Рішення № 78843059, 18.12.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 грудня 2018 р. Справа № 0240/2190/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк А.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко А.В.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Олійник А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Вінницької обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3

про: визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Вінницької обласної ради (далі - Рада, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, рішення Вінницької обласної ради 33 сесії 7 скликання № 648 від 15.06.2018 року "Про начальника комунального підприємства "Барське районне бюро технічної інвентаризації" та рішення Вінницької обласної ради 33 сесії 7 скликання № 665 від 15.06.2018 року "Про передачу майна в безоплатне користування (позичку) комунальному підприємству "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" ухвалено в супереч встановленому порядку прийняття рішень органом місцевого самоврядування.

Так, позивач вважає, що оскаржувані рішення прийнятті з порушенням рішення 4 сесії 7 скликання №31 Вінницької обласної ради від 11.02.2016 року «Про Регламент Вінницької обласної Ради 7 скликання», а саме мало місце неперсонального голосування депутатами за відповідні рішення.

Згідно протоколу №33 пленарного засідання чергової 33 сесії Вінницької обласної ради 7 скликання від 15.06.2018 року видно, що за результатами реєстрації на пленарне засідання прибули 49 депутатів з 84 депутатів загального складу ради.

Відповідно до результатів поіменного голосування за проект рішення №648 «Про начальника комунального підприємства «Барське районне бюро технічної інвентаризації» проголосувало за основу: за - 44; проти - 0; утрималися - 4; не голосували - 7, в цілому: за - 46; проти - 0; утрималися - 2; не голосували - 7. При цьому в поіменному голосуванні брали участь такі депутати, які взагалі були відсутні під час 33 сесії Вінницької обласної ради, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Згідно із результатами поіменного голосування за проект рішення №665 «Про передачу майна в безоплатне користування (позичку) комунальному підприємству „Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» проголосувало за основу: за - 43, проти - 0, утрималися - 0, не голосували - 8, в цілому: за - 46; проти - 0; утрималися - 0; не голосували - 6. При цьому в поіменному голосуванні прийняли участь такі депутати, які взагалі були відсутні під час 33 сесії Вінницької обласної ради, а саме: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Крім того, позивач вказав, що факт не персонального голосування за проекти оспорюваних рішень зафіксовано на відеозаписі 33 сесії Вінницької обласної ради 7 скликання.

З огляду на викладене, позивач вважаючи, що прийняті Вінницькою обласною радою рішення, істотно порушують його законні права та інтереси, як депутата Вінницької обласної ради, посягають на встановлений законний порядок прийняття рішень органом місцевого самоврядування, підривають авторитет Вінницької обласної ради, як представницького органу місцевого самоврядування, та з метою їх скасування, звернувся з даним позовом до суду.

Відтак, позивач із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 30.07.2018 року, просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької обласної ради 33 сесії 7 скликання № 648 від 15.06.2018 року "Про начальника комунального підприємства "Барське районне бюро технічної інвентаризації".

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.07.2018 року відкрито провадження в справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

27.07.2018 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Крім того, представник зазначила, що порядок підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради.

Так, відповідно до статті 10 Регламенту Вінницької обласної ради 7 скликання, затвердженого рішенням 4 сесії Вінницької обласної ради 7 скликання від 11.02.2016 року № 31 (далі - Регламент), сесія Ради скликається головою обласної Ради в міру необхідності.

Статтею 14 Регламенту передбачено, що сесія Ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу Ради. Реєстрація депутатів, які прибули на сесію, розпочинається за годину до відкриття пленарного засідання Ради, проводиться за пред'явленням депутатом посвідчення та одержання картки для голосування, що фіксується його особистим підписом в списку реєстрації депутатів в графі про одержання картки. При цьому депутатам видаються матеріали до засідання сесії.

Відповідно до списку депутатів Вінницької обласної ради 7 скликання, які отримали картки для голосування на черговій 33 сесії обласної ради, 58 депутатів отримали їх під розпис.

Після проведення поіменної реєстрації депутатів, за допомогою електронної системи «Рада», головуючий поінформував, що присутніх на пленарному засіданні 33 сесії Вінницької обласної ради 7 скликання 49 депутатів від загального складу депутатів - 84.

Тому, відповідно частини 12 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесія була повноважна розпочати свою роботу.

Крім того, представник вказала, що відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення рада приймається па її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Статтею 22 Регламенту зазначено, що рішення ради вважається прийнятим, якщо за нього подано більшість голосів від загального складу депутатів. Прийняті рішення обласної Ради підписуються головою Ради.

Проект рішення «Про начальника комунального підприємства «Барське районне бюро технічної інвентаризації» прийнято в цілому (голосували: за - 46, рішення прийнято).

