Рішення № 78846445, 26.12.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3299/17

№ 2/183/370/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Пономаренко О.О.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

14.07.2017 року Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» (надалі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просять стягнути заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.07.2012 року у розмірі 81 261,84 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що 25.07.2012 року Фізична особа – підприємець ОСОБА_2 підписала Заяву про відкриття поточного рахунку і картку зі зразками підписів та відбитку печатки, відповідно до якої вона приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг (надалі – Умови), ОСОБА_3 банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті банку, які разом із Заявою складають договір банківського обслуговування, та взяла на себе зобов’язання виконувати умови договору. Умовами передбачена можливість надання кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок клієнта. Зокрема, згідно п. 3.2.1.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв’язку банка та клієнта. Відповідно до 3.2.1.1.8 Умов проведення платежів Клієнта, у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменті підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або у будь – якій іншій формі). Також Умовами передбачено, що Ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду не те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку, шляхом повідомлення клієнта на свій вибір.

Позивач зазначає, що свої зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 12 000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою. Відповідно до п.3.2.1.4.1. Умов за користування кредитом, в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня, клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом. Також Умовами передбачено, що у разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов’язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Також пунктом 3.2.1.4.4. Умов передбачено, що клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній календарний місяць. Крім того, при порушенні клієнтом будь - якого зобов’язання по сплаті відсотків, останній сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором № б/н від 25.07.2012 у встановлений строк не виконувала, у зв'язку з чим станом на 15.05.2017 року виникла заборгованість у розмірі 81 261,84 грн., яка складається з 12 000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 25 766,30 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 6 656,00грн. - комісії за користування кредитом, 36 839,54 грн. - пені.

Зазначену суму заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 09 серпня 2017 року відкрите провадження у справі.

У відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, справи в судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Кодексом, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цим Кодексом.

За результатами підготовчого провадження відповідною ухвалою суду від 14.05.2018 справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та її представник, кожен окремо, позов не визнали, просили відмовити у повному обсязі, одночасно наполягали на застосуванні строку позовної давності. При цьому відповідач пояснила, що на виконання умов підписаного договору з банком, будучи зареєстрованою, як фізична особа-підприємець, виготовлену банком картку вона використовувала для здійснення підприємницької діяльності. Строк дії пластикової картки, яка була надана відповідачеві банком закінчився в жовтні 2013 року, тобто останнім днем дії пластикової картки є 31.10.2013 року, тому останнє погашення заборгованості по картці було здійснене 12.04.2013 року, а в подальшому вона припинила здійснення підприємницької діяльності та не користувалася пластиковою карткою. Надалі представник відповідача звернувся до суду з заявою про подальший розгляд справи без його присутності.

Суд, дослідивши докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлені наступні обставини, які ніким не спростовані, а саме.

25 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір банківського обслуговування № б/н, який складається з Заяви про відкриття поточного рахунку і картки зі зразками підписів та відбитку печатки (а.с.6), Умов та правил надання банківських послуг та ОСОБА_3. Згідно умов договору відповідачеві встановлені наступні розміри кредитного ліміту: 25.07.2012 року – 2600 грн., 16.01.2013 року – 6000 грн., 17.01.2013 року – 7600 грн., 04.03.2013 року – 11600 грн., 19.06.2013 року – 12000 грн. (а.с. 19).

Умовами і правилами надання банківських послуг передбачено, що відповідач зобов'язана погашати заборгованість за кредитом, відсоткам за його користування, по перевитратам платіжного ліміту, а також оплачувати комісії та пеню на умовах, передбачених договором. Відповідачем не оскаржувала ся та обставина, що при підписанні Заяви позичальника 25 липня 2012 року, остання складалася з Умов та правил надання банківських послуг, ОСОБА_3 банку.

Так само позивачем не спростовано, що на виконання умов підписаного договору, задля виконання здійснення розрахунків за відкритим особовим рахунком, відповідачеві була видана пластикова картка, термін дії якої закінчився 31.10.2013 року.

У відповідності до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом надано розрахунок заборгованості за договором б/н від 25.07.2012 року, у відповідності до якого заборгованість станом на 15.05.2017 року складає 81261,54 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту – 12000 грн., заборгованість за процентами – 25766,30 грн., заборгованість за комісією 6656 грн., заборгованість за пеню – 36839, 54 грн. З розрахунку заборгованості вбачається, що останнє погашення кредиту відповідачем було здійснено 25.04.2013 року (а.с. 24-25).

У відповідності до вимог ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

У відповідності до вимог ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з розрахунку заборгованості останнє погашення кредиту відповідачем було здійснено 25.04.2013 року, картковий рахунок обслуговувався банком до 31.10.2013 року, позов був пред’явлений позивачем лише 14.07.2017 року, даних про видачу відповідачеві нової картки та пролонгації дії договору суду не подано.

Нарахування відсотків та пені після закінчення дії договору не може бути підставою для поновлення строку позовної давності у зобов’язанні, яке, у відповідності до вимог ст. 207 ЦПК України повинно було вчинене у письмовій формі.

Аналізуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову до ОСОБА_2

Судові витрати, відповідно до вимог ст.. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 256-258, 526, 530, 554, 549, 610, ч.1 ст. 612, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,76-82,89,141,263,265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити Публічному акціонерному товариству ОСОБА_1 «ПриватБанк» у задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сорока О.В.