Рішення № 78842710, 06.12.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6150/18

Провадження №2/204/1701/18

РІШЕННЯ

іменем України

06 грудня 2018 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Книш А.В.,

при секретарі Подвижній О.О.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з останнього на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 березня 2018 року по час ухвалення рішення у справі у розмірі 49880 грн. (на дату подання позовної заяви) та моральну шкоду у розмірі 5000 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 06 лютого 2006 року його було прийнято на посаду керуючого Новомосковським відділенням Публічного акціонерного комерційного банку «ФОРУМ» (далі ПАТ «БАНК ФОРУМ») та 13 листопада 2010 року переведено на посаду керуючого відділення 1406 ПАТ «БАНК ФОРУМ». 25 червня 2013 року позивача попередили, що він буде звільнений на підставі рішення Правління ПАТ «БАНК ФОРУМ» та відповідного наказу №88-в «Щодо внесення змін штатного розкладу банку та скорочення чисельності та штату працівників», що на думку позивача призвело до порушення його конституційного права на працю. 09 серпня 2013 року позивач приступив до роботи та надав лікарняний, тому адміністрація ПАТ «БАНК ФОРУМ» видала наказ про перенесення дати звільнення позивача на 08 вересня 2013 року, тобто у неділю, що позивач вважає порушенням його прав. Через таке звільнення позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу позивача поновлено на посаді та стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу. В частині стягнення заробітної плати та поновлення на посаді рішення набрало законної сили 23 березня 2018 року. На час предявлення позову рішення суду в частині поновлення на роботі позивача не виконане, а тому позивач вважає, що має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у звязку з чим звернувся до суду з даним позовом.

01 жовтня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, відповідно до якого останній вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. З 14 червня 2014 року відповідач перебуває у стадії ліквідації та відділення 1406, на посаді начальника якого поновили позивача, вже не існує. Виконати рішення про поновлення на роботі позивача не виявляється можливим через фізичну відсутність самого відділення, тобто вини відповідача у цій справі, на його думку, немає. Крім того, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2018 року оскаржується відповідачем в апеляційному порядку. Крім того, позивачем не зазначено, у чому саме полягає моральна шкода, а також у чому саме полягають його душевні страждання та приниження його честі та гідності. Також зазначив, що факту вимушеного прогулу позивача не було, оскільки він був працевлаштований протягом всього цього часу, а у випадку офіційного отримання доходу зменшенню підлягає також сума компенсації, оскільки вона становитиме різницю між отриманим доходом та сумою, вирахуваною позивачем.

18 вересня 2018 року позивачем надано пояснення на відзив, відповідно до якого він додатково зазначив, що на протязі тривалого часу він вимушений здійснювати судовий захист та захист від свавілля відповідача, що змушує його нервувати та підриває його самопочуття. Через вчинення відповідачем протиправних дій, невиконання ним умов трудового договору та порушення трудових прав позивача останньому було завдано моральну шкоду. Це порушило його нормальні життєві звязки та вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, він був позбавлений заробітку та не міг задовольнити життєві потреби. Також позивачем вказано, що виконання судового рішення про поновлення на посаді здійснюється негайно, перебування відповідача у стані ліквідації не позбавляє його можливості виконати судове рішення. Крім того, позивач зазначив, дана справа підлягає розгляду виключно за правилами спрощеного позовного провадження в порядку цивільного судочинства, а твердження щодо необхідності витребування у Державної фіскальної служби України відомостей щодо його доходів не заслуговує на увагу, оскільки такі дані не мають значення для розгляду даної справи через внесені зміни до КЗпП України, що також підтверджено правовими позиціями Верховного Суду України.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини.

Позивач у період з 13 листопада 2010 року по 08 вересня 2013 року працював на посаді керуючого відділенням у Публічному акціонерному товаристві «БАНК ФОРУМ» (а.с.4).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково, а саме визнано незаконними Накази №1075к від 20 серпня 2013 року та №1021к від 09 вересня 2013 року про звільнення позивача з посади керуючого відділенням №1406 Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», поновлено його на посаді керуючого відділенням №1406 Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», а також стягнуто з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 09 вересня 2013 року по 23 березня 2018 року включно в сумі 526228 гривень 84 копійки, в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 5000 гривень, а всього 531228 гривень 84 копійки (а.с.5,104-117).

В судовому засіданні встановлено, що відповідачу про прийняття зазначеного рішення суду стало відомо 17 травня 2018 року, копію якого позивачем було спрямовано відповідачу для виконання в добровільному порядку (а.с.6-7,118-119).

11 жовтня 2018 року було складено акт державного виконавця за участі стягувача та боржника, згідно якого виходом державного виконавця за адресою: м. Київ, б-р Верховної ради,7, встановлено факт поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді керуючого відділенням «1406 ПАТ «БАНК ФОРУМ» (а.с.98).

На виконаннярішення Красногвардійськогорайонного судум.Дніпропетровська від23березня 2018року позивача наказом ПАТ «БАНК ФОРУМ» №149к від 11 жовтня 2018 року поновлено на посаді керуючого відділенням №1406 ПАТ «БАНК ФОРУМ» з 09 вересня 2013 року, а також на підставі наказу №150к від 11 жовтня 2018 року виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с.82,83).

Згідно наказу ПАТ «БАНК ФОРУМ» №151к від 11 жовтня 2018 року позивача звільнено з посади керуючого відділенням №1406 ПАТ «БАНК ФОРУМ» 12 жовтня 2018 року за угодою сторін, згідно п.1 ст. 36 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористану щорічну відпустку із розрахунку 122 календарні дні (а.с.84).

