Рішення № 78840843, 27.12.2018, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5858/17

Провадження № 2-а/210/114/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"27" грудня 2018 р. м. Кривий Ріг

Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_2 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження уточнений адміністративний позов ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Деймос ЛТД» до Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради, начальника відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради ОСОБА_4 Петровача про визнання протиправною та скасування постанови № 78-ЮР про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 19.12.2017 року,-

ВСТАНОВИВ:

До суду 28 грудня 2017 року звернувся позивач ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Деймос ЛТД», уточнивши заявлені позовні вимог 20 березня 2018 року просив суд визнати протиправними та скасувати постанову № 78-ЮР про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 19.12.2017 року прийняту начальником відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради ОСОБА_4 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності згідно якої ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Деймос ЛТД» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у сумі 158 580 гривен.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 19 грудня 2017 року начальником відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради ОСОБА_4 прийнято постанову № 78-ЮР про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, під час розгляду справи взято до уваги Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності 10304122017, протокол від 04.12.2017 року, робочий проект шофр № 03/06-17-АС, припис № 97 від 04.02.2017 року. Позивач вважає, що у протоколі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та постанові про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності не вірно викладені обставини, зокрема ОСОБА_4 приймаючи оскаржувану постанову не з’ясував чи правильно складено протокол та чи було вчинено правопорушення, а також обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так позивач зазначає, що протокол та постанова не6 містять опису обставин, які б визнавались законодавством України правопорушенням, а прийнята постанова не ґрунтується на нормах закону. Весь виклад суті правопорушення кваліфіковано як порушення ТОВ «Деймос ЛТД» п.4.2, 9, 15 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 45 від 16.05.2011 «Про затвердження порядку розроблення проектної документації на будівництво», п.4.3, п.4.5, п.5.10, п.6.1.2, п.6.1.7, п.6.2.3 ДБН В.2.2-17:2006 «Доступність будинків і споруд для мало мобільних груп населення» (далі - ДБНВ В.2.2-17:2006), п.4.10.2 ДБН 2.6-31-2016 «Теплова ізоляція будівель», ст.26 ЗУ «Про архітектурну діяльність». Згідно ч. 1 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які здійснюють проектування об'єктів, експертизу проектів будівництва, несуть відповідальність у вигляді штрафу за передач) замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі за нестворення безперешкодного життєвого середовищ? для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, незабезпечення приладами обліку води і теплової енергії, а також за заниження категорії складності об'єкта будівництва утворює склад правопорушення у сфері містобудування.

У постанові начальник відділу ОСОБА_4 зазначив, що об'єктивна сторона правопорушення полягала в передачі замовнику проектної документації виконаної на об’єкт будівництва з порушенням будівельних норм, державних стандартів і правил.

Однак, викладення об’єктивної сторони правопорушення на власний розсуд, не утворює складу такого правопорушення.

Так, в порушення вимог пункту 23 Порядку № 244 в оскаржуваній постанові виклад суті правопорушення та зазначення нормативно-правового акту, нормативного документа (акту) вимоги якого порушено, зазначені без конкретизації дії та нормою права якою передбачено відповідальність,

Зазначена обставина вказує на незаконність постанови, оскільки, на кожне викладене правопорушення не зазначено відповідно нормативно-правовий акт, нормативний документ (акт), вимоги якого порушено, що суперечить положенню п.23 Порядку № 244.

Також в позові позивач зазначає, що також не погоджується з зазначеними відповідачем порушенням, зокрема начальником відділу ОСОБА_4 помилково зазначено, що ТОВ «Деймос ЛТД» було цорушено вимоги п.4.2, 9, 15 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунальногсі господарства України № 45 від 16.05.2011 «Про затвердження порядку розроблення проектної документації на будівництво», оскільки предметом правового регулювання Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 45 від 16.05.2011, яким затверджено «Порядок розроблення проектної документації на будівництво об’єктів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2011 за № 651/193^9 (далі в тексті - Наказ № 45), є не процедура розроблення проектної документації на будь-яке будівництво, а поширюється на будівництво об’єктів, якими, в контексті порушеного позивачем питання (спору) в цій позовній заяві, об’єктом будівництва є будівлі (п.1 Наказу № 45) а тому, на думку позивача улаштування дверей замість вікна не є порушенням вимог п.4.2 Наказу № 45.

