Рішення № 78824478, 12.12.2018, Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/1509/18

Номер провадження 2/555/479/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2018 року м.Березне

Березнівський районний суд Рівненської області у складі :

головуючого - судді Собчука А.Ю.

при секретарі Кухарчук Л.В.

з участю сторін

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Березне в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Державного підприємства «Березнівське лісове господарство» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд із позовом до Державного підприємства «Березнівське лісове господарство» про визнання незаконним, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову посилається на те, що наказом Державного підприємства «Березнівське лісове господарство» від 13.07.2018 р. № 96 к його було звільнено з роботи за п.2 ст.41 КЗпП України з підстави втрати до нього довіри з боку власника, що підтверджується листом відповідача від 26.07.2018 р. № 1113/06-14.

Наказ Державного підприємства «Березнівське лісове господарство» від 13.07.2018 р. № 96 к про звільнення з роботи за п.2 ст.41 КЗпП України та трудову книжку він не отримав.

Так, згідно п.2 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випаду винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Однак, оскаржуваний наказ не обґрунтований жодними фактами його винних дій, вважає, що він не допустив жодного порушення, і ані оскаржуваний наказ, ані будь-які інші матеріали справи не містять доказів допущення ним порушень. Також, із жодного документу не вбачається, що він безпосередньо обслуговував грошові або товарні цінності, вважає, що він не є тим суб'єктом, якого можна звільнити з роботи на вказаній підставі.

Вважає його звільнення незаконним, та таким, що порушує його право на роботу.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Березнівське лісове господарство» від 13.07.2018 р. № 96к, яким позивача було звільнено з роботи за п.2 ст. 41 КЗпП України з підстави втрати довіри з боку власника, поновити його на роботі в Державному підприємстві «Березнівське лісове господарство» із 14.07.2018 р. на посаді лісничого Малинського лісництва Державного підприємства «Березнівське лісове господарство» та стягнути із відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 14.07.2018 р. по день прийняття судом рішення у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн.

Ухвалою суду від 30.08.2018 року провадження у справі було відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 20.09.2018 року.

До суду 24.09.2018 року надійшов відзив від представника відповідача, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтовані відзиву посилається на те, що наказом № 170-к від 08.09.2015 року ОСОБА_3 було призначено на посаду лісничого Малинського лісництва Державного підприємства «Березнівське лісове господарство». 01 квітня 2015 року між Державним підприємством «Березнівський лісове господарство» та ОСОБА_3 було укладено типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Даним договором визначено, що ОСОБА_3 займає посаду лісника, яка безпосередньо пов'язана з охороною лісу від самовільних порубок, пожеж, інших лісопорушень, зберіганням всіх матеріальних цінностей згідно посадової інструкції.

Відповідно до посадової інструкції основними цінностями, які були довірені є лісові ресурси. Факт того, що безпосереднє обслуговування матеріальних цінностей були складовою трудових функцій на постійній роботі позивача, можна встановити на підставі посадової інструкції лісника та наказу про прийняття на роботу.

Щодо вини ОСОБА_3 то вона встановлена наказом № 149 Державного підприємства «Березнівське лісове господарство» від 24.04.2018 року «Про результат перевірки якості проведених робіт з відведення і таксації лісокос». В наказі вказано, що за результатами перевірки було встановлено, що були порушення зі сторони лісничого ОСОБА_3 які виявилися в розбіжності по кубомасі, понад встановлений норматив та площі ділянок.

До суду 05.11.2018 року представник позивача подав заяву про зміну підстав позову, оскільки на час звернення до суду, у позивача була відсутня копія оскарженого наказу відповідача. Ознайомившись із його змістом, на підставі ч.3 ст.49 ЦПК України позивач частково змінив підставу позову, а саме до зазначених у позовній заяві фактичних обставин, якими обґрунтовується протиправність оскаржуваного наказу Державного підприємства «Березнівське лісове господарство» від 13.07.2018 р. № 96 к додатково обґрунтував свої позовні вимоги щодо протиправності наказу.

