Ухвала суду № 78820514, 27.11.2018, Лисянський районний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 700/407/18

Провадження № 2/700/279/18

27 листопада 2018 року смт.Лисянка

у складі: головуючого судді Яценко Г.М.,

при секретарі судового засідання Сіденко Н.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача Триліса О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Лисянка матеріали цивільної справи №700/407/18 провадження №2/700/279/18 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання укладеної додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач є орендарем земельної ділянки на підставі договору від 10 березня 2015 року укладеного між позивачем та Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області (орендодавець). Даний договір оренди землі зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речових прав 27 квітня 2016 року за №14440884, договір укладено на 10 років та діє до 10 січня 2025 року.

На підставі договору оренди земельної ділянки позивач користується земельною ділянкою загальною площею 10,8000 га, для сінокосіння і випасання худоби, у тому числі сільськогосподарські угіддя - сіножатні 10,8000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться за межами населеного пункту, в адміністративних межах Яблунівської сільської ради, Лисянського району, Черкаської області.

У відповідності до вимог чинного законодавства позивачем було проведено нормативно-грошову оцінку орендованої земельної ділянки, технічна документація якої, була затверджена відповідним рішенням Лисянської районної ради від 30 березня 2016 року № 06-15/VII. Новий розмір нормативної грошової оцінки землі становить 45467,21 грн (сорок п`ять тисяч чотириста шістдесят сім гривень 21 коп).

01.02.2018 позивач направив орендодавцю проект додаткової угоди про внесення відповідних змін до пункту оренди землі, які містять положення щодо зміни нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Відповідачем не було розглянуто проект даної додаткової угоди та відповідно, не підписано її. У зв'язку з цим позивач звернувся до суду та просить визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 14.11.2013р. у поданій позивачем редакції.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач - представник Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області будь-яких пояснень не надав, покладався на розсуд суду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 31.10.2018 року у даній справі, явку відповідача, судом було визнано обов`язковою.

Заслухвши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням визнання відповідачем позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 129 Конституції України, відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, судом встановлено, що позивач є орендарем земельної ділянки на підставі договору від 10 березня 2015 року укладеного між позивачем та Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області (орендодавець). Даний договір оренди землі зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речових прав 27 квітня 2016 року за №14440884, договір укладено на 10 років та діє до 10 січня 2025 року.

На підставі договору оренди земельної ділянки позивач користується земельною ділянкою загальною площею 10,8000 га, для сінокосіння і випасання худоби, у тому числі сільськогосподарські угіддя - сіножатні 10,8000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться за межами населеного пункту, в адміністративних межах Яблунівської сільської ради, Лисянського району, Черкаської області.

Пунктом 5 вказаного договору, передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянкпи підлягає проведенню на замовлення та за рахунок орендаря на протязі трьох місяців з моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки із поданням орендарем у встановленому законом порядку впродовж цого ж строку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на розгляд та затвердження відповідному органу місцевого самоврядування та укладенням угоди про внесення змін до догвору оренди в частині нормативної грошової оцінки. До моменту набрання чинності угоди про внесення змін до договору оренди в частині нормативної грошової оцінки та орендної плати, визначення суми орендної плати, що вноситься орендарем згідно договору, здійснюється за даними про середній розмір нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Черкаській області, що для вказаної вище земельної ділянки становить 358300 грн 15 коп з розрахунку за 1 га площо ріллі - 33175 грн 94 коп з урахуванням коєфіцієнта індексації - 3,997 станом на 01.01.2015 року. Крім того, сторони дійшли згоди, що у разі, якщо розмір орендної плати, визначений за даними затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, буде більшим за розмір орендної плати, визначений згідно пункту 5 договору оренди та сплачений орендарем, то сума різниці між вказаними розмірами підлягає сплаті орендарем до відповідного бюджету у місячний строк з дня набрання чинності угоди про внесення змін до договору оренди в частині нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 9 договору оренди встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 16123 грн 51 коп на рік, що становить 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У відповідності до вимог чинного законодавства, позивачем було проведено нормативно-грошову оцінку орендованої земельної ділянки, технічна документація якої, була затверджена відповідним рішенням Лисянської районної ради від 30 березня 2016 року № 06-15/VII. Новий розмір нормативної грошової оцінки землі становить 45467,21 грн (сорок п`ять тисяч чотириста шістдесят сім гривень 21 коп).

Пунктом 34 вказаного договору сторони передбачили, що зміна умов довговору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни договору, спір розв`язується у судовому порядку.

01.02.2018, позивач направив орендодавцю проект додаткової угоди про внесення відповідних змін до пункту оренди землі, які містять положення щодо зміни нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Відповідачем не було розглянуто проект даної додаткової угоди та відповідно, додаткову угоду до договору оренди землі від 10.03.2015 року не було підписано.

У зв'язку з цим позивач звернувся до суду та просить визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 10.03.2015 р. у поданій позивачем редакції.

Відповідач, листом від 21.02.2018 року №631/0/95-18 надав позивачу відповідь. Зокрема у якій зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області погоджується на внесення змін в частині грошової оцінки землі та пропунувало змінити істотні умови договору оренди землі від 10.03.2015 року для подальшого укладення додаткової угоди, а саме: річної орендної плати - у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Окрім того, в поданих на розгляд Головного управління документах був відсутній агрохімічний паспорт земельної ділянки (відповдно до постанови КМУ України від 03.03.2004 року №220 "Про затвердження типового договору оренди замлі" з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Чстиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України, передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про оренду землі», орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Часиною 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 15-1 Земельного кодексу України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить у тому числі і розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно із ст. 206 Земельного кодексу України, плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст.288.5 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку:

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

- не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

Положеннями Податкового кодексу України передбачено, що питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати у такому договорі оренди.

Згідност.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Заявляючи вимогу про визнання додаткової угоди укладеною позивач, таким чином, просить суд змінити умови договору, однак в даному випадку, суд не може визнати додаткову угоду укладеною, оскільки зміни, запропоновані позивачем, стосуються істотних умов - нормативної грошової оцінки землі договору оренди землі.

Як зазначалося вище, відповідь надана відповідачем позивачу у листі від 21.02.2018 року №631/0/95-18 не свідчить про відсутність наміру на укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 10.03.2015 року, а навпаки не виконанням позивачем вимог чинного законодавства, оскільки до переліку документів обов`язкових для укладення додаткової угоди не було додано агротехнічний паспорт земельної ділянки.

Крім того, матеріали справи не містять, а представником позивача у судовому засіданні не було доведено докази того, що відповідач ухиляється від укладення вказаної додаткової угоди.

Так з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було порушено, у даному випадку, жодної вказаної норми законодавства та позивачем не надано до суду належних доказів про порушення норм права.

За викладених вище обставин, суд, важає, що підстави для задоволення позову про визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, відсутні, а заявлені позовні вимоги передчасні.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, повязані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються - на позивача.

Керуючись ст.ст. 627, 632 ЦК України, ст.21 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.19, 48, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 06 грудня 2018 року.

Суддя Г.М. Яценко