Рішення № 78844698, 27.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2018 р. Справа№200/13109/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради Донецької області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради Донецької області про визнання протиправними дій щодо відмови у виплаті допомоги при народженні дитини з 01 вересня 2017 року по 31 липня 2018 року та зобовязання виплатити допомогу при народженні дитини з 01 вересня 2017 року по 31 липня 2018 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 січня 2016 року позивач народила сина ОСОБА_2. Отримавши свідоцтво про народження дитини та зареєструвавшись з дитиною, як тимчасово переміщена особа позивач звернулась до Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради Донецької області із заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини. Відповідачем відновлено нарахування та виплата допомоги при народженні,однак відмовлено у виплаті заборгованості за минулий період.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що у відповідності до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 № 365, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, про що свідчить копія паспорту ВТ 039781, зареєстрована за адресою: 86100, Донецька область, м. Макіївка, віл ТрубіцинаАДРЕСА_1.

21 січня 2016 року у позивача народилася дитина ОСОБА_2, про що Жовтневим районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 23 серпня 2016 року складено відповідний актовий запис №1676 та видано свідоцтво про народження.

Позивач та її дитина є внутрішньо переміщеними особами з тимчасово окупованої території України, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08 серпня 2018 року № НОМЕР_1 та від 11 січня 2017 року № 27112.

30 серпня 2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою про повернення їй невиплаченої державної допомоги при народження дитини за період з 01 вересня 2017 року по 31 липня 2018 року.

31 жовтня 2018 року Управлінням соціального захисту населення Мирноградської міської ради Донецької області надано відповідь на звернення позивача та повідомлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Управління та їй призначено допомогу при народженні дитини з 01 серпня 2018 року по 31 січня 2019 року у розмірі 860 грн., щомісячно. Також зазначають, що Кабінетом Міністрів України не розроблено окремий порядок щодо виплати сум соціальних виплат за минулий період.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Статтею 46 Конституції Українивизначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульованийЗаконом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно доКонституціїта законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Частиною 1статті 1 вказаного Законувизначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до частини 2статті 7 вказаного Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, що ратифікованапостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Частиною 1статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"визначено, що громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідностатті 10 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Відповідно до частини сьомої та дев'ятоїстатті 11 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

Умови призначення і виплати державної допомоги та перелік документів, необхідних для її призначення, визначено цим Законом та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751(далі - Порядок № 1751).

Так, відповідно пункту 13 Порядку №1751 допомога при народженні дитини, яка народилась після 08 квітня 2011 року, надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму,- на другу дитину і т.д. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, з заявою про призначення одноразової державної допомоги при народженні дитини Позивач звернувся до Відповідача з додержанням встановленого законом строку, надавши до неї повний перелік необхідних документів.

Таким чином, позивачем повною мірою виконані вимоги, встановлені Законом для розгляду питання про призначення допомоги. Відомостей про отримання позивачем допомоги в іншому органі соціального захисту населення на території України відповідачем на час розгляду справи не надано.

Суд вважає, що позивач і його дитина є громадянами України, тобто мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини, за ознакою місця проживання (перебування). Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у п.23 рішення "Кечко проти України" від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Позивач має право на отримання державної допомоги при народженні дитини. Реалізація Позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованогоЗаконом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", не може позбавляти її права на отримання допомоги при народженні дитини. Згідночастини другої саттті 2Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбаченихКонституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем заявлений позов в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомоїстатті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, право позивача на отримання допомоги при народженні дитини є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Стосовно тверджень відповідача щодо правомірності відмови у призначенні допомоги при народженні дитини на підставі Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженогопостановою КМУ від 08.06.2016 №365, суд зазначає. що зазначена постанова не є законом, а тому як підзаконний нормативно-правовий акт, не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Відповідно до ч.3ст.2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідночастини другоїстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірність припинення виплати позивачу допомоги при народженні дитини, а отже суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню повністю, відповідно до вимог ч. 1ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір в сумі 704,80 грн. слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради Донецької області.

На підставі викладеного, керуючись статтями2,5-10,20,22,25,72-77,90,132,139,143,241-246,250,251,255,295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради Донецької області (місцезнаходження: 85320, Донецька область, м. Мирноград, м-он «Молодіжний», буд. 59, код ЄДРПОУ 25953304) щодо відмови у виплаті допомоги при народженні дитини за період з 01 вересня 2017 року по 31 липня 2018 року ОСОБА_1 (місце проживання: 86100, Донецька область, м. Макіївка, віл ТрубіцинаАДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2).

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради Донецької області (місцезнаходження: 85320, Донецька область, м. Мирноград, м-он «Молодіжний», буд. 59, код ЄДРПОУ 25953304) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: 86100, Донецька область, м. Макіївка, віл ТрубіцинаАДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) допомогу при народженні дитини за період з 01 вересня 2017 року по 31 липня 2018 року.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради Донецької області (місцезнаходження: 85320, Донецька область, м. Мирноград, м-он «Молодіжний», буд. 59, код ЄДРПОУ 25953304) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 86100, Донецька область, м. Макіївка, віл ТрубіцинаАДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Повне судове рішення складено 27 грудня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Дмитрієв В.С.