До суду 09.11.2018 року надійшов відзив від представника відповідача, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у ньому.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримала з підстав, викладених в позовній заяві, у заяві про зміну підстав позову та в матеріалах справи. Вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд в задоволенні позову відмовити, рахує, що позовні вимоги є безпідставними, Державним підприємством «Березнівське лісове господарство» прийнято законне та обґрунтоване рішення. Вважає, що припинення трудових відносин відбувалося без порушення законодавства, зважаючи на відсутність порушень в процедурі звільнення, просить суд відмовити в задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що до нього, як до голови профкому 05.07.2018р., в усній формі звернувся директор ДП «Березнівський лісгосп», із проханням дати згоду на звільнення з роботи лісничого Малинського лісництва ОСОБА_3, у зв'язку із втратою довір'я з боку власника - п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Наказ Державного підприємства «Березнівське лісове господарство» № 149 від 24.04.2018 року, став підставою для звернення до профспілкового комітету ДП «Березнівський лісгосп». 12.07.2018 року профспілковий комітет ДП «Березнівський лісгосп» надав згоду на звільнення з роботи лісничого Малинського лісництва ОСОБА_3, в зв'язку з втратою довір'я з боку власника, п. 2 ст. 41 КЗпП України.

На засіданні профкому розглядалося питання про неналежне виконання посадових обов'язків ОСОБА_3, а саме, перевищення позивачем посадових обов'язків. Лісничий ОСОБА_3 вдруге не з'явився на засідання профкому. Першого разу, а саме 05.07.2018 р., свідок особисто викликав позивача по телефону на засідання профкому. Вдруге, позивач був викликаний на засідання профкому, листом -повідомленням..

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 08.09.2015 року позивача ОСОБА_3 призначено на посаду лісничого Малинського лісництва Державного підприємства «Березнівське лісове гасподарство», згідно наказу № 170 к від 08.09.2015 року «Про особовий склад».

Наказом директора Державного підприємства «Березнівське лісове господарство» від 13.07.2018 р. № 96 к ОСОБА_3 було звільнено з роботи за п. 2 ст.41 КЗпП України з підстави втрати до нього довір'я з боку власника.

Пунктом 2 частини 1 статті 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що ця норма матеріального права не передбачає наявність обвинувального вироку суду як обов'язкової умови для звільнення працівника за викладеною у ній підставою; звільнення з підстави втрати довір'я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Пункт 28 Постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.92 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснює, що звільнення з підстав втрати довір'я (п.2 ч.1 ст.41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережності такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

Верховний Суд України у своєму висновку №6-104цс 14 від 24.09.2014 року зазначив наступне: при розгляді справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої ст. 41 Кодексу законів про працю України, суду, крім іншого, необхідно з'ясувати: чи становить виконання операцій, що пов'язані з безпосереднім обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов'язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Верховний Суд у своїй постанові від 28.03.2018р. у справі № 296/3031/16-ц зазначив, що для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КзпП України потрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл і т.ін.); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір'я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, це особи, які одержують їх під звіт.

Отже, вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно з'ясувати: чи становить виконання операцій, що пов'язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов'язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Згідно пункту 1 частини першої ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

За змістом статті 135-1 КЗпП України, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктом 2 розділу 1 постанови Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріатом Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24 (діюча на теперішній час), якою затверджено вичерпний перелік посад і робіт працівників, з якими можуть укладатися договори про повну матеріальну відповідальність - посада лісничого або роботи, які виконує лісник не входить до переліку посад з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпустки), перевезення або застосування в процесі виробництва.

Судом встановлено, що позивач був прийнятий на посаду лісничого Малинського лісництва Державного підприємства «Березнівське лісове господарство» з 08 вересня 2015 року, відповідно до наказу від 08.09.2015р. № 170 к та безпосередньо не обслуговував грошові, товарні цінності.

В судовому засіданні не здобуто доказів того, що позивач згідно своїх посадових обов'язків безпосередньо обслуговував грошові, товарні або культурні цінності, і його дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що підставою для звільнення ОСОБА_3 із займаної посади послугував протокол засідання профспілкового комітету ДП «Березнівський лісгосп» № 18 від 12.07.2018 року.

