Рішення № 78840468, 21.12.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/11596/17

Провадження № 2/200/3378/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«21» грудня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Лавренко Н.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків відповідно договору про фінансовий лізинг, -

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2017 року позивач ТОВ «Порше Лізинг Україна» звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову зазначив, що 07.02.2012 року між позивачем та Дочірнім підприємством «Корпорація Глобал АВС» було укладено договір фінансового лізингу № 00004383, за яким позивач передав лізингоодержувачу у користування транспортний засіб VW Polo Sedan 1.6 benzin, 2011 року випуску, шасі № XW8ZZ61ZCG031717, а лізингоодержувач зобов’язався сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів згідно з графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів. 08 лютого 2013 року між позивачем, Дочірнім підприємством «Корпорація Глобал АВС» та ТзОВ «Ніка Захід» було укладено угоду про заміну лізингоодержувача, з передачею новому лізингоодержувачу ТзОВ «Ніка Захід» усіх прав та обов’язків відповідної сторони, визначених договором. 18 листопада 2013 року між позивачем, ТзОВ «Ніка Захід» та відповідачем було укладено угоду про заміну лізингоодержувача в договорі № 00004383 від 07.02.2012 року, з передачею відповідачу усіх прав та обов’язків відповідної сторони, визначених договором. 10 березня 2014 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду б/н до договору про фінансовий лізинг від 07.02.2012 року, якою встановлено новий строк лізингу та складено новий план відшкодування. З жовтня 2015 року відповідач почав сплачувати лізингові платежі з затримкою більше 30 днів. Відповідно до п.12.6.1 договору позивач має право в односторонньому порядку припинити договір у разі, якщо відповідач не сплатив наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково і строк невиконання зобов’язання зі сплати перевищує 30 днів. Відповідно до умов договору, позивач надіслав відповідачу перше нагадування про несплату від 05.10.2015 року, друге нагадування про несплату від 16.10.2015, третє нагадування про несплату від 04.11.2015 року. 16 листопада 2015 року відповідачу було направлено вимогу про сплату заборгованості, повернення об’єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору Згідно з умовами договору, договір вважається розірваним на десятий робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони. Таким чином, датою припинення договору є 04.12.2015 року. Вимога не була отримана відповідачем та повернулася на адресу позивачу у зв’язку з закінченням терміну зберігання. Згідно п.16.8 договору, у випадку розірвання договору за ініціативою позивача відповідно до п.12 договору, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об’єктом лізингу. Відповідач повинен компенсувати позивачу заборгованість у вигляді щомісячних платежів за фактичний час користування об’єктом лізингу, а саме: частково несплачений щомісячний лізинговий платіж за липень 2016 року в сумі 4189,29 грн., щомісячний лізинговий платіж за серпень 2016 року в сумі 6882,97 грн., щомісячний лізинговий платіж за вересень 2016 року в сумі 7211,36 грн., щомісячний лізинговий платіж за жовтень 2016 року в сумі 7191,66 грн., щомісячний лізинговий платіж за листопад 2016 року в сумі 7076,01 грн., а всього у розмірі 32551,29 грн. Крім того, відповідно до п.8.2.3. договору, у випадку прострочення сплати лізингового платежу за договором, до відповідача застосовуються санкції, зокрема, компенсація будь-яких витрат, понесених позивачем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених відповідачем у відповідності до договору. 02 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис № 1287 про повернення об’єкту лізингу, та звернуто до примусового виконання. Пунктом 16.1. договору передбачено, що незалежно від завершення виконання цього договору або проведення операцій, запланованих в рамках цього договору, усі витрати та збитки (включаючи ті з них, що пов’язані з виплатою гонорарів за юридичні та фінансові консалтингові послуги), завдані у зв’язку з укладенням або виконанням цього договору, а також операціями, запланованими в рамках виконання цього договору, відшкодовуються стороною, яка завдала такі збитки. У зв’язку з протиправною поведінкою відповідача, його небажанням виконувати умови договору, неможливістю за рахунок власних виробничих ресурсів стягнути заборгованість за договором та повернути об’єкт лізингу, позивач був змушений звертатися до спеціалізованих організацій з метою надання юридично-консультаційних послуг та для вчинення виконавчого напису нотаріуса. Позивач у зв’язку з цим поніс витрати: за послуги ТОВ «Тріпл Сі» - в сумі 4200 грн., за послуги ТОВ «Дельта М ОСОБА_3» - в сумі 35970,64 грн., за послуги ТОВ «Кредитекспрес ОСОБА_3 Сі.» - у розмірі 1698,47 грн., за послуги ТОВ «Автосоюз» - у розмірі 1200 грн., за послуги ТОВ «Автоцентр-Україна» - у розмірі 2342,58 грн., за послуги ТОВ «Юридична фірма Вернер» - у розмірі 6000 грн., а всього на суму 51411,69 грн. з ПДВ. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача в зв’язку з порушенням ним своїх зобов’язань за договором становить 83962,98 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 15 серпня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків відповідно договору про фінансовий лізинг, та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21 січня 2018 року.

