Рішення № 78844011, 11.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2018 р. Справа№805/2928/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бабаш Г.П.,

при секретарі Оголь В.К.

за участю

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2 (за дов. від 12.04.2018 року),

представника відповідача Зінов`єва І.Г. (за дов. від 15.06.218 року №233-29927-01),

представника третьої особи ОСОБА_3 (ордер серія ДН№ООО, 24282),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: Донецька область, м. Маріуполь, бульвар Шевченка, б. 325, кв. 54) до Маріупольської міської ради Донецької області (ЄДРПОУ 33852448, юридична адреса: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 70), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса: Донецька область, м. Маріуполь, пров. Поворотний, буд. 18) про визнання незаконними дії, визнання протиправними та скасування рішень, зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання незаконними дії щодо відмови у затверджені проекту землеустрою щодо відведення та надання із земель запасу житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельної ділянки (кадастровий номер 1412336300:01:004:0718) площею 0,0865 га для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вул. Грецькій, 4, визнання протиправним та скасування рішення № 7/23-2205 від 22.11.2017 року Про розгляд звернення громадянки ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та надання із земель запасу житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельної ділянки (кадастровий номер 1412336300:01:004:0718) площею 0,0865 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вул. Грецькій, 4; визнання незаконними дії щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0091 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вул. Грецькій, 4; визнання протиправним та скасування рішення № 7/23-2205 від 22.11.2017 року Про розгляд звернення громадянки ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0091 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вул. Грецькій, 4; зобовязання розглянути на сесії міської ради звернення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання із земель запасу житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельної ділянки (кадастровий номер 1412336300:01:004:0718) площею 0,0865 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вул. Грецькій, 4 та затвердити проект.

31.05.2018 року позивачем до суду надано заяву про зменшення позовних вимог. Позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 7/23-2205 від 22.11.2017 року Про розгляд звернення громадянки ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та надання із земель запасу житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельної ділянки (кадастровий номер 1412336300:01:004:0718) площею 0,0865 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вул. Грецькій, 4 в Центральному районі міста; зобов`язати відповідача повторно розглянути на сесії міської ради звернення позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання із земель запасу житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельної ділянки (кадастровий номер 1412336300:01:004:0718) площею 0,0865 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вул. Грецькій, 4 в Центральному районі міста та затвердити проект землеустрою; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №7/23-2205 від 22.11.2017 року «Про розгляд звернення громадянки ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0091 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вул. Грецькій, 4 в Центральному районі міста.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Маріупольської міської ради Донецької області № 7/23-2205 від 22.11.2017 року «Про розгляд звернення громадянки ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0865 га, одночасно надавши дозвіл на розробку нового проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки розташованої за тією же адресою, але меншою площею 0,0091 га.

Позивачем зазначено, що копію вказаного рішення позивач отримав 01.02.2018 року.

Позивач з рішенням відповідача не погодився, вважає його протиправним, тому звернувся до суду з даним позовом.

03.09.2018 року позивачем до суду надано заяву про збільшення позовних вимог. Відповідно зазначеної заяви позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської міської ради Донецької області на користь позивача витрати на правничу допомогу, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, у розмірі 6889,80 грн., з яких: 5000 грн. за надання позивачу професійної правничої допомоги при підготовці позову; 1500 грн. за підготовку клопотання та участь адвоката ОСОБА_2 у судовому засіданні 11.07.2018 року, 07.08.2018 року у якості представника позивача; 389,80 грн. вартість проїзних квитків на потяг, що пов`язано із прибуттям адвоката - представника ОСОБА_2 до суду 11.07.2018 року; 958,89 грн. вартість проїзних квитків у зв`язку з прибуттям до м. Слов`янськ у судове засідання позивача.

Під час підготовчого провадження 10.09.2018 року позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, вказавши, що рішенням Маріупольської міської ради Донецької області №7/23-2206 від 22.11.2017 року третій особі по справі, ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0650 га. На думку позивача, третій особі наданий дозвіл на частину земельної ділянки, щодо якої позивачу відмовлено в затверджені проекту землеустрою.

