Постанова № 78837748, 27.12.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

263/16091/17

2-а/263/116/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2018 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Ковтуненко В.О., при секретарі Іващенко Н.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Маріупольського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій противоправними та зобов'язання здійснити певні дії, тертя особа: Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з даним позовом, обґрунтовуючи його тим, що вона є внутрішньо переміщеною особою та з 12.04.1983 року отримувала пенсію за віком, а з жовтня 2014 року перебуває на обліку в Центральному обєднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, проте з березня 2016 року відповідач перестав виплачувати належну їй пенсію, жодного рішення про припинення виплати пенсії вона не отримувала. Згідно листа відповідача від 06.10.2017 року виплата їй пенсії була зупинена відповідно до п.п. 5 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року. Вважає такі дії відповідача щодо припинення виплати їй пенсії протиправними та просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення про призупинення (припинення) виплати пенсії, зобовязати Центральне обєднане УПФУ м. Маріуполя виплатити пенсію за період з березня 2017 року по дату винесення рішення суду та в подальшому нараховувати та виплачувати пенсію за наступними реквізитами: ПуАТ «Державний ощадний банк України», МФО 335106, ЄДРПОУ 09334702, р/р 26250007276870, ІПН представника за довіреністю НОМЕР_1.

В судове засідання позивачка не зявилась, в позові зазначила проханням про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення проти позову, відповідно до яких ОСОБА_1 є пенсіонером за віком відповідно до Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, який раніше перебував на обліку за своїм

місцем реєстрації в територіальному управлінні Пенсійного фонду України м. Донецьк. ОСОБА_1 набула статусу внутрішньо переміщеної особи, про що свідчить довідка від 17.11.2014 року № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої Структурним підрозділом з питань соціального захисту населення. Відповідно до цієї довідки місцем перебування\проживання ОСОБА_1 є - Дон.обл., м. Маріуполь, вул. Торгова, б. 201. За особистою заявою позивача з 29.09.2014 року електронна пенсійна справа ОСОБА_1, була взята на облік в управління. Паперова пенсійна справа з оригіналами документів до управління не надходила, оскільки вона знаходиться непідконтрольній території. Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування чітко визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. № 365 «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Відповідно до п. 2, 4, 14-16 Порядку 1, документом, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи, є довідка, видана такій особі відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо перемішених осіб». Соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. У разі прийняття рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати комісія, яка створюється при міських радах не пізніше наступного робочого дня надсилає копію такого рішення органові, що здійснює соціальні виплати, та структурному підрозділу з питань соціального захисту населення. Орган, що здійснює соціальні виплати та структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та здійснює повернення сум недоотриманих соціальних виплат за минулий період відповідно до законодавства. Рішення комісії про відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати може бути оскаржене до суду. З 01.03.2016 року ОСОБА_1, не було внесено у відомості на виплату пенсій до зясування фактичного місця проживання відповідно до п.п. 5 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365. З наведеноговбачається,що повноваженнящодо призначення,припинення або відновлення соціальнихвиплат внутрішньоперемішеним особампокладено зокремаі на комісіїз розглядупитань,повязаних зпризначенням (відновленням)соціальних виплат (пенсій)внутрішньо перемішенимособам.При цьомупідрозділи Пенсійного Фонду Україниу даномувипадку єлише органом,що здійснюєсоціальні виплати,а до його повноваженьне віднесеноприйняття рішеньзокрема іщодо припинення соціальних виплат.Згідно зматеріалів пенсійноїсправи вбачається,що рішенняпро припинення позивачувиплати пенсіїприймалось самекомісією зрозгляду питань, повязаних з призначенням (відновленням) соціальних виплат (пенсій) внутрішньо переміщеним особам, утворене при Маріупольській міськійдержавній адміністрації,а відповідач,припиняючи проведеннясоціальної виплати,лише виконувавзазначені рішення.Отже,позивач,заявляючи вимогипро визнанняпротиправними бездіяльності щодо відмовиу виплатіпенсії з01.03.2016р.до Центральногообєднаного управління Пенсійного ФондуУкраїни Донецькоїобласті,такі вимогизаявив довідповідача,який не приймавзазначені рішення,на часрозгляду справирішення про припинення соціальних виплатє чиннимта позивачемне оскаржується,а томувважаємо позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними. Станом на 09 лютого 2018 року ОСОБА_2 до Центрального обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя особисто не зверталася. Для поновлення виплати пенсії Позивачці необхідно особисто звернутися до управління соціального захисту населення Маріупольської міської ради та Центрального обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, проте частковому, за наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № 17129, яке видано Управлінням Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки на імя 16.06.1983 року.

Згідно довідки від 13 від 17.11.2014 року № НОМЕР_2, виданої Управлінням соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, за адресою проживання: Дон.обл., м. Маріуполь, вул. Торгова, б. 201.

