Рішення № 78844042, 27.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2018 р. Справа№0540/7797/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Волноваського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій та рішення, та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2018 року шляхом надіслання поштою позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, Волноваського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, про визнання неправомірними дій та рішення, та зобов’язання вчинити певні дії. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач незаконно відмовив позивачу в призначені пенсії на пільгових умовах. Посилаючись на статті 16, 19, 46, 48, 49, 50, 55 Конституції України, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивач з урахуванням уточнених позовних просив:

- скасувати рішення відповідача №1600 від 28.10.2016 про відмову в перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах, визнавши рішення протиправними;

- зобов’язати відповідача зарахувати позивачу:

як працівнику загальних професій – газозварнику, зайнятому повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою ОСОБА_2 ОСОБА_2 СРСР, період роботи з 11.11.1982 по 31.10.1988,

як працівнику електротехнічного виробництва і ремонту електротехнічного обладнання – зварнику пластмас, зайнятому на виготовленні лужних акумуляторів на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою ОСОБА_2, Кабінету ОСОБА_2 СРСР, України, період роботи з 01.11.19888 до 15.09.2000,

до пільгового стажу і призначити пенсію за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”;

- визнати бездіяльність відповідача, яка полягає в непризначені пенсії за віком на пільгових умовах і неприйнятті довідки про трудовий стаж протиправною, зобов’язавши відповідача вчинити певні дії – призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до пільгового стажу як працівнику загальних професій – газозварнику, зайнятому повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим ОСОБА_3 ОСОБА_2 СРСР, період роботи з 11.11.1982 до 31.10.1988; як працівнику електротехнічного виробництва і ремонту електротехнічного обладнання – зварнику пластмас, зайнятому на виготовлені лужних акумуляторів повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим ОСОБА_3, Кабінету ОСОБА_2 СРСР, України, період роботи з 01.11.1988 до 15.09.2000.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачем були надані всі необхідні документи для призначення пенсії, але відповідач безпідставно відмовив в призначенні пільгової пенсії.

У відзиву на адміністративний позов відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. Заява про призначення пенсії була подана позивачем 29 липня 2016 року. Рішення про відмову в призначенні пенсії було прийнято 28 жовтня 2016 року. Пенсія не була призначена у зв’язку із тим, що позивачем не була надана довідка яка уточнює особливий характер роботи, а також зайнятість робочого часу. Довідка, яка була подана позивачем, видана підприємством, що розташоване в м. Луганську і не перереєструвалося із зони проведення антитерористичної операції, у зв’язку із чим відповідач не мав можливості провести перевірку вказаної довідки. Відповідач покликався на те, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки отримав спірне рішення 31 жовтня 2016 року, а позов подав 27 липня 2018 року.

03 вересня 2018 року позовна заява була залишена без руху.

28 вересня 2018 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами загального позовного провадження.

01 жовтня 2018 року від відповідача витребувана копія пенсійної справи позивача та від Волноваського районного суду Донецької області витребувана справа №221/2721/17.

25 жовтня 2018 року позовна заява залишена без руху у зв’язку із пропуском строку звернення до суду.

27 листопада 2018 року розгляд справи продовжено, позивачу поновлений строк звернення до суду.

27 листопада 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 грудня 2018 року.

27 грудня 2018 року до участі у справі допущено Волноваське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області в якості правонаступника управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області.

У судове засідання, призначене на 12 грудня 2018 року, сторони не з’явилися про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені, про причини неявки суд не повідомили.

Керуючись частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд вирішив розглянути справу в письмовому провадженні.

Згідно частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 народився 25 липня 1960 року, є громадянином України, що підтверджується паспортом ЕК 028594 (а.с. 5).

29 липня 2016 року позивачем подана заява 1600 про призначення пенсії за віком по Списку №2 (а.с. 96).

