Рішення № 78845220, 21.12.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 грудня 2018 року м. Ужгород№ 0740/957/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання Данча М.І.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 грудня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 28 грудня 2018 року.

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1Л.), в особі представника ОСОБА_2, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі відповідач, ГУ НП в Закарпатській області), якою просить: 1) Визнати незаконним та скасувати наказ № 1527 від 31 липня 2018 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення звільнення з органів внутрішніх справ; 2) Визнати незаконним та скасувати наказ ГУ НП в Закарпатській області № 165 о/с від 09 серпня 2018 року в частині звільнення ОСОБА_1 з Національної поліції; 3) Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами службового розслідування 31 липня 2018 року ГУНП в Закарпатській області винесено наказ № 1527 про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області. Відповідно до вказаного наказу, позивача за порушення вимог ст.ст.1,7 Закону України « Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про запобігання корупції», Правил етичної поведінки поліцейських наказано звільнити зі служби в Національній поліції України. На підставі вказаного наказу відповідачем видано наказ від 09 серпня 2018 року № 165 о/с, яким позивача було звільнено зі служби. Вказані накази вважає протиправними, оскільки на момент прийняття відповідачем оскаржених наказів вина позивача у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України не доведена у законному порядку та не встановлена обвинувальним вироком суду, як це визначено статтею 62 Конституції України. Крім того,в оскаржених наказах не зазначено, які саме вимоги Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України ним порушено. Також, позивач зазначає, що в період з 24 червня 2018 року по 23 липня 2018 року перебував на робочому місці та за цей час йому була виплачена заробітна плата. Відтак, ним не допущено порушення трудової дисципліни у виді не виходу на роботу без поважних причин. У звязку з цим, вважає наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності та наказ про звільнення протиправними.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві, просили їх задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що службовим розслідуванням встановлено, що позивач, будучи службовою особою прийняв пропозицію неправомірної вигоди та прийняв таку неправомірну вигоду. Крім того, встановлено, що позивач у період з 24 червня 2018 року по 23 липня 2018 року безпідставно не виходив на службу, чим допустив грубе порушення трудової та службової дисципліни. Відтак, в даному випадку позивач несе дисциплінарну відповідальність за вчинення дисциплінарного проступку, а відтак незавершеність кримінального розслідування та відсутність обвинувального вироку у кримінальному провадженні стосовно позивача не спростовує факт вчинення ним дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни. Таким чином, вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на правомірність оскаржених наказів. У звязку з чим, просить суд відмовити в його задоволенні з мотивів, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 перебував на службі в поліції на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області.

17 квітня 2018 року слідчим відділом прокуратури Закарпатської області відомості за зверненням гр. ОСОБА_4 внесено до ЄРДР за № 4201800000000128 за ознаками кримінального провадження передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за фактом вимагання та отримання неправомірної вигоди у розмірі 77000,00 грн. від членів злочинного етнічного угрупування, окремими працівниками поліції ГУ НП в Закарпатській області, за попередньою змовою з використанням свого службового становища та за не вчинення ними дій по викриттю та документуванню злочинної діяльності. Вказане кримінальне провадження обєднане із кримінальним провадженням № 42016070000000241 та присвоєно номер № 42016070000000241.

13 червня 2018 року слідчим відділом прокуратури Закарпатської області оперуповноваженому відділу кримінальної поліції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України в рамках кримінального провадження за № 42016070000000241 від 10 листопада 2016 року.

Наказом ГУ НП в Закарпатській області "Про призначення службового розслідування" від 15 червня 2018 року № 1204 призначено службове розслідування за фактом повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, зокрема ОСОБА_1

Про результати службового розслідування складено Висновок від 31 липня 2018 року, який затверджений т.в. о. начальника ГУ НП в Закарпатській області.

На підставі встановлених службовим розслідуванням фактів, наказом ГУНП в Закарпатській області від 31 липня 2018 року за № 1527 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Ужгородського відділу поліції ГУНП " наказано за порушення вимог статей 1,7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про запобігання корупції», наказу МВС України Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських та ст. 40 Кодексу законів про працю, що виразилося у порушенні етики поведінки поліцейського, безпідставному невиході на службу з 24 червня 2018 року по 23 липня 2018 року та скоєнні вчинку (вимагання та отримання неправомірної вигоди), який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому, оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, відповідно до п. 8 ст. 12 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» звільнити зі служби в поліції.

Наказом ГУ НП в Закарпатській області від 09 серпня 2018 року № 165 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області звільнено зі служби в поліції відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" за п. 6 (у звязку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з 14 серпня 2018 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі Закон 580).

Згідно зі статтею 3 вказаного Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону 580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно зі ст. 18 Закону 580 поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

За приписами ч. 1 ст. 19 Закону 580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.

Суд зауважує, що кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.

