Ухвала суду № 78841836, 08.10.2018, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/5423/18

№ провадження 2-з/208/40/18

УХВАЛА

Іменем України

08 жовтня 2018 р. м. Кам'янське

Суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1,

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та Приватного підприємства «Світлана-2000», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка-97», Кам’янський ВП ГУНП у Дніпропетровській області в особі слідчого Лагуткіна В.М., Заводський відділ державної виконавчої служби м. Кам’янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в особі заступника начальника ОСОБА_6, Верхньодніпровський ВП Жовтоводського ВП Головного управління Національної поліції в області, про поділ майна подружжя, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_5 до ОСОБА_4 та Приватного підприємства «Світлана-2000» про визнання права власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та Приватного підприємства «Світлана-2000», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка-97», Кам’янський ВП ГУНП у Дніпропетровській області в особі слідчого Лагуткіна В.М., Заводський відділ державної виконавчої служби м. Кам’янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в особі заступника начальника ОСОБА_6, Верхньодніпровський ВП Жовтоводського ВП Головного управління Національної поліції в області, про поділ майна подружжя, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_5 до ОСОБА_4 та Приватного підприємства «Світлана-2000» про визнання права власності на нерухоме майно.

05 жовтня 2018 року представником позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 надано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом зупинення продажу арештованого майна, право власності на яке зареєстроване за Приватним підприємством «Світлана-2000», а саме зупинення продажу наступних арештованих об’єктів нерухомого майна: 98/100 частки Культурно-рекреаційного центру, загальною площею 373,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, проспект Леніна, буд.№ 42в; будівлю кафе загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вулиця Мурахтова, буд.№ 2; 21/50 частки Торговельного комплексу, загальною площею 345,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, провулок Цегельний, буд.69-40.

Свою заяву позивач мотивує тим, що як стало відомо позивачу на майно відповідача ПП Світлана-2000» накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника, винесеної заступником начальника Заводського ВДВС м. Кам’янське ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_6 та на сьогоднішній день може відбутися реалізація спірного нерухомого майна, що значно утруднить або взагалі зробить неможливим виконання рішення суду за її позовом, тому вважає, що є необхідність в забезпеченні позову, шляхом зупинення продажу арештованого майна.

Вивчивши матеріали заяви, матеріали цивільної справи, додані до неї документи, суд прийшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно до вимог ст.149, ст.150 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов’язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно вимог п.5 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. (частина 3 ст. 150 ЦПК України)

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з вимогами про визнання спільною сумісною власністю подружжя на 98/100 частки Культурно-рекреаційного центру, загальною площею 373,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, проспект Леніна, буд.№ 42в; будівлю кафе загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вулиця Мурахтова, буд.№ 2; 21/50 частки Торговельного комплексу, загальною площею 345,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, провулок Цегельний, буд.69-40, але будь-яких вимог щодо зняття арешту з нерухомого майна, на яке було накладено арешт позивачем на час подання заяви про забезпечення позову не заявлено.

Таким чином, суд вважає, що заява позивача ОСОБА_2, інтереси якої представляє ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 149-154, 260, 261 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та Приватного підприємства «Світлана-2000», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка-97», Кам’янський ВП ГУНП у Дніпропетровській області в особі слідчого Лагуткіна В.М., Заводський відділ державної виконавчої служби м. Кам’янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в особі заступника начальника ОСОБА_6, Верхньодніпровський ВП Жовтоводського ВП Головного управління Національної поліції в області, про поділ майна подружжя, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_5 до ОСОБА_4 та Приватного підприємства «Світлана-2000» про визнання права власності на нерухоме майно, відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Похваліта С. М.