Рішення № 78845004, 13.12.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 грудня 2018 року (16 год.35 хв.)Справа № 0840/3051/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В., секретар судового засідання Аксьонова С.В.,

за участю представників: позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транском» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул.Будівельна, буд. 1-а, код ЄДРПОУ 30802064) до Запорізької митниці ДФС (69041, м.Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 12, код ЄДРПОУ 39477764) про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

30.07.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транском» (далі позивач або ТОВ «Транском») до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач), в якому позивач просить: скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02.05.2018 №UA112040/2018/000003/2.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві посилається на приписи Митного кодексу України та зазначає, що позивачем для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені ч.2 ст. 53 Митного кодексу України. Вказує, що відповідач дійшов хибного висновку про неможливість застосувати для визначення митної вартості інші методи, окрім резервного, та 02.05.2018 виніс рішення про коригування митної вартості товарів, однак приймаючи оскаржуване рішення саме 02.05.2018, відповідач не врахував надані додаткові документи та пояснення, які були подані позивачем в останній день - 02.05.2018, тобто порушив право позивача на подачу додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, передбачені ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України. Так, основною підставою для сумнівів у митного органу стала помилка, допущена продавцем, при експортному декларуванні генераторів, та не прийняття до уваги документів, що пояснюють цю помилку, поданих в останній день. Так, відповідач не дочекавшись надання декларантом додаткових документів, письмової відмови від надання документів та закінчення строку надання таких документів, порушив право позивача на подачу додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, передбачені ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, так як приймаючи рішення та оформлюючи картку відмови 02.05.2018 - порушив процесуальні строки на подачу документів. Оформлення картки відмови та винесення рішення відповідачем не можуть бути винесені раніше 03.05.2018, оскільки останній день для подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару припадає на вихідний день та переноситься на перший робочий день. Таким чином, позивачем було надано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом, а у митного органу навпаки були відсутні підстави для відмови позивачу в митному оформленні товару за основним методом і переходу до резервного. Беручи до уваги вищезазначене, вважає, що відповідачем неправомірно прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 02.05.2018 №UA112040/2018/000003/2, а тому просить скасувати спірне рішення відповідача.

Ухвалою суду від 06.08.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 27.08.2018.

27.08.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 01.10.2018.

Ухвалою суду від 01.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 29.10.2018.

29.10.2018 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 29.10.2018.

29.10.2018 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.11.2018.

У період з 18.11.2018 по 21.11.2018 суддя Калашник Ю.В. була відсутня на роботі, що підтверджується довідкою Запорізького окружного адміністративного суду вих.№02-35/18/65 від 22.11.2018, яка міститься в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 22.11.2018 провадження у справі зупинено до 12.12.2018.

Ухвалою суду від 12.12.2018 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 12.12.2018 відкладено розгляд справи до 13.12.2018.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№26136 від 27.08.2018). Зокрема зазначив, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару митниця дійшла висновку, що документи які надані до митного оформлення містять розбіжності. Враховуючи виявлені розбіжності декларанту була предявлена письмова вимога щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів відповідно до ст. 53 Митного кодексу України. Листом № 19/04-18 від 19.04.2018 позивач повідомив митницю, що з повідомленням по МД №UA112040/2018/000885 від 19.04.2018 ознайомлений. Ніяких інших повідомлень, в тому числі і про надання додаткових документів, від декларанта не надходило, що підтверджується витягом з АСМО «Інспектор». Митний орган не погоджується із твердженням позивача, що митниця порушила право позивача на подачу додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів та вважає його безпідставним та необґрунтованим, оскільки декларантом на вимогу митниці додаткові документи надані не були. Оскільки, декларантом не подано додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, відповідачем здійснено коригування заявленої митної вартості товару з урахуванням цінової інформації, наявної в митному органі та прийнято рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу у відповідності до вимог ст.64 Митного кодексу України та оформлена картка відмови у митному оформлені. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 13.12.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ «Транском» (код ЄДРПОУ 30802064) є юридичною особою, яка зареєстрована 17.02.2000 за №10991200000000065, про що свідчить ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.83-89).

19.03.2018 між ТОВ «Транском» (Україна) «Покупець» та Homborg Industrial Machinery BV (Голландія) «Продавець» укладено зовнішньоекономічний контракт №19-03-2018-3, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти й оплатити товар - два генератори на загальну суму 12000 євро, по 6000 євро кожний. Поставка товару здійснюється на умовах FCA (Veen, Holland) згідно Інкотермс 2010, якщо інше не обумовлено додатково (а.с.20-22).