За особистою заявою позивача з 29.09.2014 року електронна пенсійна справа ОСОБА_1, була взята на облік в управління. Паперова пенсійна справа з оригіналами документів до управління не надходила, оскільки вона знаходиться непідконтрольній території.

Згідно листа Центрального обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя від 06.10.2017 року № 21595/02 з березня 2016 року виплата ОСОБА_1 пенсії була зупинена до зясування фактичного місця проживання та відповідно до п.5 Порядку призначення (відновлення)соціальних виплатвнутрішньо переміщенимособам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. № 365 ОСОБА_2 було рекомендовано для поновлення пенсії особисто звернутись до управління із паспортом, ІПН, оригіналом довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та її копією.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1,2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому. суд не буру до уваги доводи сторони відповідача, що відповідачем з 01.03.2016 року ОСОБА_1 не було внесено у відомості на виплату пенсій до зясування фактичного місця проживання відповідно до п.п. 5 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 та те, що рішення про припинення позивачувиплати пенсіїприймалось самекомісією зрозгляду питань, повязаних з призначенням (відновленням) соціальних виплат (пенсій) внутрішньо переміщеним особам, утворене при Маріупольській міській державній адміністрації, оскільки на підтвердження прийняття рішення про припинення позивачувиплати пенсіїсаме комісієюз розглядупитань, повязаних з призначенням (відновленням) соціальних виплат (пенсій) внутрішньо переміщеним особам,суду впорядку ст.72-77КАС Українине наданогожодного належногодоказу,в тойчас влисті Центрального обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя від 06.10.2017 року № 21595/02 виплата ОСОБА_1 пенсії була зупинена з березня 2016 року до зясування фактичного місця проживання останньої.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення, здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розвязання проблем, повязаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно ст. 5 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» цей ОСОБА_3 регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Статтею 4 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, ОСОБА_3 про недержавне пенсійне забезпечення, законів якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови та порядок пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Статтею 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-1У виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або рішенням суду припиняється: 1)якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2)на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України; 3)у разі смерті пенсіонера; 4)у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5)в інших випадках, передбачених законом.

Отже, відповідно до вищезазначених норм права, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених ст. 49 Закону № 1058.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08.06.2016 року № 365 затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Згідно п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями ст. 7 Закону № 1706-VII від 20.10.2014 для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Отже, зазначений закон у відповідності з Конституцією України розділяє різні види державного забезпечення, а саме, пенсійне забезпечення від соціального страхування та соціальних послуг.

Натомість, Кабінет Міністрів України своєю постановою № 365 від 08.06.16 затвердив Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, в яких обєднав у категорію соціальних виплат пенсії (щомісячне довічне грошове утримання), довічні державні стипендії, усі види соціальної допомоги та компенсацій, матеріальне забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг.

ОСОБА_3 України не містить визначення такої групи виплат як «соціальні виплати».

Закон України «Про соціальні послуги» встановлює, що соціальні послуги це комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв'язання їхніх життєвих проблем.

Згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

А Законом України «Про пенсійне забезпечення» (стаття 2) передбачені два види державних пенсій: а) трудові пенсії; б) соціальні пенсії.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 є отримувачем трудової пенсії за віком, в Центральному обєднаному управлінні Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області соціальні послуги/виплати не отримує.

Згідно ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не наведено жодного порушення з боку позивачки, яке б відповідно до чинного законодавства було б підставою для припинення виплати їй пенсії.

Відповідачем була зупинена виплата пенсії ОСОБА_1 з березня 2017 року, проте рішення щодо припинення виплати пенсії не приймалось, при цьому, відповідачем не вказано будь-якої норми Закону, яка б визначала таку підставу припинення виплати пенсії.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

В той час як ні воєнний, ні надзвичайний стан ні в Україні не запроваджено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 є протиправними, а тому відповідача слід зобовязати поновити позивачці виплату пенсії за віком з березня 2017 року.

Що стосується вимог позивачки про визнання протиправним та скасування рішення про призупинення (припинення) виплати пенсії, то останні є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки жодною стороною не надано суду доказу наявності такого рішення, тому на підставі ч.2 ст.9 КАС України відповідно до яких суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень, суд вважає за необхідне саме визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1

Крім того, вимоги позову щодо виплати позивачці пенсії за конкретними реквізитами є передчасними та спрямовані на майбутній захист прав та інтересів позивача, які на час розгляду справи не були порушені, а тому задоволенню також не підлягають.

Керуючись ст. ст. 8-11, 94, 99, 100 ,102, 116, 159, 160, 162, 167, 256, 257, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій противоправними та зобов'язання здійснити певні дії, тертя особа: Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Маріупольського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язати Маріупольське обєднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, виплатити пенсію за період з березня 2017 року по дату винесення рішення суду та в подальшому нараховувати та виплачувати пенсію.

В задоволенні інших вимог позову відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Першого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня її проголошення.

Суддя В.О. Ковтуненко