Представник позивача надав суду заяву, в якій просив розглядати справу в його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, де вказав, що позивач не надав первинних фінансових документів, які підтверджують оплату ним послуг з правової допомоги. Вказує також, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.01.2017 року, яке залишене без змін судом апеляційної інстанції, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 02.09.2016 року про повернення відповідачем об’єкта фінансового лізингу визнано таким, що не підлягає виконанню, а також судом встановлено, що у ТОВ «Порше Лізинг Україна» не було права на відмову від договору лізингу. Вважає, що витрати позивача з оплати юридичних послуг щодо ведення претензійної роботи, супроводження вчинення виконавчого напису нотаріуса та реалізації об’єкта фінансового лізингу, є збитками позивача, які не перебувають у причинному зв’язку з діями чи бездіяльністю відповідача. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Крім того, відповідач надав заяву про притягнення позивача до відповідальності на підставі ст.43, 44 ЦПК України.

Ухвалою суду від 24 липня 2018 року визначено цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків відповідно договору про фінансовий лізинг, здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін з призначенням судового засідання на 10 вересня 2018 року.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено наступне.

07 лютого 2012 року між ТОВ "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець) та ДП «Корпорація Глобал АВС» (лізингоодержувач) був укладений Договір про фінансовий лізинг № 00004383, за умовами якого позивач передає ДП «Корпорація Глобал АВС» об'єкт лізингу - транспортний засіб VW Polo Sedan 1.6 benzin, 2011 року випуску, шасі № XW8ZZ61ZCG031717 на умовах лізингу: вартість об'єкту лізингу - еквівалент 16 466,00 доларів США; авансовий платіж - еквівалент 2 469,90 доларів США; обсяг фінансування - еквівалент 13 996,10 доларів США; залишкова вартість - 0,00 доларів США; кількість платежів - 60; строк лізингу - 60; щомісячний платіж - еквівалент 381,85 доларів США; адміністративні платежі- еквівалент 247,00 доларів США. Усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів у доларах США, визначених вище, відповідно до пунктів 6.3. та 2) до пункту 6.4.2 (якщо застосовується) Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

08 лютого 2013 року між позивачем, Дочірнім підприємством «Корпорація Глобал АВС» та ТзОВ «Ніка Захід» було укладено угоду про заміну лізингоодержувача, з передачею новому лізингоодержувачу ТзОВ «Ніка Захід» усіх прав та обов’язків відповідної сторони, визначених договором.

18 листопада 2013 року між позивачем, ТзОВ «Ніка Захід» та відповідачем було укладено угоду про заміну лізингоодержувача в договорі про фінансовий лізинг, згідно якої всі права та обов'язки за договором про фінансовий лізинг № 00004383 від 07.02.2012 року перейшли до відповідача.

