Рішення № 78843853, 28.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2018 р. Справа№200/13367/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Донецької обласної ради

до відповідача: Головного управління ДФС у Донецькій області

про: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 18.09.2018 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у сумі 24403,98 грн., в тому числі штраф у розмірі 19767,20 грн. та пеню у розмірі 4636,78 грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Донецька обласна рада, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 18.09.2018 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у сумі 24403,98 грн., в тому числі штраф у розмірі 19767,20 грн. та пеню у розмірі 4636,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 18 вересня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № НОМЕР_1, яким застосовано штраф у розмірі 19761,20 грн., та нарахована пеня у розмірі 4636,78 грн. Позивач вважає, що рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є протиправним, необґрунтованим та таким, що порушує права та законні інтереси позивача, оскільки відповідно до вимог п. 9-4 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обовязків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464 на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Представник позивача до суду не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що позивач відповідно до вимог Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування є платником єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, та зобовязаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до п. 4 ст. 2 Розділу IV Інструкції № 449 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Відповідач зазначив, що позивачем належним чином не виконувались вимоги ст. 9 Закону № 2464, а саме єдиний внесок за серпень, вересень 2014 року сплачено з порушенням законодавчо встановлено строку, у звязку з чим ГУ ДФС у Донецькій області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пенсі за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.09.2018 року № НОМЕР_2, відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач вважає посилання позивача на п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», відповідно до якого платників єдиного внеску звільнено від обовязків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування безпідставним, оскільки Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до якого втратив чинність п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2464. Крім того, представник відповідача зазначає, що відповідно до п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464 платники єдиного внеску звільняються від виконання обовязків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається нам до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше 30 календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідач вказує на те, що 30.04.2018 року на офіційному сайті Президента України розмішено інформацію про те, що Президентом України підписано указ, яким завершується АТО. Відповідач зазначає, що доказів звернення позивача з відповідною заявою до контролюючого органу протягом 30 днів. Наступних за днем закінчення антитерористичної операції не надано, що виключає можливість звільнення позивача від сплати єдиного внеску. Таким чином, рішення за несплату (неперерахування) або несплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 013917610 від 18.09.2018 року до позивача застосовано правомірно.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справи та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 18 грудня 2018 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Донецька обласна рада зареєстровано в якості юридичної особи 23.12.1995 року за № 12661200000010357, включено до ЄДРПОУ № 24068072, та перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДФС у Донецькій області.

18 вересня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № НОМЕР_1, відповідно до якого до Донецької обласної ради застосовано штраф у розмірі 19767,20 грн. та нарахована пеня у сумі 4636,78 грн., на загальну суму 24403,98 грн. (а.с. 12).

Не погодившись зі спірним рішенням відповідача, позивач звернувся зі скаргою від 03.10.2018 року № к29-0405 до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарги позивача ОСОБА_1 фіскальною службою України прийнято рішення від 06.11.2018 року № 20154/6/99-99-11-02-02-25 «Про результатаи розгляду скарги», відповідно до якого скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувана вимога без змін (а.с. 65-67).

Суд зазначає, що позивач не згоден з рішенням відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пенсі за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, оскільки відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» позивач звільнений від виконання обовязків, щодо сплати єдиного внеску, отже, саме ця обставина стала підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі по тексту Закон № 2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 8статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першоїстатті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з п.12ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до п. 2 ч. 11ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний деньпрострочення платежу.

Частиною 14статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Відповідно допп. 7.2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 року № 455, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 9. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.

Судом встановлено, що позивачем до податкового органу подані звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за серпень, вересень 2014 року. Відповідно до яких позивачем самостійно визначено до сплати загальну суму єдиного внеску за серпень 2014 року - 202227,78 грн., за вересень 2014 року 126812,42 грн.

Спірним питанням даної справи є звільнення платників єдиного внеску, що здійснюють діяльність в зоні проведення антитерористичної операції від зобовязань щодо нарахування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) позивачем єдиного соціального внеску на час проведення антитерористичної операції.

Суд зазначає, що спеціальним законодавством стосовно справляння податків, зборів та єдиного внеску на час проведення АТО встановлено, що позивач, який зареєстрований в зоні проведення АТО, звільнений від сплати поточних зобовязань зі сплати єдиного внеску виходячи з наступного.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ (чинним на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту Закон № 1669).

Статтею 11 Закону України № 1669 внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування».

Згідно з п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Таким чином, пункт 9-4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 є умовною нормою, оскільки звільняє платників єдиного внеску від виконання своїх обовязків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, крім іншого, за умови надання заяви платником єдиного внеску про звільнення від сплати єдиного внеску до контролюючого органу.

Суд звертає увагу, що Закон № 1669 не скасовує обов'язків, визначених частиною другою ст. 6 Закону № 2464, а надає можливість платникам єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та повному обсязі. Згідно з вимогами Закону № 1669 зазначені обов'язки мають бути виконані платниками єдиного внеску після закінчення антитерористичної операції.

Також, суд зазначає, що підставою для звільнення позивача від виконання зобовязань визначених ст. 6 Закону № 2464 є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до фіскального органу за місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, що настають за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1669 територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

Відповідно такий перелік було затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших є м. Лиман та м. Маріуполь.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року діяло у період з 30 жовтня 2014 року по 4 листопада 2014 року та у період з 2 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року. Аналізуючи наведене, а також беручи до уваги факт прийняття 02 грудня 2015 року Розпорядження № 1275-р, суд зазначає, що станом на час прийняття спірної вимоги факт знаходження у спірний період населених пунктів м. Покровськ, на території, де проводилась антитерористична операція - є встановленим, чим спростовуються заперечення відповідача з цього приводу.

Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться/проводилась антитерористична операція - звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. При цьому, достатньою підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Крім того, приписами пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 визначає, що відповідна заява подається до органів доходів і зборів за основним місцем обліку не пізніше тридцяти днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Суд зазначає, що наданий час Указ Президента України про закінчення антитерористичної операції не приймався, а посилання відповідача на Указ Президента України «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей» від 30.08.2018 року № 116/2018 року є безпідставним, оскільки відповідного указу не зазначається про припинення антитерористичної операції але зазначається про введення в дію Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях".

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 30 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268 від 18.01.2018 року були внесені зміни до деяких законодавчих актів України.

Так, статтею 3 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» № 638 від 20.03.2003 року було доповнено абзацем 10: «антитероричтина операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Обєднаних націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України»

Суд зазначає, що діючі норми права не містять кінцевої дати закінчення антитерористичної операції, а дають підстави вважати, що антитерористична операція продовжується з операцією обєднаних сил.

Стосовно посилання відповідача на лист Штабу Антитерористичної центру при Службі безпеки України від 23.10.2018 року № 33/1-8434 суд зазначає, що не приймає зазначений лист до уваги, оскільки лист не несе ніякої юридичної сили та має лише рекомендаційний характер.

Також, суд звертає увагу на те, що пункт 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 не містить обмеження у вигляді обовязкової наявності форс мажорних обставин, які підтверджуються сертифікатом Торгово промислової палати, для надання звільнення від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО.

Аналогічна позиція викладена у рішенні ВАСУ від 28.02.2017 року у справі № К/800/5721/17.

Верховний суд у рішенні від 30.03.2018 року по зразковій справі № 812/282/18 зазначив, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів в зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування д таких платників заходів випливу та стягнення і відповідальність а порушення вимог Закону № 2464.

Отже, позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Крім того, суд звертає увагу на те, що статтею 10 Закону № 1669 встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Однак, суд звертає увагу, що приписами п. 9-4 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI не вимагається надання будь-якого сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення платника від сплати ЄСВ необхідним є подання до органу фіскальної служби лише заяви, складеної в довільній формі. Посилання у вказаному пункті на порядок списання недоїмки, передбачений Податковим кодексом, стосується лише здійснення самої процедури/порядку списання недоїмки (питання щодо чого у межах даної справи не вирішується). У свою чергу підтвердженням існування підстав для звільнення платника від сплати ЄСВ відповідно до зазначеного пункту є виключно знаходження платника на обліку в органах фіскальної служби, що розташовані на території населених пунктів, визначених відповідним переліком, де проходить АТО, та подання таким платником відповідної заяви до контролюючого органу.

Отже, суд зазначає, що отримання сертифікату стосується господарських правовідносин, що ж стосується звільнення від нарахування штрафів та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску суд зазначає, що 9-4 Закону України № 2464 має пряму дію та не вимагає подання сертифікату про затвердження форс мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом із цим, як встановлено під час розгляду справи, Донецькою обласною радою отримано сертифікат № 8281 про форс мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 26.10.2018 року, відповідно до якого Донецькою торгово-промисловою палатою засвідчено форс мажорні обставини щодо сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за серпень грудень 2014 року. Термін дії форс мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 01 серпня 2014 року, дата закінчення: 18 грудня 2014 року (а.с. 64).

Також, суд зазначає, що станом на час прийняття Закону № 911-VIІІ зазначений пункт Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI на підставі Закону України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 2 березня 2015 року № 219-VIII, мав (та має станом на час розгляду даної справи) нумерацію «9-4», а не «9-3».

Однак, суд зазначає, що а ні Законом № 911-VIІІ, а ні будь-яким іншим законом приписи п. 9-4 Закону № 2464-VI не виключені із цього закону (або змінені) станом на час виникнення спірних правовідносин (та станом на час розгляду даної справи), а тому є чинними.

Суд зауважує, що чинна редакція Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI містить п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень. Відповідно до преамбули Закону № 2464-VI саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Таким чином, станом на час розгляду справи, на час прийняття спірного рішення, приписи Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення певної категорії платників єдиного внеску від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, - чинні, у звязку з чим суд не приймає до уваги посилання відповідача з цього приводу.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті вирішення та направленні його позивачу всупереч приписам абз. 4 п. 9-4 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2464 проігноровано заяви позивача про звільнення його від виконання обовязків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ.

Таким чином, рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 18 вересня 2018 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 24403,98 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, оскаржуване рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 18 вересня 2018 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 24403,98 грн. є протиправним та прийнята відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги Донецької обласної ради до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 18.09.2018 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у сумі 24403,98 грн., в тому числі штраф у розмірі 19767,20 грн. та пеню у розмірі 4636,78 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Донецької обласної ради до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 18.09.2018 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у сумі 24403,98 грн., в тому числі штраф у розмірі 19767,20 грн. та пеню у розмірі 4636,78 грн. задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 18.09.2018 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у сумі 24403,98 грн., в тому числі штраф у розмірі 19767,20 грн. та пеню у розмірі 4636,78 грн.

Стягнути на користь Донецької обласної ради (87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, буд. 86) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (85726, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 114, код ЄДРПОУ 39406028) судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Повний текст рішення складено та підписано 28 грудня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.