Зазначення тривалості будівництва не тягне за собою недійсність виконаного робочого проекту викладено в п.4.6 цього ж проекту.

У п.20 Наказу № 45 зазначено, що оформлення проектної документації має відповідати державним стандартам щодо проектної документації на будівництво об’єктів.

У п.11 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» під проектною документацією розуміється затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об'єктів будівництва. Державні стандарти не містять припису відповідно до якого зазначення в проектній документації іншим чином тривалості будівництва вважати такий проект не дійсним або нікчемним. Більш того, у законі проектною документацією є матеріали які визначають способи вирішення (містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні) та кошториси.

Також позивач в позові зазначив, що у пункті 1 ДБН В.2.2-17:2006 «Доступність будинків і споруд для мало мобільних груп населення» зазначено, що вимоги цього документа поширюються на проектування та реконструкцію цивільних (житлових та громадських) будинків та споруд, з урахуванням потреб людей, які відносяться до маломобільних груп населення.Тобто, вимоги цього нормативно-правового акту поширюються не на будь-які будинки та споруди взагалі, а виключно на певні об’єкти, якими є житлові та громадські будинки та споруди.У Державних будівельних нормах - ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», посилання на які містить оспорювана постанова, визначено об’єкти будівництва в залежності від їх призначення поділено наступним чином:

3.13об'єкт виробничого призначення - Об'єкт сфери матеріального виробництва

3.14об'єкт невиробничого призначення - Об'єкт житлового та громадського призначення

Безпосереднім об’єктом реконструкції було улаштування додаткових дверей замість вікнав окремому нежитловому приміщенні під № 1. В жодному документі не йде мова про те. що це проектна документація складалась стосовно житлового або громадського приміщення, а реконструкція нежитлового приміщення тягла за собою зміну його цільового використання і таке приміщення після реконструкції переходило в розряд житлового або громадського.

Оскільки, за правилом ч. 1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, замовник проекту не мав наміру використовувати приміщення як житлове або громадське, спонукання щодо створення доступності для осіб з інвалідністю та інших мало мобільних груп населення до приміщення, яке власник на стадії проектування не мав наміру використовувати як житлове або громадське, не ґрунтується на вимогах закону.

Окрім цього, позивач зазначив, що в п.4.10.2 ДБН 2.6-31-2016 «Теплова ізоляція будівель» мова йде про те, що при реконструкції існуючих шарів з теплоізоляційних матеріалів слід розташовувати з зовнішньої сторони несучої частини стін, використовуючи при цьому конструкції зовнішніх стін з фасадною теплоізоляцією.

Враховуючи, що проектом з реконструкції передбачалось лише улаштування додаткового входу замість вікна, реконструкція існуючих шарів несучої частини стін проектом не передбачалась, в оскаржуваній постанові безпідставно зазначено що улаштування дверей замість вікна є реконструкцією несучої частини стіни.

А тому, на думку позивача, викладення об’єктивної сторони правопорушення всупереч припису закону, не утворює складу такого правопорушення. Склад будь-якого правопорушення не підлягає тлумаченню яке ґрунтується на припущеннях, або власних міркуваннях.

Окрім цього, позивач зазначив, що відповідачем не дотримано законності при накладенні штрафу, так з матеріалів справи вбачається, що станом на час передачі проекту – червень 2017 року, прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить 1684 гривень, тобто розмір 90 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, за умови правомірності винесення оскаржуваної постанови, мав би складати 151 560 гривень ( 90*1684=151560), тому накладений штраф в розмірі 158 580 гривень не відповідає приписам закону.

На підставі вище викладено позивач просив позов задовольнити та скасувати постанову № 78-ЮР про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 19.12.2017 року прийняту начальником відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради ОСОБА_4 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності згідно якої ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Деймос ЛТД» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у сумі 158 580 гривен.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу 02 січня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач на виконання вимог ст. 162 КАС України подав до суду відзив на адміністративний позов в якому зазначив, що позов ТОВ «Деймос ЛТД» не підлягає задоволенню. Так зокрема не погоджуючись з доводами позивача щодо не вірно складення адміністративного протоколу відповідач зазначив, що форма протоколу, затверджена Наказом Мінрегіону № 204 відповідає п. 12 Порядку № 244, у протоколі від 04.12.2017 року заповнені усі поля передбачені зазначеною формою.

