Рішення № 78843488, 13.12.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року Справа № 0440/6907/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСидоренко Д.В. за участі секретаря судового засіданняКручина Ю.Д., за участі: представників відповідача представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області

49600, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ВОСКРЕСЕНСЬКА, будинок 24 до Східний офіс Держаудитслужби 49600, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРА АНТОНОВИЧА, будинок 22, корпус 2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області до Східного офісу Держаудитслужби, в якому позивач просить визнати протиправними дії Східного офісу Держаудитслужби по висуванню вимоги від 26.07.2018р. №04-06-15/5684 усунути порушення усунути порушення за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області (акт від 04.07.2018р. №04.06.-16/04), як такі, що вчиненні внаслідок невірного застосування окремих норм нормативно-правових актів та зобов'язати Східний офіс утриматися від висування вимог щодо усунення порушень за результатами ревізії Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області з тих самих підстав.

Позивач вважає вимогу неправомірною та необґрунтованою оскільки підставою для її пред'явлення стали висновки, викладені в акті від 04.07.2018р. №04.06.-16/04 обґрунтованість яких відповідачем не доведена, не підтверджується матеріалами ревізії, документами бухгалтерського обліку позивача, а окремі дії відповідача по встановленню порушень здійсненні з перевищенням повноважень органу фінансового контролю. Також адміністративний позов містить обґрунтування незгоди позивача щодо кожного пункту вимоги.

Ухвалою суду 17.09.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання.

19.10.2018 року надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що дії офісу з пред'явлення вимоги, вчиненні на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню. Ревізія фінансово-господарської діяльності проведені в межах визначених термінів, а при документуванні порушень у відповідних розділах акта ревізії наведено інформацію про результати ревізії із зазначенням, за який період, яким способом та за якими документами перевірено питання, висновок про наявність або відсутність порушень законодавства, а також розмір збитків, завданих об'єкту контролю внаслідок таких порушень. Відповідачем викладене обґрунтування щодо кожного виявленого порушення окремо. Також зазначено про те, що правильність обчислення збитків, наявність підстав для відшкодування, перевіряє суд, який розглядає відповідний позов, а не адміністративний суд підконтрольної установи про визнання протиправною вимоги про відшкодування збитків, яка не породжує безпосередньо права чи обов'язки для цієї установи.

05.11.2018р. позивачем надано відповідь на відзив на позовну заяву

16.11.2018р. відповідачем надані заперечення на відповідь на відзив.

16.11.2018р. позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить визнати протиправною вимогу Східного офісу Держаудитслужби від 26.07.2018р. №04-05-15/5684 усунути порушення за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області (акт від 04.07.2018р. №04.06.-16/04) та скасувати її.

Ухвалою суду від 19.11.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання всі сторони з'явились. Представники сторін підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 1 ч.1 ст.19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно положень пунктів 1-2, 7 ч.1 ст.4 КАС України адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Суб'єктом владних повноважень визнається орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України (далі - Положення №43), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016 року, Державна аудиторська служба України (далі - Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держаудитслужба, відповідно до п.п.3 п.4 Положення, реалізує державний фінансовий контроль через здійснення:

- державного фінансового аудиту;

- перевірки державних закупівель;

- інспектування (ревізії);

- моніторингу закупівель;

Відповідно до пункту 7 Положення, Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Відповідно до п.1 Положення про Східний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України №23 від 02.06.2016р. "Про затвердження положень про офіси Держаудитслужби та їх підрозділи" Східний офіс Держаудитслужби (далі - Офіс) підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом.

У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління в Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській областях (далі - управління).

Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно.

На території Дніпропетровської області реалізацію державного фінансового контролю здійснює апарат Офісу.

Отже, Східний офіс Держаудитслужби, у відносинах здійснення державного фінансового контролю, є суб'єктом владних повноважень, відтак зазначений спір є справою адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У період з 29.03.2018р. по 25.06.2018р. посадовими особами Східного офісу Держаудитслужби відповідно до п.2.9 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на І квартал 2018 року, проведено планову виїзну ревізію фінансового-господарської діяльності Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області за період з 01.03.2015р. по 31.03.2018р.