18 листопада 2013 року сторонами складено акт прийому-передачі об’єкта лізингу, з якого вбачається, що відповідач ОСОБА_1 отримав предмет лізингу - автомобіль марки VW Polo Sedan 1.6 benzin, 2011 року випуску, шасі № XW8ZZ61ZCG031717, державний номер НОМЕР_1.

Невід'ємною частиною цього договору про фінансовий лізинг є Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу, згідно п. 4.1 яких Порше Лізинг Україна зберігає за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли Порше Лізинг Україна матиме право розірвати цей контракт та вимагати повернення об'єкта лізингу, як зазначено в цьому контракті).

Пунктом 6.3 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу передбачено, зокрема, що у разі несплати Лізингоодержувачем лізингових та інших платежів Порше Лізинг Україна матиме право припинити дію цього Контракту відповідно до пункту 12.6.8 цього Контракту.

Відповідно до п.8.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовуються наступні санкції:

- пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу;

- штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна (пункт 8.3.1 цього Контракту): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу (якщо Порше Лізинг Україна вирішить надіслати таку третю вимогу);

- компенсація будь-яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених Лізингоодержувачем у відповідності до Контракту. Порше Лізинг Україна надає Лізингоодержувачу відповідну документацію, що підтверджує понесені витрати; проте ненадання такої документації не звільняє Лізингоодержувача від компенсації та не вважається підставою для відстрочення виплати компенсації.

Вищезазначені санкції підлягають виплаті Лізингоодержувачем упродовж 10 (десяти) робочих днів після надіслання відповідної вимоги компанією Порше Лізинг Україна, не зважаючи на можливе розірвання Контракту компанією Порше Лізинг Україна.

Згідно п. 12.6.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку припинити дію цього Контракту у випадку, якщо Лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий внесок у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів.

Згідно п.6.17, сторони погоджуються, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до п.12 цього Контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об’єктом лізингу.

Згідно п. 12.9. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу в разі припинення лізингу відповідно до п. 12, відмови Лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено п. 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень договору, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані до головного офісу Порше Лізинг Україна впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту.

Згідно з п. 13.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу якщо Лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об'єкту лізингу, відповідач має право вилучити об'єкт лізингу без попередньої згоди Лізингоодержувача.

Пунктом 16.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингупередбачено, що незалежно від завершення виконання цього договору або проведення операцій, запланованих в рамках цього договору, усі витрати та збитки (включаючи ті з них, що пов’язані з виплатою гонорарів за юридичні та фінансові консалтингові послуги), завдані у зв’язку з укладенням або виконанням цього договору, а також операціями, запланованими в рамках виконання цього договору, відшкодовуються стороною, яка завдала такі збитки.

Обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач посилається на те, що відповідач неналежно виконував умови договору, допустив прострочення виплати лізингових платежів більш ніж на 30 днів, в зв’язку з чим відповідно до п.12.6.1 договору позивач в односторонньому порядку відмовився від договору.

Разом з тим, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.01.2017 року у справі № 755/18215/16-ц частково задоволено позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше лізинг Україна», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 02 вересня 2016 року про повернення ОСОБА_1 на користь лізингодавця - ТОВ «Порше лізинг Україна» об'єкта фінансового лізингу - автомобіля марки «Volkswagen», модель Polо Sedan, 2011 року випуску, д.н.з АА 8610 МА, що був переданий в користування на підставі договору про фінансовий лізинг № 00004383 від 07.02.2012 р., зареєстрований у реєстрі за № 1287 таким, що не підлягає виконанню.