Виходячи з вищевикладеного, позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольської міської ради Донецької області №7/23-2206 від 22.11.2017 року «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_4 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва по пров. Поворотному, 18 у Центральному районі міста» та стягнути з Маріупольської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2018 року позовну заяву залишено без руху шляхом сплати судового збору у розмірі 2819,20 грн. та надання до суду належним чином засвідчених копій документів долучених до позовної заяви (скріплені власноручним підписом позивача (його представника) із зазначенням дати такого засвідчення) - 10 днів з моменту отримання копії ухвали.

31.05.2018 року недоліки позовної заяви позивачем виправлено у строк встановлений судом шляхом надання до суду заяви про зменшення позовних вимог, квитанції про сплату додаткового судового збору у сумі 1409,60 грн. відповідно до позовних вимог та завірених належним чином копій документів долучених до позовної заяви.

01.06.2018 року відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дана справа передана на розгляд судді Бабаш Г.П.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.06.2018 року відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 20.06.2018 року.

Ухвалою суду від 20.06.2018 року відкладено підготовче судове засідання по адміністративній справі, до участі у справі залучено третю особу та витребувано додаткові документи.

11.07.2018 року розгляд справи відкладено на 07.08.2018 року.

Ухвалою суду від 13.07.2018 року клопотання представника позивача щодо проведення розгляду справи призначеної на 07.08.2018 в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою суду від 07.08.2018 року продовжено строк проведення підготовчого провадження в адміністративній справі до 29.08.2018 року.

Ухвалою суду від 29.08.2018 року відкладено підготовче судове засідання до 06.09.2018 року в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 29.08.2018 року виправлено описку, допущену в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2018 року.

Ухвалою суду від 06.09.2018 року відкладено підготовче судове засідання до 26.09.2018 року.

Ухвалою суду від 12.09.2018 року заяву позивача про забезпечення позову повернуто.

Ухвалою суду від 17.09.2018 року позивачу відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою суду від 26.09.2018 року відкладено підготовче судове засідання до 09.10.2018 року для надання представниками відповідача та третьої особи відзиву на заяву про збільшення позовних вимог та витребуваних судом доказів.

Ухвалою суду від 09.10.2018 року підготовче судове засідання відкладено у звязку з технічними проблемами, що унеможливило участь сторін в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 22.10.2018 року підготовче судове засідання відкладено у звязку з зайнятістю залу судових засідань Жовтневого районного суду м. Маріуполя, в якому була призначена відеоконференція, для розгляду кримінальної справи.

Ухвалою від 31.10.2018 року підготовче судове засідання відкладено, оскільки воно було перервано внаслідок відсутності інтернет зєднання, що спричинило перебої у роботі програми відеоконферецзв`язку.

Ухвалою від 22.11.2018 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд адміністративної справи по суті на 11.12.2018 року.

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов. В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначав, що рішенням Маріупольської міської ради №7/23-2205 від 22.11.2017 року ОСОБА_5 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою. Обґрунтовуючи вказане рішення, відповідач посилається на те, що 11.10.2016 року до Маріупольської міської ради надійшла скарга громадянина ОСОБА_4 щодо незгоди з встановленими межами земельної ділянки, запитуваної до відведення громадянкою ОСОБА_1, так як будинок ОСОБА_4 знаходиться за межами проходу загального користування, отже при наданні земельної ділянки у користування на умовах оренди, власник житлового будинку буде позбавлений можливості виходу (проходу) зі свого будинку.

На підставі викладеного відповідач просив у позові відмовити.

Представник третьої особи до суду надав заперечення на адміністративний позов, зазначивши, що 11.10.2016 року ОСОБА_4 звернувся зі скаргою до Маріупольської міської ради щодо незгоди з встановленими межами земельної ділянки, запитуваної до відведення позивачу ОСОБА_1, у зв`язку з включенням до відведення земельної ділянки, а саме проходу яких є загального користування. Зазначив, що спірне рішення Маріупольської міської ради є законним. Виходячи з вищевикладеного просив відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у позові.

