Рішення № 78823642, 20.12.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/6519/18 провадження №2/489/2751/18

РІШЕННЯ

Іменем України

20 грудня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Коденко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради «Південь» (далі - ЖКП ММР «Південь») про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом в якому просив стягнути з ЖКП ММР «Південь» заборгованість по заробітній платі, вихідну допомогу і компенсацію за невикористану відпустку в загальній сумі 11181,17 грн., а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

Позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до наказу ЖКП ММР «Південь» від 14.11.2017 № 281 був прийнятий на посаду водія автовишки автотранспортної дільниці. Наказом від 23.07.2018 № 273 його повідомлено про можливе вивільнення у зв'язку із скороченням штату, а 21.09.2018 відповідно до наказу № 330-к звільнено із займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штату працівників. Наказом про звільнення передбачено проведення остаточного розрахунку, зокрема виплату вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати та компенсації за невикористану щорічну відпустку тривалістю 13 календарних днів. Проте, станом на 19.10.2018 у порушення вимог законодавства відповідач не виплатив заробітну плату за серпень та вересень 2018 року, компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу. Згідно довідки відповідача заборгованість по заробітній платі складає 12181,17 грн., з яких: 4183,52 грн. заборгованість за серпень 2018 року; 7987,65 грн. - за вересень 2018 року. У вересні 2018 року частково погашено заборгованість із заробітної плати за серпень 2018 року в розмірі 1000,00 грн. У зв'язку із цим, заборгованість складає 11181,17 грн. Крім того, відповідач відповідно до ст.117 КЗпП України повинен сплати середній заробіток, середньоденний розмір якого за його підрахунком складає 237,77 грн., за кожен день затримки остаточного розрахунку по день ухвалення судом рішення.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому просив в позові відмовити так як в довідці, на яку посилається позивач, сума нарахована до виплати за вересень 2018 року - 7987,65 грн., зазначена з урахуванням вихідної допомоги та становить, в той час сума заробітної плати за цей місяць становить 4522,80 грн. У зв'язку із цим, сума заробітної плати до виплати позивачу за серпень та вересень 2018 року складає 8716,17 грн., яка була виплачена в повному розмірі, що підтверджується довідкою від 19.12.2018 № 2. Також вважає, що середній заробіток стягнення не підлягає, так як позивач не надав його розрахунку, вказавши лише середньоденний заробіток.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 29.10.2018 вирішено судовий розгляд провести в спрощеному провадженні з повідомленням учасників справи.

У судове засіданні сторони не з'явилися та в поданих письмових заявах просили розгляд справи здійснити за їх відсутності.

Суд, дослідивши наявні письмові докази, вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи встановлено, що на підставі наказу ЖКП ММР «Південь» від 14.11.2017 № 281 ОСОБА_1 було прийнято на посаду водія автовишки автотранспортної дільниці.

Наказом від 29.07.2018 № 27 затверджено список працівників, які підлягають звільненню у зв'язку із скороченням штату та покладено на визначено відповідні організаційні заходи, пов'язані із звільненням працівників.

Наказом від 21.09.2018 № 330-к трудовий договір з ОСОБА_1 припинено на підставі п.1 ст.40 КЗПП України, у зв'язку із скороченням штату працівників.

Відповідно до довідки ЖКП ММР «Південь» від 21.09.2018 № 104 заборгованість по заробітній платі (сума до сплати на руки) складає за серпень 2018 року 3193,52 грн., за вересень 7987,65 грн., всього 11181,17 грн. Нарахована заробітна плата згідно цієї довідки складає за серпень 2018 року 5274,86 грн, за вересень 9993,22 грн., всього 15268,08 грн.

Довідкою ЖКП ММР «Південь» від 19.12.2018 № 2, доданої до відзиву на позовну заяву, підтверджується, що заробітна плата ОСОБА_1 до виплати за серпень 2018 року складає 4193,37 грн. (нарахована 5274,86 грн.), виплата якої проведена 06.09.2018 в розмірі 1000,00 грн. та 16.11.2018 в розмірі 3193,52 грн., за вересень 2018 року 4522,80 грн. (нарахована 5689,22 грн.), виплата якої проведена 16.11.2018 в розмірі 4522,65 грн.

Таким чином, заборгованість із заробітної плати, за винятком виплати вихідної допомоги, відповідачем погашена 16.11.2018.

Невиплаченою залишається заборгованість із вихідної допомоги при звільненні, передбаченої ст. 44 КЗпП України, розмір якої до нарахування складає 4304,00 грн. (9993,22 - 5689,22), до виплати - 3465,00 грн. (7987,65 - 4522,65) та яка згідно довідки ЖКП ММР «Південь» від 21.09.2018 № 104 включена до заборгованості по заробітній платі за вересень 2018 року.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

У частині 2 статті 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

У структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина третя статті 2 цього Закону).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Системний аналіз, наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 р. №4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

При здійснення розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку суд виходить з Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).

Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 21.01.2015 у справі № 6-195цс14.

Згідно довідки відповідача середньоденний заробіток ОСОБА_1 розрахований відповідно до вимог Порядку із його заробітної плати за останні два місяця роботи до звільнення (липень, серпень 2018 року) і кількості відпрацьованих ним за цей період днів (42 дня) та становить 214,59 грн.

Вказаний позивачем в позовній заяві середньоденний заробіток в розмірі 237,77 грн., суд до уваги не приймає, через його невідповідність Порядку.

Так, кількість робочих днів за період з 01.09.2018 по 20.12.2018 (період затримки розрахунку з урахуванням невиплаченої вихідної допомоги) становить 84 дня, тому розмір середнього заробітку за цей період складає 18025,56 грн. (84 дня х 214,59 грн.).

Однак, суд вважає за необхідно врахувати наступне.

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 01.04.2015 у справі № 6-41цс15, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, у разі виникнення спору про розміри належних звільненому працівникові сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Як вбачається із позовної заяви позивач просив стягнути 11181,17 грн. заборгованості по заробітній платі (до виплати), з якої непогашеною залишилася лише вихідна допомога при звільненні.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо розміру належних йому при звільненні сум підлягають задоволенню частково, то є підстави для застосування принципу співмірності та зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з урахуванням спірної суми, на яку має право ОСОБА_1 частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком, з урахуванням чого суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку та стягнути з відповідача 4500,00 грн. середнього заробітку за час розрахунку при звільненні.

Так, як відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України, пропорційно задоволеним вимогам з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 271,35 грн.

Керуючись статтями 19, 141,263-265,268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради «Південь» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради «Південь», код ЄДРПОУ 32884814, на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, 4304,00 грн. заборгованості з вихідної допомоги та 4500,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, всього 8804,00 грн. (вісім тисяч вісімсот чотири гривні 00 коп.), без утримання податків та інших обов'язкових платежів.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в іншій частині - відмовити.

Стягнути з Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради «Південь», код ЄДРПОУ 32884814, на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 271,35 грн. (двісті сімдесят одна гривня 35 коп.).

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності з пунктом 15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Інформація про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1

відповідач: Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради «Південь», код ЄДРПОУ 32884814, місцезнаходження: м.Миколаїв, вул.Олійника, 9-А.

Суддя І.В.Коваленко