Рішення № 78844449, 26.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2018 р. Справа№200/11027/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Буряк І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, відповідно до тексту позовної заяви, просить суд: рішення Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 20 червня 2018 щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визнати незаконним та скасувати; зобов’язати Костянтинівсько-Дружківське об’єднане управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зарахувати до страхового стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 21 березня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у зв’язку із досягненням пенсійного віку звернулась до відповідача із заявою від 21.03.2018 року про призначення пенсії. 20.06.2018 року рішенням відповідача відмовлено у призначенні пенсії у зв’язку із відсутністю страхового стажу, не зарахування періодів роботи згідно записів трудової книжки обумовлено, тим що свідоцтво про зміну прізвища видано РАЦС Гагрського району Республіки Абхазія, яка не визнана Грузією та не має міжнародної угоди з Україною. Вважає рішення Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20 червня 2018 року неправомірним, у зв’язку із чим звернулась до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В установлений судом строк, відповідачем через відділ документообігу та архівної роботи Донецького окружного адміністративного суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що позивач 21.03.2018 року звернулась до управління із заявою про призначення пенсії за віком, до заяви нею були долучені наступні документи: заява про призначення пенсії від 21.03.2018 року зареєстрована за № 1702, копія посвідки на постійне проживання ІН 138191 від 05.01.2018 року, копія картки платника, податків НОМЕР_1 від 15.02.2018 року, копія трудової книжки від 07.01.1974 року; копія свідоцтва про народження дитини від 09.09.1993 року Х-ИК №327769, копія свідоцтва про народження дитини від 09.09.1993 року Х-ИК № 327768, копія свідоцтва про народження від 24.03.1955 року РЩ № 509325, колія свідоцтва про шлюб від 13.08.2010 року АБ №027573, копія свідоцтва про зміну прізвища від 09.09.1993 року І-ИК № 277903.

Згідно до п. 4.2 Розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 року № 22-1, із змінами, внесеними постановою Правління Пенсійного фонду від 31.07.2014 року № 13-1 орган, що призначає пенсію:

перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

перевіряє копії відповідних документів, фіксує та засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів.

Заявницею надано свідоцтво про зміну прізвища з «Гагішвілі» на «Гагієву», де дата народження заявниці - 18.03.1982 року, яка не відповідає даті народження в свідоцтві про народження та в посвідці на постійне місце проживання 18.03.1955 року.

Документи про народження дітей, свідоцтво про укладення шлюбу, свідоцтво про зміну прізвища ім’я по-батькові - видані відділом ЗАЦС м. Гагра р. Абхазія Міністерства юстиції РА.

Незалежність Республіки Абхазія не визнані Україною та іншими державами, оскільки Республіка Абхазія є самопроголошеного державою. Її територіальна цілісність не визнається Грузією, до складу якої вона входить.

Міжнародної угоди з Республікою Абхазія Україна немає.

На підставі вищевикладеного зазначені документи, а також страховий стаж згідно трудової книжки від 07.01.1974 року на Рездванецька - Гагішвілі не можливо прийняти до уваги при призначення пенсії.

Відповідно до наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 складає 00 років 00 місяців 00 днів.

За таких обставин було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у зв’язку з відсутністю необхідного страхового стажу. На підставі викладеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доказів в обґрунтування заперечень відповідачем не надано.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач звернулась до 21.03.2018 року звернулась до Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком, до заяви нею були долучені наступні документи:

- заява про призначення пенсії від 21.03.2018 року зареєстрована за № 1702;

- копія посвідки на постійне проживання ІН 138191 від 05.01.2018 року;

- копія картки платника, податків НОМЕР_1 від 15.02.2018 року;

- копія трудової книжки від 07.01.1974 року;

- копія свідоцтва про народження дитини від 09.09.1993 року Х-ИК №327769;

- копія свідоцтва про народження дитини від 09.09.1993 року Х-ИК № 327768;

- копія свідоцтва про народження від 24.03.1955 року РЩ № 509325;

- копія свідоцтва про шлюб від 13.08.2010 року АБ №027573;

- копія свідоцтва про зміну прізвища від 09.09.1993 року І-ИК № 277903;

- копія свідоцтва про зміну прізвища від 18.03.2018 року АБ №001910.

20 червня 2018 року відповідач своїм рішенням відмовив у призначенні пенсії, при цьому рішення про відмову обґрунтовано тим, що у свідоцтві про зміну прізвища з «Гагішвілі» на «Гагієву» вказана дата народження заявниці – 18.03.1982 року, яка не відповідає даті народження у свідоцтві про народження та в посвідці на постійне місце проживання 18.03.1955 року.

Згідно копії розписки-повідомлення (додаток до заяви про призначення пенсії) позивача попереджено про необхідність надання свідоцтва про зміну прізвища до 20 червня 2018 року, при цьому перелік документів які додані до заяви містить таке свідоцтво, разом із тим у копії свідоцтва про зміну прізвища від 09.09.1993 року І-ИК № 277903 дійсно вказано дату народження ОСОБА_1 18.03.1982 року замість вірної 18.03.1955 року.