Проект рішення «Про передачу майна в безоплатне користування (позичку) комунальному підприємству «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» прийнятий в цілому (голосували: за - 46, рішення прийнято).

Також представник зазначила, що відповідно до Регламенту для прийняття рішення достатньо 43 голоси депутатів.

Як видно із Протоколу № 33 пленарного засідання чергової 33 сесії Вінницької обласної ради 7 скликання, оскаржувані рішення були прийняті в порядку визначеному Регламентом Вінницької обласної ради 7 скликання. За даними списку реєстрації депутатів Вінницької обласної ради 7 скликання, які отримали картки для голосування на черговій 33 сесії, не отримували карти для голосування ОСОБА_10 та ОСОБА_4 Проте, не враховуючи голосів ОСОБА_10 та ОСОБА_4, в цілому жодним чином не вплинуло на прийняття рішення, оскільки їх голоси не були вирішальними при прийнятті рішень.

Крім того, представник відповідача вказала, що позивач, депутат Вінницької обласної ради 7 скликання ОСОБА_1 по оскаржуваним рішенням під час голосування утримався. Разом з тим, утримання від голосування чи голосування проти є правом депутата. Прийняття ж сесією рішення всупереч думки конкретного депутата не може свідчити про порушення його прав та інтересів.

Зважаючи на викладене, представник відповідача вважає, що Вінницька обласна рада діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, на її думку, позовні вимоги ОСОБА_1 до Вінницької обласної ради про визнання протиправними та скасування є необґрунтованим та безпідставним, а тому задоволенню не підлягають.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.08.2018 року задоволено клопотання позивача про виклик свідків, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 для надання пояснень у судовому засіданні. Також, задоволено клопотання представника відповідача та залучено ОСОБА_3 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Крім того, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті заявлених позовних вимог.

Усною ухвалою суду від 25.10.2018 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження в справі.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі. Крім того, вказав, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки прийняте із порушенням встановленого порядку, а тому підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила та просила суд в їх задоволенні відмовити повністю. Також вказала, що в конкретному випадку права позивача оскаржуваним рішенням Вінницької обласної ради не порушено, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

В судовому засіданні в якості свідків допитано ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Так, свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 повідомили суду, що не можуть надати однозначної відповіді чи були присутні на 33 сесії 7 скликання Вінницької обласної ради та чи брали участь у голосуванні.

Свідок ОСОБА_7 надала до суду нотаріально завірені пояснення, в яких зазначила, що на даний час не може пригадати, чи була вона присутня 15.06.2018 року на 33 сесії 7 скликання Вінницької обласної ради, і чи приймала участь у голосуванні, оскільки з часу голосування пройшло багато часу.

Під час дослідження відеодоказу, позивач вказав, що ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 під час голосування за проект рішення Вінницької обласної ради 33 сесії 7 скликання № 648 від 15.06.2018 року "Про начальника комунального підприємства "Барське районне бюро технічної інвентаризації", в залі були відсутні. Тому просив суд задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши позивача, представника відповідача, показання свідків, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позовних вимог, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є депутатом Вінницької обласної ради 7 скликання.

15.06.2018 року на 33 сесії Вінницької обласної ради 7 скликання прийнято рішення № 648 "Про начальника комунального підприємства "Барське районне бюро технічної інвентаризації".

На думку позивача, вказане рішення ухвалено в супереч встановленому порядку прийняття рішень органом місцевого самоврядування із суттєвими порушеннями, зокрема мав факт неперсонального голосування депутатами за проект рішення.

Відтак, позивач, вважаючи, що його права та права територіальної порушені, з метою скасування вказаного рішення Вінницької обласної ради, звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Так, для правильного вирішення спору необхідно з'ясувати чи може позивач представляти інтереси або захищати порушені права територіальної громади в суді; чи були порушені права позивача внаслідок прийняття рішення Вінницької обласної ради 33 сесії 7 скликання № 648 від 15.06.2018 року "Про начальника комунального підприємства "Барське районне бюро технічної інвентаризації".

Щодо наявності повноважень позивача представляти інтереси або захищати порушені права територіальної громади в суді, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Право на судовий захист визначено ст. 5 КАС України. Зокрема вказано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право (ч. 3 ст. 5 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно положень ст. 53 КАС України передбачено можливість участі у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. При цьому, органи та інші особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб діють, як законні представники.

Законне (необхідне, обов'язкове) процесуальне представництво виникає на підставі чинного законодавства і стосується органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси осіб. До цих осіб належить Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Згідно ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування», органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Позивач є депутатом Вінницької обласної ради 7 скликання, входить до складу органу місцевого самоврядування, але не є представником такого органу при зверненні до суду.