Згідно визначень Порядку №45, об'єктом будівництва може бути не лише будівля, як зазначає позивач, а також частина будинку. У даному випадку об'єктом будівництва (реконструкції) є нежитлове приміщення №1, яке є частиною будинку 32 по пр. Поштовийм. ОСОБА_1 Ріг.

Відповідно до ч. 9 , ч. 10 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Завдання на проектування об’єктів будівництва складається і затверджується замовником за погодженням із проектувальником. Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об’єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень.

Щодо порушення вимог п. 4.2 Наказу №45, відповідач зазначив, що Пунктом 4.2 Наказу №45 визначено, що завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об’єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень (вимоги щодо створення доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення зазначаються в завданні окремим пунктом).

В завданні на проектування не враховані вимоги даного пункту, оскільки в завданні відсутній пункт із вимогами щодо створення доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, що призвело на початковій стадії затвердження вихідних даних та в подальшому, до суттєвих порушень законодавства. В даному випадку позивач (як особа, яка розробляє проектну документацію та повинна знати вимоги до її розроблення) погоджуючи завдання на проектування та укладаючи договір із замовником будівництва - гр. ОСОБА_5, повинен був повідомити замовнику усі необхідні вимоги до завдання на проектування та проектної документації. У випадку, якщо замовник не погоджується замовляти проектну документацію, яка б відповідала усім необхідним критеріям, позивач вправі був відмовитися від укладення такого договору.

Згідно п. 15 Наказу №45 тривалість будівництва визначається при розробленні стадій ТЕО (ТЕР), ЕП, П або РП у розділі проекту з організації будівництва, враховуючи вид будівництва, складність будови, технічні та технологічні рішення, обсяг будівництва, трудові та технічні ресурси. Зазначеним пунктом чітко визначено в якому саме розділі робочого проекту повинна визначатись тривалість будівництва.

Позивач під час розробки робочого проекту (стадія РП) не дотримався зазначених вимог, та не зазначив тривалість будівництва в розділі 7 робочого проекту «Організація будівельного виробництва».

Щодо порушення вимог П. 9 Наказу №45 п.4.3, п.4.5, п.5.10, п.6.1.2, п. 6.1.7, п. 6.2.3 ДБН В.2.2-17:2006, відповідач вказав, що Пунктом 9 Порядку №45 визначено, що проектна документація на будівництво об’єктів розробляється з урахуванням вимог містобудівної документації, вихідних даних на проектування та дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, нормативно-правових актів з охорони праці, державних стандартів і правил, у тому числі вимог доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (вимоги щодо створення доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення зазначаються в проектній документації окремим розділом).

При цьому у розділі 1 ДБНВ.2.2-17:2006 встановлено, що вимоги цього документа поширюються на проектування та реконструкцію цивільних (житлових та громадських) будинків та споруд з урахуванням потреб людей, які відносяться до маломобільних груп населення (далі - МГН), функціонально-планувальні елементи будинків і споруд, їх земельні ділянки, а також на вхідні вузли, комунікації, шляхи евакуації, приміщення (зони) проживання, обслуговування і робочі місця, а також їх інформаційне та інженерне обладнання.

Вимоги цих Норм не поширюються на будинки спеціалізованих закладів для постійного і тимчасового проживання інвалідів і людей старшої вікової групи на умовах опіки, стаціонари лікувальних закладів і аналогічні установи, призначені для обслуговування і постійного перебування даних категорій населення, а також на житлові будинки для однієї сім'ї.

Отже, ДБНВ.2.2-17:2006 встановлює вичерпний перелік об’єктів для проектування яких вимоги зазначених норм не застосовуються. Нежитлове приміщення, яке було об'єктом реконструкції не належить до будинків спеціалізованих закладів для постійного і тимчасового проживання інвалідів і людей старшої вікової групи, не є стаціонаром лікувального закладу або аналогічною установою, а також не є житловим будинком для однієї сім'ї.

У додатку А до ДБН В.2.2-9-2009 «Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення» (далі - ДБН В.2.2-9-2009) міститься перелік основних груп будинків та приміщень громадського призначення. Відповідно до п. 5 вказаного додатку відносяться будинки, споруди та приміщення дозвілля, культурно-видовищні та культові заклади.