28 жовтня 2016 року начальником управління Пенсійного фонду у Волноваському районі Донецької області було прийнято «Рішення №1600 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах», яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах, згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно рішення період роботи позивача з 11.11.1982 по 31.10.1988, з 29.04.1997 по 15.09.2000 не зараховано до пільгового стажу за списком №2, оскільки згідно витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.09.2016 Відкрите акціонерне товариство «Науково-виробнича фірма «Луганські акумулятори» зареєстрована у м. Луганську на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження (а.с. 97).

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення” (далі – Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закону №1058-ІV).

Закон №1788-ХІІ був ведений в дію з 1 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 1 квітня 1992 року - в повному обсязі.

Пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ встановлено, що працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом ОСОБА_2 України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом ОСОБА_2 України.

Згідно пункту 1.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.93, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, в редакції наказу Міністерства соціальної політики №720/1642/5 від 06.10.2014 (далі – Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 2.14 Інструкції якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

«Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затверджений постановою Кабінету ОСОБА_2 України

від 24 червня 2016 року № 461

01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-ІV.

Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року № 401 "Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування" згідно постанов Кабінету ОСОБА_2 України №1854 від 12.12.2002 та №303 від 12.03.2003.

Таким чином, при обчисленні страхового стажу позивача, до складу якого входять періоди роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-ІV, а саме статтею 62 Закону №1788-ХІІ та відповідними записами в трудовій книжці, а у разі відсутності трудової книжки “Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній”, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 12 серпня 1993 року № 637.

Судом встановлено, що позивачем були подані та досліджені відповідачем, при прийнятті спірного рішення, трудова книжка БТ-І №1423914 від 07.08.1978 та довідка, що підтверджує пільговий характер роботи №4 від 08.09.2014, видана Відкритим акціонерним товариством «Науково-виробнича фірма «Луганські акумулятори» (а.с. 97).

В копії трудової книжки БТ-І №1423914 від 07.08.1978 відомості про роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, внесені відповідно до вимог «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», також позивачем наданий наказ про проведення атестації робочих місць по умовах праці.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що надані позивачем документи є належними, допустимим, достовірними та достатніми доказами пільгового стажу, який має враховуватися при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що підприємство не здійснило реєстраційні дії щодо зміни місцезнаходження на підконтрольній українській владі території і перевірити достовірність виданої довідки не має можливості. Дана обставина не може бути підставою для не зарахування в пільговий стаж періоду з огляду на наступне.

За приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Трудова книжка позивача містить відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Судом враховано, що довідка, яка підтверджує пільговий характер роботи була видана Відкритим акціонерним товариством «Науково-виробничою фірмою «Луганські акумулятори» 08 вересня 2014 року, тобто до прийняття Кабінетом ОСОБА_2 України розпорядження №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», яке мало місце 07 листопада 2014 року.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що «Рішення №1600 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах» є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом ОСОБА_2 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та частини 3 статті 245 КАС України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ефективним засобом правого захисту у даній справі буде зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву 1600 про призначення пенсії від 29.07.2016 та зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи з 11.11.1982 по 31.10.1988, з 29.04.1997 по 15.09.2000 на Відкритому акціонерному товаристві «Науково-виробнича фірма «Луганські акумулятори».

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 вказаної статті).

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 205, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: 85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Набережна, б. 14 А, РНОКПП – НОМЕР_1) до управління Пенсійного фонду України в Волноваського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Обручева, 17, код ЄДРПОУ – 42169496) про визнання про визнання неправомірними дій та рішення, та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати «Рішення №1600 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах», яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах, згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», прийняте 28 жовтня 2016 року управлінням Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області.

Зобов’язати Волноваське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву 1600 про призначення пенсії за віком по Списку №2, подану ОСОБА_1 29 липня 2016 року, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 11.11.1982 по 31.10.1988, з 29.04.1997 по 15.09.2000 на Відкритому акціонерному товаристві «Науково-виробнича фірма «Луганські акумулятори».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Волноваського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Повне рішення складено 27 грудня 2018 року.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Циганенко А.І.