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», депутат місцевої ради, як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

За змістом ч. 1 - 3 ст. 15 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», депутат має право вимагати усунення порушення законності, тобто у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.

Депутат має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів, а місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об'єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради.

В контексті викладеного й за змістом Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», питання звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади може бути вирішено на пленарних засіданнях відповідної ради.

Саме відповідні Ради, а не окремі депутати, згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» є тими представницькими органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а отже й наділені в силу Закону на звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади.

Слід зазначити, що цією нормою регламентовано право депутата місцевої ради порушувати питання про перевірку діяльності виконавчих органів ради, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, брати участь у здійсненні контролю за виконанням рішень ради.

Право депутата на звернення до відповідних органів державної влади у випадку виявлення порушень законодавства України в даному випадку може бути реалізовано відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».

Право захищати інтереси територіальної громади (або її окремих представників) в суді може бути реалізоване шляхом представництва. Така правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 01.03.2018 року у справі № 911/2173/17, де зазначено, що відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» не вбачається, що депутат місцевої ради уповноважений представляти у судах інтереси такої ради, або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва.

Отже, позивач помилково вважає, що вимогами ст. 24 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» йому надано право захищати в суді інтереси територіальної громади, оскільки вказана норма саме такого права не містить, регламентує інші правовідносини й витлумачена позивачем розширено.

Щодо порушених прав позивача в наслідок прийняття рішення Вінницької обласної ради 33 сесії 7 скликання № 648 від 15.06.2018 року "Про начальника комунального підприємства "Барське районне бюро технічної інвентаризації".

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України (п. 1 резолютивної частини Рішення № 6-зп від 25.11.1997 року; п. 1 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25.12.1997 року; та п. 1 резолютивної частини Рішення №19-рп/2011 від 14.12.2011 року).

У рішенні № 19-рп/2011 від 14.12.2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже системне тлумачення ст. 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що ч. 2 цієї статті гарантує «кожному» захист «своїх прав», які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Саме в такому значенні сформульовано ч. 3, 5 та 6 ст. 55 Конституції України.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом та обґрунтовуючи свої вимоги, позивач ОСОБА_1 не розмежовує порушені права територіальної громади Вінницької області та його права, як депутата Вінницької обласної ради.

У Постанові Верховного Суду України від 23.05.2017 року по справі № 800/541/16, суд підкреслив, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Також згідно з ч. ст. 264 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

З аналізу вищезазначених норм, слідує, що під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача (як то наприклад права власності чи права користування спірною земельною ділянкою) з боку відповідача, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.

Спірне рішення Вінницької обласної ради 33 сесії 7 скликання № 648 від 15.06.2018 року "Про начальника комунального підприємства "Барське районне бюро технічної інвентаризації" є актом індивідуальної дії, тобто створює правові наслідки лише для конкретних осіб.

Позивач не є суб'єктом правовідносин, які склались в результаті прийняття оскаржуваного рішення відповідачем, відповідно і дане рішення не може порушувати прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, зазначеним та іншими законами України депутати міських рад не наділені повноваженнями вимагати усунення порушення законності шляхом індивідуального звернення до суду з адміністративним позовом.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 01.03.2018 року та від 11.04.2018 року в справах № 911/2173/17-а та 363/3414/13-а відповідно.

Крім того, суд враховує, що позивач - ОСОБА_1 є головою постійної комісії Вінницької обласної ради з питань законності, боротьби з корупцією, люстрації, регламенту та депутатської діяльності.

Саме до повноважень вказаної комісії належить розгляд питань пов'язаних з депутатською діяльності та додержанням норм депутатської етики Вінницької обласної ради, зокрема щодо питань не персонального голосування депутатом, та має право застосовувати до нього такий вид впливу, як попередження з повідомленням в засобах масової інформації.

Позивач, як голова постійної комісії Вінницької обласної ради з питань законності, боротьби з корупцією, люстрації, регламенту та депутатської діяльності, вказуючи на порушення при голосуванні Вінницької обласної ради за проект рішення, не позбавлений можливості вживати заходів, які направлені на дотримання депутатами своїх обов'язків та депутатської етики.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Підсумовуючи, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення..

Питання про розподіл судових витрат вирішено судом відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України. З огляду на те, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, відсутні підстави для стягнення на його користь понесених судових витрат в розмірі, сплаченого при зверненні до суду, судового збору.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1)

Відповідач: Вінницька обласна рада (код ЄДРПОУ 00022438, адреса: 21050, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Соборна, 70)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 (АДРЕСА_2)

Повний текст рішення виготовлено: 26.12.2018

Суддя Чернюк Алла Юріївна