19.04.2018 позивачем до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв'язку, згідно ст. 257 Митного кодексу України митну декларацію (далі - МД) в режимі ІМ 40, якій присвоєно №UA112040/2018/000885 (довідковий номер 3734) на товар: «1. безшумний генератор ТМ «Atlas Сорсо»: модель Atlas Сорсо QAS 338, з дизельним двигуном Detroit 1500 об/хв., з водяним охолодженням; сер. №04RH001824/6063TK35; календарний рік виготовлення 1999; 230/400В 50 Гц; потужність 330 кВА; виробник ATLAS СОРСО AIRPOWER n.v.; країна виробництва Бельгія (BE); 2.безшумний генератор ТМ «Atlas Сорсо»: модель Atlas Сорсо QAS 338, з дизельним двигуном Detroit 1500 об/хв., з водяним охолодженням; сер. №04RH001840/6063TK35; календарний рік виготовлення 1999; 230/400В 50 Гц; потужність 330 кВА; виробник ATLAS СОРСО AIRPOWER n.v.; країна виробництва Бельгія (BE)» (а.с.109-110).

Згідно з графою 43 МД №UA112040/2018/000885 від 19.04.2018 декларантом зазначено метод визначення митної вартості за ціною контракту (перший метод), передбачений статті 58 Митного кодексу України. Умови поставки (графа 20 МД №UA112040/2018/000885 від 19.04.2018) FCA, NL Veen.

При поданні МД №UA112040/2018/000885 від 19.04.2018 декларантом надано Запорізькій митниці ДФС: зовнішньоекономічний контракт №19-03-2018-3 від 19.03.2018, рахунок - фактура №006810 від 19.03.2018, платіжне доручення в іноземній валюті від 27.03.2018, калькуляцію транспортних витрат №354/13 від 16.04.2018, висновок експертного дослідження б/н від 11.04.2018, митну декларацію країни відправлення від 31.03.2018 №18NLJFFOROAPZYWD55.

При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості згідно вимог ч.2 ст.53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення містять розбіжності:

1)вартість товару, наведена у інвойсі від 19.03.2018 №006810 та контракті 19.03.2018 №19-03-2018-3 відрізняється від вартості товару, зазначеної у митній декларації країни відправлення №18NLJFFOROAPZYWD55 від 31.03.2018;

2)у висновку про оцінку б/н від 11.04.2018 відсутні документи, що підтверджують повноваження експерта, що склав висновок.

Враховуючи зазначене та той факт, що заявлені відомості повинні базуватись на обєктивних, документальних підтверджених даних, що підлягають обчисленню для підтвердження митної вартості, про виявлені розбіжності та необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів відповідно до ст.53 Митного кодексу України декларанту повідомлено шляхом надіслання електронного повідомлення засобами автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» (далі - АСМО «Інспектор») 19.04.2018. Дана вимога передбачала подання декларантом наступних додаткових документів:

1.Виписку з бухгалтерської документації;

2.Каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару;

3.Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Крім того, зазначено про можливість декларанта за власним бажанням подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України (а.с.113).

Листом від 19.04.2018 №19/04-18 позивач повідомив відповідача, що з повідомленням по МД №UA112040/2018/000885 від 19.04.2018 ознайомлений (а.с.79).

На вимогу митного органу про надання додаткових документів ТОВ«Транском» 02.05.2018 додатково було надано наступні документи: лист від продавця - HOMBORG Industrial Machinery, б/н від 25.04.2018 про технічну помилку, допущену при експортному декларуванні генераторів, в якій було вказано 12000євро за одиницю товару, замість 12000 євро за обидва, згідно контракту та підтверджено що загальна вартість 2 генераторів вірно вказана в контракті та інвойсі і складає загалом 12000,00 євро. Додатково продавцем надано зміни в митну декларацію країни відправлення №18NLJFFOROAPZYWD55 (а.с.80-82).

Проте, за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 02.05.2018 №UA112040/2018/000003/2 (а.с.13-14).

В 33 графі Рішення про коригування митної вартості товарів від 02.05.2018 №UA112040/2018/000003/2, серед іншого, зазначено, що митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ст. 64 МК України використана наявна інформація щодо митної вартості для товару № 1 на рівні 12000 євро/шт. (фактурна вартість) + витрати на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України, що в перерахунку з урахуванням суми витрат на транспортування оцінюваного товару становить 12096,93 євро/шт. (джерело - МД №18NLJFFOROAPZYWD55 від 31.03.2018, калькуляція транспортних витрат від 16.04.2018 №354/13).