Представник третьої особи просив відмовити у позовній заяві в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін по справі, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові, додаткових поясненнях та письмових запереченнях, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Маріупольської міської ради від 02.09.2016 року №7/10-665 ОСОБА_1 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0865 га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вул. Грецькій, 4 в Центральному районі міста.

11.10.2016 року до Маріупольської міської ради надійшла скарга громадянина ОСОБА_4 щодо незгоди з встановленими межами земельної ділянки, запитуваної до відведення громадянкою ОСОБА_1 у зв`язку з її намірами отримати у користування прохід загального користування.

ОСОБА_1 неодноразова зверталась до Маріупольської міської ради з питанням про прискорення у вирішенні питання щодо оренди земельної ділянки.

ОСОБА_6 земельних відносин Маріупольської міської ради від 22.05.2017 року № 23.3-8436-23.1, від 11.08.2017 №К-13233-11-1.1.2/48238 позивача повідомлено про виготовлення проекту рішення Маріупольської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розміщено цей проект на офіційному сайті міської ради. Вищезазначений проект пройшов процедуру погодження та буде включений до порядку денного та розглянутий на пленарному засіданні найближчої чергової сесії міської ради.

Листом виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 29.08.2017 року №К-13904-11-1.2.1/03-02-18 позивача повідомлено про підготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Грецькій, 4 в Центральному районі міста, зазначений проект буде включений до порядку денного та розглянутий на пленарному засіданні чергової сесії міської ради у вересні 2017 року.

Рішенням Маріупольської міської ради від 22.11.2017 року №7/23-2205 ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та наданні із земель запасу житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельної ділянки площею 0,0865 га. Надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0091 га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вул. Грецькій, в Центральному районі міста. В рішенні зазначено, що 11.10.2016 року до ради надійшла скарга ОСОБА_4 щодо незгоди з встановленими межами земельної ділянки, запитуваної до відведення ОСОБА_1 у звязку з її намірами отримати у користування прохід загального користування.

13.06.2017 року ОСОБА_4 звернувся до міського голови м. Маріуполя з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність для ведення індивідуального садівництва площею 391,5 кв.м.

Рішенням Маріупольської міської ради від 22.11.2017 року №7/23-2206 ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,065 га для індивідуального садівництва по пров. Поворотному, 18 в Центральному районі міста. При цьому в рішенні зазначено, що ОСОБА_4 звернувся до ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою що земельної ділянки площею 0,03925 га. Згідно графічних матеріалів, частина запитуваної до відведення земельної ділянки площею 0,0092 га знаходиться в стадії відведення ОСОБА_1

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням, суд виходить із наступного.

Частиною 1 ст.122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом, або за результатами аукціону.

За правилами ч.1 ст.123 Земельного кодексу надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених ст.122 цього кодексу.

Відповідно до частини 2 вказаної статті особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розроблення до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які, відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні, що визначено ч.3 ст.123 Земельного кодексу України.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст.186 цього кодексу.

Згідно частини 6 статті 186 Земельного кодексу проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленомустаттею 186-1цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу.

За приписами ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк із дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обовязкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом після отримання позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до ч.2ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Приписами ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

З огляду на наведені критерії, суд вважає відмову відповідача у затверджені проекту землеустрою такою, що не відповідає приписам закону.

Єдиною законною підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою є його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

При цьому обґрунтування прийнятого рішення має міститися саме в рішенні. Субєкт владних повноважень не може посилатися на обставини та мотиви, які у його рішенні не визначені, оскільки саме воно є актом індивідуальної дії, який має для особи юридичні наслідки і саме з цього документу особа визначає свої права, обовязки, можливий напрямок подальших дій. Так, за умови несприятливого для особи рішення, вона має знати, що нею порушено, які заходи вона може вжити для усунення порушення та отримання бажаного права.

Відмовляючи позивачці в затвердженні проекту землеустрою та в передачі земельної ділянки в користування, міська рада у своєму рішенні від 22.11.2017 року №7/23-2205 не вказала жодних мотивів відмови та не навела посилань на закониі нормативно-правові акти, які б обґрунтовували підстави такої відмови.

