Ухвала суду № 78841696, 22.12.2018, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2358/18

Провадження № 2-а/202/57/2018

УХВАЛА

Іменем України

22 грудня 2018 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Некрасової А.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у травні 2018 року звернулася до суду з позовною заявою до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил,провадження у якій було відкрито ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Волошина Є.В. від 08.05.2018 року.

Справа перебувала у провадженні судді Волошина Є.В. призначеного на посаду судді строк на п’ять років, відповідно до Указу Президента України від 18 жовтня 2013 року №571/2013 «Про призначення судді» та у якого, станом на 19 жовтня 2018 року закінчилися повноваження судді.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2018 року справа розподілена судді Слюсар Л.П. та ухвалою від 26 жовтня 2018 року справа прийнята до провадження та призначена до розгляду.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 15.03.2018 р. заступником начальника Дніпропетровської митниці ДФС - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_4 винесено Постанову Дніпропетровської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 0024/11000/18, якою її визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі трьохсот відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 20 178,00 грн.

29.03.2018 р. засобами поштового зв'язку позивачем, ОСОБА_3 отримано вище вказану Постанову.

Не погодившись із винесеною постановою, нею в порядку встановленому ст. 529 Митного кодексу України, 10.04.2018 р. - в десятиденний строк з моменту отримання Постанови, кур'єрською службою була подана скарга до Державної фіскальної служби України, в якій вона просила скасувати вище вказану постанову. Також, листом від 13.04.2018 р. вона повідомила Дніпропетровську митницю ДФС, про те, що нею була подана скарга до ДФС України. Даний лист Дніпропетровською митницею ДФС отримано 16.04.2018 р.

На момент подання даної скарги до суду будь-якої відповіді із ДФС України про результати розгляду скарги на її адресу не надходило.

Вважає, що Постанова Дніпропетровської митниці ДФС від 15.03.2018 р. в справі про порушення митних правил № 0024/11000/108 є необґрунтованою, прийнятою без урахування всіх обставин, що мають значення для її прийняття, що має наслідком її протиправність та є підставою для скасування.

Просила суд скасувати постанову Дніпропетровської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 0024/11000/18 від 15.03.2018 року.

В судовому засіданні судом на обговорення поставлено питання дотримання позивачем строків звернення до адміністративного суду. Роз'яснені вимоги ст. ст.286, 123 КАС України та ст.529 Митного кодексу України

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ст.286 КАС України, посилаючись на те, що причиною пропуску строку для звернення до суду за захистом прав стало подання в порядку ст.529 МК України до ДФС скарги про скасування постанови Дніпропетровської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №0024/11000/18 від 15.03.2018 року. Відсутність протягом тривалого часу будь-яких відомостей про розгляд скарги стало підставою для звернення до суду з позовною заявою про скасування постанову Дніпропетровської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 0024/11000/18 від 15.03.2018 року.

Представник відповідача заперечував проти поновлення пропущеного строку, посилаючись на відсутність поважних причин.

Заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 січня 2018 року державним інспектором митного поста «Дніпродзержинськ» Дніпропетровської митниці ДФС ОСОБА_5 складено протокол №0024/11000/18 про порушення громадянкою України ОСОБА_3 митних правил, передбачених ст.485 МК України. 19.01.2018 року надала пояснення, в яких вину свою визнала. Відповідно до протоколу ОСОБА_3 під розписку було повідомлено про розгляд справи, який відбудеться 15.03.2018 року. Постановою заступника начальника Дніпропетровської митниці ДФС №0024/11000/18 від 15.03.2018 року ОСОБА_3 визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі трьохсот відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 20178 грн. Копію постанови направлено ОСОБА_3 15.03.2018 року вих. 598/04-50-20-2-23.

10.04.2018 р. зазначена постанова була оскаржена ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України.

Листом Державної фіскальної служби України від 15.05.2018 р. скарга ОСОБА_3 повернена у зв’язку з пропуском строку оскарження.

Таким чином, суд не погоджується з твердженнями позивача, та представника позивача про те, що оскарження постанови до центрального органу мали суттєве значення для подачі позову про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, оскільки позивач не використав свого права звернутись до суду майже два місяці.

Відповідно ч.1, 4 ст.529 Митного кодексу України, постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений судом.

Положеннями ч. 1 ст. 122 КАС України закріплено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів власних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом 10 днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

У такий спосіб КАС України встановив окремі спеціальні строки для оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Отже, положення процесуального закону пов'язують початок перебігу строку звернення до суду або з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, або з дня, коли особа могла дізнатися їх порушення.

Приписи статті 286 КАС України пов'язують початок перебігу строку на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення з моментом її прийняття. Відтак, строк на оскарження такої постанови спливає через десять днів з дня її прийняття уповноваженим органом.

Статтею 529 МК України передбачене право особи оскаржити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Вказаною нормою передбачено право вибору особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, порядку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. При цьому звернення особи до вищестоящого органу зі скаргою на постанову у справі про адміністративне правопорушення не є досудовим вирішенням спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав.

Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 30.01.2018 року у справі №210/3915/17.

Викладене, на переконання суду, свідчить про помилковість тверджень позивача, що оскарження ним постанови про накладення адміністративного стягнення до Державної фіскальної служби є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Скориставшись альтернативним способом захисту своїх прав на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення та у подальшому звернувшись до суду, ОСОБА_3 пропустила десятиденний строк для звернення з позовом до суду.

Згідно з ст.289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 3 ст. 123 КАС України).

Тобто, обов'язковою умовою поновлення судом строків на звернення до адміністративного суду є існування поважної причини (певних обставин або обставини, за яких своєчасне здійснення процесуальної дії було неможливим або утрудненим) пропуску такого строку, про що зазначається та підтверджується матеріалами, що до неї додаються.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем ставиться вимога про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, яка винесена 15.03.2018р., натомість відповідний позов подано ним до суду лише 08.05.2018р.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено жодної поважної причини пропуску строку звернення до суду, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та не підтверджені належними доказами.

При цьому слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Суд не вбачає поважних причин для поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та доходить висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись: ст.529 Митного Кодексу України, ст. ст.122 ,123, 240, 248, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

В поновленні пропущеного строку фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 для звернення до адміністративного суду з позовом про скасування постанови в справі про порушення митних правил - відмовити.

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил – залишити без розгляду.

Роз'яснити позивачу, що особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

У відповідності до п.п. 15.5, п.15 ч. 1 Розділу VII Перехідних Положень КАС України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст складено 26.12.2018 року.

Суддя Л.П. Слюсар