У оформленні МД №UA112040/2018/000885 від 19.04.2018 було відмовлено та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112040/2018/00053 від 02.05.2018. У вищевказаній картці відмови як причину у відмові вказано прийняте митницею рішення про коригування митної вартості (а.с.15-16).

Позивач подав митному органу нову МД №UA112040/2018/001101 від 08.05.2018, яку прийнято до митного оформлення та товар випущено у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до статті 55 Митного кодексу України (а.с.25-26).

Вважаючи прийняте відповідачем Рішення про коригування митної вартості товарів від 02.05.2018 №UA112040/2018/000003/2 протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем з питання митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, регламентуються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до частини першої статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За правилами статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

У відповідності до статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та пятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на повязаних із продавцем осіб для виконання зобовязань продавця.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобовязаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, повязані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до частини 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є обєктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, частиною першою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи Частина друга статті 58 Митного кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобовязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Судом встановлено, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог статті 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, містили розбіжності, а саме:

1)вартість товару, наведена у інвойсі від 19.03.2018 №006810 та контракті 19.03.2018 №19-03-2018-3 відрізняється від вартості товару, зазначеної у митній декларації країни відправлення №18NLJFFOROAPZYWD55 від 31.03.2018;

2)у висновку про оцінку б/н від 11.04.2018 відсутні документи, що підтверджують повноваження експерта, що склав висновок.

Так, відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем додатково витребуваних документів, у термін визначений ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, а відтак заявлена митна вартість товару не може бути визнана, оскільки додаткові документи згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України декларантом не надано. Такий висновок митного органу не відповідає обставинам справи, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що листом від 02.05.2018 №02/05-18, на вимогу митного органу про надання додаткових документів ТОВ «Транском» надіслано до митного органу лист б/н від 25.04.2018, за змістом якого продавець - HOMBORG Industrial Machinery повідомляє позивача про технічну помилку, допущену при експортному декларуванні генераторів, в якій було вказано 12000 євро за одиницю товару, замість 12000 євро за обидва, згідно з контрактом від 19.03.2018 №19-03-2018-3. Зазначеним листом продавцем HOMBORG Industrial Machinery підтверджено що загальна вартість 2 генераторів вірно вказана в контракті та інвойсі і складає загалом 12000 євро. Додатково продавцем надано зміни в митну декларацію країни відправлення № 18NLJFFOROAPZYWD55 (а.с.69-74).

Проте, відповідачем зазначено, що декларантом (позивачем у справі) на вимогу митниці додаткові документи згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України надані не були. Лист від 02.05.2018 №02/05-18, яким ТОВ «Транском» надавались додаткові документи не містить відповідної відмітки митниці про отримання вказаного листа.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Повідомлення від митного органу №UA112040/2018/000885 від 19.04.2018, щодо надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, надійшло до декларанта TOB «Транском» 19.04.2018.

Частина 3 статті 53 Митного кодексу України передбачає, що декларант має право подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару протягом 10 календарних днів.

Так, 19.04.2018 декларантом отримано письмову вимогу, 10-й календарний день припадає на 29.04.2018 (вихідний день); 30.04.2018 також вихідний день відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1-р від 11.01.2018 «Про перенесення робочих днів у 2018 році», для працівників, яким установлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями в суботу та неділю, було перенесено робочий день - з 30 квітня на суботу 05 травня; 01.05.2018 святковий день, відповідно до статті 73 КЗпП України, встановлено перелік святкових та неробочих днів, де зазначено, що 1 травня - вихідний.

Оскільки, останній день для подання декларантом додаткових документів на підтвердження митної вартості товару припадає на вихідний день то, відповідно, переноситься на перший за ним робочий день 02.05.2018.

Таким чином, відповідно до ч. 4, ч. 5 статті 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Тобто, в даному випадку, останній день строку - 02.05.2018, а відтак прийняття митним органом 02.05.2018 рішення про коригування митної вартості товарів №UA112040/2018/000003/2 свідчить про порушення відповідачем права позивача на подачу додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, передбаченого ч.3 ст. 53 Митного кодексу України та передчасного висновку щодо неподання позивачем додатково витребуваних документів, у термін визначений ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Щодо посилання митного органу на неотримання листа позивача від 02.05.2018 №02/05-18, яким ТОВ «Транском» надавались додаткові документи, суд зазначає наступне.