Вказане рішення суду ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2017 року залишене без змін.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Із судових рішень у вказаній справі вбачається, що строк невиконання позивачем (ОСОБА_1В.) зобов’язання (сплати 1 лізингового платежу) не перевищував 30 днів, а тому у відповідача (ТОВ «Порше Лізинг Україна») не було права на відмову від договору лізингу, та відповідно права на вчинення виконавчого напису. Тобто, встановлені судом обставини, свідчать про те, що відповідач за договором не набув права на звернення стягнення, шляхом вчинення виконавчого напису, а тому він має бути визнаний, таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч.1,2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Залучення особи до цивільно-правової відповідальності можливе лише за наявності умов, передбачених законом, які у своїй сукупності утворюють склад цивільного правопорушення. Такими умовами є: 1) протиправна поведінка - дія або бездіяльність, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів, договору; 2) збитки , під якими прийнято розуміти реальні збитки (тобто витрати, які особа, чиє право порушене, зробило або повинне буде зробити для відновлення порушеного права, а також втрата або пошкодження майна цієї особи - п. 2 ст. 15 ЦК) і упущену вигоду (тобто неодержані доходи, які особа, чиє право порушене одержала б при звичайних умовах цивільного обороту, якби його право не було порушене, - п. 2 ст. 15 ЦК); 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою і негативними наслідками; 4) вина , тобто усвідомлення особою протиправних наслідків своєї поведінки.

Всі ці умови повинні існувати одночасно.

Дослідивши фактичні обставини справи та наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що підстави для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності, тобто стягнення з відповідача на користь позивача сум матеріального збитку відсутні, оскільки судовими рішеннями у справі № 755/18215/16-ц, що набрали законної сили, встановлено відсутність порушення ОСОБА_1 зобов’язань за договором фінансового лізингу, та відсутність підстав для одностороннього припинення позивачем договору фінансового лізингу.

Таким чином, на думку суду, у даних правовідносинах відсутня така складова цивільного правопорушення як протиправна поведінка відповідача, що виключає покладення на нього обов’язку відповідати перед позивачем за понесені ним збитки у вигляді платежів за послуги ТОВ «Тріпл Сі» на підставі договору про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 року - в сумі 4200 грн., за послуги ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М ОСОБА_3» на підставі договору про надання послуг з повернення майна (об’єктів лізингу) від 03 лютого 2011 року - в сумі 35970,64 грн., за послуги ТОВ «Кредитекспрес ОСОБА_3 Сі.» на підставі договору доручення від 12 червня 2012 року - у розмірі 1698,47 грн., за послуги ТОВ «Автосоюз» - у розмірі 1200 грн., за послуги ТОВ «Автоцентр-Україна» - у розмірі 2342,58 грн., за послуги ТОВ «Юридична фірма Вернер» на підставі оговору про надання юридичних послуг від 09 червня 2010 року - у розмірі 6000 грн., а всього на суму 51411,69 грн. Крім того, позивачем взагалі не надано жодного доказу, що ТОВ «Юридична фірма Вернер» надавав йому юридичні послуги, обумовлені невиконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу, та щодо вартості цих послуг.

Позивачем також не надано доказів на підтвердження наявності заборгованості відповідача за щомісячними лізинговими платежами за липень 2016 року в сумі 4189,29 грн., за серпень 2016 року в сумі 6882,97 грн., за вересень 2016 року в сумі 7211,36 грн., за жовтень 2016 року в сумі 7191,66 грн., за листопад 2016 року в сумі 7076,01 грн., а всього у розмірі 32551,29 грн.

Так, з графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) ОСОБА_1 взагалі неможливо зробити висновок щодо періодичності та розміру платежів, які мав сплачувати відповідач за вказаний позивачем період, оскільки згаданий графік не містить потрібної сторінки. Доказ щодо надходження від відповідача платежів,їх розміру та періодичності, а також розміру боргу позивачем також не надані.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Стосовно вимог відповідача про притягнення позивача до відповідальності за зловживання процесуальними правами, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст..44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

З урахуванням обставин справи, суд не вважає поданий позивачем позов зловживанням своїми процесуальними правами, тому не вбачає підстав для притягнення позивача до відповідальності.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків відповідно договору про фінансовий лізинг – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Е.В. Женеску