Рішення № 78846372, 21.11.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3829/17

№ 2/183/459/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Пономаренко О.С.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

09 серпня 2017 року Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» (надалі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просять стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 25650,09 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписав заяву б/н від 13.07.2005 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами ОСОБА_3, які викладені на офіційному сайті позивача складає між ним та ОСОБА_3 відповідний договір. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався Умовами та Правилами надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт надає згоду про встановлення кредитного ліміту за рішенням ОСОБА_3, і Клієнт дає право ОСОБА_3 в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття розміру кредитного ліміту, встановленого ОСОБА_3, відповідно до Умов та Правил банківських послуг. При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст. 634 ЦК України і укладений між ними договір є договором приєднання, друга сторона не може пропонувати свої умови договору. Одночасно Умовами та правилами надання банківських послуг передбачена одностороння зміна ОСОБА_3 та невід’ємних частин Договору, в зв’язку з чим розмір відсоткової ставки може змінюватися ОСОБА_3, за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, визначених Умовами та правилами надання банківських послуг, саме на позичальника покладається обов’язок щодо отримання такої виписки. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється у розмірі, встановленому «Тарифами ОСОБА_3», що діють на дату нарахування та викладені на офіційному сайті ПАТ КБ «ПриватБанк», з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Позивач зазначає, що зі своєї сторони виконав умови кредитного договору, надав відповідачеві кредитні кошти у зазначеному вище розмірі, позичальник зобов’язався погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію, пеню та штрафи на умовах, передбачених договором, власник платіжної карти зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту. Крім того, умовами договору передбачена можливість стягнення штрафу за порушення позичальником строку платежу по кожному із грошових зобов’язань, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідач взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту у встановлений строк не виконував, у зв'язку з чим станом на 30.06.2017 року виникла заборгованість у розмірі 25650,09 грн., яка складається з: 105,53 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 19546,94 грн. – заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 4300,00 грн. – пені за користування кредитом, 500 грн. – штрафу (фіксована частина), 1197,62 грн. – штрафу (процентна складова).

Зазначену суму заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 10 серпня 2017 року відкрито провадження у справі. Справа знаходилась в провадженні судді Городецького Д.І.

Протоком повторного автоматизованого розподілу справа 08 листопада 2017 року була передана судді Парфьонову Д.О.

Протоком повторного автоматизованого розподілу справа 31 травня 2018 року була передана судді Сорокі О.В..

В судове засідання представник позивача не з’явився, звернувшись до суду з клопотанням про розгляд справи у його відсутність, одночасно позовні вимоги підтримав, просить задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи у його відсутність, позов не визнав, просив відмовити в задоволені позову.

Представником відповідача подано до суду заперечення на позов, у якому останній зазначає, що дійсно укладав договір з банком, однак кошти повернув. Вважає, що ОСОБА_2 неправомірно нарахував заборгованість по процентам та іншим платежам, але жодних доказів на підтвердження цієї заборгованості не надав. Також вважає, що позивачем не підтверджений документально факт отримання ним кредитних коштів. Крім того вказує, що позивач не надав розрахунок без зазначення періодів заборгованості, відсоткових ставок та чітких графіків розрахунків заборгованості. Одночасно відповідач заявив про застосування строку позовної давності.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Позовна заява у відповідності до положень п.11 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянута за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що між Закритим акціонерним товариством ОСОБА_2 «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н від 13.07.2005 року про надання банківських послуг, який складається з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг та ОСОБА_3. Згідно умов договору відповідач отримав платіжну картку та кредитні кошти у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 8-14).

Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ПриватБанк», у зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року змінено найменування Позивача з Закритого акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» на Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 банк «ПриватБанк», про що зазначено у п.1.1 Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк».

Умовами і правилами надання банківських послуг передбачено, що відповідач зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, по перевитратам платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Крім того, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених вказаним договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Суду надано розрахунок заборгованості, у відповідності до якого станом на 30.06.2017 року за відповідачем значиться заборгованість за договором від 13.07.2005 року у розмірі 25650,09 грн., яка складається заборгованості за кредитом у розмірі 105,53 грн., заборгованості за процентами у розмірі 19546,94 грн., комісії у розмірі 4300 грн., штрафу у розмірі 1697,62 грн. (а.с. 6,7).

У відповідності до вимог ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

У відповідності до вимог ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із чч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У даному випадку, як свідчить поданий позивачем розрахунок заборгованості (а.с. 46,7) останнє погашення заборгованості було вчинене відповідачем 01.08.2013 року, позов пред’явлено банком 09.08.2017 року, що є підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі, як на тому наполягає відповідач, оскільки загальний строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України сплив, а клопотань про поновлення строку позовної давності позивачем не було заявлено.

Судові витрати, відповідно до ст.. 141 ЦПК України, покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 256-258, 526, 530, 554, 549, 610, ч.1 ст. 612, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,76-82,89,141,263,265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити Публічному акціонерному товариству ОСОБА_2 «ПриватБанк» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сорока О.В.