Ухвала суду № 78847148, 26.12.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/6148/18

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

26 грудня 2018 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Брильовський Р.М., одержав позовну заяву ОСОБА_1 до Сколівського районного суду Львівської області, Виконуючого обов’язків голови Сколівського районного суду Львівської області ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування розпорядження та зобов’язання вчинити дії,-

Встановив:

До Львівського окружного адміністративного суду 20.12.2018 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Сколівського районного суду Львівської області, Виконуючого обов’язків голови Сколівського районного суду Львівської області ОСОБА_2, у якій містяться вимоги:

- визнати протиправним та скасування розпорядження голови Сколівського районного суду Львівської області про передачу цивільної справи № 453/505/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Головного управління держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування висновку на розгляд Миколаївського районного суду Львівської області.

- зобов’язати голову Сколівського районного суду Львівської області ухвалити розпорядження про передачу цивільної справи № 453/505/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Головного управління держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування висновку на розгляд найбільш територіально наближеного до Сколівського районного суду Львівської області, тобто Стрийського районного суду Львівської області.

Згідно п.4 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи встановлено, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов'язком доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей Кодексу адміністративного судочинства України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи при здійсненні ними владних, управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Положеннями п.п.1, 2, 7 ч.1 ст.4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

З позовної заяви слідує, що ОСОБА_1 оскаржує розпорядження в.о. голови Сколівського районного суду Львівської області ОСОБА_2 про передачу цивільної справи № 453/505/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Головного управління держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування висновку. Даним розпорядженням матеріали цивільної справи № 453/505/16-ц передано на розгляд до Миколаївського районного суду Львівської області на підставі ухвали Сколівського районного суду Львівської області від 20.11.2018 року.

Статтею 31 ЦПК України врегульовано питання передачі справи з одного суду до іншого. Зокрема, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; 3) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу (ч.1 ст.31 ЦПК України).

Частиною 4 статті 31 ЦПК України, що мало місце у даному випадку, передбачено, що передача справи з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі розпорядження голови суду на розгляд суду, найбільш територіально наближеного до цього суду.

З викладеного слідує, що оскаржуване позивачем розпорядження винесено в рамках процесуальної діяльності в.о. голови Сколівського районного суду Львівської області, а не при здійснення владних управлінських функцій, як помилково вважає позивач.

Згідно положень ст.ст.126, 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Вплив на них у будь-який спосіб забороняється. Рішення суду і відповідно дії чи бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя оскаржується лише в порядку, визначеному законодавством про судочинство.

Рішенням Конституційного суду від 23.05.2001 №6-рп/2001 по справі №1-17/2001 визначено, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України.

Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів та дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Зі змісту наведених положень вбачається, що рішення суду і відповідно дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя (пов'язані з визначенням підвідомчості спорів, підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, зверненням рішення до виконання) можуть оскаржуватись у встановленому законом апеляційному та касаційному порядку, а не шляхом їх оскарження до суду першої інстанції, оскільки це порушувало б конституційний принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом.

Разом з тим, у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 р. "Про незалежність судової влади" роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Аналогічна позиція викладена у п.57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських судів де, зокрема, до уваги Комітету ОСОБА_4 Європи щодо якості судових рішень зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських судів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, які пред'являються їм у зв'язку із добросовісним здійсненням ними своїх функцій.

З огляду на викладене, рішення, дії або бездіяльність судів та суддів можуть оскаржуватись у встановленому законом апеляційному та касаційному порядку, а не шляхом їх оскарження до суду першої інстанції, оскільки це порушувало б конституційний принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом. Крім того, заяви та скарги, спрямовані на притягнення судді (суду) як відповідача, не підлягають розгляду в суді, оскільки в законі передбачено інший механізм усунення можливих помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

Аналізуючи зміст позовних вимог, суддя дійшов висновку, що даний спір не є публічно-правовим, оскільки в.о. голови Сколівського районного суду Львівської області ОСОБА_2 при прийнятті розпорядження про передачу цивільної справи № 453/505/16-ц на розгляд до Миколаївського районного суду львівської області здійснював повноваження щодо правосуддя, і не здійснював відносно позивача владні управлінські функції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст. 170, 243, 248, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Сколівського районного суду Львівської області, Виконуючого обов’язків голови Сколівського районного суду Львівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження та зобов’язання вчинити дії.

Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Позовну заяву разом із усіма доданими до неї документами повернути позивачу.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Р.М. Брильовський