Рішення № 78843748, 22.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2018 р. Справа№200/11627/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправним та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Селидовського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі УПФ) про визнання дій протиправним та зобовязання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 28 березня 2018 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про надання розяснень щодо правильності розрахунку отримуваної пенсії. У вересні 2018 року листом № 3822-М-08 Головне управління повідомило, що загальний стаж позивача складає 37 років 07 місяців 04 дні. Страховий стаж, після перерахунку пенсії, врахований по 31.12.2003 рік та складає 42 роки 01 місяць 10 днів. Крім того, у вказаному листі зазначено, що з 01.05.2014 року матеріали пенсійної справи позивача переглянуті та розмір пенсії приведено у відповідність, оскільки до страхового стажу було безпідставно зараховано період підготовчих курсів в Словянському державному педінституті з 01.12.1974 року по 31.08.1975 рік. До того ж, позивачу стало відомо, що відповідач при призначенні пенсії безпідставно не зарахував до страхового стажу періоди роботи: з 06.06.2001 по 18.10.2001 4 місяці 13 днів; 02.04.2002 по 21.02.2002 6 місяців 20 днів; 03.04.2003 по 19.10.2003 6 місяців 17 днів, разом 1 рік 5 місяців 20 днів.

Позивач, посилаючись на приписи Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення» вважає, що УПФ протиправно не зарахувало до стажу вищевказані періоди роботи та перебування у в Словянському державному педінституті, як вільного слухача у підготовчому відділенні.

У звязку з чим позивач звернулася до суду із даним позовом в якому просить:

1) визнати протиправними дії УПФ щодо проведення перерахунку пенсії у 2006 році всупереч вимогам ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», щодо неврахування до страхового стажу періодів з 06.06.2001 року по 18.10.2001 року, з 02.04.2002 року по 21.10.2002 року, з 03.04.2003 року по 19.10.2003 року від дня звернення із заявою про призначення пенсії, а також не зарахування з 01.05.2014 року до страхового стажу періоду перебування слухачем підготовчого відділення в Словянському державному педінституті з 01.12.1974 року по 31.08.1975 року.

2) зобовязати УПФ повторно провести перерахунок пенсії із врахуванням до страхового стажу періодів з 06.06.2001 року по 18.10.2001 року, з 02.04.2002 року по 21.10.2002 року, з 03.04.2003 року по 19.10.2003 року, здійснити перерахунок та виплату пенсії за весь час з врахуванням цього стажу від дня звернення із заявою про призначення пенсії, а також зарахувати до страхового стажу період перебування слухачем підготовчого відділення в Словянському державному педінституті з 01.12.1974 року по 31.08.1975 року, здійснити перерахунок та виплату пенсії за весь час з врахуванням цього стажу з 01.05.2014 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.11.2018 року відкрито провадження у справі із визначенням розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у пятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

13 грудня 2018 року з боку УПФ надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що вимоги позивача щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 06.06.2001 по 18.10.2001, з 02.04.2002 по 21.10.2002, з 03.04.2003 по 19.10.2005 року, є необґрунтованими, оскілки дані періоди зараховані до страхового стажу позивача. Період перебування вольним слухачем підготовчого відділення в Словянському державному педінституті з 01.12.1974 по 31.08.1975 не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки перебування на підготовчих курсах та підготовчому відділенні при вищих навчальних закладах не є навчанням у ньому, а тому не зараховується до стажу роботи для призначення пенсії. Посилаючись на приписи Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

19 грудня 2018 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому повністю не погоджується із доводами УПФ, викладеними у відзиві та наполягає на задоволенні позову.

22 грудня 2018 року суд задовольнив клопотання позивача та поновив строк звернення до суду із даним позовом, про що постановив ухвалу.

У відповідності до частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Пунктом 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У відповідності до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши позовну заяву, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, про що свідчить копія паспорту громадянина України (а.с. 6). З 08.10.1997 року позивачу призначено пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», розмір якої з 01.01.2004 року перерахована за нормами Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Позивач перебуває на обліку в Селидовському обєднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.

