Рішення № 78840359, 09.11.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/19682/17

Провадження № 2/200/4437/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Лопати Н.О.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Позивач є власником автомобіля «Фольксваген Поло» АР 2375 СТ. 22 серпня 2017 року належний позивачу автомобіль був припаркований на подвір’ї за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Харківська, 2. Приблизно о 15.00 год. на автомобіль впало дерево, що призвело до пошкодження автомобіля та завдало позивачу матеріальних збитків. Він повідомив в поліцію про пригоду та слідчою оперативною групою Шевченківського відділення поліції м. Дніпро було зібрано матеріал, який зареєстровано за номером 34158 від 22.08.2017 року. Згідно з висновком експертного дослідження від 04.10.2017 року сума матеріальних збитків складає 156862,85 грн., сума відновлювального ремонту – 219753,47 грн. Оскільки сума відновлювального ремонту перевищує суму матеріальних збитків, позивач вирішив продати пошкоджений автомобіль та згідно договору від 11.10.2017 року продав його ОСОБА_3 за 37601,21 грн. Остаточна сума матеріальних збитків становить: 156862,85 грн. – 37601,21 грн. = 119261,64 грн. Відповідач є органом місцевого самоврядування, на балансі якого знаходилося дерево, що впало на автомобіль позивача. Позивач вважає, що бездіяльністю відповідача, яка виразилася в неналежному утриманні зелених насаджень на подвір’ї будинку 2 по вул. Харківська, йому було завдано матеріальної, а також моральної шкоди, яка виразилася в тому, що позивач втратив можливість вільно користуватися своїм транспортним засобом, змушений витрачати значний час та кошти для пересування на таксі та громадським транспортом, змінити свій звичний робочий день, оскільки витрачає багато часу на поїздки до адвокатів, станцій технічного обслуговування, оцінювачів, судів, цей час міг би бути витрачений на сім’ю та роботу. Розмір моральної шкоди визначає в 20000 грн.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в сумі 119261,64 грн., та моральну шкоду в сумі 20000 грн., а всього 139261,64 грн.

Ухвалою суду від 14 листопада 2017 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, та призначено до розгляду по суті в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 21 травня 2018 року визначено здійснювати розгляд вказаної цивільної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін з призначенням судового засідання на 21 червня 2018 року.

Відповідач 23.05.2018 року надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 року за № 105, відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є на об’єктах благоустрою державної чи комунальної власності – балансоутримувача цих об’єктів. Також вказує, що згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень належить до відання виконавчого органу міської ради, а тому обов’язок відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди не може бути покладено на ОСОБА_2 міську раду як орган місцевого самоврядування. Зазначає, що місце, де був припаркований автомобіль позивача, не є спеціально відведеним місцем для розташування автомобільного транспорту, отже, позивач порушив вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно майнова шкода завдана позивачу внаслідок його недбалості та необережності. З урахуванням зазначеного, просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль ОСОБА_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Згідно висновку дільничного офіцеру поліції Шевченківського ВП ДВП ОСОБА_5 за результатами перевірки матеріалу ЖЄО № 34158 від 22.08.2017 року, в цей день за адресою вул. Харківська, 2 на автомобіль ОСОБА_4 д/н НОМЕР_1 впало дерево з-за погодних умов. Ознак складу кримінального правопорушення не встановлено.

Згідно висновку № 4974 експертного дослідження автотоварознавця ОСОБА_6 по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 04 жовтня 2017 року, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля ОСОБА_4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкодженого унаслідок падіння дерева, становить 156862,85 грн.

ОСОБА_1 продав зазначений автомобіль ОСОБА_7 за ціною 37601,21 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу 1242/2017/660596 транспортного засобу, оформленого 11 жовтня 2017 року в сервісному центрі 1242 РСЦ МВС в Дніпропетровську.

В матеріалах справи наявна копія відповіді заступника директора департаменту благоустрою та інфраструктури ОСОБА_2 міської ради ОСОБА_8 від 13.04.2017 року на звернення громадянина ОСОБА_9 з питання обстеження зелених насаджень за адресою вул. Харківська, 2, та повідомлено, що об’єкт оглянуто комісією з обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, складено відповідний акт. У результаті обстеження визначено, що берести O 81, (68+60), тополі O 84, 72 (стовбур) потребують видалення як аварійні, фаутні, а берести O88, 61, 71, 65, тополі O 54, 78 – омолодження. Роботи за вказаною адресою внесено до титульного переліку 2017 року.

Позивач визначив в якості відповідача, тобто особи, яка на його думку, порушила його права, ОСОБА_2 міську раду.

Пунктом 9 статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення контролю за станом благоустрою та утриманням територій, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, їх озелененням, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.

Положеннями статті 25, частини першої статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території. Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади

Відповідно до пункту 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, якими врегульовано питання утримання зелених насаджень (далі - Правила), до елементів благоустрою віднесено, зокрема, зелені насадження (у тому числі, снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Пунктом 5.5 вказаних Правил передбачено, що відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Пунктом 7 частини першої статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено право громадян звертатися до суду з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою статті 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.

Відповідно до підпункту 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Тобто, організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень належить до відання саме виконавчого органу міської ради, а тому обов'язок відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди, внаслідок падіння дерева, не може бути покладено на ОСОБА_2 міську раду, як орган місцевого самоврядування.

Вказаної позиції також дотримується Верховний Суд у постанові від 04.04.2018 року у справі № 2-1474.

За змістом статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст. 2, 4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ч. 2 ст. 48 Цивільного процесуального кодексу України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Як вбачається зі змісту ст. 51, 175 ЦПК України, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

Таким чином, суд, як державний орган, на який покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов'язаний визначити суб'єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач визначив як відповідача ОСОБА_2 міську раду.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснив, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 Цивільного процесуального кодексу України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

При цьому, позивачем клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення співвідповідача не заявлялось.

Крім того, позивач вказує, що дерево, яке впало на його автомобіль, знаходилося на балансі ОСОБА_2 міської ради.

Суд звертає увагу, що відповідно достатті 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" встановлено окремий порядок щодо охорони та утримання зелених насаджень, частиною третьою якого встановлено, що видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Згідно п.13.2.1. Правил, видалення окремих засохлих дерев та кущів відноситься до поточного ремонту на об'єктах благоустрою зеленого господарства. За організацію поточного ремонту, планування/прийняття робіт, складання кошторису, поданням щорічних розрахунків до органу місцевого самоврядування, згідно зазначених вище Правил п. 13.2.3. 13.2.4. є відповідальним балансоутримувач.

Відповідно до п.2.1, 5.1 Правил, на конкурсних засадах державними або місцевими органами влади призначаються підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства та є їх балансоутримувачами.

На підставі п.5.5. Правил відповідальними за збереження зелених насаджень і належний, догляд за ними на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі цих об'єктів.

Таким чином, ОСОБА_2 рада як орган місцевого самоврядування, не є балансоутримувачем зелених насаджень, зокрема, дерева, яке впало на машину позивача.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач не довів, що бездіяльністю ОСОБА_2 міської ради, яка, на його думку, полягає в неналежному утриманні зелених насаджень на подвір’ї будинку № 2 по вул. Харківська, йому завдано матеріальну та моральну шкоду, в зв’язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 до ОСОБА_2 міської ради про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Е.В. Женеску