Отже спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку відмовою відповідача виконати судове рішення в частині його негайного виконання.

Згідно з частинами першою, п'ятою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими для виконання на всій території України.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків (пункт 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Аналіз зазначених правових норм, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає в тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частина друга статті 18 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Враховуючи лексичне значення (тлумачення) поняття "затримка" як "зволікання", затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. У разі невиконання цього обов'язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Такий правовий висновок сформульований у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі N 6-435цс15.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу III Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають врахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Такий правовий висновок наведений Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі N 523/18850/14-ц.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Представником відповідача ПАТ «БАНК ФОРУМ» будь-яких належних та допустимих доказів спростування тверджень позивача суду не надано, причини поважності невиконання судового рішення суду не повідомлені та докази на підтвердження такої поважності суду не надали.

Доводи представника відповідача ПАТ «БАНК ФОРУМ» щодо відсутності вини відповідача у невиконанні судового рішення через неможливість його виконання у звязку з тим, що банк перебуває у стадії ліквідації та відділення 1406, на посаді начальника якого поновили позивача, вже не існує, судом до уваги не приймаються, оскільки така причина не є поважною та спростовується тим, що 11 жовтня 2018 року у відповідача перешкоди у виконанні такого судового рішення не виникли. Також судом не приймаються до уваги доводи представника відповідача ПАТ «БАНК ФОРУМ» щодо відсутності факту вимушеного прогулу позивача через його працевлаштування до іншого місця роботи та необхідності зменшення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу на суму його доходу. Діючим Кодексом законів про працю України не передбачено при присудженні оплати за час вимушеного прогулу порядку зараховування заробітку за місцем нової роботи, який працівник мав в цей час. Такий правовий висновок, зокрема, наведено Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі N 6-511цс16, де зазначено, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, оскільки Законом не передбачено будь-яких підстав для його зменшення. А тому й сам факт працевлаштування позивача чи відсутності такого працевлаштування не має значення в даному випадку.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що мало місце затримки виконання рішення суду від 23 березня 2018 року у цивільній справі №204/7246/13-ц про поновлення позивача на роботі, про наявність вини відповідача у затримці виконання зазначеного рішення суду про поновлення позивача на роботі з 18 травня 2018 року (наступного дня після повідомлення відповідача про постановлення рішення про поновлення на роботі) до 11 жовтня 2018 року, у зв'язку з чим позовна вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі є законною та обґрунтованою.

Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 21 серпня 2012 року №9050/0/14-12/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік» загальна кількість робочих днів у липні місяці 2013 року становила 23 робочих днів, а у серпні - 21 робочий день.

В періоді, за який на користь позивача слід стягнути середній заробіток, а саме з 18 травня 2018 до дня поновлення на посаді - 11 жовтня 2018 року, кількість робочих днів становить 101 день.

Таким чином, суд виходить з наступних розрахунків:

- останніми двома повними місяцями роботи позивача є липень-серпень 2013 року;

- кількість робочих днів в зазначений період становить за липень 2013 року 23, за серпень 2013 року 21;

- позивачу за цей період нарахована заробітна плата у розмірі за липень 2013 року 6650 грн., за серпень 2013 року 7623,24 грн. (а.с.4);

- середньоденний заробіток позивача за останні два повні місяця роботи становить (6650 + 7623,24) / (23+21) = 324,39 грн.;

- кількість робочих днів з 18 травня 2018 року до 10 жовтня 2018 рокувключно складає 101;

- середній заробіток за зазначений період склав 324,39 х 101 = 32763,39 грн.

При цьому суд враховує розяснення, викладені у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», за яким задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23 березня 2018 року до 17 травня 2018 року включно та з 11 жовтня 2018 року по час ухвалення рішення у справі задоволенню не підлягають, оскільки до 17 травня 2018 року відповідач не був повідомлений про ухвалення рішення Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська від 23 травня 2018 року у цивільній справі №204/7246/13-ц про поновлення позивача на роботі (справа слухалася без присутності представника відповідача), а з 11 жовтня 2018 року права позивача вже були поновлені шляхом виконання відповідачем рішення суду в частині його негайного виконання.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що згідно ч.1 ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих завязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд виходить з того, що сам факт порушення трудових прав позивача, що проявився в вимушеному прогулу робочих днів через невиконання відповідачем судового рішення, свідчить про перенесені останнім моральні страждання, оскільки позивач обєктивно був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. З урахуванням характеру страждань, їх обсягу, тривалості, загального розміру заборгованості, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що розміром грошового відшкодування моральної шкоди необхідним, достатнім, розумним і справедливим за наведених обставин, є 1000 гривень, а тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити частково.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню середня заробітна плата за час вимушеного прогулу у розмірі 32763,39 грн. та грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн.

У задоволені решти позовних вимог слід відмовити з вищезазначених підстав.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, а тому з нього на користь держави підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» про порушення трудового права та не здійснення розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерноготовариства «БАНКФОРУМ»(місцезнаходження:м.Київ,бульвар ВерховноїРади,буд.7,ідентифікаційний код21574573) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) середній заробіток за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 32763 (тридцять дві тисячі сімсот шістдесят три) гривні 39 (тридцять девять) копійок, який визначено без утримання податку з доходів фізичних осіб й інших обовязкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Верховної Ради, буд.7, ідентифікаційний код 21574573) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Верховної Ради, буд.7, ідентифікаційний код 21574573) до доходу Держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: