Рішення № 78844995, 06.12.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

ОСОБА_2 (69091, м. Запоріжжя, вул. Немировича - Данченка, 58 кв. 15, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

за участі:

позивача - ОСОБА_2

особа посвідчується паспортом серія АЕ №457100

Представник позивача - ОСОБА_3,

діє на підставі довіреності №1349 від 01.06.18

представника відповідача - ОСОБА_4,

діє на підставі довіреності №1530/8-01-10-04 від 01.10.18

представника відповідача - ОСОБА_5

(діє на підставі довіреності № 3/8-01-10-04-14 від 14.11.2018 року)

ВСТАНОВИВ:

До ОСОБА_1 окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №1908-1303 від 20 червня 2017 року, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 6531,67 грн. №1910-1303 від 20 червня 2017 року яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 2274,87 грн. та №1909-1303 від 20 червня 2017 року, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 5415,60 грн.

Ухвалою суду від 10 липня 2018 року зазначену позовну заяву було залишено без руху в зв’язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 10 вересня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та призначено перше судове засідання на 02 жовтня 2018 року.

31 жовтня 2018 року ухвалами суду витребувано докази.

31 жовтня 2018 року ухвалою суду зупинено провадження у справі та призначено наступне судове засідання на 28 листопада 2018 року.

Ухвалою суду від 28 листопада 2018 року поновлено провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач в своїй позовній заяві, у відповіді на відзив та в письмових поясненнях зазначає наступне, що відповідачем грубо порушені норми чинного законодавства, а отже податкове повідомлення – рішення підлягає скасуванню. ОСОБА_6 придбав квартири в житлових багатоквартирних будинках, які в подальшому переведені в статус нежитлових, над якими та під якими розташовані інші житлові та нежитлові приміщення, власниками яких є інші особи. Вказав, що відносно вказаних приміщень визначено суми податкових зобов'язань з земельного податку за 2017 рік. Однак відповідачем не встановлено та не доведено наявність у позивача речових прав на земельні ділянки, зокрема права власності або права користування земельною ділянкою, за адресами, на яких знаходиться багатоповерхові, багатоквартирні житлові будинки, де знаходиться приміщення, власником яких є позивач. ОСОБА_1 міської ради повідомило, що рішення стосовно земельних ділянок по яким винесені оскаржувані податкові – повідомлення рішення не приймалися. Договори оренди на земельні ділянки за вище вказаними адресами з громадянином ОСОБА_2 не значаться. Враховуючи викладене, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення про нарахування сум земельного податку з фізичних осіб такими, що прийняті незаконно, відтак такими, що підлягають скасуванню. На підставі викладеного просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі

Представник Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у поданому 01 жовтня 2018 року відзиві. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідачем проведено нарахування земельного податку з фізичних осіб ОСОБА_7 за 2017 рік та прийняті податкові повідомлення – рішення, які направлені на адресу позивача. Зазначив, що на підставі витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно позивач має у власності нерухоме майно – нежитлові приміщення. Виданих управлінням Держкомзему у м. Запоріжжі Запорізької області позивачу встановлено нормативно грошову оцінку за кв. м. земельної ділянки. Позивач є власником переліченого майна та є платником земельного податку, а тому податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем є обґрунтованими та законними. У задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 06 грудня 2018 року в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши докази та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечувалось, що ОСОБА_2 є власником нерухомого майна, а саме квартир в житлових багатоквартирних будинках за адресою: м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 20/вул. Возз'єднання, 25 (загальною площею 134,90 кв.м.); м. Запоріжжя, вул. Правди, буд.39 (загальною площею 56,10 кв.м.), м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд.23 (загальною площею 166,20 кв.м.), які згодом були переведені в статус нежитлових.

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області винесено оскаржувані податкові повідомлення – рішення: від 20 червня 2017 року №1909 - 1303 відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем земельний податок з фізичних осіб податковий період 2017 рік у розмірі 5415,60 грн.; від 20 червня 2017 року №1910 - 1303 відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем земельний податок з фізичних осіб податковий період 2017 рік у розмірі 2274,87 грн.; від 20 червня 2017 року №1908 - 1303 відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем земельний податок з фізичних осіб податковий період 2017 рік у розмірі 6531,67 грн.

Оскаржувані податкові повідомлення - рішення направлені позивачу разом з розрахунками та отримано останнім, про що в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення з підписом про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, форми №119.

