Рішення № 78845036, 17.12.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 грудня 2018 року м. Ужгород№ 807/320/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

позивача: ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2,

відповідач 1: представник - ОСОБА_3,

відповідач 2: представник - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області, Першого заступника начальника управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_4 про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області, Першого заступника начальника управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_4, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області, ОСОБА_4, про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК/63(2)214АВ/П/ПТ-ТД-ФС-22 від 05 квітня 2018 р. про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, зареєстрованого: поштовий індекс: 89670, вул. Мукачівська, буд. №8 "А" Мукачівського району Закарпатської області, у розмірі 781830,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за результатами проведеного інспекційного відвідування за місцем здійснення його підприємницької діяльності в деревообробному цеху виявлено сім найманих працівників, з якими не укладено трудові договору, в результаті чого посадовою особою відповідача винесено оскаржене рішення про накладення штрафу за фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудових договорів. Таке рішення відповідача 2 вважає протиправним, оскільки зазначені фізичні особи на момент проведення перевірки працювали за цивільно-правовими договорами, які не є трудовими. Окрім того, вважає, що посадовими особами відповідача 1 були допущені порушення порядку проведення перевірки, без завчасного повідомлення про проведення такої, без предявлення службового посвідчення.

Позивач та його представник в судовому засідання позовні вимоги підтримали з мотивів, наведених в позовній заяві, та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідачів проти задоволення позову заперечила, обґрунтовуючи обставинами, наведеними у відзиві на позовну заяву №07-11/3628 від 24.09.2018 р. Зокрема вважає, що інспекційне відвідування позивача проведено на підставі наявних повноважень та в порядку, встановленому законом, за результатами якого виявлено факт використання праці фізичних осіб, яка збігається з видом економічної діяльності позивача, без укладення трудового договору, у зв'язку з чим до позивача застосовано відповідальністю, передбачену ст. 265 Кодексу законів про працю України. Вважає безпідставними посилання позивач на укладені з даними особами цивільно-правові договори, оскільки такі спростовуються листом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №7259/04.03 від 29.05.2018 р. Окрім того, відповідно до письмового пояснення позивача від 28.03.2018 року, фізичні особи допущені до роботи підсобних працівників деревообробного цеху без укладення трудових договорів у зв'язку з тим, що вони перебували на випробуванні.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що у період з 28 по 29 березня 2018 року посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області на підставі наказу «Про проведення інспекційного відвідування» від 14.03.2018 р. №40, проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1Ю.), який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 «а», Мукачівський район, Закарпатська область (акр. спр. 25 29; 56).

За результатами проведеного інспекційного відвідування складено акт №ЗК/63/214/АВ від 29 березня 2018 року (арк. спр. 25 29), відповідно до якого встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення підприємницької діяльності в деревообробному цеху виявлено семеро найманих працівників, що здійснювали трудові функції підсобних працівників та з якими не укладено трудові договори, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, а відтак порушив вимоги ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

На підставі висновків акту перевірки та фактів встановлення допуску до роботи фізичних осіб без укладення трудового договору та оформлення трудових відносин у встановленому законом порядку, головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області Хлантою І.Ю. винесено припис про усунення виявлених порушень №ЗК/63/214/АВ/П від 29 березня 2018 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 зобовязано усунути у строк до 09 квітня 2018 року виявлені під час проведення інспекційного відвідування порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законі про працю України (акр. спр. 30 32).

Також головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області Хлантою І.Ю. складено протокол про адміністративне правопорушення №ЗК/63/(2)/214/АВ/П/ПТ від 29 березня 2018 року (арк. спр. 33 35).

Листом від 03.04.2018 р. ФОП ОСОБА_1 повідомив Управління Держпраці у Закарпатській області про виконання вимог припису №ЗК/63/214/АВ/П від 29 березня 2018 року (акр. спр. 70).

Розглянувши акт інспекційного відвідування №ЗК/63/214/АВ від 29 березня 2018 року, начальник Управління Держпраці у Закарпатській області прийняв рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЗК/63/(2)/214/АВ/П/ПТ-ТД від 29 березня 2018 року (арк. спр. 59).

За результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування №ЗК/63/214/АВ від 29 березня 2018 року перший заступник начальника Управління Держпраці у Закарпатській області виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК/63/(2)/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-22 від 05 квітня 2018 року, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 781830,00 грн. (арк. спр. 21 24).

