Рішення № 78843437, 06.12.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року Справа № 804/3555/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Букіна Л.Є.,

за участі: секретаря судового засідання Бутенко П.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Кайнога Я.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов та припису,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 16.05.2018 року надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради (далі - Інспекція) з позовними вимогами про:

- визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 04.05.2018 року № ОМС-ДН398/1019/АВ/П/ТДІП-ФС, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 3723 грн.;

- визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 04.05.2018 року № ОМС-ДН398/1019/АВ/П/ТДІП-ФС, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 111690 грн.;

- визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень від № 13.04.2018 року № ОМС-ДН398/1019/АВ.

В обґрунтування позову позивач посилається на протиправність оскаржених постанов і припису, оскільки вони прийняті за наслідками інспекційного відвідування, проведеним уповноваженими особами Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради, які відповідною компетенцією у частині здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, не наділені, що за позицією позивача є самостійною підставою для задоволення позову і скасування таких постанов і припису. Також позивач зазначає, що оскаржені постанови мають однаковий реєстраційний номер і дату, що не відповідає загальним вимогам створення управлінських документів та не дозволяє ідентифікувати, який саме документ приймався відповідачем. Крім того вказав, що постанова про накладення штрафу, якою на позивача, за несвоєчасне повідомлення територіального органу Державної фіскальної служби про прийняття на роботу працівника - ОСОБА_4, накладено штраф у розмірі 3723 грн., прийнята відповідачем за відсутності відповідних відомостей про таке правопорушення у акті інспекційного відвідування. Щодо постанови про накладення штрафу, якою за фактичний допуск до роботи працівника ОСОБА_5 без оформлення з нею трудового договору, на позивача накладено штраф у розмірі 111690 грн., останній зазначив, що вказана особа вийшла на підміну фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 бо є її родичкою, у зв'язку з чим, такі правовідносини, на момент проведення перевірки, трудового характеру не носили. Окрім цього зазначив, що станом на час прийняття відповідачем оскарженого припису, останньому достеменно було відомо про прийняття на роботу ОСОБА_5, у зв'язку з чим вважає, що у нього (позивача) відсутні підстави для виконання відповідного зобов'язання, визначеному у такому приписі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2018 р. (суддя Неклеса О.М.) відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018 року (залишеною без змін постановою Верховного Суду від 06.11.2018 року) скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2018 р. (суддя Неклеса О.М.) та прийнято нову постанову, якою заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено, зокрема: зупинено дію оскаржених постав до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Від відповідача на адресу суду 11.06.2018 року надійшов відзив на позовну заяву, в яких останній у задоволенні позову просить відмовити посилаючись на те, що у спірних правовідносинах Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради відповідно до рішення Дніпровської міської ради від 16.03.2016 року № 7/3 «Про затвердження структури Дніпропетровської міської ради та її виконавчих органів», із змінами та доповненнями згідно з рішень міської ради від 15.02.2017 року № 42/18 та від 20.09.2017 року № 4/24 є виконавчим органом Дніпровської міської ради, який у свою чергу входить до переліку органів, які відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 наділені повноваженнями щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю. Також посилався на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018 у справі № 200/4569/17 (2-а/200/617/17), якою апеляційну скаргу інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради задоволено; постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2017 року у справі № 200/4659/17 (2-а/200/617/17) скасовано; у задоволенні позову відмовлено. Стосовно виявлених порушень вимог законодавства про працю з боку позивача відповідач зазначив, що з урахуванням листа ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 01.11.2017 року № 31052/10/04-36-13-01-14 і встановлених у ході інспекційного відвідування обставин, підтверджено факт того, що фактично з 25.10.2017 року по 05.04.2018 року гр. ОСОБА_5 здійснювала продаж продукції у кафетерії «ІНФОРМАЦІЯ_1», де фактично провадить господарську діяльність позивач, без укладання з ним трудового договору, що є порушенням ч.3 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). З огляду на викладене вважає, що оскаржені постанови і припис прийняті ним у відповідності до вимог законодавства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 р. відведено суддю Неклеса О.М. від розгляду адміністративної справи № 804/3555/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов і припису.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 р. адміністративну справу № 804/3555/18 прийнято до свого провадження суддею Букіною Л.Є.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 р. у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про залучення його в якості третьої особи до участі у адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов та припису - відмовлено.