Натомість, як визначено ч. 2 ст. 19 Закону 580 підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Отже, дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 4 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 23.12.2015 № 901-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (далі Дисциплінарний статут)

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

У відповідності до ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

За приписами ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначено ст. 14 Дисциплінарного статуту, відповідно до частини першої якої з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 червня 2018 року слідчим відділом прокуратури Закарпатської області оперуповноваженому відділу кримінальної поліції Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

За матеріалами досудового розслідування встановлено, що близько 13:00 громадянин ОСОБА_5 ОСОБА_4, перебуваючи у м. Ужгород на вул. Фединця навпроти будинку № 6, діючи умисно корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер дій, усвідомлюючи, що його дії будуть помічені іншими особами з метою викрадення, за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами з автомобіля викрав майно, а саме: жіночу сумочку коричневого кольору, в якій знаходилися 13000 грн., 400 доларів США та 220 євро.

Після викрадення майна гр. ОСОБА_4 разом з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, сіли в автомобіль та зникли в невідомому напрямку. Досудовим розслідуванням також встановлено, що працівниками поліції гр.. ОСОБА_5 ОСОБА_4 був затриманий та 15 вересня 2017 року доставлений до Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області.

При цьому гр. ОСОБА_4,у вказаний час, тобто 15 вересня 2017 року , перебуваючи у м. Ужгороді разом з працівниками поліції, фактично будучи ними затриманим, діючи за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, умисно, знаючи про вчинення ним та іншими особами кримінальних правопорушень проти власності (грабіж) та можливість настання наслідків у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності, достовірно знаючи, що особи, які його затримували являються працівниками Ужгородського відділу поліції, тобто службовими особами, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, висловив пропозицію надання їм неправомірної вигоди, а в наступному організував через невстановлених осіб перерахування грошових коштів у сумі 77000 грн. на банківську картку «ПриватБанку», номер якої надав оперуповноважений ВКП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1, а також через платіжну систему «Вестерн Юніон» за те, що працівники поліції, з використанням свого службового становища, не будуть фіксувати факт вчинення ним кримінального правопорушення, як наслідок ОСОБА_4 та інші невстановлені особи не будуть притягнуті до кримінальної відповідальності.

Також, як вбачається з Висновку службового розслідування, працівники поліції, в тому числі і позивач, будучи службовими особами, діючи умисно, за попередньою змовою, усупереч інтересам служби з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, прийняли пропозицію неправомірно вигоди, тобто виявили згоду з висловленням їм наміру надати таку вигоду та готовність до безпосереднього одержання зазначеної неправомірної вигоди та в наступному прийняли таку неправомірну вигоду у сумі 77000 грн.

Крім того, в ході службового розслідування встановлено, що згідно листа Ужгородського ВП ГУНП від 25 липня 2018 року № 15731/106/25/1-2018 ОСОБА_1 у період з 14 червня 2018 року по 23 червня 208 року перебував на лікуванні, що підтверджується листом непрацездатності, виданим КЗ «Ужгородська районна лікарня », однак з 24 червня 2018 року по 23 липня 2018 року був відсутній на службі безпідставно, не предявивши листа непрацездатності за вказаний період, хоча попередньо він повідомляв т.в.о начальника відділу кримінальної поліції Ужгородського ВП ГУНП капітана ОСОБА_6, що перебуває на лікуванні. Також у листі зазначено, що ОСОБА_1 у зазначений період на дзвінки по телефону не відповідав, а про своє місце перебування не доповідав керівництва відділу поліції. Таким чином, встановлено, що ОСОБА_1 у період з 24 червня 2018 року по 23 липня 2018 року безпідставно не виходив на службу, чим допустив грубе порушення трудової та службової дисципліни.

Як встановлено судом, позивач, у наданих під час проведення службового розслідування поясненнях від 24 липня 2018 року пояснив, що 13 червня 2018 року йому вручено підозру про вчинення злочину. Вказав, що таку підозру вважає необґрунтованою та незаконною, оскільки дане кримінальне та будь-яке інше діяння не вчиняв. Грошові кошти не вимагав та не отримував.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09 листопада 2016 року № 1179 під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України;

виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Отже, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що повязано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку.

У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Враховуючи встановлені службовим розслідуванням обставини, щодо порушення позивачем вимог статей 1,7 Дисциплінарного статуту, ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» та Правил етичної поведінки поліцейських та вчинення ним вчинку, що компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому, суд вважає, що вони є самостійною та достатньою підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

У відповідності до ст. 12 Дисциплінарного статуту одним з видів дисциплінарного стягнення є звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 77 Закону 580 поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п. 6 ч. 1 ст. 77) та у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (п. 10 ч. 1 ст. 77).

Таким чином, законодавець розмежовує випадки притягнення поліцейського до дисциплінарної та кримінальної відповідальності у якості двох самостійних підстав для звільнення зі служби.

Так, у першому випадку рішення про звільнення поліцейського зі служби в Національній поліції ухвалюється на підставі висновку службового розслідування, а у другому - на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили.

Отже, наявність судового рішення про визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення не є визначальною для притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності, адже питання про дисциплінарну відповідальність вирішується за результатами проведення службового розслідування.

Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

Аналогічний правовий висновок був викладений Верховним Судом в постановах від 02 жовтня 2018 року у справі № 815/4463/18, від 29 жовтня 2018 року № 826/17433/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог статей 1,7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, ст. 18 Закону України «Про національну поліцію», Закону України «Про запобігання корупції», Правил етичної поведінки поліцейських та ст. 40 Кодексу законів про працю України, що виразилося у порушенні етики поведінки поліцейського, безпідставному невиході на службу з 24 червня 2018 року по 23 липня 2018 року та скоєні вчинку, який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому.

Стосовно порушення позивачем статті 40 Кодексу законів по працю України (далі КЗпП України) в частині невиходу на службу у період з 24 червня 2018 року по 23 липня 2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ст. 40 трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до рапорту т.в.о начальника ОСОБА_7 від 25 липня 2018 року № 15731/106/25/1-2018 повідомлено, що оперуповноважений відділу кримінальної поліції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 надав до сектору кадрового забезпечення Ужгородського ВП ГУНП листок непрацездатності серія АДМ № 7802203 від 23 червня 2018 року, що останній перебуває на стаціонарному лікуванні з 14 по 23 червня 2018 в КЗ "Ужгородська районна лікарня". Станом на 25 липня 2018 року старший лейтенант поліції ОСОБА_1 так і не предявив до сектору кадрового забезпечення Ужгородського ВП ГУНП інші листки про його тимчасову непрацездатність, що свідчить про його безпідставну відсутність на службі з 24 червня по 23 липня 2018 року.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що у вказаний період був безпосереднім керівником позивача. У червні 2018 року позивач по телефону повідомив його про перебування на лікарняному. Зазначив, що позивач був відсторонений від виконання службових обовязків. Вказав, що особисто не контролював вихід на роботу позивача, оскільки це не входить до його обовязків, однак періодично бачив його на роботі, в тому числі і на нарадах, а також позивач повідомляв його коли відлучався з роботи.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що працював з позивачем на одному поверсі, але в різних кабінетах. У період з 24 червня 2018 року по 23 липня 2018 року неодноразово бачив позивача на роботі.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що працював разом з позивачем в одному відділі, в сусідніх кабінетах. У період з 24 червня 2018 року по 23 липня 2018 року бачив позивача на нарадах.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що працював з позивачем в одному відділі, але в різних кабінетах. Періодично бачив позивача на роботі у період з 24 червня 2018 року по 23 липня 2018 року та спілкувався з ним по робочих питаннях.

Відтак, показання свідків підтверджують перебування позивача на роботі у період з 24 червня 2018 року по 23 липня 2018 року.

Разом з тим, відповідачем, як субєктом владних повноважень, на якого в даній справі покладено обовязок доказування правомірності своїх рішень, не надано актів про відсутність позивача на робочому місці чи інших належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності позивача на роботі у період з 24 червня 2018 року по 23 липня 2018 року.

Також суд зазначає, що оскільки рапорт про відсутність позивача на роботі складений тільки 25 липня 2018 року, то він не може бути належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України, адже не підтверджує відсутність позивача на робочому місці у весь період з 24 червня 2018 року по 23 липня 2018 року.

Крім того, як вбачається із довідки ГУ НП в Закарпатській області про заробітну плату від 18 вересня 2018 року № 817/106/5-18 позивачу було нараховано заробітну плату за 30 відпрацьованих днів у червні 2018 року та за 31 відпрацьований день у липні 2018 року.

Враховуючи вищенаведене суд приходить висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем ст. 40 КЗпП, а саме: його відсутність на робочому місці у період з 24 червня 2018 року по 23 липня 2018 року.

Разом з тим, суд вважає безпідставними твердження позивача про незаконність рішень щодо його звільнення у зв'язку із недоведеністю його вини у скоєнні кримінального правопорушення, оскільки позивача звільнено саме за вчинення дисциплінарного проступку. Відсутність вироку у кримінальній справі не виключає наявність в діях позивача підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Суд також враховує, що хоча застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Крім того, як вбачається із висновку за результатами службового розслідування, в позивача на момент накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби вже було діюче дисциплінарне стягнення зауваження, оголошене наказом ГУ НП в Закарпатській області від 22 лютого 2018 року № 381, тому враховуючи положення статті 14 Дисциплінарного статуту відповідач обґрунтовано застосував до позивача крайній захід дисциплінарного впливу.

З урахуванням наведеного, суд приходить висновку про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції у зв'язку з вчиненням ним дисциплінарного проступку, який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. ГУ НП в Закарпатській області доведено, що при звільненні позивача зі служби в поліції відповідачем було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду заподіяну авторитету поліції, а також встановлено несумісність подальшого проходження позивачем служби в поліції, у зв'язку із чим, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів поліції є законним та обґрунтованим, а оскаржені накази прийняті відповідачем у межах власних повноважень. У звязку з цим підстави для скасування оскаржених наказів відсутні, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ф.Ракоці, буд. 13, код ЄДРПОУ 40108913) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяОСОБА_11