За результатами проведеної ревізії посадовими особами відповідача було складено Акт планової ревізії фінансово-господарської діяльності №04.06-19/04 від 04.07.2018р., згідно висновків якого, встановлені наступні порушення:

§ ревізією питання «Штатна дисципліна. Видатки на оплату праці працівників та нарахування на заробітну плату» встановлено фінансових порушень, що призвели до матеріальної шкоди (збитків) Службі на загальну суму 1892536,59 грн.;

§ за даними розділу «….Стан претензійно-позовної роботи» встановлено списання в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості без проведення претензійно-позовної роботи у сумі 94807,08 грн.;

§ ревізією видатків на капітальне будівництво, реконструкцію та ремонт встановлено завищення обсягів та вартості виконаних будівельних робіт та робіт з експлуатаційного утримання доріг загального користування на загальну суму 1443226,69 грн., завищення вартості проведення технічного нагляду на загальну суму 11638,29 грн. Внаслідок виявлених порушень завдано матеріальну шкоду (збитків) державному бюджету на суму 1333364,53 грн., обласному на суму 109862.16 грн. В ході ревізії порушення усунуто на загальну суму 288128,83 грн..

За наслідками розгляду заперечень до Акту ревізії 04.07.2018 року відповідачем надано висновок на зауваження (заперечення) до Акту від 04.07.2018 року №04.06.-19/04 планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області за період з 01.03.2015 по 31.03.2018.

26.07.2018р. Східним офісом Держаудитслужби пред'явлена Вимога щодо усунення порушень законодавства за №04-06-15/5684, згідно якої під час ревізії встановлені наступні порушення законодавства, які залишаються не відшкодованими, а саме:

1. в порушення п.7 ст.92 Конституції України, ст.97 КЗпП, ст.2, 15 Закону України «Про оплату праці», ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди», п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 4.6 Колдоговору на 2013-2015 роки та Колдоговору на 2017-2019 роки працівникам Служби нараховано та вплачено матеріальне заохочення до Нового Року та Різдва Христового, виплата якого не передбачена умовами колективних договорів, що призвело до зайвого нарахування та виплати матеріального заохочення на загальну суму 1308791,00 грн. (2015 рік - 186581,00 грн., 2016 рік - 422970,00 грн., 2017 рік - 699240,00 грн.), та як наслідок до зайвого перерахування єдиного соціального внеску на суму 311856,31 грн., чим завдано збитків Службі на загальну суму 1620647,31 грн.

2. в порушення вимог п.4.2 5.3 договору від 07.09.2017 №ЕУд-6, п.5.10 СОУ 42.1-37641918-085:2012, п.6.3.3, 6.3.6, 6.4.4.1, 6.4.7 ДСТУ Д.1.1-1.:2013, п.1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.3.7, 3.8, 11.4 наказу Мінтрансу від 14.10.1997 №363, п.1 наказу Мінстату від 13.06.1997 №149 завищено обсяги та вартість виконаних робіт в загальній сумі 1010735,00 грн. з ПДВ, що призвело до незаконного перерахування Службою вказаних коштів ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», чим завдано збитків державному бюджету на відповідну суму;

3. в порушення ст.97 КЗпП, ст.2, 15 Закону України «Про оплату праці», п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», додатку 8 Колективного договору на 2103-2015 роки, додатку 10 Колективного договору на 2017-2019 роки протягом 2017 року працівникам Служби зайво нараховано та вплачено премій на суму 223284,00 грн., та як наслідок зайво перераховано єдиного соціального внеску на суму 48607,28 грн., чим завдано збитків Службі на загальну суму 271891,28 грн.;

4. в порушення п. 6.4.4.1 ДСТУ Б Д.1.1-1:2003 «Правила визначення вартості будівництва», п.1.1 договору від 04.03.2016 №64-Ум-1 завищено обсяги та вартість виконаних робіт в загальній сумі 149947,60 грн. з ПДВ, що призвело до незаконного перерахування Службою вказаних коштів ТОВ «Мосстройком», чим завдано збитків державному бюджету на відповідну суму;

5. в порушення п. 5.8.13 ДСТУ Б Д.1.1-1:2003»Правила визначення вартості будівництва», п.1.1 договору від 04.03.2016 №61-Ум-1 завищено вартість послуг з технічного нагляду на суму 6053,55 грн., чим завдано збитків державному бюджету на відповідну суму.

