Рішення № 78842806, 19.11.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучми К.С. розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулася до адміністративного суду з вищезазначеним позовом, в якому просили зобов’язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області взяти на облік ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, як пенсіонерів та здійснити запити електронних пенсійних справ або відновити їх.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що рішеннями Кам'янського об'єднаного УПФ України в Дніпропетровської області № 49 та № 50 від 05.10.2017 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено у поновленні виплати пенсій. В обґрунтування відмови зазначено, що відповідно до п.1.5 Порядку № 22-1 заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто за місцем перебування на обліку, а не за місцем реєстрації довіреної особи. Наданими документами не підтверджено місце проживання (реєстрації) на території України в м.Кам'янське. З даною відмовою, позивачі погодитися не можуть, у зв’язку з чим вони звернулися до суду з даним позовом. Отже, Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України ухилився від визначення територіального органу Пенсійного фонду України для подання заяви про поновлення (призначення) пенсії, та не врахував висновків суду викладених у постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 року по справі №208/6667/17.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 року було відкрито спрощене позовне провадження за ст.263 КАС України.

До суду 31.10.2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачами подано заяви про поновлення виплати пенсії за віком не за місцем перебування на обліку, а отже, відповідач, як орган державної влади, що повинен діяти виключно в межах наданих законом повноважень та у спосіб, передбачений законом, не є особою, яка по відношенню до позивачів має обов'язок щодо поновлення виплати їм пенсій. Тому позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 безпідставні, а тому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

19.11.2018 року від позивачів надійшла відповідь на відзив на позов, в якій зазначено, що постанова УПФ України від 12.05.2015 року № 9-1 «Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників», стосується саме роботодавців та платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Відповідачем заяву до іншого органу не перенаправлено, та прийнято рішення по суті звернення, а тому позов просив суд позов задовольнити.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що до грудня 1997 р. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживали в ІНФОРМАЦІЯ_3, отримували пенсії за віком. Надалі позивачі виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв'язку із чим їх було знято з обліку та виплату пенсій припинено.

Позивачі, через свого представника за довіреністю ОСОБА_3, 03.10.2017 звернулись до пенсійного органу із заявами про поновлення виплати пенсії за віком з 07.10.2009 р. із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбаченим пенсійним законодавством України, як непрацюючим пенсіонерам, дитині війни, взяття на облік, здійснення запиту електронної пенсійної справи, інших недостатніх для поновлення виплати пенсії.

Рішеннями Кам'янського об'єднаного УПФУ Дніпропетровської області № 49 та № 50 від 05.10.2017 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у поновленні виплати пенсій. В обґрунтування відмови зазначено, що відповідно до п.1.5 Порядку № 22-1 заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто за місцем перебування на обліку, а не за місцем реєстрації довіреної особи. Наданими документами не підтверджено місце проживання (реєстрації) на території України в м. Кам'янське.

Позивачі пов’язують порушення своїх з діями відповідача щодо не перенаправлення їх заяви до іншого органу, та прийнято рішення по суті звернення.

Аналізуючи виникли між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України та Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 49 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Тобто однією з умов, які передбачають наявність у особи права на отримання пенсії є її належність до громадянства України.

Крім того, згідно з пп.4 пункту 2.1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком повинні додаватись, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) особи.

Відповідно до пункту 2.9 Порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Згідно з пунктом 2.22 Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

Таким чином, для призначення пенсії особа повинна бути громадянином України, а також подати документ, що підтверджує її місце проживання (реєстрації), оскільки за приписами пункту 1.1. Порядку № 22-1 повинна звернутись до управління ПФУ саме за місцем свого проживання.

З матеріалів справи судом встановлено, що у м.Кам'янське позивачі, як одержувачі пенсії, не перебували та не перебувають. У відповідача пенсійні справи позивачів, на підставі яких можна поновити пенсію, відсутні.

Крім того, в порушення зазначених вище приписів чинного законодавства, позивач не надала органу ПФУ обов'язковий документ про своє місце проживання (реєстрації).

Проте, відповідно до пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Пунктом 2.8 Порядку передбачено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Отже, заява про поновлення виплати пенсії може бути подана пенсіонером особисто або його законним представником, при цьому заява може бути подана до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що останнє місце реєстрації позивачів в Україні є м.Донецьк, вул.Щорса, 7/7.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо проживання (реєстрації) позивачів в м.Кам'янське до виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю.

Так, постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 14.12.2017 року по справі № 208/6667/17, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 року, в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Кам’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними рішення та спонукання до вчинення дій відмовлено.

Враховуючи сукупність викладених обставин суд дійшов висновку, що оскаржене рішення відповідача прийнято правомірно, а адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

В силу ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд вважає за можливе у задоволенні позову відмовити з викладених вище підстав. Крім того, заяви позивачів щодо витребування електронних справ та взяття на облік відповідним структурним підрозділом ГУ ПФУ України в Дніпропетровській області не розглядались, тому вимоги позивачів в цій частині є передчасними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов’язання вчинити певні дії - відмовити

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя Кучма К.С.