Відповідачем не обґрунтовано в чому проект землеустрою, наданий ОСОБА_1, не відповідає зазначеним вимогам. Фактично єдиною обставиною, яка міститься в рішенні відповідача, є надходження скарги ОСОБА_4 щодо незгоди з встановленими межами земельної ділянки. Проте ні у вказаному рішенні, ні в будь-яких інших документах відповідача не міститься обґрунтованого висновку щодо цієї скарги та, як наслідку, встановлення порушень законодавства. Адже, як вже наголошено, саме порушення законодавства може бути підставою відмови у затверджені проекту землеустрою.

Принцип обґрунтованості рішення, закріплений у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вимагає від субєкта владних повноважень прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії. Цей критерій вимагає від субєкта владних повноважень враховувати як обставини, на обовязковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Субєкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так самонедопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Проте такого мотивування оскаржуване рішення не містить. Також мотивування не містять і зауваження голів постійних комісій, на які посилається у своїх поясненнях відповідач (комісії з питань розвитку підприємництва, захисту інтересів вітчизняного товаровиробника, робочих місць та інвестицій, комісії з питань соціально-економічного розвитку, бюджету та фінансів, комісії з питань промисловості, транспорту і звязку, комісії з питань будівництва, архітектури та землекористування). Так вказані зауваження містять лише висновок щодо відмови в затверджені проекту та надання дозволу на земельну ділянку під забудовою. Чим керувались вказані посадові особи у висновку не наведено. Крім того відповідачем не обґрунтовано, яке значення мають ці висновки для прийняття рішення радою, зокрема за умови, що лише одна з комісій уповноважена розглядати питання щодо землекористування.

В підтвердження правомірності прийнятого рішення, відповідач посилається на складені його посадовими особами акти, в яких визначено наявність проходу загального користування на запитуваній позивачем ділянці. Проте ним не обґрунтовано, яким чином цей факт впливає на отримання в користування земельної ділянки (зокрема за наявності визначеного законом сервітутного права). Відповідачем не надані пояснення і щодо розміру цього проходу, тобто чому з запитуваної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0865 га ним вирішено надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0091 га.

Крім того, суд вважає необхідним наголосити, що відповідачем не дотримано і принцип своєчасного прийняття рішення, тобто протягом розумного строку, що означає не лише необхідність дотримання часових рамок, що визначені у нормативно-правових актах, а й ухвалення рішення без невиправданого для конкретної ситуації зволікання.

За таких обставин, суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування рішення № 7/23-2205 від 22.11.2017 року в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та надання в оренду земельної ділянки площею 0,0865 га та зобовязання повторно розглянути на сесії міської ради звернення про затвердження проекту землеустрою

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Відповідно частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, приймаючи рішення про надання затвердження проекту землеустрою ОСОБА_1, відповідач має враховувати висновки даного рішення.

Стосовно визнання протиправними та скасування рішення відповідача №7/23-2205 від 22.11.2017 року в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0091 га та рішення №7/23-2206 від 22.11.2017 року про надання ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки суд відмовляє в їх задоволенні з огляду на наступне.

Суд погоджується з доводами позивача щодо відсутності обґрунтування відповідачем прийнятих рішень і в цій частині.

Зокрема, не є зрозумілими мотиви прийняття відповідачем рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0091га за умови, що від неї не надходило відповідного клопотання. Тобто відповідач прийняв таке рішення на власний розсуд без волевиявлення особи, якій надається дозвіл. Разом з тим, само рішення не породжує для позивача обовязку діяти певним чином, не встановлює для нього права та обовязки, не призводить до порушення його прав.

З таких же міркувань суд відмовляє і в частині оскарження рішення про надання ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки цей дозвіл не є запорукою затвердження проекту та отримання земельної ділянки в користування.

Системний аналіз норм права, які наведені вище, дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в ст.123 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень.

При цьому отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).