Згідно пункту т) розділу г.1 додатку Г ДБН В.2.2-9-2009 до громадських приміщень, розміщення яких допускається в підвальному поверсі належать зали гральних автоматів.

А тому, на думку відповідача, той факт, що позивач перед проектуванням об'єкта не з’ясував функціональне призначення нежитлового приміщення, не звільняє його від відповідальності за допущене порушення вимог нормативно-правових актів.

Також відповідач у відзиві зазначив, що розмір штрафу згідно абз.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» складає дев'яносто прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 грудня складає 1762 гривні, 90*1762=158580,00.

Суд дослідивши матеріали справи та доводи сторін викладені у позовній заяві, відзиві на позов, заперечення на відповідь на відзив, вважає,що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 далі - Порядок №553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Відповідно до п.7, п.8, та п.16 Порядку № 553 та ч.3 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено право відповідача проводити перевірки суб'єктів господарювання, за результатами яких складати акти, виносити обов'язкові до виконання приписи, розглядати відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладати штрафи.

З матеріалів справи судом встановлено, що в період з 28.11.2017 до 04.12.2017 на об'єкті будівництва «Реконструкція фасаду нежитлового приміщення №1 з улаштуванням додаткового входу замість вікна за адресою: пр. Поштовий, буд.32, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50000». Відділом було здійснено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, на підставі наказу Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради від 27.12.2017 №122 та направлення на проведення позапланового заходу №236 від 27.11.2017

Згідно з п. 17 Порядку №553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Відповідно до п.20 Порядку №553 протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 №244 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (далі- Постанова №244) визначено процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Відповідно до Постанови №244 про вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності за результатами перевірки складається протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Окрім цього, згідно з п.11 Порядку № 553 посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом, видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

За результатами перевірки, відповідно до вимог п. 16-19 Порядку №553, складено акт складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт №10304122017 від 04.12.2017 (далі – акт перевірки), протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 04.12.2017 (далі – протокол), та припис №97 від 04.12.2017 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил (додатки). Зазначені документи були надіслані позивачу рекомендованим листом з повідомленням №5006900850901 від 06.12.2017

В акті перевірки, протоколі та приписі викладено суть вчиненого правопорушення із посиланням на абзаци, пункти, частини, статті, нормативно-правових актів та будівельних норм, вимоги яких порушено. Суть правопорушення та посилання на нормативно-правові акти вимоги яких порушено викладались у передбаченому формами цих документів місцях.

В протоколі та приписі викладено аналогічний склад правопорушення, які зазначені в акті перевірки, проте у спосіб як того вимагають форми цих документів, затверджені наказом Мінрегіона від 15.05.2012 №240 «Про затвердження форм актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю».

За результатами розгляду справи посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, приймає одну з таких постанов, зокрема, постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Позивач зазначає, що відповідач під час розгляду справи не з’ясовував чи правильно складено протокол та чи було вчинено правопорушення а також обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Однак, на думку суду вказане твердження позивача ґрунтується виключно на припущеннях та спростовується наступним.

Вимоги до змісту протоколу встановлені п.12 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. №735). Так, у протоколі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про суб’єкта містобудування, який притягається до відповідальності;місце вчинення і суть правопорушення; нормативно-правовий акт, нормативний документ (акт), вимоги якого порушено; положення Закону, яке передбачає відповідальність за відповідне правопорушення; прізвища, адреси свідків (у разі наявності); пояснення суб’єкта містобудування, який притягається до відповідальності; інші відомості, що мають значення для вирішення справи.

Форма протоколу, затверджена Наказом Мінрегіону №204 відповідає п.12 Порядку №244. У протоколі від 04.12.2017 Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради заповнені усі поля передбачені зазначеною формою.

Статтею 31 Закону №3038 визначено, що проектна документація на будівництво об’єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 687 будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Порядок розроблення проектної документації на будівництво об'єктів затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 №45. Цей Порядок визначає процедуру розроблення проектної документації на будівництво об'єктів та поширюється на суб'єктів містобудування.

Відповідно до п.1 Порядку №45: об’єкт будівництва - будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та/або частини, лінійні об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури; об’єкт - будинок, будівля, споруда, їх частина, лінійний об’єкт інженерно-транспортної інфраструктури;

Згідно п. 3.25 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» частина - визначена проектною документацією на реконструкцію, капітальний ремонт або технічне переоснащення частина будинку, будівлі, споруди.