ОСОБА_2 не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями – рішеннями звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (далі по тексту - ПК).

Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Та статтею 126 Земельного кодексу України, визначено право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За таких обставин, у власників та землекористувачів виникає обов'язок сплачувати плату за землю з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

В матеріалах справи відсутні докази що ОСОБА_2 є власником або землекористувачем земельних ділянок за вищевказаними адресами.

Частиною 1 та 2 статті 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Підпунктом 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до статті 194 Земельного кодексу України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований статтею 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр", згідно якої відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

На отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.

Суд ухвалою від 31 жовтня 2018 року витребував від ОСОБА_1 міської ради - інформацію стосовно прийняття рішень та укладення договорів оренди щодо земельних ділянок: кадастровий номер 2310100000:05:004, площею 134,9 кв.м. за адресою б. Шевченко, буд.20/вул. Возз'єднання України, буд. 25, прим, 25; кадастровий номер 2310100000:05:006, площею 56,1 кв.м. за адресою вул. Правди, буд. 39, прим. 46; кадастровий номер 2310100000:05:005, площею 166,20 кв.м. за адресою вул. Сталеварів, буд. 23, прим. 4.

Та на виконання ухвали від ОСОБА_1 міської ради надійшов лист від 14 листопада 2018 року, в якому повідомлено суд, що ОСОБА_1 міська рада в межах статті 26 Закон України «Про місцеве самоврядування» не виносила на розгляд питання та не розглядала питання щодо передачі в оренду вищезазначені земельні ділянки ОСОБА_2. Крім того, ОСОБА_1 міською радою та громадянином ОСОБА_2 не укладались договори оренди землі по вищезазначеним земельним ділянкам. Та на підтвердження вищевказаного надано довідки з інформацією з державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно.

Суд ухвалою від 31 жовтня 2018 року витребував від Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області:

- інформацію стосовно наявності право власності (користування) щодо земельних ділянок кадастровий номер 2310100000:05:004, площею 134,9 кв.м. за адресою б. Шевченко, буд.20/вул. Возз'єднання України, буд. 25, прим, 25; кадастровий номер 2310100000:05:006, площею 56,1 кв.м. за адресою вул. Правди, буд. 39, прим. 46; кадастровий номер 2310100000:05:005, площею 166,20 кв.м. за адресою вул. Сталеварів, буд. 23, прим. 4.;

- інформацію про наявність у державному кадастрі земельних ділянок кадастровий номер 2310100000:05:004, площею 134,9 кв.м. за адресою б. Шевченко, буд.20/вул. Возз'єднання України, буд. 25, прим, 25; кадастровий номер 2310100000:05:006, площею 56,1 кв.м. за адресою вул. Правди, буд. 39, прим. 46; кадастровий номер 2310100000:05:005, площею 166,20 кв.м. за адресою вул. Сталеварів, буд. 23, прим. 4.

Та на виконання ухвали від Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надійшов лист від 28 листопада 2018 року №9-8-0.18-7163/2-18, в якому повідомило суд, що станом на 31 грудня 2012 року за даними Державного реєстру земель м. Запоріжжя права власності або оренди на земельні ділянки, які знаходяться за адресами: бул. Шевченко, буд.20/вул. Возз'єднання України, буд. 25, вул. Правди, буд. 39, вул. Сталеварів, буд. 23 не зареєстровані, правовстановлюючі документи не надавались.

В ході судового розгляду справи відповідачем надано копії витягів з технічної документації щодо нормативно грошової оцінки земель від 16 грудня 2013 року №1017/05/05, №1018/05/05, №1020/05/05: з технічної документації нормативно грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:05:004) ОСОБА_2 є користувачем земельної ділянки площею 134,9 кв. м. за адресою б.Шевченко, буд.20/вул. Возз'єднання України, буд.25, прим, 25; відповідно до витягу від 16 грудня 2013 року №1017/05/05 з технічної документації нормативно грошової оцінки земельної ділянки ( кадастровий номер 2310100000:05:006) - користувачем земельної ділянки площею 56,1 кв. м. за адресою вул. Правди, буд.39 прим.46; відповідно до витягу від 16 грудня 2013 року №1018/05/05 з технічної документації нормативно грошової оцінки земельної ділянки ( кадастровий номер 2310100000:05:005) - користувачем земельної ділянки площею 166,20 кв. м за адресою вул. Сталеварів, буд.23, прим.4.