Листування між митним органом та декларантом здійснюється за допомогою засобів інформаційних технологій у складі електронного повідомлення, засвідченого ЕЦП декларанта, з електронної адреси, визначеної для передавання таких електронних документів митним органом і отримання зворотної інформації від митного органу.

Так, судом встановлено та представником позивача зазначено, що листування здійснюється за допомогою програмного забезпечення MD Office, програма «MD Declaration». Щодо отримання повідомлень від декларанта Запорізькою митницею, то це підтверджується Витягом з програми електронного декларування «MD Declaration» по МД №UA112040/2018/000885 (додатковий номер 3734), та підтверджується, що декларантом було відправлено 02.05.2018 в 15:58:19 лист № 02/05-18, ідентифікатор повідомлення якого 595F0FFC-1880-406F-88EA-3710D6A9590F (а.с.125-126).

Протокольною ухвалою суду від 01.10.2018 витребувано у відповідача докази надходження повідомлення від декларанта, з ідентифікатором повідомлення 595F0FFC-1880-406F-88EA-3710D6A9590F, який відправлено позивачем 02.05.2018 в 15:58:19 по МД №3734.

25.10.2018, на виконання вимог протокольної ухвали суду від 01.10.2018 про витребування доказів, відповідачем надано ОСОБА_2 з АСМО «Інспектор», з якого вбачається, що повідомлення надіслане 02.05.2018 о 15:58:19 митним органом не отримано.

Разом з цим, позивач надав суду витяг з програми «MD» з якого вбачається надсилання декларантом митному органу такого повідомлення. Вказане представник відповідача пояснив можливими технічними збоями.

Таким чином, митним органом передчасно зроблено висновок про ненадання позивачем додаткових документів згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, подані 02.05.2018 додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, подані у строк, передбачений ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, а відтак підстав для винесення рішення про коригування митної вартості у митного органу 02.05.2018 не було.

Разом з цим, у рішенні про коригування митної вартості митний орган посилається на відсутність документів, що підтверджують повноваження експерта, що склав висновок, але повноваження експерта зазначені в висновку про оцінку майна б/н від 11.04.2018, та експертом виступає судовий експерт, оцінювач - ОСОБА_5, картка якого міститься в відкритому Державному реєстрі атестованих судових експертів, де зазначено, що експерт має повноваження на здійснення своєї діяльності. Тобто цей реєстр є загальнодоступним, і необов'язково додавати сертифікати суб'єкта оціночної діяльності, інші документи, щоб підтвердити його повноваження на здійснення оціночної діяльності, тому що ці дані розміщені в загальному доступі і є публічною інформацією.

Так, при прийняті оскаржуваного рішення, відповідачем не враховані якісні та вартісні показники генераторів, 1999 року походження, що були в експлуатації, мають множинні та помітні пошкодження, є застарілим обладнання, не прийнято до уваги висновок незалежного експертного дослідження б/н від 11.04.2018 про ринкову ціну на рівні 5825 євро/шт., у зв'язку з проведеним оглядом та дослідженням застарілого обладнання, де помітні множинні сліди експлуатаційних пошкоджень, пов'язаних з незадовільним зберіганням, які виражаються корозійних пошкодженнях складових, порушенням окраски, підвищеної забрудненості, окислення, слідів хімічного впливу навколишнього середовища на складові, виготовлені зі сплавів. Окислення контактів електропроводки, пересихання обплетення проводів, мікротріщини.

Надані позивачем до митного оформлення додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, у строк передбачений ч.3 ст. 53 Митного кодексу України спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

У відповідності до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2)неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4)надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частин першої - третьої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Відповідно до частини першої статті 33 Митного кодексу України, інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене Митного кодексу України.

Приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості Запорізькою митницею у графі 33 спірного рішення, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу.

Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Отже, суд вважає, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Натомість, митним органом безпідставно здійснено коригування митної вартості та застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару - ґ)резервний.

Відповідачем під час судового розгляду справи не доведено суду, що документи подані позивачем для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, суд дійшов висновку, рішення про коригування митної вартості товарів від 02.05.2018 №UA112040/2018/000003/2 є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як субєкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки субєктом владних повноважень у справі була Запорізька митниця ДФС, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 1762,00грн.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транском» до Запорізької митниці ДФС про скасування рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02.05.2018 №UA112040/2018/000003/2, яке прийняте Запорізькою митницею ДФС.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транском» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул.Будівельна, буд. 1-а, код ЄДРПОУ 30802064) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС (69041, м.Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 12, код ЄДРПОУ 39477764).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 22.12.2018.

Суддя Ю.В. Калашник