Отже, згідно визначень Порядку №45, об'єктом будівництва може бути не лише будівля, як зазначає позивач, а також частина будинку. У даному випадку об'єктом будівництва (реконструкції) є нежитлове приміщення №1, яке є частиною будинку 32 по пр. Поштовий, м. Кривий Ріг у Дніпропетровській області.

Відповідно до ч.9, ч.10 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Завдання на проектування об’єктів будівництва складається і затверджується замовником за погодженням із проектувальником. Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об’єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень.

Щодо порушення позивачем вимог п.9 Наказу № 45, то суд не приймає до уваги доводи позивача, оскільки пунктом 9 Порядку №45 визначено, що проектна документація на будівництво об’єктів розробляється з урахуванням вимог містобудівної документації, вихідних даних на проектування та дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, нормативно-правових актів з охорони праці, державних стандартів і правил, у тому числі вимог доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (вимоги щодо створення доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення зазначаються в проектній документації окремим розділом).

Пункти 4.3, 4.5, 5.10, 6.1.2, 6.1.7, 6.2.3 ДБН В.2.2-17:2006 «Доступність будинків і споруд для маломобільнихгрупп населення» містять вимоги до проектування об’єктів доступних для маломобільних груп населення (далі – МГН), а саме:

П. 4.3 При проектуванні об'єктів, доступних для МГН, повинні бути забезпечені: доступність місць цільового відвідування і безперешкодність переміщення всередині будинків і споруд; безпека шляхів руху (у тому числі евакуаційних), а також місць проживання, обслуговування іприкладення праці;своєчасне отримання МГН повноцінної і якісної інформації, яка дозволяє орієнтуватися впросторі, використовувати обладнання (у тому числі для самообслуговування), отримуватипослуги, брати участь у трудовому і навчальному процесах;зручність і комфорт середовища життєдіяльності.

П. 4.5 При проектуванні, обладнанні й оснащенні будинків і споруд, доступних для МГН, повинні виконуватися вимоги чинних нормативних документів: ДБН 360, ДБН В. 1.1-7, ДБН В.2.2-9, ДБН В.2.2-15, ДБН В.2.5-20, ДБН В.2.5-24, ДБН В.2.6-31, ВСН 61 та інші.

П. 5.10 Сходи повинні дублюватися пандусами, а за необхідності - іншими засобами підйому та відповідати вимогам ДБН В.2.3-5.

П. 6.1.2 Зовнішні сходи і пандуси повинні мати поручні з урахуванням технічних вимог до опорних стаціонарних пристроїв згідно з чинними нормативними документами.

За ширини сходів на основних підходах до будинку 2,5 м і більше слід додатково передбачати розділові поручні.

Вхідна площадка при входах, доступних МГН, повинна мати: навіс, водовідвід, а залежно від місцевих кліматичних умов - підігрів, що встановлюється завданням на проектування.

Поверхні покриття вхідних площадок і тамбурів повинні бути твердими, не допускати ковзання при намоканні і мати поперечний уклон у межах 1-2 %.

П. 6.1.7 Діаметр зони для самостійного розвороту на 90-180° інваліда на кріслі-колясці слід приймати не менше 1,5 м.

Біля столів, прилавків і інших місць обслуговування, біля настінних приладів, апаратів і пристроїв для інвалідів слід передбачати вільний простір розмірами в плані не менше 0,9 м х1,5 м.

Глибина простору для маневрування крісла-коляски перед дверима при відчиненні «від себе» повинна бути не менше 1,2 м, а при відчиненні «до себе» - не менше 1,5 м за ширини не менше 1,5 м.

П. 6.2.3 Максимальна висота одного підйому (маршу) пандуса не повинна перевищувати 0,8 м при уклоні не більше 8 %. При перепаді висот підлоги на шляхах руху 0,2 м і менше допускається збільшувати уклон пандуса до 10 %. У виняткових випадках допускається передбачати гвинтові пандуси.

Ширина пандуса при виключно однобічному русі повинна бути не менше 1,0 м, в решті випадків її слід приймати за шириною смуги руху згідно з 6.2.1.

Площадка на горизонтальній ділянці пандуса при прямому шляху руху або на повороті повинна бути глубиною не менше 1,5 м.