28 березня 2018 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про надання розяснень щодо правильності розрахунку отримуваної пенсії.

Листами № 1118-М-02 від 11.04.2018 року та № 3822-М-08 від 31.08.2018року Головне управління повідомило, що загальний стаж позивача складає 37 років 07 місяців 04 дні. Страховий стаж, після перерахунку пенсії, врахований по 31.12.2003 рік та складає 42 роки 01 місяць 10 днів. Крім того, у вказаному листі зазначено, що з 01.05.2014 року матеріали пенсійної справи позивача переглянуті та розмір пенсії приведено у відповідність, оскільки до страхового стажу було безпідставно зараховано період підготовчих курсів в Словянському державному педінституті з 01.12.1974 року по 31.08.1975 рік. ОСОБА_2 надано розяснено щодо обчислення розміру страхового стажу та пенсії.

Позивач оскаржує дії відповідача щодо проведення перерахунку пенсії у 2006 році всупереч вимогам ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», щодо неврахування до страхового стажу періодів з 06.06.2001 року по 18.10.2001 року, з 02.04.2002 року по 21.10.2002 року, з 03.04.2003 року по 19.10.2003 року від дня звернення із заявою про призначення пенсії, а також не зарахування з 01.05.2014 року до страхового стажу періоду перебування слухачем підготовчого відділення в Словянському державному педінституті з 01.12.1974 року по 31.08.1975 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі ОСОБА_2 № 1058-IV).

У відповідності до статті 1 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Згідно із частиною 1 статті 24 Закону №1058-V страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-V страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до частини 4 статті 42 Закону №1058-V у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

Відповідно до частини 2 статті 103 Закону №1058-V центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики надає разом з Пенсійним фондом України розяснення з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій відповідно до цього Закону. Відповідно до спільного листа Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України від 24 липня 2006 року за № 4820/0/14-06/039 та відповідно 9470/02-20 щодо перерахунків пенсій згідно частини 4 статті 42 Закону №1058-V, а також розяснення Міністерства юстиції від 26 липня 2006 за № 21-46-915 перерахунки пенсій проводяться виключно у разі наявності 24 місяців страхового стажу після 01 січня 2004 року.

Судом встановлено та підтверджується наданим розрахунком стажу позивача, що до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано спірні періоди роботи з 06.06.2001 року по 18.10.2001 року 4 місяці 13 днів, з 02.04.2002 року по 21.10.2002 року 6 місяців 20 днів, з 03.04.2003 року по 19.10.2003 року 6 місяців 17 днів (а.с. 63).

Приймаючи до уваги наведене норми законодавства, що регулюють спіні правовідносини та враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправності дій УПФ щодо перерахунку пенсії всупереч вимогам ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не зарахування періодів роботи з 06.06.2001 року по 18.10.2001 року, з 02.04.2002 року по 21.10.2002 року, з 03.04.2003 року по 19.10.2003 року є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зарахування до страхового стажу періоду перебування слухачем підготовчого відділення в Словянському державному педінституті з 01.12.1974 року по 31.08.1975 року, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось у відповідності до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Система персоніфікованого обліку була введена в дію 1 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року № 401 "Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування" згідно постанов Кабінету Міністрів України №1854 від 12.12.2002 та №303 від 12.03.2003.

У відповідності до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі ОСОБА_2 № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

ОСОБА_2 гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно зістаттею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_2, згідностатті 48 Кодексу законів про працю Українитрудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно пункту «е»статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.

Відповідно до пункту «д» частини 3 статті 56 вищевказаного Закону до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що у відповідності до записів у трудовій книжці позивача (№№ 13, 14) та архівної довідки «Донбаського державного педагогічного університету № 69-14-60 від 22.04.2014 року, ОСОБА_1 у період з 01.12.1974 року по 27.06.1979 навчалася у Словянському державному педагогічному інституті на денному відділенні. Наказом № 93 від 26.11.1974 року зарахована слухачем підготовчого відділення з 01.12.1974 року по 31.08.1975 рік (а.с. 9, 31).

При цьому, на момент навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» (далі Порядок).