Разом з цим, суд вважає необхідним наголосити відповідачу, що такі його дії фактично призводять до додаткової невизначеності осіб в земельних правовідносинах. Відповідач не навів жодних доводів, з чого він виходив надаючи дозвіл ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,065 га, хоча він звернувся до ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,03925 га. При цьому представник відповідача не заперечує, що збільшення розміру ділянки відбулось за рахунок частини земельної ділянки, запитуваної позивачем.

Тобто в порушення вимог статті 158 Земельного кодексу України, яка визначає, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, Маріупольська міська рада приймаючи таке рішення, фактично сприяє посиленню конфлікту між позивачем та третьою особою.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 16 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 Кодексу до витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат субєкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

3. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 3.2 рішенняКонституційного Суду України від30 вересня 2009 року

№ 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказаний висновок міститься у постанові Верховного суду від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).

Суду надано договір про надання правничої допомоги від 12.04.2018 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2, опис робіт та квитанції до прибуткового касового ордеру про сплату ОСОБА_1 в загальній сумі 6500 грн.

Позивачем не надано платіжних документів про оплату послуг на правничу допомогу платіжних доручень, касових чеків або інших банківських документів, які б підтверджували, що ним понесені вищезазначені витрати, тому суд у задоволенні цих вимог відмовляє.

Долучені до матеріалів справи квитанції до прибуткового касового ордеру № 65 від 20.04.2018р., № 70 від 06.07.2018р. та № 85 від 28.08.2018 року без надання відповідних банківських документів не є достатнім доказом, що позивач поніс саме такі витрати на правову допомогу.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем сплачено судовий збір в загальній сумі 2819,20 грн. (квитанції від 19.04.2018р., 25.05.2018р., 05.09.2018р.).

Згідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати субєкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Статтею 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання фізичною особою - підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб 1762 грн. 00коп.

Таким чином, зважаючи, що позов задоволено частково, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача судового збору у розмірі 1409,60 грн. на користь ОСОБА_1

Також позивачем понесені витрати, повязані з прибуттям до суду 20.06.2018 року особисто (238,45грн. + 126,32 грн. + 43,16 грн.) та 11.07.2018 року разом з адвокатом ОСОБА_2 (149,93 грн. х 2 + 63,84 грн. х 2 + 36,56грн. + 112,47 грн. + 106,13грн.) на загальну суму 1090,30 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитками.

Судом не приймаються до вирішення питання про відшкодування витрат, повязаних з прибуттям до суду, квитки на поїзд від 16.07.2018 року на загальну суму 201,06грн., оскільки ні в цю дату, ні напередодні судових засідань в даній справі не було призначено.

З огляду на викладене, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача витрати, повязані з прибуттям до суду, у розмірі 545,15 грн. на користь ОСОБА_1

Керуючись статтями 2, 6, 19-20, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: Донецька область, м. Маріуполь, бульвар Шевченка, б. 325, кв. 54) до Маріупольської міської ради Донецької області (ЄДРПОУ 33852448, юридична адреса: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 70), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса: Донецька область, м. Маріуполь, пров. Поворотний, буд. 18) про визнання незаконними дії, визнання протиправними та скасування рішень, зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольської міської ради № 7/23-2205 від 22.11.2017 року Про розгляд звернення громадянки ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та надання із земель запасу житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельної ділянки (кадастровий номер 1412336300:01:004:0718) площею 0,0865 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вул. Грецькій, 4 в Центральному районі міста.

Зобов`язати Маріупольську міську раду повторно розглянути на сесії звернення ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання із земель запасу житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельної ділянки (кадастровий номер 1412336300:01:004:0718) площею 0,0865 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вул. Грецькій, 4 в Центральному районі міста з урахуванням висновків, наведених у рішенні суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Маріупольської міської ради Донецької області (ЄДРПОУ 33852448, юридична адреса: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 70) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: Донецька область, м. Маріуполь, бульвар Шевченка, б. 325, кв. 54) витрати по сплаті судового збору в сумі 1409,60 грн. та витрати, повязані з прибуттям до суду, у розмірі 545,15 грн.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 грудня 2018 року.

Повний текст рішення складено 14 грудня 2018 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаш Г.П.