Рішення № 78844452, 27.12.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 грудня 2018 рокум. Ужгород№ 260/1243/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, в якій просить зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області призначити та виплачувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, пенсію за віком з 15.05.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15 травня 2018 року позивач особисто звернулася із заявою до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про нарахування та виплату пенсії за роки, що працювала в Україні. Однак листом від 24.05.2018 р. їй було повідомлено про те, подана заява не відповідає вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії. В подальшому позивач через уповноваженого представника повторно неодноразово зверталася із заявою встановленого зразка про призначення пенсії, однак у прийнятті сформованого пакету документів було відмовлено через відсутність документа, що підтверджує факт проживання ОСОБА_1 в Україні. 25 жовтня 2018 року представником позивача на адресу відповідача було направлено цінним листом пакет документів, сформований відповідно до вимог п. 2.1 зазначеного вище Порядку. Разом з тим, листом від 08.11.2018 р. відповідач в котре відмовив у призначенні пенсії, повідомивши, що заява формується в електронному вигляді, друкується спеціалістом пенсійного фонду та надається на підпис заявникові, а також вказано на необхідність подання паспорта з відміткою про місце проживання заявника в Україні. Зазначені дії Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області вважає неправомірними і дискримінаційними, такими, що суперечать чинному законодавству.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

14 грудня 2018 року до суду надійшов відзив на позов №12452/08 від 11.12.2018 р., відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечив з мотивів його необґрунтованості. Так, зокрема, зазначив, що відповідно до чинного законодавства заява про призначення пенсії непрацюючим громадянином подається особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) заявника. При цьому до заяви додаються, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) особи. Отже, для призначення пенсії позивачу необхідно надати паспорт громадянина України із зазначенням місця проживання на території України на момент звернення за пенсією. Однак позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за призначенням пенсії, оскільки через представника подавав заяви без дотримання вимог ст. 44 Закону №1058 щодо необхідного пакету документів, а відтак територіальний орган Пенсійного фонду України виконав обов'язок щодо розгляду заяви та роз'яснення порядку призначення такої. Окрім того, звернув увагу суду на те, що згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. Проте на теперішній час відсутня угода щодо пенсійного забезпечення громадян між Урядами України та Ізраїлю. Також вважає, що відповідно до норм ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, пенсії не призначаються. Зазначає, що згідно з законодавчими нормами виникнення права на пенсію пов'язується з умовою постійного проживання на території України або укладення Україною з відповідною державною міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення - в разі проживання таких осіб в іншій країні. Тому, враховуючи неподання заявником відповідного документа, відмова у призначенні пенсії є правомірною.

26 грудня до суду надійшла від представника позивача відповідь на відзив, відповідно до якого доводи відповідача вважає безпідставними.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для вирішення справи і розгляду спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з жовтня 1993 року по березень 1997 року проживала за адресою АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою Житлово-будівельного кооперативу ім. 20-річчя возз'єднання №6 від 13 травня 2018 року (акр. спр. 21).

В 1997 році позивач виїхала на постійне проживання в Ізраїль.

15 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі - Ужгородське ОУ ПФУ) із заявою довільної форми, в якій просила розглянути питання нарахування пенсії за роки, що вона працювала в Україні з 28.07.1970 р. до 14.02.1997 р., у зв'язку з досягненням пенсійного віку (акр. спр. 11).

Листом Ужгородського ОУ ПФУ №02/Г-95 від 24.05.18 в порядку Закону України «Про звернення громадян» позивача повідомлено, що особа, яка звертається за пенсією, повинна пред'явити паспорт (інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Отже, для призначення пенсії заявниці необхідно надати паспорт громадянина України із зазначенням місця проживання на території України на момент звернення за пенсією. Також повідомлено, що призначення пенсії здійснюється за результатами розгляду заяви встановленого зразка. Одночасно вказаним листом їй повернуто подані разом із заявою оригінали документів (арк. спр. 9).

25 жовтня 2018 року представник позивача за довіреністю від 16 травня 2018 року, посвідченою нотаріально, ОСОБА_2 направив на адресу Ужгородського ОУ ПФУ цінним листом заяву про призначення пенсії громадянці ОСОБА_1, долучивши при цьому копію картки платника податків про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків, оригінал трудової книжки ОСОБА_1, фотографію, нотаріально засвідчену копію паспорта ОСОБА_1, нотаріально засвідчену копію Свідоцтва про народження ОСОБА_1, нотаріально засвідчену копію Свідоцтва про укладення шлюбу, довідку ЗОШ №8 Ужгородської міської ради про заробітну плату ОСОБА_1, заяву ОСОБА_1 про виплату пенсії від 15.05.2018 р., довідку ЖБК ім. 20-річчя возз'єднання про місце проживання ОСОБА_1, повідомлення про необхідність подання документів від 25.10.2018 р., пам'ятку пенсіонеру, нотаріально засвідчену копію Довіреності від 16.05.2018 р. ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 (акр. спр. 12 - 13).

Листом Ужгородського ОУ ПФУ №02/Г-213 від 08.11.18 в порядку Закону України «Про звернення громадян» позивача повідомлено, що особа, яка звертається за пенсією, повинна пред'явити паспорт (інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Отже, для призначення пенсії заявниці необхідно надати паспорт громадянина України із зазначенням місця проживання на території України на момент звернення за пенсією. Також повідомлено, що призначення пенсії здійснюється за результатами розгляду заяви встановленого зразка. Одночасно вказаним листом їй повернуто подані разом із заявою документи (арк. спр. 10).

