Рішення № 78845541, 21.12.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2018 р. справа № 0940/1404/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

за участю: секретаря судового засідання Хоми О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача: Головного управління ДФС в Івано-Франківській області - Бондара О.М.,

представника відповідача: Державної казначейської служби України - Гамуляк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності щодо невідшкодування йому як спадкоємцю фізичної особи-підприємця ОСОБА_4. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації за березень 2017 року в сумі 190741 грн. та стягнення такої бюджетної заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення абзацу «б» пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України допущено бездіяльність щодо не вчинення дій з відшкодування як спадкоємцю фізичної особи-підприємця (дружини позивача) ОСОБА_4. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно декларації з податку на додану вартість за березень 2017 року в сумі 190741 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 року відкрито спрощене позовне провадження. 29.10.2018 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.11.2018 до участі у справі залучено як другого відповідача Державну казначейську службу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив (а.с.103-105). Пояснив, що позивач, як спадкоємець своєї померлої дружини, звернувся із заявою до ГУ ДФС України про відшкодування йому суми від'ємного значення з податку на додану вартість по декларації за березень 2017 року в сумі 190741 грн. на картковий рахунок, однак відповідач 14.05.2018 листом протиправно відмовив у такому відшкодуванні, зазначивши що свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано у зв'язку з смертю платника та повернути кошти неможливо. Зазначає, що показник рядка 19 декларації являє собою від'ємне значення, тобто суму перевищення податкового кредиту над податковим зобов'язанням, є фактично сплаченим по отриманих у ПП «Окко-Бізнес Контракт» паливно-мастильних матеріалах. Вважає, що оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_4. померла і здійснювати діяльність більше не може, заборгованості по даному платежу не було, то при наявності від'ємного значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 Податкового кодексу України, така сума відповідно до підпункту «б» п.200.1 ст.200 цього кодексу підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України в сумі податку - 190741,00 грн., фактично сплаченій ОСОБА_4. постачальникам товарів/послуг. Також зазначив, що подання декларації та заяви є способом реалізації права на бюджетне відшкодування, а не його встановленням. Просить позов задовольнити.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 13.09.2018 (а.с.87-89), а також подав суду заперечення на відповідь на відзив (а.с.123-124).

У судовому засіданні представник відповідача - Головного управління ДФС в Івано-Франківській області пояснив, що в Інтегрованій карті платника податку з податку на додану вартість переплата в сумі 190741 грн. не обліковувалась, та повернути кошти неможливо. Зазначив, що сума в розмірі 190741 грн. була зарахована до складу податкового кредиту наступного звітного періоду ФОП ОСОБА_4., однак не була заявлена нею до відшкодування. Так як податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, така сума не підлягає відшкодуванню, оскільки заяви ОСОБА_4. подано не було, а дана сума підлягає лише зменшенню податкового зобов'язання наступного звітного періоду. Свідоцтво платника податку на додану вартість НОМЕР_2 від 27.05.2004 ФОП ОСОБА_4. анульовано 12.05.2017, у зв'язку з смертю платника, та враховуючи неможливість здійснення господарських операцій заявлена сума не підлягає до відшкодування за спадкоємством. Зазначив, що процедура відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість не закінчується доданням платником податку декларації та заяви. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача - Державної казначейської служби України в судовому засіданні стосовно задоволення позовних вимог заперечила, оскільки органи казначейської служби жодних порушень стосовно позивача не вчинили. Вважає, що позивачем пропущено строки звернення до суду. Просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, суд встановив наступне.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4. подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2017 року, в рядку 19 якої зазначено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду - 190741 грн. У рядку 19.1 - сума перевищення від'ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Податкового кодексу, зазначено 190741 грн. В рядку 21 - сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, зазначено 190741 грн. (а.с.40-43).

Згідно квитанції №2 податкова декларація за березень 2017 року доставлена до районного рівня - Коломийська ОДПІ ГУ ДФС 19.04.2017 року о 09:39:30 (а.с.44).

12.05.2017 у зв'язку з смертю анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ФОП ОСОБА_4. за НОМЕР_2 від 27.05.2004.

Відповідно до свідоцтва про смерть від 17.04.2017, ОСОБА_4. померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12).

Згідно довідок приватного нотаріуса Коломийського міського нотаріального округу про склад спадкоємців від 02.02.2018, 20.11.2018 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 являється єдиним спадкоємцем за законом після смерті його дружини - ОСОБА_4. (а.с.12, 131).

17.04.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про відшкодування суми від'ємного значення по податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_4. за березень 2017 року, згідно якої просив залишок від'ємного значення, що враховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) відповідно до останньої декларації з податку на додану вартість за березень 2017 року в сумі 190 741 грн. повернути на картковий рахунок спадкоємця ОСОБА_4 (а.с.13-14).

14.05.2018 відповідачем ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні вказаної заяви. Зазначено, що відповідно до останньої декларації з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_4. за березень 2017 року №9068816095 задекларовано суму 190741 грн. від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21). Заява про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку не подавалася, рішення про повернення суми бюджетного відшкодування платником не приймалося. Свідоцтво платника ПДВ ФОП ОСОБА_4. анульовано 12.05.2017 року у зв'язку з смертю, в ІКП з податку на додану вартість (код платежу 14010100) переплата в сумі 19041 грн. не обліковувалась, а тому повернути кошти на рахунок неможливо (а.с.15)..

Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, у зв'язку з чим оскаржив її до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього кодексу.

Згідно підпункту 14.1.18 пункту 14 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків встановлено статтею 200 Податкового кодексу України.

У відповідності до пункту 200.1 зазначеної статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 ПК України, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 ПК України).

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (п.п.200.7.2 п.200.7 ст.200 ПК України).

У строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 ПК України, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу (п.200.10 ПК України).

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України" (абзац 9 п.200.12 ст.200 ПК України).

Таким чином, право на одержання бюджетного відшкодування є наслідком господарської діяльності платника податку і виникає в ході здійснення відповідних господарських операцій. В разі відсутності податкового боргу, платник податку, при від'ємному значенні різниці між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду, має право заявити таку суму до бюджетного відшкодування або/та зарахувати її до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Для отримання платником податку права на бюджетне відшкодування необхідними і достатніми умовами є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, подання документів, визначених у пунктах 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України. При цьому, передбачений законодавством порядок заявлення суми до бюджетного відшкодування та перевірки податковим органом обґрунтованості та правильності розрахунку суми бюджетного відшкодування слід тлумачити виключно як контроль за здійсненням такого права, а не його встановлення.

Відмова відповідача у вчиненні дій з бюджетного відшкодування сум сплаченого податку на додану вартість мотивована тим, що платником податку декларація та заява про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку не подавалась, рішення про повернення суми бюджетного відшкодування платником не приймалось, в ІКП з податку на додану вартість переплата в сумі 19041,00 грн. не обліковувалась, а свідоцтво платника податку на додану вартість ФОП ОСОБА_4. анульовано 12.05.2017 у зв'язку із смертю платника.

Згідно пунктів 184.6, 184.9 статті 184 ПК України у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації. У разі якщо за результатами останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим розділом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні.

Статтею 97 Податкового кодексу України визначено погашення грошових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством. У цій статті під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрація у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи. В інших випадках грошові зобов'язання або податковий борг, що залишаються непогашеними після ліквідації платника податків, вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п.97.3 ст.97 ПК України).

Особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є: стосовно фізичної особи-підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа, стосовно фізичної особи, яка померла або визнана судом безвісно відсутньою або оголошена померлою чи визнана недієздатною, - особи, які вступають у права спадщини або уповноважені здійснювати розпорядження майном такої особи.

У разі якщо платник податків, що ліквідується, має суми надміру сплачених грошових зобов'язань або суми невідшкодованих податків з відповідного бюджету, такі суми підлягають заліку в рахунок його грошових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом. У разі якщо суми надміру сплачених грошових зобов'язань або суми невідшкодованих податків з відповідного бюджету перевищують суми грошових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом, суми перевищення використовуються для погашення грошових зобов'язань або податкового боргу перед іншими бюджетами, а за відсутності таких зобов'язань (боргу) перераховуються у розпорядження такого платника податків (пункти 97.5, 97.6 ст. 97 ПК України).

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять права й обов'язки, які належали померлій особі (спадкодавцеві) і не припинилися з її смертю.

Отже, згідно чинного законодавства спадкоємці фізичної особи-підприємця, які вступають у права спадщини, відповідають усім майном за його боргами, оскільки сам підприємець несе відповідальність за своїми боргами всім належним йому майном, а також отримують всі його майно та майнові права. Тобто, податкове законодавство передбачає перехід прав та обов'язків платника податків до його спадкоємця.

Враховуючи зазначене вище, а також те, що наявна фактична сплата податку на додану вартість і бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість, суд зазначає, що відповідач прийшов до помилкового висновку про неможливість бюджетного відшкодування ОСОБА_4 сум сплаченого ФОП ОСОБА_4. податку на додану вартість з наведених контролюючим органом підстав.

Стосовно тверджень представника відповідача у судовому засіданні, що податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2017 року надійшла на адресу контролюючого органу після смерті фізичної особи-підприємця ОСОБА_4. суд звертає увагу, що від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту виникла, зокрема, у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду періоди значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду починаючи з звітного періоду - липня 2016 року. Тобто, сума від'ємного значення наведена у рядку 19.1 (перевищення від'ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу) податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2017 року сформована із врахуванням попередніх звітних періодів починаючи з липня 2016 року.

Підсумовуючи вищезазначене суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають до часткового задоволення, а саме визнання протиправними дії Головного управління ДФС в Івано-Франківській області із розгляду заяви ОСОБА_4 від 17 квітня 2018 року про відшкодування на карточний рахунок суми від'ємного значення по податку на додану вартість по декларації ФОП ОСОБА_4М за березень 2017 року та зобов'язання Головне управління ДФС в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 17 квітня 2018 року, із урахуванням обставин, встановлених у цій справі.

При цьому, є безпідставними доводи представника відповідача - Державної казначейської служби України про пропущення позивачем строків звернення до суду, оскільки у задоволенні заяви позивач про відшкодування суми від'ємного значення з податку на додану вартість контролюючий орган відмовив в травні 2018 року, а позовну заяву подано до суду в серпні 2018 року, тобто у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, є безпідставними твердження відповідача - Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про відсутність у позивача права на витребування бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість ФОП ОСОБА_4. з підстав відсутності у ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину, оскільки отримання такого свідоцтва є правом позивача і його відсутність не позбавляє спадкоємця його прав на успадковані права та обов'язки від особи, яка померла.

У відповідності до частин 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 762,97 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС в Івано-Франківській області із розгляду заяви ОСОБА_4 від 17 квітня 2018 року про відшкодування на карточний рахунок суми від'ємного значення, що нараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду відповідно до декларації по податку на додану вартість за березень 2017 в сумі 190 741 грн.

Зобов'язати Головне управління ДФС в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 17 квітня 2018 року, із урахуванням обставин, встановлених у цій справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_4 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності 20, м. Івано-Франківськ, 76018) 762,97 грн. (сімсот шістдесят дві гривні 97 копійок) сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Біньковська Н.В.

Рішення складене в повному обсязі 28.12.2018.