Від позивача на адресу суду 17.07.2018 року надійшла відповідь на відзив, в якому останній зазначає, що посилання відповідача на документи та обставини, що не були підставою для застосування штрафів не повинні враховуватись при винесенні судом рішення у цій справі. Позивач також зазначив, що Інспекцією з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради не спростовано його доводів у частині дублювання ним (інспекцією) повноважень Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, а також не наведено правового обґрунтування щодо наявності підстав для прийняття постанов про накладення штрафу. Крім того вказав, що сума стягнення за оскаржуваними постановами є непропорційною із доходами позивача за 2 роки, у зв'язку з чим у останнього відсутня можливість сплатити суму штрафу.

Від відповідача на адресу суду 17.07.2018 року надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому останній окрім зазначеного у відзиві на позов вказав, що стаття 24 КЗпП України не містить виключень щодо підміни працівника родичем. Зауважив, що реєстрація (нумерація) документів здійснюються за запропонованою формою Державної служби України з питань праці, а також посилався на те, що відповідно до приписів 265 КЗпП, фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у тридцятикратному розмірі у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 р. продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 804/3555/18 на 30 днів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 р. викликано у судове засідання ОСОБА_5 в якості свідка.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 р. закрито підготовче провадження і розпочато розгляд справи по суті за письмовою згодою сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 р. у задоволенні клопотання представника позивача про застосування заходів процесуального примусу - відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2018 р. зупинено провадження в адміністративній справі № 804/3555/18 до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі № 826/8917/17.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 року скасовано вищезазначену ухвалу суду та направлено справу для продовження її розгляду.

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 22.11.2018 року повернуто матеріали справи з Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 р. призначено розгляд справи на 29.11.2018 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав свою правову позицію, а також надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що застосований відповідачем штраф є співмірним із загальними доходами позивача за 2 роки, що є підставою розцінювати його як кримінальне звинувачення у розумінні Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав свою правову позицію, а також надав суду письмові пояснення, в яких з посиланням на пункт 22 постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 зазначив, що під час інспекційного відвідування здійснювалась відеофіксація, диски з якої окремо запаковані у конверт, пронумеровані та проставлені номера акту, про що у ньому зроблено відповідну відмітку. У той же час позивачу зроблено їх копії без нумерації та без проставлення номеру акту.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованою 10.09.2007 року Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в якості фізичної особи-підприємця за № 2 224 000 0000 048167, основним видом діяльності якої є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (Код КВЕД 56.10).

Листом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 04.04.2018 року № 694/4.7-4 повідомлено Інспекцію про те, що інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3 внесено до Реєстру інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування за реєстраційним номер ДН 398.

У період з 05.04.2018 року по 06.04.2018 року Інспекцією з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради, відповідно до наказу від 04.04.2018 року № 4-ОД, на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 04.04.2018 року № 8/3-16 і за інформацією, наданою Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області листом від 01.11.2017 року № 31052/10/04/-36-13-01-14 проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин за період з 23.10.2017 по 06.04.2018 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) адреса реєстрації: АДРЕСА_1, фактичне місце здійснення господарської діяльності: кафетерій «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований за адресою: АДРЕСА_2, про що складено акт від 06.04.2018 року № ОМС-ДН398/1019/АВ.

У ході інспекційного відвідування, процес якого зафіксовано засобами відеотехніки (відеореєстратору), встановлено і в акті інспекційного відвідування від 06.04.2018 року № ОМС-ДН398/1019/АВ (далі - акт інспекційного відвідування) зафіксовано, що продаж продукції і прибирання приміщення у кафетерії «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, здійснювали гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_8, які трудовий договір з позивачем не укладали, що є порушенням ч.3 статті 24 КЗпП України.

Також у вказаному акті зазначено, що ФОП ОСОБА_3 не дотримано вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» у частині повідомлення Державній фіскальній службі про прийняття працівника на роботу до початку роботи працівника за укладеним договором.

