Рішення № 78847064, 20.12.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №813/270/18

20 грудня 2018 року

зал судових засідань №9

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лунь З.І.,

секретар судового засідання Магиревич Ю.Д.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів Прокопик І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 (місце проживання: 80200, АДРЕСА_1) звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (місцезнаходження: 79000, м.Львів, пл.Генерала Григоренка,3), Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: 79000, м.Львів, пл.Генерала Григоренка,3), в якому з урахуванням заяви від 16.10.2018 просить суд:

-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №1104 о/с від 12.12.2017 «Про звільнення» позивача з ОВС;

- поновити позивача на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з 13.12.2017;

-зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області видати наказ у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в новоутворений орган-Залізничного районного відділу (або в інший) Головне управління Національної поліції у Львівській області;

-зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області призначити позивача на його робоче місце в Залізничний відділ поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області або на іншу рівнозначну посаду;

-стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (або з правонаступника) на користь позивача середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Ухвалою від 23.01.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали. У визначений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 05.02.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 25.04.2018 провадження у справі зупинено до вирішення Верховним Судом адміністративної справи №813/2443/17 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою від 17.09.2018 провадження у справі поновлено.

16.10.2018 ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про зміну позовних вимог.

Ухвалою від 07.11.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 по справі № 813/2443/17 наказом №1103 від 12.12.2017 позивача поновлено на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з 07.11.2015. Водночас, того ж дня оскаржуваним наказом від 12.12.2017 №1104 о/с позивача повторно звільнено з займаної посади із 13.12.2017 у зв'язку із скороченням штату працівників. На думку позивача, його звільнення у порядку скорочення штату є протиправним, оскільки при звільненні йому не запропоновано жодної посади для працевлаштування в органах внутрішніх справ, не вчинено жодних дій з метою з'ясування можливості його подальшого використання в органах внутрішніх справ як кваліфікованого працівника з великим досвідом роботи, не враховано переважне право позивача на залишення на роботі, відсутність дисциплінарних стягнень. Зазначив, що наказ про звільнення позивача з 13.12.2017 не відповідає вимогам трудового законодавства. Крім цього, покликаючись на практику Верховного Суду України, викладену у постановах від 04.03.2017, від 27.05.2014 та від 28.10.2014 вказав, що відповідачем протиправно не вчинено дій щодо працевлаштування працівника ліквідованої установи. Тому вважає протиправним оскаржуваний наказ та просить його скасувати, а також те, що позивач має бути поновлений на раніше займаній посаді із виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Відповідач, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, позов не визнав, подавши відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив, що вважає звільнення позивача правомірним, оскільки воно відбулося згідно з приписами чинного законодавства. Можливість подальшого використання позивача на службі в органах внутрішніх справ була відсутня у зв'язку із фактичним припиненням існуванням та діяльності державного органу виконавчої влади - міліції. Бажання проходити службу в поліції позивач не висловив та заяву про це не подав. Юридичним фактом, який не підлягає доказуванню, є та обставина, що з 07.11.2015 по теперішній час у відповідача ГУМВС у Львівській області відсутні будь-які штатні посади, а відтак і реальна можливість проходження служби позивачем. На думку відповідача, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №1144, ГУМВС у Львівській області прийняв обґрунтоване та законне рішення про звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ на підставі п.64 «г» через скорочення штатів.

Відповідач, Головне управління Національної поліції у Львівській області позов не визнав, подавши відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив, що назване управління не є правонаступником Головного управління МВС України у Львівській області, яке ліквідоване та перебуває у стані припинення, рапорт про прийняття на службу до поліції позивач в установленому порядку не подавав, що виключає обов'язок управління стосовно вирішення питання його прийняття на службу. Крім цього, також зазначив, що Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області не вправі та не зобов'язаний було пропонувати посади, що знаходяться в штаті іншої самостійної юридичної особи. Пунктом 8 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», визначено, що «з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції, а також інші працівники МВС, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попередженні у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів». Тому, відповідач вважає, що позивач був попереджений про майбутнє звільнення через скорочення штатів в силу Закону. Станом на момент звільнення позивач перебував на службі в МВС України, в межах цієї справи оскаржує звільнення з Головного управління МВС України у Львівській області. У ГУНП у Львівській області відсутній будь-який обов'язок по працевлаштуванню позивача та константує, що наказ про призначення на посаду поліцейського ОСОБА_3, з 07.11.2015 не видавався. Підстави для виплати йому середнього грошового забезпечення поліцейського - особі, яка ніколи не була поліцейським немає.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовні заяві з урахуванням заяви від 16.10.2018 про уточнення позовних вимог, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Уповноважений представник відповідачів у судовому засіданні щодо позову заперечив з підстав, викладених у письмових відзивах.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 у справі №813/2443/17 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 21.06.2017 № 1064 о/с про звільнення майора міліції ОСОБА_3 з посади старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області. Поновлено ОСОБА_3 на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з 07.11.2015. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 10288,62грн. за виключенням податків та інших обов'язкових платежів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області та стягнення грошового забезпечення за один місяць в сумі 2483,49 грн. за виключенням податків та інших обов'язкових платежів звернено до негайного виконання.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.01.18 апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а вказану постанову Львівського окружного адміністративного суду без змін.