При цьому у розділі 1 ДБНВ.2.2-17:2006 встановлено, що вимоги цього документа поширюються на проектування та реконструкцію цивільних (житлових та громадських) будинків та споруд з урахуванням потреб людей, які відносяться до маломобільних груп населення, функціонально-планувальні елементи будинків і споруд, їх земельні ділянки, а також на вхідні вузли, комунікації, шляхи евакуації, приміщення (зони) проживання, обслуговування і робочі місця, а також їх інформаційне та інженерне обладнання.

Вимоги цих Норм не поширюються на будинки спеціалізованих закладів для постійного і тимчасового проживання інвалідів і людей старшої вікової групи на умовах опіки, стаціонари лікувальних закладів і аналогічні установи, призначені для обслуговування і постійного перебування даних категорій населення, а також на житлові будинки для однієї сім'ї.

Отже, ДБНВ.2.2-17:2006 встановлює вичерпний перелік об’єктів для проектування яких вимоги зазначених норм не застосовуються. Нежитлове приміщення, яке було об'єктом реконструкції не належить до будинків спеціалізованих закладів для постійного і тимчасового проживання інвалідів і людей старшої вікової групи, не є стаціонаром лікувального закладу або аналогічною установою, а також не є житловим будинком для однієї сім'ї.

Позивач зазначає, що замовник не мав наміру використовувати нежитлове приміщення №1 як житлове або громадське посилаючись на вимог ч.1 ст.349 ЦК України

Той факт, що позивач перед проектуванням об'єкта не з’ясував функціональне призначення нежитлового приміщення не звільняє його від відповідальності за допущене порушення вимог нормативно-правових актів.

Відповідно до ч.1, 2, ст.7 Закону №687-XIV проект об'єкта архітектури розробляється під керівництвом або з обов'язковою участю головного архітектора проекту та/або головного інженера проекту, які мають відповідний кваліфікаційний сертифікат.

Проект об'єкта архітектури завіряється підписом і скріплюється особистою печаткою головного архітектора проекту та/або головного інженера проекту, які мають кваліфікаційний сертифікат.

В силу норми абз.2 ч.1 та ч.2 ст.26 Закону №687-XIV архітектор, інші проектувальники, які здійснюють роботи по створенню об'єктів архітектури, зобов'язані додержуватися державних стандартів, норм і правил, вимог вихідних даних на проектування.

Проектна організація, яка розробляла проектну документацію, а також головний архітектор та головний інженер проекту несуть відповідальність за відповідність проектної документації вихідним даним на проектування, вимогам державних стандартів, норм і правил.

Відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначена Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 № 208/94-ВР. Зокрема, за приписами абз.2 ч.1 ст.2 Закону №208/94-ВР суб'єкти містобудування, які здійснюють проектування об'єктів, несуть відповідальність у вигляді штрафу за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі за нестворення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, незабезпечення приладами обліку води і теплової енергії, а також за заниження категорії складності об'єкта будівництва, а саме - проектна організація - у розмірі дев'яноста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Отже, з наведених норм слідує, що законодавством регламентовано зобов'язання розробників проектної документації враховувати вимоги державних будівельних норм, стандартів та правил, забезпечуючи відповідність їм розроблених ними проектів. При цьому, невиконання цих вимог є правовою підставою для притягнення розробника, безпосередньо яким або від імені якого виконана проектна документація, до відповідальності в порядку ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

При цьому, наданий позивачем для приєднання до матеріалів справи план будівлі не містить приямку, на який вказує позивач, а зміна вікна шляхом влаштування вхідної групи позивачем не заперечується. Однак, такі зміни в силу законодавчого визначення є реконструкцією, яка потребує відповідного погодження та повинна відповідати встановленим нормам.

Згідно із визначенням, наведеним в ч.1 ст. 77 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 КАС України).

Достовірними, відповідно до ч.1 ст.75 КАС України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні, у відповідності до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч.2 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.2 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність свого рішення, що не спростовано позивачем з посиланням на належні і допустимі докази, які б засвідчували протилежне.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем - суб'єктом владних повноважень правомірність свого рішення, відповідність якого вимогам законодавства встановлена під час розгляду справи. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Деймос ЛТД» до Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради, начальника відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради ОСОБА_4 Петровача про визнання протиправною та скасування постанови № 78-ЮР про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 19.12.2017 року відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: С. В. Ступак