За змістом ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і З статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової" організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

З листа відповідача № 1015/01-14 від 06.07.2018 року вбачається, що директор ДП «Березнівський лісгосп» звернувся до голови профкому ОСОБА_4 із проханням дати згоду на звільнення з роботи лісничого Малинського лісництва ОСОБА_3 в зв'язку з втратою довір'я з боку власника п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Підставою для звернення з даним листом став наказ Державного підприємства «Березнівське лісове господарство» № 149 від 24.04.2018 року. Згідно п. 3 вказаного наказу директор ДП «Березнівський лісгосп» наказав розглянути питання про притягнення до відповідальності лісничого Малинського лісництва ОСОБА_3 після виходу його з відпустки. Однак, будь-якого рішення за наслідками проведеної перевірки прийнято не було.

Формою звернення до профспілкової організації є подання. Наказ Державного підприємства «Березнівське лісове господарство» № 149 від 24.04.2018 року, який став підставою для звернення до профспілкового комітету «Березнівський лісгосп» не містить факту недовіри ОСОБА_3, а саме обґрунтоване письмове подання власника відсутнє.

Незважаючи на відсутність обґрунтованого подання, щодо звільнення ОСОБА_3 та не враховуючи того, що ОСОБА_3 не з'явився на засідання, 12.07.2018 року профспілковий комітет ДП «Березнівський лісгосп» надає згоду на звільнення з роботи лісничого Малинського лісництва ОСОБА_3 в зв'язку з втратою довір'я з боку власника, п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що до нього, як до голови профкому 05.07.2018р., в усній формі, звернувся директор ДП «Березнівський лісгосп» із проханням дати згоду на звільнення з роботи лісничого Малинського лісництва ОСОБА_3 у зв'язку із втратою довір'я з боку власника - п. 2 ст. 41 КЗпП України.

05.07.2018р. свідок особисто викликав ОСОБА_3 по телефону на засідання профкому. Однак, офіційно ДП «Березнівський лісгосп» із проханням дати згоду на звільнення з роботи лісничого Малинського лісництва ОСОБА_3 звернулося до профкому лише 06.07.2018 р. Вдруге, працівник Федас був викликаний на засідання профкому листом -повідомленням.

Вказані обставини наводять суд на переконання, що профкомом було вирішено передчасно викликати позивача на засідання, не маючи будь-яких законних підстав, жодного офіційного звернення ДП «Березнівський лісгосп» до профспілкової організації, а саме подання.

Із дослідженого протоколу № 18 профспілкового комітету ДП «Березнівський лісгосп» від 12.07.2018 року вбачається, що на засіданні профкому розглядалося питання про неналежне виконання посадових обов'язків ОСОБА_3, а саме перевищення позивачем посадових обов'язків, а також на його засіданні голова профкому наголосив, що лісничий ОСОБА_3 вдруге не з'явився на засідання профкому, хоча лист-повідомлення про засідання профкому отримав поштою 10.07.2018 року і засідання буде проведено не зважаючи на його відсутність.

Із дослідженого в судовому засіданні поштового повідомлення, листа - повідомлення профспілкового комітету ДП «Березнівський лісгосп» про призначення засідання профкому на 12.07.2018 р., вбачається, що останній був надісланий ОСОБА_3 на адресу його місця проживання 06.07.2018 р., рекомендованим листом із штрихкодовим ідентифікатором № 3460001928610.

Інших доказів, які б свідчили про те, що відбулося ще одне засідання профспілкового комітету на яке ОСОБА_3 не з'явився надано не було.

З огляду на вищевикладене, доводи відповідача, щодо наявної згоди профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_3 із займаної посади лісничого Малинського лісництва суд не може прийняти до уваги, оскільки така згода надана із порушенням порядку та без розгляду подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником встановленого ст. 43 КЗпП України.

Суд рахує, що обґрунтованість рішення профспілкового органу повинна оцінюватись виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України).