Також у вимозі зазначено, що на підставі пункту 1 частини першої статті 8, пункту 7 статті 10, частини другої статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», пунктів 46, 49, 50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550, Східний офіс Держаудитслужби вимагає усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку.

Вирішуючи спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади здійснення фінансового контролю в Україні, визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі- Закон №2939).

Відповідно до ст.2 Закону №2939 головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Відповідно до п.7 ст.10 Закону №2939 органи державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

На підставі ч.2 ст.15 Закону №2939 законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Відповідно до п.п.9 п.4 Положення 43 Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання, визначено Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами (далі - Порядок №550), затвердженим постановою КМ України №550 від 20.04.2006р.

Пунктом 46 Порядку №550 визначено, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

З аналізу наведених положень норм слідує, що вимога контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі, приписи на адресу підконтрольного суб'єкту (об'єкту контролю, його посадових осіб), які є обов'язковими до виконання останнім.

З урахуванням того, що суб'єкти владних повноважень можуть приймати управлінські рішення двох видів: нормативно-правові та акти індивідуальної дії, які рівною мірою можуть бути предметом адміністративного судового розгляду, обов'язкове до виконання рішення компетентного органу (спірна вимога) повинна підпадати під одну з двох вказаних категорій рішень. Доводи відповідача щодо неможливості оскарження такого роду рішення до адміністративного суду із посиланням на встановлений законодавством судовий порядок стягнення збитків за позовом контролюючого органу є безпідставними як самі по собі, так і з огляду на факт прийняття до розгляду і вирішення судами по суті позовних вимог щодо оскарження пунктів письмової вимоги суб'єкта владних повноважень.

Отже, письмова вимоги контролюючого органу, породжує правові наслідки для підконтрольного суб'єкта, відтак містить ознаки правового акту індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документу, в якому вона міститься) та може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Аналогічна позиція неодноразово у даній категорії справ викладені у постановах Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року у справі №826/3350/17 (адміністративне провадження №К/9901/25324/18, реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 73874796); від 18 вересня 2018 року у справі №810/667/16 (адміністративне провадження №К/9901/7790/18, реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 76546382); від 11 жовтня 2018 року у справі №821/1342/17 (адміністративне провадження №К/9901/51836/18, реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 77086275); від 11 вересня 2018 року у справі №825/1481/16 (адміністративне провадження №К/9901/7416/18, реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 76518611).

Також, в ухвалі Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року у справі №810/1750/18 (адміністративне провадження №Пз/9901/48/18, реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 76221590) зазначено, що Верховний Суд України та Верховний Суд виходили з того, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Верховний Суд, аналізуючи положення Закону №2939, розвинув далі позицію Верховного Суду України, вирішивши, що вимога органу державного фінансового контролю як акт індивідуальної дії породжує правові наслідки для суб'єкта, якому вона скерована, відтак вона є об'єктом судового контролю і повинна відповідати вимогам законодавства, що ставляться до акта індивідуальної дії.

Така позиція Верховного Суду узгоджується з висновками Верховного Суду України щодо того, що шляхом обов'язкових до виконання вимог органів державного фінансового контролю неможливо стягнути збитки, для встановлення розміру і стягнення яких передбачено окремий порядок.

Таким чином, стосовно характеру вимог органу фінансового контролю, обраного позивачами способу захисту, повноважень суду та меж судового розгляду у цій категорії справ існують чіткі і зрозумілі позиції Верховного Суду, які орієнтують суди на послідовне і однакове правозастосування.

