Рішення № 78839175, 22.11.2018, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/15605/18

Провадження № 2/234/3944/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Бакуменко А.В.,

за участі секретаря судового засідання Кісточка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Краматорська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування.

Обставини справи:

ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з позовом про визнання права власності в порядку спадкування, обґрунтувавши свої вимоги тим, що 03.07.1972 р. померла ОСОБА_3 . Після своєї смерті вона залишила заповіт, відповідно до якого заповідала житловий будинок № 44 (50) по вул. Шевченка у м. Краматорську Рибалко ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

ОСОБА_6 та ОСОБА_5 спадщину прийняли, оскільки після смерті ОСОБА_3 продовжили мешкати в будинку, який є предметом спадщини, але не оформили її належним чином.

19 грудня 2009 р. помер ОСОБА_6. Спадщину після його смерті прийняла його дружина ОСОБА_5, яка на момент смерті мешкала разом зі спадкодавцем за однією адресою.

10.11.2011 р. померла ОСОБА_5. Після її смерті спадкоємцем першої черги залишився її син (Позивач) ОСОБА_1, який спадщину прийняв шляхом подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Правовстановлюючі документи на будинок № 50 по вул. Шевченка , у м. Краматорську Донецької області в нього не збереглись, залишилась тільки копія Свідоцтва про право на спадщину виданому 28.02.1961 р. (реєстр. № 1572) нотаріусом Другої Краматорської ДНК, відповідно до якого ОСОБА_3 володіла ? часткою даного будинку. Свідоцтво про право власності у спільному майні подружжя, виданому 28.02.1961 року (реєстр. № 1571) нотаріусом Другої Краматорської ДНК, відповідно до якого ОСОБА_3 володіла іншою часткою будинку не зберіглось взагалі.

Відсутність даного свідоцтва позбавляє ОСОБА_1 можливості оформити свідоцтво про право на спадщину по закону після смерті матері ОСОБА_5

01.10.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до Другою краматорської ДНК із заявою про видачу йому дублікату свідоцтва про право власності у спільному майні подружжя, виданого Другою краматорською ДНК 28.02.1961 р. реєстровий № 1571. Нотаріус відмовив йому в ції нотаріальній дії, у зв’язку з тим, що документи за 1961 р. в нотаріальній конторі не зберігаються, вони передані до нотаріального архіву, який знаходиться в м. Донецьк. В даний час м. Донецьк є тимчасово окупованою територією і отримати документи, яки в ньому зберігаються неможливо.

Таким чином, в даний час склалася така ситуація, що спадкоємець не може оформити спадщину на своє ім’я, тому що в нього відсутні оригінали правовстановлюючих документів.

Ухвалою суду від 08.10.2018 року по справі було відкрито провадження, та призначено підготовче судове засідання на 23 жовтня 2018 року.

Ухвалою суду від 23.10.2018 року по справі підготовче засідання було закрито та справу призначено до судового розгляду на 22 листопада 2018 року.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явся, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача ОСОБА_7 в судове засідання не з’явився, але надав заяву у якій позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та просив розглядати справу без його участі.

Суд, вважає за можливим розглянути справу без участі позивачки та її представника, що відповідає положенням ст. 130 ЦПК України.

Представник відповідача ОСОБА_2 селищної ради в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи за своєї відсутності, не заперечує проти задоволення позову.

Суд, вважає за можливим розглянути справу без участі представника відповідача, що відповідає положенням ст. 130 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

03.07.1972 р. померла ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть І-НО № 332978 від 05.06.1972 р. Після своєї смерті вона залишила заповіт, який посвідчено нотаріусом Другої нотаріальної контори 16.05.1972 року, та зареєстровано в реєстрі за № 2201, відповідно до якого заповідала житловий будинок № 44 (50) по вул. Шевченка у м. Краматорську Рибалко ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

ОСОБА_6 та ОСОБА_5 спадщину прийняли, оскільки після смерті ОСОБА_3 продовжили мешкати в будинку, який є предметом спадщини, але не оформили її належним чином.

19 грудня 2009 р. помер ОСОБА_6 (свідоцтво про смерть І-НО № 429572 від 21.12.2009 р.). Спадщину після його смерті прийняла його дружина ОСОБА_5 (свідоцтво про смерть 1-НО № 583778 від 11.11.2011 р.), яка на момент смерті мешкала разом зі спадкодавцем за однією адресою.

10.11.2011 р. померла ОСОБА_5(свідоцтво про смерть 1-НО № 583778 від 11.11.2011 р.). Після її смерті спадкоємцем першої черги залишився її син (Позивач) ОСОБА_1 (свідоцтво про народження И-НО № 449377 від 27.05.1975 р.), який спадщину прийняв шляхом подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

До матеріалів справи додана копія Свідоцтва про право на спадщину виданому 28.02.1961 р. (реєстр. № 1572) нотаріусом Другої Краматорської ДНК, відповідно до якого ОСОБА_3 володіла ? часткою будинок № 50 по вул. Шевченка , у м. Краматорську Донецької області.