Не погоджуючись з прийнятим першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області рішенням, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 5 п. 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 №340, Управління Держпраці у Закарпатській область здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі Порядок №295).

П. 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, в тому числі, інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до п. 6 Порядку №295, під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Згідно п. 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (ч. 19 Порядку №295).

Згідно з нормами п. 27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

П. 29 Порядку №295 визначено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Оскаржене рішення відповідача було прийняте на підставі висновків посадових осіб Управління Держпраці у Закарпатській області про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про працю, а саме, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. Зазначені висновки зроблені на підставі отриманих від позивача під час проведення інспекційного відвідування письмових пояснень, згідно з якими останній повідомив, що наймані працівники, які працювали у столярних (деревообробних) цехах, є підсобними працівниками (особи, зазначені в акті) та з ними не укладено трудові договори, оскільки вони знаходяться на випробувальному терміні (арк. спр. 62).

Факт допуску працівників до роботи без укладення саме трудових договорів ФОП ОСОБА_1 визнав також під час розгляду справи про адміністративні правопорушення в Мукачівському міськрайонному суді Закарпатської області, що підтверджується постановою останнього від 11.09.2018 року у справі №303/1863/17, а також у судовому засідання з розгляду даної адміністративної справи. Однак зазначив, що з вказаними людьми були укладені цивільно-правові договори.

В судовому засіданні позивач також обґрунтовував протиправність прийнятого рішення про застосування відповідальності, передбаченої ст. 265 Кодексу законів про працю України, фактом укладення з особами, зазначеними в акті, цивільно-правових договорів.

Проте суд не може погодитися з такою аргументацією позивача з огляду на наступне.

Нормами ст. 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Ст. 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у ст. 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Ст. 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Суд вважає, що визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність ознак трудових правовідносин між ФОП ОСОБА_1 та громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11

З цього приводу слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Зазначений висновок узгоджується також з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26 вересня 2018 року у справі №822/723/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи цивільно-правових договорів, укладених позивачем із зазначеними фізичними особами, їх предметом є прибиранню території деревообробного цеху. Окрім того, відповідно до копій актів прийому наданих послуг, ФОП ОСОБА_1 прийняв, а виконавці надали послуги по прибирання території деревообробного цеху. Тобто конкретизовано тільки характер наданих послуг без зазначення їх обсягу (акр. спр. 117 123; 129 135).

Таким чином, з огляду на предмет укладеного договору та поняття трудового договору, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку правовідносини носять ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманими працівниками.

Більше того, суд зазначає, що відповідно до інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, наданої на запит Управління Держрпаці в Закарпатській області, ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 р. по день надання інформації (29.05.2018 р.) цивільно-правові договори не укладав (акр. спр. 71). В наданих письмових поясненнях позивач також не посилався на наявність укладених цивільно-правових договорів, хоча точність фіксації відібраних пояснень засвідчена ним шляхом проставлення власноручного підпису.

Натомість під час проведеного інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 зазначив, що вказані особи працюють підсобними працівниками без укладення трудового договору, оскільки знаходяться на випробувальному терміні.

Окрім того, суд зазначає, що усунення встановлених під час проведення інспекційного відвідування порушень у визначений приписом строк, відповідно до положень П. 29 Порядку №295, не є підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої нормами ст. 265 КЗпП України.

Норми ст. 265 КЗпП України передбачають відповідальність за порушення законодавства про працю. Так, зокрема, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, в тому числі, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч.ч. 2-7 ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", регулюється Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 (далі Порядок №509).

Так, відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку №509, штрафи можуть бути накладені, в тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (п. 3 Порядку №509).

Абз. 2 п. 8 Порядку №509 передбачено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в п. 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Враховуючи вищенаведені законодавчі норми та обставини справи, суд вважає, що оскаржена постанова Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК/63/(2)/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-22 від 05 квітня 2018 року про накладення штрафу є правомірною та скасуванню не підлягає.

Ч. 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно норм ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи суд вважає, що відповідач 2 при прийнятті оскарженої постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У звязку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 "а", с. Шенборн, Мукачівський район, Закарпатська область, 89670; ідентифікаційний код - НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Минайська, 16, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018, код ЄДРПОУ - 39795035), Першого заступника начальника управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_4 (місцезнаходження: вул. Минайська, 16, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено 27 грудня 2018 року.

СуддяОСОБА_12