Згідно підпункту «і» пункту 109 вказаного Порядку встановлено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також «навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті «і» зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР.

Підготовчі відділення при вищих навчальних закладах були створені у відповідності до Постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів УРСР від 20 серпня 1969 року № 681 «Про організацію підготовчих відділень при вищих навчальних закладах» та Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 08 жовтня 1969 року №573.

Вказаними нормативно-правовими актами передбачалося, що: 1) при організації підготовчих відділень передбачається проведення учбових занять по денній, вечірній та заочній формах навчання; створення відділень при наявності не менше 100 слухачів, які навчаються з відривом і без відриву від виробництва; строк навчання з відривом від виробництва - 8 місяців, без відриву від виробництва - 10 місяців (п. 2 зазначених нормативних актів); 2) на підготовчі відділення приймаються особи з закінченою середньою освітою з числа передових робітників, колгоспників і демобілізованих з рядів Збройних Сил СРСР. Молоді робітники і колгоспники, які вступають на підготовчі відділення, повинні мати стаж практичної роботи (не менше одного року). Відбір і направлення молоді на ці відділення здійснюються безпосередньо керівниками промислових підприємств, установ, організацій транспорту і зв'язку, радгоспів, колгоспів, командуванням військових частин за рекомендацією партійних, комсомольських і профспілкових організацій (п. 3 зазначених нормативних актів). 3) слухачам підготовчих відділень, зарахованим на навчання з відривом від виробництва, виплачується, стипендія в розмірі, встановленому для студентів І курсів вищих учбових закладів (п. 5 та 10 відповідно), при яких організовані підготовчі відділення.

Крім цього відповідно до вище вказаних нормативно-правових документів було розроблено та затверджено Положення про підготовче відділення при вищому навчальному закладі (Накази Міністерства вищої та середньої освіти СРСР №712 від 26.09.1969 року; №394 від 17.05.1971 року; №468 від 31.05.1974 року та №504 від 14.07.1987 року, згідно з яким: а) час навчання на підготовчому відділенні не перериває трудового стажу (пункт 21); в) особам зарахованим на підготовче відділення видається квиток слухача, на слухачів підготовчого відділення поширюються права та обов'язки, встановлені для студентів вищого навчального закладу.

З аналізу вищевикладеного та з урахуванням нормам законодавства, які регулюють спірні правовідносини, позивач, яка була слухачем підготовчого відділення, за правовим статусом прирівняний у правах до студентів вищого навчального закладу, а відтак, відповідно до положень частини 4статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»час її навчання підлягає зарахуванню до трудового стажу.

Таким чином, дії УПФ, щодо не зарахування до стажу роботи період перебування позивача слухачем на підготовчому відділенні в Словянському державному педінституті з 01.12.1974 року по 31.08.1975 року є протиправними.

Стаття 1 «Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод», у редакції протоколів № 11 та № 14 (04 листопада 1950 року), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Суханов та Ільченко проти України (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52). Суд зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою (параграф 30). Щодо соціальних виплат,стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31). Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Європейська соціальна хартія (переглянута), яка набрала чинності для України 01 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Сторони визнають метою своєї політики, яку вони запроваджуватимуть усіма відповідними засобами як національного, так i міжнародного характеру, досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися такі права та принципи: Кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині зобовязання УПФ зарахувати до страхового стажу період перебування слухачем підготовчого відділення в Словянському державному педінституті з 01.12.1974 року по 31.08.1975 року та здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії з дати виключення вказаного стажу, тобто, з 01.05.2014 року підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Селидовського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправним та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Селидовського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період перебування слухачем на підготовчому відділенні в Словянському державному педінституті з 01.12.1974 року по 31.08.1975 року.

Зобов'язати Селидовське обєднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1період перебування слухачем підготовчого відділення в Словянському державному педінституті з 01.12.1974 року по 31.08.1975 року та здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії з 01.05.2014 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: вул. Героїв праці, буд. 6, м. Селидове, Донецька область, 85400, код ЄДРПОУ 41247274) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, 85300, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 352 (триста пятдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лазарєв В.В.