12.04.2018 року позивачем подано зауваження до акту інспекційного відвідування від 06.04.2018 року № ОМС-ДН398/1019/АВ, в якому останній серед іншого зазначив, що станом на момент проведення інспекційного відвідування ОСОБА_5 не була співробітником ФОП ОСОБА_3, а була прийнята на роботу з 06.04.2018 року на підставі укладеного трудового договору. Письмовою відповіддю відповідача від 12.04.2018 року № ОМС-ДН398/1019/АВ зазначені позивачем зауваження спростовані.

04.05.2018 року начальником Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС-ДН398/1019/АВ/П/ТДІП-ФС, якою на позивача, за фактичний допуск до роботи працівника ОСОБА_5 без оформлення з нею трудового договору, накладено штраф у розмірі 111690 грн.

Крім того, 04.05.2018 року начальником Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС-ДН398/1019/АВ/П/ТДІП-ФС, якою на позивача, за несвоєчасне повідомлення територіального органу Державної фіскальної служби про прийняття на роботу працівника - ОСОБА_4, накладено штраф у розмірі 3723 грн.

Приписом про усунення виявлених порушень від 13.04.2018 року № ОМС-ДН398/1019/АВ позивач зобов'язано усунути допущені порушення вимог податкового законодавства ч.3 статті 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» з терміном виконання - постійно.

Вважаючи вказані постанови, а також виданий відповідачем припис протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом, правомірність прийняття яких і є предметом розгляду у цій справі.

При вирішенні спору суд виходить з того, що підстави, порядок проведення інспекційного відвідування та порядок накладення штрафу позивачем не оскаржується, останній зазначає, що відповідач не наділений відповідними повноваженнями зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та накладення штрафу за його (контролю) наслідками.

З цього приводу зазначає, що відповідно до статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VІІІ внесені зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон № 280) щодо повноважень виконавчих органів міських рад міст обласного значення в частині здійснення на відповідних територіях контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством.

За наслідками цих змін частиною 2 статті 17 Закону № 280 визначено, що органи місцевого самоврядування при здійсненні повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення можуть проводити перевірки на підприємствах, в установах та організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону № 280, органи місцевого самоврядування з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади можуть виступати з ініціативою щодо перевірок, організувати їх проведення, а при здійсненні повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення проводити перевірки на підприємствах, в установах та організаціях, що не перебувають у комунальній власності, а також фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону № 280, до відання виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад належать повноваження, у тому числі: з накладання штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством.

26.04.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову про Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю. Цією Постановою КМУ внесено зміни також до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 та у тому числі: розширено коло осіб, які мають повноваження з приводу притягнення винних осіб до відповідальності за порушення вимог законодавства про працю.

Пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

- Держпраці та її територіальних органів;

- виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Пунктом 3 цього Порядку встановлено, що інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю; контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

При цьому, приписами Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, який визначає основні завдання та процедуру здійснення Держпраці та її територіальними органами державного нагляду за додержанням законодавства про працю, передбачено, що основною метою державного нагляду є виявлення порушень та недоліків під час здійснення виконавчими органами міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та центральними органами виконавчої влади повноважень, визначених відповідно частиною третьою статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та частиною другою статті 259 Кодексу законів про працю України.

Отже, при прийнятті зазначених змін до законодавства органи місцевого самоврядування набули необхідних повноважень в частині здійснення на відповідних територіях контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, а також отримали можливість притягувати до відповідальності суб'єктів господарювання, які використовують найману працю за порушення ними вимог законодавства про працю

При цьому, воля законодавця і полягала саме у розширенні кола державних органів та фактичному дублюванні повноважень Інспекції та Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області зі здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання законодавства про працю. При цьому, останнього також наділено компетенцією зі здійснення державного нагляду з метою виявлення порушень та недоліків під час здійснення виконавчими органами міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та центральними органами виконавчої влади повноважень, визначених відповідно частиною третьою статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та частиною другою статті 259 Кодексу законів про працю України.

За таких обставин, враховуючи, що відповідно до рішення Дніпровської міської ради від 16.03.2016 року № 7/3 «Про затвердження структури Дніпропетровської міської ради та її виконавчих органів», із змінами та доповненнями згідно з рішень міської ради від 15.02.2017 року № 42/18 та від 20.09.2017 року № 4/24 відповідач є виконавчим органом Дніпровської міської ради, доводи позивача щодо відсутності у Інспекції повноважень зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та накладення штрафу за його (контролю) наслідками не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Щодо виявлених під час інспекційного відвідування порушень суд зазначає, що відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків.

