Рішення № 78846401, 21.11.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2656/18

№ 2/183/2191/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Пономаренко О.О.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Новомосковський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

08 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк»), треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Новомосковський міськрайонний ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 05 квітня 2017 року № 2264, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, щодо стягнення заборгованості у розмірі 79044,80 грн. з ОСОБА_1.

Свій позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що на початку 2018 року, позивач отримала постанову про відкриття виконавчого провадження № 54349533, винесену державним виконавцем Новомосковського міськрайонний ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_3, з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №2264 від 05.04.2017 року, вчиненого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, а також постанову про арешт майна боржника. Стягувачем у виконавчому написі вказано ПАТ КБ «Приватбанк», сума боргу, яка підлягає стягненню за кредитним договором б/н від 11.01.2013 року становить 79044,80 грн.

Між тим, позивач вважає, що вказаний виконавчий напис вчинений незаконно, оскільки нотаріусом при його вчиненні не був встановлений факт безспірності заборгованості.

Також позивач ОСОБА_1 жодних кредитних договорів з заявником ПАТ КБ ОСОБА_4 не укладала, та більш того не підписувала, в неї відсутній примірник визначеного виконавчим надписом нотаріуса кредитного договору.

Крім того, після 11.01.2014 року банк жодного разу не звертався до позивача з письмовими повідомленнями про виникнення заборгованості, яка б була нею визнана.

В свою чергу, нотаріус на час вчинення виконавчого напису повинен був упевнитися в розумінні боржником предявлених до нього вимог і визнаннї їх. Однак, нотаріус не переконався щодо отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень. Крім того, на спірність заборгованості зазначеної у виконавчому написі №2264 від 05.04.2017 року вказують також вимоги про стягнення з боржника заборгованості за відсотками у розмірі 50628 грн.33 коп., пені та комісії в розмірі 100 грн. та штрафи у розмірі 500 грн. та 3740 грн.23 коп.,заборгованість за тілом кредиту у розмірі 24076 грн.24 коп., яка нарахована за період з 11.01.2013 року по 31.01.2017 року, тобто поза межами позовної давності, встановленої ч.2 ст. 258 ЦК України. У звязку з вищевикладеним, позивач наполягає, що розмір заборгованості, предявлений банком для вчинення виконавчого напису, являється оспорюваним, що є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 10 травня 2018 року відкрите провадження у справі. За результатами підготовчого провадження відповідною ухвалою суду справу призначено до судового розгляду по суті.

На виконання ухвали суду від 10.05.2018 року про витребування доказів, приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 надано до суду копії документів на підставі яких був вчинений виконавчий напис №12081 від 05.04.2018 року.

Представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання не зявився, надавши заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні не зявився, подавши відзив на позов у якому зазначив, що відповідно до приписів ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою КМУ від 29.06.199 року №1172, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безпідставність заборгованості, не встановлює права та обовязки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за яким стягнення провадиться у безспірному порядку. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року № 6-158цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПУ України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Виконавчий напис був вчинений з дотриманням чинного законодавства на підставі наданих банком документів, що підтверджують безспірність заборгованості. Крім того, позивач безпідставно вважає, що виконавчий напис вчинений поза межами строків позовної давності, оскільки відповідно до умов та правил кредитного договору, позичальник зобовязався погасити заборгованість по кредиту в повній сумі, сплатити нараховані за весь період користування кредитом відсотки, комісію та неустойку, не пізніше дати, зазначеною в повідомленні банку. Банк звернувся до позивача з повідомлення про наявність боргу, однак позивачем не надано жодного доказу про виконання такого повідомлення. Враховуючи викладене, представник АТ КБ «Приватбанк» просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Представники третіх осіб в судове засідання не зявилися, були повідомлені належним чином про час, дату та місце судового засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у звязку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши докази, з точки зору допустимості та належності, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Суду подано копію виконавчого напису від 05 квітня 2017 року, у відповідності до якого приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на підставі ст.ст. 87-89 Закону України «Про нотаріат» та відповідно до п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, запропонував стягнути заборгованість у розмірі 79 044грн. 80 коп. з ОСОБА_1, несплачену в строк за кредитним договором № б/н, від 11.01.2013 року, укладеного між нею та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк».

Виконавчий напис нотаріусом було вчинено на підставі заяви стягувача, датованою 21.03.2017 року (а.с.49), до якої подано письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором (а.с.55). Однак, така вимога не містить а ні дати, а ні вихідного номеру, при цьому банк вимагає від боржника сплатити суму боргу протягом 5 (пяти) календарних днів з дати відправлення письмової вимоги.

З копій поштових документів (списку згрупованих відправлень, опису вкладень, фіскального чеку) вбачається, що вищевказана вимога банку була направлена на адресу позивача 27.02.2017 року. Поряд з цим, відомостей про отримання письмової вимоги ОСОБА_1 суду не подано, що суперечить вимогам закону, а саме п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року, у відповідності до якої вчинення виконавчого напису у разі порушення основного зобовязання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем або боржником, письмової вимоги про усунення порушень.

До правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати наступні норми права, а саме.

За загальним правилом статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно достатті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першоїстатті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат»(далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цимЗаконом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (частина першастатті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвяченаглава 14 Закону «Про нотаріат»та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, ст. 87 Закону України «Про нотаріат»передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат»нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 18 ЦК України, ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 29червня 1999року №1172 (далі-Перелік документів),передбачено,що дляодержання виконавчогонапису нотаріусапро стягненнязаборгованості зпідстав,що випливаютьз кредитнихвідносин подаються:оригінал кредитногодоговору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

В порушення вимог вказаного пункту, в переліку додатків у заяві стягувача про вчинення виконавчого напису, зазначено про направлення нотаріусу копії кредитного договору (а.с.46).

При цьому,стаття 50 Закону України «Про нотаріат»передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Аналіз наведених норм законів дає суду дійти до наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.

З огляду на вищенаведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Посилання позивача на застосування позовної давності до правовідносин, що виникли між сторонами, заслуговує на увагу, однак не може бути предметом розгляду цієї справи.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що виконавчий напис приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, № 2264 від 05.04.2017 про стягнення з ОСОБА_1 користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів в розмірі 79 044грн. 80 коп., слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

На підставістатті 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат, сплачених при подачі позовної заяви розмірі 704,80 грн. (а.с.1).

Керуючись ст.ст. 12, 76-82, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Новомосковський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,- задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 05 квітня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», зареєстрований в реєстрі за № 2264 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 79044 грн. 80 коп., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Сорока.