Суд визнає такими, що не заслуговують на увагу доводи відповідача, що рішення профспілкового органу є обґрунтованим, оскільки в протоколі №18 не зазначено підстави для надання згоди на розірвання трудового договору з позивачем, з відповідним обґрунтуванням порушення ОСОБА_3 своїх трудових обовя'зків.

Крім того, договору про матеріальну відповідність зі ОСОБА_3 як лісничим Малинського лісництва ДП «Березнівське лісове господарство» укладено не було.

Типовий договір про повну матеріальну відповідальність, був укладений між ОСОБА_3 та ДП «Березнівський лісгосп» 01.04.2015р., однак лише з 08.09.2015 року ОСОБА_3 було призначено на посаду лісничого Малинського лісництва Державного підприємства «Березнівське лісове гасподарство», згідно наказу № 170 к від 08.09.2015 року «Про особовий склад».

Також відповідачем не було доведено факту винних дій ОСОБА_3, які призвели до втрати до нього довір'я з боку власника, оскаржуваний наказ № 96 к від 13.07.2018 року, як підставу його звільнення містить тільки посилання на згоду профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_3 із займаної посади, будь-яких інших доказів винних дій позивача відповідачем вказано не було.

Однак, самим по собі складеним актом проведення службового розслідування від 21.04.2018р., про вчиненння ОСОБА_3 порушення при відводах ділянок, за наявності попередніх позитивних характеристик про рівень його кваліфікації, нагородженея грамотами, в колективі користується авторитетом та з урахуванням характеру, способу, та інших обставин, що мають істотне значення, жодним чином не стверджується недостатність професійної кваліфікації позивача та втрати до нього довіри з боку власника

З актом службового розслідування, ОСОБА_3 не ознайомлений.

Оцінюючи наявні фактичні дані у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що звільнення позивача за наведених обставин неправильно проведене роботодавцем за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Тому його було звільнено з посади незаконно і він підлягає поновленню на роботі.

Трудовим законодавством презюмується вина роботодавця при оспорюванні працівником законності підстав свого звільнення з роботи, а тому обов'язок довести обґрунтованість підстав звільнення в суді покладається саме на Державного підприємства «Березнівське лісове господарство». Вбачається, що відповідач не надав суду переконливих і обєктивних доказів на правельність прийнятого рішення, щодо звільнення ОСОБА_5 і, як наслідок, втрати ним довіри з боку власника.

Крім того, в порушені вимог чинного трудового законодавства, у наказі Державного підприємства «Березнівське лісове господарство» від 13.07.2018 р. № 96 к, яким ОСОБА_3 було звільнено з роботи за п.2 ст.41 КЗпП України з підстави втрати до нього довіри з боку власника, відсутня посилання на частину ст. 41 КЗпП України, за якою було звільнено працівника. Вказані вимоги до наказів про звільнення врегульовано у постанові пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92 року «Про практику розгляду судами трудових спорів».

З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлені порушення вимог Конституції України, КЗпП України, а саме: недотримання порядку та процедури звільнення, суд вважає наявні підстави для скасування наказу № 96к від 13.07.2018 року про звільнення ОСОБА_3 та поновлення його на посаді лісничого Малинського лісгоспу з 14.07.2018 року.

Тобто, суд приходить до переконання, що у роботодавця Державного підприємства «Березнівське лісове господарство » були відсутні підстави для звільнення ОСОБА_3 з посади лісничого, а наказ № 96 к від 13.07.2018р. про звільнення ОСОБА_3 грубо порушує права на працю, які закріплені в Конституції України, Декларації МОП (Міжнародної організації праці) про основні принципи і права у сфері праці (затверджена Міжнародною конференцією праці на її 86-й сесії в Женеві, 18 червня 1998 р.), Європейській соціальній хартії, Кодексі законів про працю України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідач у справі, безпідставно позбавив позивача прав передбачених Конституцією України, а саме права на працю, безпідставно звільнивши позивача, тим самим обмеживши права останнього.