Частина 2 статті 2 КЗпП України визначає, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч.1 ст.21 КЗпП України).

Частинами 1, 3 статті 24 КЗпП України, встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні контракту.

Згідно з ч.3 ст. 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому, конструкція вказаної норми не містить виключень щодо підміни працівника його родичем.

Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413.

Повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу є частиною укладання трудового договору, яке складається із виданого наказу та повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів.

Отже, при встановлені факту відсутності трудових відносин між власником та працівником при умові фактичного виконання працівником трудових функцій, фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність, передбачену ч.2 ст.265 КЗпП України.

Відповідно до п. 19, 20 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Згідно із пунктом 22 вказаного Порядку, матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.

Згідно з пунктом 27 цього ж Порядку, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою ст.53 Закону України «Про зайнятість населення» визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509.

Згідно пункту 1 вказаного Порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Відповідно до приписів 265 КЗпП, фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу:

- у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати (встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення), у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків;

- у розмірі мінімальної заробітної плати за порушення інших вимог трудового законодавства.

Як вже встановлено судом і підтверджено матеріалами справи, у ході інспекційного відвідування, яке розпочалось 05.04.2018 року о 12:13 встановлено, що гр. ОСОБА_5 реалізовувала продукцію у кафетерії «ІНФОРМАЦІЯ_1», де фактично здійснює свою господарську діяльність позивач. Згідно пояснювальної записки гр. ОСОБА_5, остання вийшла на підміну на добровільних засадах і надала документи для оформлення на роботу.

Відповідно до пояснень позивача, наданих після інспекційного відвідування та у заявах по суті, ФОП ОСОБА_3 вказала, що гр. ОСОБА_5 є її родичкою і вийшла на підміну з 13:00 по 15:00 та станом на 05.04.2018 року вказана особа не була її співробітником, а укладання з нею трудового договору відбулось 06.04.2018 року.

Тобто, позивач не заперечує щодо допуску гр. ОСОБА_5 до виконання нею трудових обов'язків саме 05.04.2018 року, проте вважаючи її родичкою, заперечує вчинення нею порушення у сфері законодавства про працю та зайнятість населення.

З приводу встановлення вказаних обставин, судом допитано гр. ОСОБА_5 в якості свідка, яка у судовому засіданні пояснила, що 05.04.2018 року продаж товару у кафетерії «ІНФОРМАЦІЯ_1» не здійснювала, а її перебування там обумовлене перевіркою фактів з приводу укладання трудових правовідносин з позивачем.

Натомість з матеріалів, зафіксованих відповідачем засобами відеотехніки у ході інспекційних відвідувань, відеокопії яких долучені до акту інспекційного відвідування (про що у ньому зроблена відповідна відмітка), які досліджені під час розгляду справи, судом встановлено, що гр. ОСОБА_5, станом на 05.04.2018 року дійсно здійснювала реалізацію продукції у кафетерії «ІНФОРМАЦІЯ_1», тоді як відповідно до наказу від 05.04.2018 року № 2, долученого позивачем до матеріалів справи, приступити до виконання трудових обов'язків повинна була 06.04.2018 року.

При цьому, факт допуску до роботи працівника ОСОБА_5 без укладання з позивачем трудового договору підтверджується також листом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.11.2017 року № 31052/10/04/-36-13-01-14 та матеріалами фактичної перевірки, відповідно до яких вказана особа станом на 25.10.2017 року здійснювала реалізацію продукції у кафетерії «ІНФОРМАЦІЯ_1», де проводить свою господарську діяльність позивач, без укладання з ним трудового договору.

Крім того, під час судового засідання встановлено, що дата інспекційного відвідування не співпадає із датою створення електронних носіїв здійсненої відеофіксації. Проте, з цього приводу суд зазначає, що досліджені записи є лише відтворенням здійсненої відеофіксації; записана на електронний носій інформація має фактичну дату проведеного інспекційного відвідування.

За таких обставин, суд погоджується з позицією відповідача щодо порушення позивачем ч.3 статті 24 КЗпП України, що виразилось у допуску гр. ОСОБА_5 до роботи без укладення з нею письмового трудового договору, а тому застосовуючи постановою про накладення штрафу уповноваженими особами від 04.05.2018 року № ОМС-ДН398/1019/АВ/П/ТДІП-ФС до ФОП ОСОБА_3 відповідальність за скоєне порушення у вигляді штрафу у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати - 111690 грн. (3723 грн. * 30), відповідач діяв у спосіб, що передбачений законодавством України, а тому така постанова є правомірною, відповідно не підлягає скасуванню.

Посилання позивача, що вказана постанова відповідача разом з постановою про накладення штрафу у розмірі 3723 грн. мають однаковий реєстраційний номер і дату, що не дозволяє ідентифікувати, який саме документ приймався відповідачем судом до уваги не приймаються, оскільки вказані обставини не можуть бути самостійною підставою для їх скасування. При цьому, зі змісту оскаржених постанов вбачається, за які саме порушення вимог законодавства про працю та зайнятість населення притягнуто до відповідальності позивача.

Слід також зазначити, що відповідно до п. 4 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, порядок складення та форми акта, довідки, припису, вимоги визначаються Мінсоцполітики. Тобто, реєстрація (нумерація) документів здійснюється за запропонованою формою Державної служби України з питань праці, а тому доводи позивача у цій частині суд знаходить також необґрунтованими.

Разом з тим, притягуючи позивача до відповідальності за порушення ним вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», відповідач постановою про накладення штрафу уповноваженими особами від 04.05.2018 року № ОМС-ДН398/1019/АВ/П/ТДІП-ФС застосовує до ФОП ОСОБА_3 штрафні санкції у розмірі 3723 грн. за неповідомлення неї Державній фіскальній службі про прийняття працівника на роботу до початку роботи працівника за укладеним договором, що є цілком логічним з огляду на те, що позивачем станом на момент проведення інспекційного відвідування допущено працівника (ОСОБА_5.) до виконання трудових обов'язків без укладання з ним трудового договору.

У той же час, зі змісту самої постанови вбачається, що неповідомлення Державній фіскальній службі про прийняття працівника на роботу до початку роботи працівника за укладеним договором відбулось стосовно працівника ОСОБА_4, фактичних виклад обставин щодо якої акт інспекційного відвідування не містить.

На переконання суду, вказані обставини є неприпустимими, оскільки у подальшому об'єкт відвідування буде позбавлений можливості надати зауваження до акту інспекційного відвідування та до моменту прийняття відповідної постанови не буде взмозі спростувати та/або надати відповідні пояснення з інкримінованих порушень з огляду на їх необізнаність.

Одні лише посилання в акті інспекційного відвідування на офіційне працевлаштування ОСОБА_4 таких обставин не встановлюють, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими особами від 04.05.2018 року № ОМС-ДН398/1019/АВ/П/ТДІП-ФС, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 3723 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Стосовно вимог оскарженого припису суд зазначає, що допущені позивачем порушення вимоги законодавства про працю у частині не дотримання вимог частини 3 статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 413 підтверджені матеріалами інспекційного відвідування, а тому посилання позивача на неприйняття постанови про накладення штрафу стосовно працівника ОСОБА_8 не свідчить про відсутність підстав для видання відповідачем припису, а тому відсутні підстави для його скасування.

При цьому суд також враховує, що притягнення позивача до відповідальності відбулося за встановлені під час інспекційного відвідування порушення вимог законодавства про працю, а не за невиконання умов (зобов'язань) припису, а визначені у ньому (приписі) строки усунення порушень з терміном - «постійно» є лише застереженням на майбутнє та подальшим дотриманням ФОП ОСОБА_3 вимог законодавства про працю та зайнятість населення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у розмірі 37,23 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради від 04.05.2018 року № ОМС-ДН398/1019/АВ/П/ТДІП-ФС, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 3723 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1, адреса: 49000, АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 37,23 грн. (тридцять сім гривень, 23 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 41169207, адреса: 49600, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 17.12.2018 року.

Суддя Л.Є. Букіна