Як вбачається з довідки КП «БТІ» №904 від 11.09.2018 р. іншою ? часткою вищезгаданого будинку ОСОБА_3 володіла на підставі свідоцтва про право власності в спільному майні подружжя, виданому 28.02.1961 р. (реєстр. № 1571) нотаріусом Другої Краматорської ДНК.

Дане свідоцтво у позивача не зберіглось, відсутність даного свідоцтва позбавляє ОСОБА_1 можливості оформити свідоцтво про право на спадщину по закону після смерті матері ОСОБА_5

Як підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, 01.10.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до Другою краматорської ДНК із заявою про видачу йому дублікату свідоцтва про право власності у спільному майні подружжя, виданого Другою краматорською ДНК 28.02.1961 р. реєстровий № 1571. Нотаріус відмовив йому в цій нотаріальній дії, у зв’язку з тим, що документи за 1961 р. в нотаріальній конторі не зберігаються, вони передані до нотаріального архіву, який знаходиться в м. Донецьк. В даний час м. Донецьк є тимчасово окупованою територією і отримати документи, які в ньому зберігаються неможливо.

В матеріалах справи також міститься довідка КП «БТІ» № 903 від 11.09.2018 р. з якої вбачається, що житловий будинок № 44 ао вул. Шевченко в с. Краматорську було перенумеровано на № 50. У подальшому на підставі Рішення виконкому Краматорської міської ради від 21.10.1987 р. № 479, відбулась перенумерація будинку № 50 на № 52 по вул. Шевченко в м. Краматорську, смт. Шабельківка.

Вирішуючи питання про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, суд виходить з наступного.

Так, згідност.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

У відповідності із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав й обов'язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності із ст. 1297 ЦК України, встановлено обов’язок спадкоємця звернутись за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно із п.4.15 гл.10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Мінюсту України від 22.02.2012 року №296/5 встановлено, що видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно спадкоємцю, нотаріусом проводиться за наявності зареєстрованих правовстановлюючих документів на ім’я спадкодавця.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про спадкування» від 24.06.1983 року № 4, якщо позивач в 6-місячний строк вступив у володіння або керування спадкоємним майном або його частиною, то суд по цих підставах розв'язує питання про визнання права на спадкоємне майно.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п.3.1 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. №24-753/0/4-13: якщо нотаріус або орган державної реєстрації прав відмовляють у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку, за умови відсутності спору про право на спадщину.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов’язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Як вказав Верховний Суд України у своїй постанові від 10.02.2016 року у справі №6-2124цс15, оскільки відповідно дост.328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов’язує виникнення у особи суб’єктивного права власності на певні об’єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об’єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеномуст.392 цього Кодексу.

У постанові від 23.12.2014 року у справі №3-199гс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістомст.392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правоустановчого документу. При цьому, передумовою для застосування положеньст.392 ЦК Україниє відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, та того, що в даний час позивач виконав всі можливі дії для державної реєстрації права власності на житловий будинок, але нотаріусом було відмовлено з причин, відсутності належним чином оформленого правовстановлюючого документу на ім'я спадкодавця. Таким чином, звернення позивача до суду є єдиним видом захисту порушеного права.

Крім того, відповідно до положень частини 4 статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Застосовуючи вказану норму процесуального права, суд враховує роз`яснення, що надані Пленумом Верховного Суду України у Постанові від 12 червня 2009 року №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", зокрема в абзаці 3 пункту 24, в частині того, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Зважаючи на те, що відповідач визнав позовні вимоги, суд приймає визнання відповідачем позову. При цьому судом враховано, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), а також те, що визнання позову є не добровільним чи є умовним.

У зв’язку з чим, суд прийшов до висновку, про наявність підстав про визнання права власності за позивачем на житловий будинок в порядку спадкування, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13,76-83,259,263-265,268 ЦПК України; ст.ст.15,16,25,182,206, 317,318,319,321,328,392, 1216,1218,1261,1268,1297 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 право власності в порядку спадкування на житловий будинок №52 по вулиці Шевченка в м. Краматорськ, Донецької області позначений в плані літерою «А-1» загальною площею 38,6 м2, жилою площею 28,9 м2 з наступними господарськими будівлями: сіни «а», тамбур «а1», літня кухня «Б», сараї «В, Г, Д, Ж, И», вбиральня «Е», підвал «З», сарай «Е», колодязь «К» замощення «І», огорожа № 1-7.

На рішення може бути подана апеляційна скарга через Краматорський міський суд Донецької області до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.