12.12.2017 Головним управлінням МВС України у Львівській області прийнято наказ № 1103о/с на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 у справі № 813/2443/17, поновлено ОСОБА_3 на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з 07.11.2015.

12.12.2017 Головним управлінням МВС України у Львівській області прийнято наказ № 1104о/с, яким відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів) старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, з 07.11.2015.

Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні при звільненні зі служби становила 19років 00місяці 22дні.

Вважаючи виданий наказ протиправним позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку законності прийняття відповідачем оскаржуваного наказу, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, у тому числі Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві, і створено новий орган - Головне управління Національної поліції в Київській області.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1388 «Про організаційно штатні зміни» вирішено вважати такими, що втратили чинність, штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств згідно з відповідним переліком змін у штатах.

Наведеним підтверджується скорочення штатів територіальних органів Міністерства внутрішніх справ у зв'язку з їх ліквідацією.

Пунктами 8, 9, 10 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Підпунктом «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення № 114), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114, передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

З наведених вище норм Закону України «Про Національну поліцію» слідує, що з дня його опублікування всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів; тобто, передбачено особливий порядок попередження про звільнення, відмінний від порядку, встановленого Кодексом законів про працю України.

З огляду на викладене, доводи позивача про порушення при його звільненні у зв'язку зі скороченням штаті норм Кодексу законів про працю України не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку пріоритетними є норми законодавства про публічну службу, зокрема, Закону України «Про Національну поліцію» та Положення № 114.

Закон України «Про Національну поліцію» опублікований 06.08.2015 в газеті «Голос України», відповідно 3-х місячний термін з дня опублікування закінчився 06 листопада 2015 року.

Відтак, позивач був попереджений про наступне вивільнення в силу Закону.

Аналіз викладених вище правових норм, що містяться в п.п. 9 і 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» та в підпункті «г» пункту 64 Положення №114, зумовлює висновок суду про те, що питання стосовно подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції підлягало вирішенню до 06.11.2015 включно (упродовж трьох місяців з моменту попередження про наступне вивільнення). Вказані норми містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме:

- відмова працівника міліції від проходження служби в поліції;

- неприйняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення;

- відсутність можливості подальшого використання на службі.

Однією з необхідних умов для прийняття працівника міліції на службу в поліцію слугувало висловлення ним відповідного бажання про це і лише в разі відмови від проходження служби в поліції такий працівник міліції підлягає звільненню зі служби в органах внутрішніх справ на підставі підпункту «г» п.64 Положення №114, через скорочення штатів.

Працівник міліції міг бути прийнятий на службу в поліцію у тримісячний строк з дня опублікування Закону України «Про Національну поліцію», тобто з 06.08.2015 до 06.11.2015.

Як видно з матеріалів справи, позивачем не було виявлено бажання щодо переходу на службу в поліцію. Зазначене підтверджується тим, що ОСОБА_3 не звертався до відповідачів з відповідними заявами у період з 06.08-2015- 30.11.2015 (а.с.148-149).

Суд не приймає аргументів позивача щодо поновлення його на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з тих підстав, що щодо згаданих правових відносин застосовується спеціальне законодавство, а не Кодекс законів про працю України.

Відтак, оскільки відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1388 «Про організаційно штатні зміни» вирішено вважати такими, що втратили чинність, штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України згідно з відповідним переліком змін у штатах, отже, у відповідача, ГУ ГУМВС України у Львівській області, відсутні будь-які підстави для поновлення позивача на посаді на службі.

Крім того, суд наголошує на тому, що ОСОБА_3 при звільненні зі служби у ГУ ГУМВС України у Львівській області отримав одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 23593,16грн., котра була перерахована на його особовий рахунок в КБ Приватбанк (а.с.150). При цьому, позивач не оскаржував таких дій відповідача.

Щодо поновлення позивача на посаді на роботі у Головному управлінні Національної поліції у Львівській області, то окрім зазначеного вище, суд зазначає, що правову позицію щодо цього факту стосовно ОСОБА_3 вже було викладено Верховним Судом у Постанові від 26.06.2018 у справі №813/2443/17 (а.с.85-88). Зокрема, у п.31 цієї Постанови Верховний Суд вказав, що особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справне вправі вимагати поновлення на посаді у заново створеній установі, якщо вони не були переведені туди в установленому порядку. При цьому, Верховний Суд зазначив, що такі особи можуть бути поновлені в органах МВС лише у випадку їх незаконного звільнення.

Отже, з урахуванням того, що ОСОБА_3 був звільнений з органів МВС на підставі, в порядку та в межах повноважень, визначених Законом та не був переведений до органів Національної поліції, відтак відсутні підстави як для його поновлення і в органах МВС, і в органах Національної поліції.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «По судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а тому судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п 15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2018.

Суддя Лунь З.І.