Вважаючи дії відповідача щодо не призначення їй пенсії протиправним, ОСОБА_1 звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення, в тому числі, за вислугу років врегульоване положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р. (далі - Закон №1058-IV).

Так, відповідно до норм п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Ст. 80 Закону №1788-XII врегульовано порядок звернення за призначенням пенсії, відповідно до якого заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статті 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника.

Вказане кореспондується також з положеннями Закону №1058-IV.

Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії встановлено ст. 44 Закон №1058-IV. Так, дана законодавча норма передбачає, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Таким чином, суд вважає, що передумовою для прийняття органом Пенсійного фонду рішення про призначення пенсії або відмову у її призначенні є звернення особи з заявою, встановленої форми, та переліком документів до уповноваженого органу Пенсійного фонду, за результатами розгляду яких приймається відповідне рішення.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1 (з наступними змінами та доповненнями), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 27 грудня 2005 року №1566/11846.

Відповідно до п. 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005 р. (далі - Порядок), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління за місцем проживання (реєстрації).

П. 1.7 Розділу І визначено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис.

Згідно з пунктом 2.9 цього Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік.

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (пункт 2.22 Порядку).

Згідно п. 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Відповідно до п. 4.2 Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

4) видає пам'ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача за довіреністю, посвідченою нотаріально, звернувся до уповноваженого територіального органу Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка з проханням призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, долучивши при цьому необхідні для розгляду відповідної заяви документи.

Разом з тим, відповідач відмовився розглядати питання призначення пенсії позивачці в порядку, встановленому законом, з мотивів не пред'явлення необхідного пакету документів при зверненні, а саме, паспорта чи іншого документа, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік.

Однак з такою мотивацією відмови суб'єкта владних повноважень виконувати покладені на нього законодавством обов'язки суд погодитися не може з огляду на наступне.

Звернувшись до Ужгородського ОУ ПФУ із відповідною заявою ОСОБА_2 долучив, в тому числі, нотаріально засвідчену копію паспорта ОСОБА_1 та довідку про те, що до виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю позивач проживала за адресою: АДРЕСА_2 (акр. спр. 13).

Наявність в ОСОБА_1 українського громадянства підтверджується також наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон PU228719, виданого 01 березня 2018 року (акр. спр. 17). Дана обставина також не спростовується відповідачем.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року №2235-III, документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Отже, виходячи із правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.

Ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382-IV, реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Стаття 24 Конституції України визначає, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Виходячи з наведених законодавчих норм, суд вважає, що позивач, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі №132/3485/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд вважає безпідставною відмову відповідача у розгляду в порядку, встановленому законодавством, заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії, поданої її представником за довіреністю з підстав ненадання документу, що підтверджує фактичне проживання на території України.

Однак суд не може задовольнити позовну вимогу щодо зобов'язання Ужгородське ОУ ПФУ призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 15.05.2018 року з огляду на наступне.

Ч. 5 ст. 45 Закону №1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Зазначене положення узгоджується також з нормами п. 4.3 Порядку, відповідно до яких не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, якими врегульовано порядок призначення пенсії, суд дійшов висновку, що прийняттю рішення органом Пенсійного фонду передує певна процедура розгляду поданої заявником заяви, спрямована на перевірку правильності оформлення поданих документів та їх достатності. Більше того, законодавством надано право уповноваженому органу вимагати, в тому числі, від заявника дооформлення поданих при зверненні документів та подання додаткових відомостей, необхідних для прийняття вмотивованого рішення.

За результатами розгляду поданої пенсіонером заяви відповідний орган Пенсійного фонду України повинен прийняти одне з таких рішень: про призначення (перерахунок), або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

З матеріалів справ вбачається, що відповідачем фактично не приймалось рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком, а заяву від 25 жовтня 2018 року розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Суд зазначає, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і нових. Суд не може перебирати компетенцію суб'єктів владних повноважень та досліджувати нові документи, яким не надана була оцінка, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії", в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

У випадку прийняття судом рішення щодо зобов'язання органу Пенсійного фонду України призначити позивачу пенсію, яке по суті буде передувати розгляду останнім заяви ОСОБА_1, суд порушить принцип розподілу влади та втрутиться у виключну компетенцію уповноваженого на прийняття такого рішення органу.

Відповідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Разом з тим, у зв'язку з встановленням судом факту невиконання відповідачем покладеного на нього обов'язку та з метою захисту порушеного права позивача на пенсію, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Ужгородське ОУ ПФУ розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 грудня 2018 року у справі №132/3485/16-а.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши вищенаведені обставини справи крізь призму законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце постійного проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (місцезнаходження: вул. Загорська, буд. 2, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, код ЄДРПОУ - 40384233) про зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області розглянути заяву ОСОБА_1, подану представником за довіреністю - ОСОБА_2 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (місцезнаходження: вул. Загорська, буд. 2, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, код ЄДРПОУ - 40384233) на користь ОСОБА_1 (місце постійного проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 352,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяР.О. Ващилін