За таких обставин суд приходить до висновку про порушення ДП «Березнівський лісгосп» п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України при звільненні позивача з роботи, порушення його трудових прав і інтересів і необхідність захисту його порушеного права, шляхом поновлення його на попередньому місці роботи.

Згідно із частиною 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно наказу про звільнення позивач працював на посаді лісничого Малинського лісництва Державного підприємства «Березнівське лісове господарство» і тому поновлений він має бути саме на цю посаду.

Таким чином, позивач підлягає поновленню на роботі. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника прийняте органом, який розглядає трудовий спір підлягає негайному виконанню.

Крім того, відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком № 100.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Оскільки звільнення ОСОБА_3 відбулося 13 липня 2018 року, середня заробітна плата його повинна обчислюватися виходячи з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за травень та червень 2018 року.

Відповідно до пункту 5 Порядку основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Заробітна плата ОСОБА_3, яка враховується для розрахунку середньої заробітної плати, за останні два календарні місяці роботи, що передують дню його звільненню із роботи становила: за травень 2018 р. - 2 597,84 грн.; за червень 2018 р. - 3 169,12 грн., що підтверджується довідкою відповідача від 12.10.2018 р.

Тому, ці виплати разом за два місяці становлять 5 766,96 грн. (2 597,84 грн.+ 3 169,12 грн.= 5 76,6,96 грн.).

Кількість робочих днів у травні 2018 р. становить - 20, а у червні 2018 р. - 20. Отже, разом за два місяці які передували звільненню я відпрацював разом 40 дні. (20+20=40 дні).

Тому, середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 згідно з пунктом 8 Порядку становить 5766,96 + 40 = 144 грн. 17 коп.

Станом на день, коли в суді призначене судове засідання по розгляду цієї цивільної справи (12.12.2018 p.), строк вимушеного прогулу позивача із дати незаконного звільнення становить 106 робочих дні (липень - 12 р.д.; серпень - 22 р.д.; вересень - 20 р.д.; жовтень - 22 р.д.; листопад - 22 р.д.; грудень-8 р.д.).

Відтак, з 14.07.2018 року по 12.12.2018 року загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача становить 15282 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 02 коп. (106 днів х 144,17 грн. (середньоденний заробіток позивача) = 15282,02 грн.).

Рішення судув частині поновлення на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, відповідно до ст. 430 ЦПК України підлягає виконанню негайно.

Відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати пов'язані розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки позивач при подачі позову до суду звільнений від сплати судового збору, рішення прийнято на його користь, тому судові витрати по справі слід стягнути з відповідача в дохід держави.

Суд вважає за необхідне стягнути із Державного підприємства «Березнівське лісове господарство» на користь держави судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Виходячи з наведеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що наявні законні та достатні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.258,259,264,265,273,280,281,282,284,289,352,354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Державного підприємства «Березнівське лісове господарство» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволити.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 96 к Державного підприємства «Березнівське лісове господарство» від 13 липня 2018 року, яким було звільнено ОСОБА_3 з роботи за п. 2 ст. 41 КЗпП України, з підстави втрати довіри з боку власника, з посади лісничого Малинського лісництва.

Поновити ОСОБА_3 на посаді лісничого Малинського лісництва Державного підприємства «Березнівське лісове господарство» з 14 липня 2018 року.

Стягнути із Державного підприємства «Березнівське лісове господарство» (Рівненська область, м. Березне, вул. Київська 1, ЄДРПОУ 00992792) на користь ОСОБА_3 (проживаюча за адресою: АДРЕСА_1., інд.номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 липня 2018 року по 12 грудня 2018 року включно в розмірі 15 282 (п'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 02 коп. без виключення сум на податки, збори та обов'язкові платежі, справляння і сплата яких є обов'язком роботодавця.

Рішення в частині поновлення на посаді, а також стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання, відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України.

Стягнути із Державного підприємства «Березнівське лісове господарство» (Рівненська область, м. Березне, вул. Київська 1, ЄДРПОУ 00992792) на користь держави судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду через Березнівський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та оголошений 21.12.2018 р., о 12:00 год.

Суддя А.Ю. Собчук