Рішення № 78844769, 22.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2018 р. Справа№200/10817/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоновосілківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Великоновосілківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в якому просить: визнати протиправними дії та зобов’язати Великоновосілківське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахувати ОСОБА_1 недоотриману пенсію в розмірі 33 542, 99грн., що входить до складу спадщини.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що є спадкоємцем майна, що складається з недоотриманої пенсії в загальному розмірі 145 049, 87 грн., що належала померлому сину позивача, втім пенсія була отримана в меншому розмірі.

У відповідь на звернення позивача з приводу отриманого спадку у меншому розмірі, відповідачем було роз’яснено, що на підставі ч. 1 ст. 46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

Позивач, посилаючись на норми ст. 52 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та положення ст. 1227 Цивільного кодексу України, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 23.10.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Великоновосілківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено засідання по справі на 21.11.2018 року.

15.11.2018 року відповідачем через канцелярію суду було надано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого зазначено, що зобов’язаний виплатити недоотриману пенсію за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, отже Відповідач діяв відповідно до вимог законодавства, відповідно підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

21.11.2018 року позивач надав через канцелярію суду відповідь на відзив, згідно змісту якої просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 17.12.2018 року в задоволені клопотання представника відповідача по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Великоновосілківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії відмовлено.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до частини п’ятої статті 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1, відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області 05.03.2018 року та зареєстрованого в реєстрі за № 457, позивач є спадкоємицею ОСОБА_2, після смерті якого відкрилась спадщина на майно, а саме: грошові кошти, у вигляді недоотриманої пенсії у загальному розмірі 145 049, 87 грн.

Втім позивачем було отримано неповну суму своєї частки спадщини, а саме: 111 506, 88 грн.

У відповідь на звернення позивача, Листом від 03.09.2018 року № 96/К-01-4-01-08 відповідач повідомив, що Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що якщо на день смерті пенсіонера виплату пенсії припинено не з вини органу, що призначає та виплачує пенсію і відсутні сума нарахованої за життя пенсіонера пенсії, що неотримана у зв’язку зі смертю пенсіонера, обчислення розміру пенсії, що могла бути нарахована, проводиться згідно з частиною другою статті 49 Закону, зокрема, після з’ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати та враховуючи вимоги статті 46 Закону, а саме не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Оскільки звернення за отриманням неодержаної пенсії позивачем здійснено 05.03.2018 року, то виплата неодержаної пенсії здійснена за період з 04.03.2015 року по 31.05.2017 року.

Спірним питанням даної справи є правомірність обмеження Відповідачем суми недоотриманої пенсії, яка входить до складу спадщини, трирічним терміном.

В силу положень частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади, до яких відноситься і Відповідач) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, сума пенсії, яка належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині 2 статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи ні.

Частиною другою статті 52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що члени сім'ї, зазначені в частині 1 цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно із частиною третьою статті 52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Так, Цивільним кодексом України регулюються правовідносини у сфері спадкування.

Відповідно до частини першої статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною першою статті 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із частиною першою статті 1227 Цивільного кодексу України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Статтею 91 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначено, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв’язку з його смертю, передаються членам його сімї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Аналізуючи зазначені положення законодавства суд вважає, що у даних спірних правовідносинах застосуванню підлягає саме стаття 52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, як така, що регулює правовідносини, які виникли після смерті пенсіонера та після визнання певної суми недоотриманої пенсії спадщиною.

Натомість стаття 46 зазначеного Закону подібних вказівок не містить та, на думку суду, призначена для реалізації саме особою, яка безпосередньо отримує пенсію. Також положення зазначеної статті застосовуються лише у випадку встановлення власної вини пенсіонера, що полягає у недоотриманні пенсії. Втім наявність або відсутність вини не може бути інкримінованою лише за судженням установи пенсійного фонду.

Водночас суд зауважує, що належним способом захисту порушених прав Позивача суд вважає зобов’язання Відповідача виплатити Позивачу залишок недоотриманої пенсії, яка залишилась після смерті його матері та батька і увійшла до складу спадщини, з урахуванням фактично виплачених сум.

Таким чином, враховуючи положення статті 52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, які підлягають застосуванню в контексті цієї справи, суд вважає за належне визнати протиправними дії Відповідача щодо виплати Позивачу недоотриманої пенсії, яка входить до складу спадщини, в меншому розмірі та зобов’язати Відповідача виплатити Позивачу недоотриману пенсію, яка входить до складу спадщини, з урахуванням фактично виплачених сум.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, с. Времівка, вул. Побєди, б. 6) до Великоновосілківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171290, смт. Велика Новосілка, в. Центральна, 103) про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати протиправними дії Великоновосілківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171290) щодо виплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) пенсії, що належала ОСОБА_2, не в повному розмірі.

Зобов’язати Великоновосілківське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171290) перерахувати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) пенсію, що належала ОСОБА_2, який помер 27.05.2017 року, в розмірі 33 542, 99 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великоновосілківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171290, смт. Велика Новосілка, в. Центральна, 103) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, с. Времівка, вул. Побєди, б. 6) суму судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Стойка В.В.