Разом з тим, «законність» (правомірність) письмової вимоги контролюючого органу безумовно передбачає її обґрунтованість, наявність підстав для її скерування адресату, а також її відповідність решті критеріям, що містяться у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведене означає, що для перевірки правомірності вимоги органу фінансового контролю (конкретний зміст якої залежатиме від покладених в її основу висновків контролюючого суб'єкта за результатами відповідних перевірок щодо конкретних порушень певних положень законодавства) суду належить встановити:

1. чи прийнята (сформована та скерована підконтрольному суб'єкту) вимога на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; для цього слід встановити, чи узгоджується зміст вимоги з висновками акту відповідної ревізії (перевірки) фінансово-господарської діяльності підконтрольного суб'єкта; чи відповідає предмет ревізії (перевірки) змісту вимоги; чи повноважний орган фінансового контролю проводив ревізію (перевірку) і приймав (формулював, скеровував) відповідну вимогу; чи ревізію (перевірку) проведено щодо належного (підконтрольного) суб'єкта;

2. чи відповідає зміст вимоги (який узгоджується з висновками акта ревізії (перевірки) положенням чинного законодавства сутнісно, тобто чи є законні підстави для пред'явлення вимоги; останнє встановлюється судом шляхом правової оцінки встановлених у кожній конкретній справі обставин, аналізу відповідного законодавства (як застосованого органом державного фінансового контролю, так і того, яке підлягає застосуванню у спірних правовідносинах).

Приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Вищезазначеним рішенням Верховного Суду викладено алгоритм (послідовність) дій судів з перевірки письмових вимог контролюючого органу, з метою з'ясування їх правомірності, при оскаржені в судовому порядку.

Аналіз викладеної послідовності передбачає: по-перше перевірку письмової вимоги на предмет відповідності критерію (у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України) прийняття рішення владним суб'єктом, та по-друге, у разі встановлення зазначеної відповідності, з'ясування відповідності змісту вимоги положенням чинного законодавства сутнісно. Разом з тим, встановлення невідповідності оскаржуваної вимоги критерію - у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, є підставою для висновку щодо протиправності оскаржуваної вимоги.

В даному випадку, оскаржувана вимоги, яка є індивідуально-правовим актом, а відтак породжує права і обов'язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, полягає в тому, щоб "усунути виявлені порушення", встановлених контролюючим органом.

Водночас, спірна вимога, як індивідуально-правовий акт, в силу закону обов'язкова до виконання підконтрольною установою, прийнята з порушенням вимог закону щодо її змісту, оскільки є неконкретизованою.

Зазначивши у вимозі про необхідність «усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку» відповідач не вказав, які саме дії та на підставі яких положень закону повинен здійснити позивач для усунення негативних наслідків протиправного використання грошових коштів.

Спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених законодавчих актів, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства. Зазначене в світлі обов'язкового характеру спірної вимоги в частині корегування роботи підконтрольної установи є порушенням вимог закону в частині змісту вимоги, як акту індивідуальної дії.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.11.1999р. за заявою № 25594/94 у справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» суд вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення «встановлений законом», є передбачуваність. Норму не можна вважати «законом», якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях.

На підставі викладено, суд приходить до висновку про те, що публічно-владні управлінські функції реалізовані Східним офісом Держаудитслужби, при прийнятті спірної вимоги, не у спосіб передбачений законом, внаслідок чого вимогу щодо усунення порушень від 26.07.2018 №04-06-15/5684 підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в загальному розмірі 1762,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №1458 від 07.09.2018. Згідно Виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, судовий збір у розмірі 1762 грн. сплачений згідно платіжного доручення №1458 від 07.09.2018, зараховано на казначейський рахунок.

Інших документально підтверджених судових витрат, матеріали справи не містять.

Приймаючи до уваги задоволення позову в повному обсязі, суд вважає за необхідне присудити здійснені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Східного офісу Держаудитслужби.

Керуючись ст. ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адмініративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Вимогу про усунення порушень законодавтсва від 26.07.2018р. №04-06-15/5684.

Стягнути на користь Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 25843931; 49600, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ВОСКРЕСЕНСЬКА, будинок 24) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Східного офісу Держаудитслужби (код ЄДРПОУ 40477689; 49600, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРА АНТОНОВИЧА, будинок 22, корпус 2).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 28 грудня 2018 року.

Суддя Д.В. Сидоренко