Відповідно, позивачем на виконання вказівки відповідача з відповідної установи отримано свідоцтво про зміну прізвища від 06 квітня 2018 року АБ №001910, зазначений документ надано відповідачу.

Останнім не прийнято до уваги свідоцтво про зміну прізвища, оскільки документ виданий відділом ЗАЦС м. Гагра р. Абхазія Міністерства юстиції РА. Незалежність Республіки Абхазія не визнані Україною та іншими державами, оскільки Республіка Абхазія є самопроголошеного державою. Її територіальна цілісність не визнається Грузією, до складу якої вона входить. Міжнародної угоди з Республікою Абхазія Україна немає.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає про таке.

Правовідносини сторін щодо визначення принципів, засад і механізмів функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел регулюються нормами Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 01.01.2004 року № 1058-15, Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2005 року №21-1 тощо.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений на розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі Закон №1058).

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ч.2 ст.44 Закону №1058 заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.44 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Суд зазначає, що постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає памятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що відповідно до посвідки на постійне проживання ІН 138191 від 05.01.2018 року прізвище заявника ОСОБА_1. Відповідно до наданої заявником копії трудової книжки, вона заведена 07.01.1974 року на ім’я (російською) «Рездванецкая Антонина Евгеньевна». В подальшому прізвище у ній замінено на (російською) «Гагишвили». Відповідно до свідоцтва про зміну прізвища від 09.09.1993 року І-ИК № 277903, позивач змінила прізвище з (російською) «Гагишвили» на «Гагиева», у вказаному документі зазначено дату народження ОСОБА_1 18.03.1982 року замість вірної 18.03.1955 року. Позивачем 06.04.2018 року отримано повторне свідоцтво АБ №001910 із зазначенням вірної дати народження. Відповідачем даний документ не прийнято до уваги при прийнятті спірного рішення про відмову у призначенні пенсії.

Враховуючи вищевказане, відповідач дійшов висновку, що трудова книжка позивача є недійсною. За зазначених обставин, позивач не має право на призначення пенсії у відповідності до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 1058- ІV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

На підставі частини 1 статті 44 Закону № 1058-ІV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Закон України Про пенсійне забезпечення № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

У відповідності до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналіз вищезазначених положень свідчить, що для призначення пенсії за віком за даними трудової книжки необхідна наявність в ній відомостей щодо стажу роботи не менш 15 років.

Як вбачається з трудової книжки позивача, в ній наявні записи щодо загального стажу роботи понад 15 років.

Разом з тим, слід звернути увагу відповідача на наступне.

У відповідності до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637 (далі також Постанова № 637), у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).

Пунктом 17 Постанови № 637 передбачено те, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов’язків в органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Також, аналізуючи норми чинного законодавства, що регулюють питання щодо призначення (перерахунку) пенсії, ведення трудових книжок працівників, оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно, підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність повноважень в органів Пенсійного фонду визнавати недійсними трудові книжки.

Таким чином, висновок відповідача щодо недійсності трудової книжки позивача, повністю суперечить нормам чинного законодавства України, в тому числі приписам статті 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також є необґрунтованою відмова УПФ у призначенні пенсії із посиланням на той факт, що свідоцтво про зміну прізвища, надане позивачем у підтвердження прізвища, видане 06.04.2018 року відділом ЗАЦС м. Гагра р. Абхазія Міністерства юстиції РА. Незалежність Республіки Абхазія не визнані Україною та іншими державами, оскільки Республіка Абхазія є самопроголошеного державою. Її територіальна цілісність не визнається Грузією, до складу якої вона входить. Міжнародної угоди з Республікою Абхазія Україна немає

На підставі статей 3. 8. 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів.

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі Лоізіду проти Туречиини (Loizіdоu v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою] (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно із статтею 21 Конституції України усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Враховуючи викладене, УПФ повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об’єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення УПФ про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», прийнято не на підставі Конституції та законів України, а отже підлягає скасуванню.

Між тим, щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача зарахувати до страхового стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки від 07 січня 1974 року, слід зазначити наступне.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії (переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд першої інстанції дійшов висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 21.03.2018 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певнії підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір сплачено відповідно до квитанції від 07.11.2018 року №0.0.1178642558.1 у сумі 704,80 грн. та підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (85111, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Армійська, 279, РНОКПП НОМЕР_1) до Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Цілковського, 25, ЄДРПОУ 47121400) про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити дії – задовольнити частково.

Рішення Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 20 червня 2018 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визнати протиправним та скасувати.

Зобов’язати Костянтинівсько-Дружківське об’єднане управління Пенсійного фонду України у Донецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 21 березня 2018 року з урахуванням правової оцінки наданої у судовому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Цілковського, 25, ЄДРПОУ 47121400) на користь ОСОБА_1 (85111, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Армійська, 279, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 26 грудня 2018 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями293,295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15розділу VII “Перехідні положення” КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Буряк І. В.