Подані копії вказаних витягів не засвідчені належним чином, крім того позивач відповідач засвідчив копії витягів з копії, однак для огляду до суду оригіналів таких документів не надано. В судовому засіданні пояснив, що оригіналів витягів у податкового органу не має.

Листом від 22 лютого 2018 року №2826 ТОВ ОСОБА_1 міжміське бюро технічної інвентаризації зазначило, що за вказаними адресами розташовані багатоквартирні, багатоповерхові житлові будинки.

Відповідно до статті 42 Земельного кодексу України, власниками або постійними користувачами земельних ділянок на яких розташовані багатоквартирні будинки можуть бути тільки підприємства, установи і організації, що здійснюють управління цими будинками та об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

При цьому суд вважає слід зазначити, що згідно рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради № 520 від 01 вересня 2017 року "Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя" багатоквартирні будинки за адресами м. Запоріжжя, вул. Сталеварів,23, м. Запоріжжя; бул. Шевченко, 20/ вул. Возз'єднання України, 25 передано в управління комунальному підприємству "Запоріжремсервіс" ОСОБА_1 міської ради. Багатоквартирний будинок за адресою м. Запоріжжя, вул. Правда буд. 39 (перейменована в вул. ОСОБА_8) утримується на балансі ПАТ ОСОБА_1 феросплавний завод.

В листі від 28 березня 2018 року за № В-898/0-894/6-16 Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру підтверджено, що витяг з технічної документації щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки не є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, право постійного користування чи право оренди земельної ділянки. Також інформує, що на виконання вимог статті 18 Закону України "Про оцінку земель" з 01 січня 2016 року у м. Запоріжжі введено в дію нову нормативно грошову оцінку.

Разом з цим суд зауважує, що відповідачем суду надано копії витягів з технічної документації щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки від 16 грудня 2013 року.

Крім того, судом встановлено, що кадастрові номери: №2310100000:05:006, 2310100000:05:005, №2310100000:05:004 в державному кадастрі взагалі відсутні, що підтверджено інформацією з публічної кадастрової карти України.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, жодних належних і допустимих доказів на підтвердження існування у Державному земельному кадастрі відомостей щодо земельних ділянок та нормативно-грошової оцінки останньої, на якій розташоване належне позивачу на праві власності нерухоме майно, відповідачем надано не було.

Відповідно до пункту 287.8 статті 287 ПК України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно підпунктом 14.1.105 пункту 14.1 статті 14 ПК України, поняття майно в ПК України вживається у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України.

Статтею 181 Цивільного Кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані , на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За таких обставин відповідно до Цивільного Кодексу України, нерухомим майном насамперед є земельні ділянки.

З аналізу наведених вище правових норм слідує, що платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа.

Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду в постанові від 06 березня 2018 року у справі №826/27202/15, касаційне провадження № К/9901/19638/18.

Державна фіскальна служба України в своїх листах від 05 серпня 2016 року № 1747/2/99-99-12-02-03-10 та від 10 серпня 2016 року № 17353/6/99-99-12-02-03-15 зазначила, що власник нежилого приміщення у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку тільки у разі набуття права власності на земельну ділянку під таким приміщенням, яке (право власності) підтверджене відповідними державними актами.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що контролюючий орган як суб'єкт владних повноважень не забезпечив виконання передбаченого процесуальним законом обов'язку доказування правомірності своїх дій у випадку заперечення проти позову.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_9 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак судом встановлено, що ОСОБА_2 не є ані власником, ані користувачем земельних ділянок за адресами Запоріжжя, вул. Сталеварів, 23; м. Запоріжжя, бул. Шевченко, 20/вул. Возз'єднання України, 25; м. Запоріжжя, вул. Правди, 39.

Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (69091, м. Запоріжжя, вул. Немировича - Данченка, 58 кв. 15, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області:

№1908-1303 від 20 червня 2017 року, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 6531,67 грн.

№1910-1303 від 20 червня 2017 року, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 2274,87 грн.

№1909-1303 від 20 червня 2017 року, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 5415,60 грн.

Присудити на користь ОСОБА_2 (69091, м. Запоріжжя, вул. Немировича - Данченка, 58 кв. 15, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 704 грн. 80 коп.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення буде складено у повному обсязі відповідно до частини 3 статті 243 КАС України, протягом п'яти днів.

Рішення складено у повному обсязі 11 грудня 2018 року.

Суддя Д. В. Татаринов