідачі в цій справі мали довести факт повного розрахунку з позивачем, однак не надали суду відповідних доказів, отже не довели суду наявності цих обставин.

При вирішенні справи суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з вимогами Статті 1 Закону України “Про оплату праці” від 24.03.1995 року №108/95-ВР (далі Закон №108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Стаття 4 Закону №108/95-ВР передбачає, що джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За приписами ст.117 цього Кодексу в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Враховуючи встановлений судом факт, що відповідачем не були виплачені належні позивачу суми в день звільнення, суд приходить до висновку про протиправну бездіяльність управління ОСОБА_2 фонду у Ворошиловському районі м.Донецька щодо невиплати заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1, а також про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день постановлення судового рішення. В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Слушними є аргументи других відповідачів, що судовим рішенням у справі №812/729/15 чітко визначено винну особу работодавця, з якого має бути стягнуто середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку з позивачем, а саме - з управління ОСОБА_2 фонду у Ворошиловському районі м.Донецька, тому підстав для стягнення цих сум з другого відповідача - ОСОБА_3 управління ОСОБА_2 фонду України в Донецькій області суд не знаходить.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, що викладена в справі 6-144ц13, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Щодо розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керується приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 “Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати” (в редакції чинній на момент розгляду справи), а також визначений в рішенні суду у справі №812/729/15 розмір середньомісячної заробітної плати позивача, який становить 4559,48 грн.

Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України від 09.09.2014 № 10196/0/14-14/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік", від 20.07.2015 р. № 10846/0/14-15/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік", від 05.08.2016 р. № 11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік" та від 19.10.2017 р. № 224/0/103-17/214 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2018 рік» тривалість періоду затримки розрахунку по день постановлення судового рішення складає 788 робочих днів (з 27.10.2015 по 17.12.2018), відповідно розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 55 145,94 грн (217,11 грн * 788 робочих днів = 171082,68 грн) Вказану суму необхідно стягнути з управління ОСОБА_2 фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька з урахуванням належних відрахувань. Отже вимоги позивача в цій частині мають бути задоволені частково, оскільки в розрахунку середнього заробітку позивач помилково вказав два зайвих робочих дні в травні 2018 року (21 замість належного 19), однак на один робочий день менше в квітні 2018 року (19 замість належного 20).

Згідно з частиною 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби підлягають до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, постанова суду в частині виплати позивачу середньої заробітної плати за один місяць у розмірі 4559,48 грн. з урахуванням належних відрахувань підлягають негайному виконанню.

Отримання заробітної плати - це гарантоване Конституцією України право громадянина України і жоден нормативно-правовий акт не повинен звужувати передбачені Конституцією права.

Стосовно вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду необхідно зазначити таке.

Як зазначено у відзиві та письмових поясненнях ОСОБА_3 управління ОСОБА_2 фонду України в Донецькій області, відповідач УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька здійснило перереєстрацію на підконтрольну українській владі територію за адресою: Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна,154. Управління на час розгляду цієї справи в суді тимчасово не виконує покладені на нього функціональні обов'язки. Воно не ліквідоване, не перебуває в стані припинення або реорганізації. Діяльність управління не здійснюється у зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов, необхідних для його функціонування. Керівний склад управління відсутній. Посадові особи управління були звільнені за власним бажанням за наказом ОСОБА_2 фонду України №426 від 12.12.2014.

Як вказано у відзиві ОСОБА_2 фонду України, відповідно до п.п. 11, 12 Положення про управління ОСОБА_2 фонду України в районах,містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління ОСОБА_2 фонду України від 22.12.2014 №28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 №41/26486 (Положення №28-2), управління Фонду є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням; штатний розпис та кошторис видатків на утримання управління затверджується начальником відповідного головного управління Фонду.

Таким чином, фактичне виконання рішення суду в справі №812/729/15 та в цій справі в частині стягнення з відповідача належних позивачеві сум заробітної плати та середнього заробітку є неможливим до відновлення роботи УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька, оскільки відсутні підстави для правонаступництва за наявності обставин, на які посилаються другі відповідачі у відзивах. У зв’язку з чим заборгованість відповідача з виплати належних за судовими рішеннями сум позивачу має неминуче зростати до зазначеного часу.

Оскільки посадові особи відповідача були звільнені саме за наказом ОСОБА_2 фонду України №426 від 12.12.2014, а відповідно до зазначених вимог Положення №28-2 штатний розпис та кошторис видатків на утримання УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька затверджується за наказом ОСОБА_3 управління ОСОБА_2 фонду України в Донецькій області, то саме від вжиття необхідних заходів другими відповідачами залежить фактична можливість виконання рішення суду відповідачем на користь позивача.

Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював правову позицію, що гарантоване статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий суд включає в себе й обов’язок держави забезпечити фактичне виконання рішення суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.183 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За встановлених судом обставин, з урахуванням вимог ч.3 ст.7 КАС України, ст.6 Європейської конвенції з прав людини, положення про ОСОБА_2 фонд України, затвердженого постановою КМУ від 23.07.2014 №280, Положення про управління ОСОБА_2 фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління ОСОБА_2 фонду України від 22.12.2014 №28-2, суд не вбачає іншої можливості забезпечити виконання рішення суду з метою попередження неминучого зростання бюджетної заборгованості відповідача перед позивачем в подальшому, ніж встановлення заходів судового контролю, передбачених ч.1 ст.183 КАС України, і зобов’язання других відповідачів протягом наступних двох місяців подати суду звіт про виконання судового рішення відповідачем на користь позивача.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується, оскільки, позивач відповідно до статті 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору звільнений.

Керуючись ст.ст.17, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління ОСОБА_2 фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька, других відповідачів ОСОБА_3 управління ОСОБА_2 фонду України в Донецькій області та ОСОБА_2 фонду України - про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління ОСОБА_2 фонду у Ворошиловському районі м.Донецька щодо невиплати заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1.

Стягнути з управління ОСОБА_2 фонду у Ворошиловському районі м.Донецька (код ЄДРПОУ 20377072, місцезнаходження: 85302, Донецька область, м.Красноармійськ, вул.Свердлова,154) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_2, фактичне місце проживання: 92200, смт. Білокуракине, Луганська область, вул.Кірова,17) середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 171 082,68 (сто сімдесят одна тисяча вісімдесят дві гривні 68 копійок) грн з урахуванням належних відрахувань.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з управління ОСОБА_2 фонду у Ворошиловському районі м.Донецька середньої заробітної плати за один місяць у розмірі 4559,48 грн (чотири тисячі п’ятсот п’ятдесят дев’ять гривень 48 коп) з урахуванням належних відрахувань допустити до негайного виконання.

Відповідно до статті 382 КАС України встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі, шляхом зобов'язання ОСОБА_3 управління ОСОБА_2 фонду України в Донецькій області, ОСОБА_2 фонду України подати у двомісячний строк з дня постановлення рішення в цій справі звіт про виконання рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 22 грудня 2018 року.