Рішення № 78819528, 24.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2018 року № 826/9591/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві,

Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не врахування для обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 помісячного заробітку з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року;

- зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок і виплатиту ОСОБА_1 пенсії з врахуванням помісячної заробітної плати за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року, починаючи з дати призначення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що відповідач не врахував при призначенні пенсії період його роботи за січень, лютий, березень 2009 року та не врахував для розрахунку пенсії заробітну плату, отриману у цей період. Саме тому ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії.

Листом від 12 квітня 2018 року № 20128/03 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку за відсутності законних підстав, що і стало підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки позивач вказує на спірний період, що виник ще у 2009 році, але при цьому він неодноразово звертався із заявами про перерахунок пенсії та іншими заявами до відповідача, а тому знав про розміри своєї пенсії.

Крім того, представник відповідача зазначив, що 09 жовтня 2017 року ОСОБА_1 вже здійснено перерахунок пенсії за його заявою, в якій він просив врахувати стаж і заробітну плату за 2009 рік, а тому, на думку представника відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі, залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року у задоволенні клопотань представника Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про заміну сторони відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З 15 грудня 2009 року ОСОБА_1 перебуває на обліку Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії.

02 березня 2018 року позивач звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою № 10144/04, що викладена у довільній формі, до відповідача, в якій зазначив, що у 2009 році відповідачем не правильно нарахована йому пенсія, а тому просив повернути йому невиплачену пенсію з грудня 2009 року по вересень 2017 року.

12 квітня 2018 року Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом № 20128/03 повідомило позивача, що 09 жовтня 2017 року на підставі його заяви здійснено перерахунок його пенсії, її розмір обчислено із середньомісячного заробітку 19696,17 грн визначеного за період з 01 квітня 1992 року по 31 березня 1997 року та з 01 липня 2000 року по 15 грудня 2009 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

З матеріалів справи вбачається, що при призначенні пенсії ОСОБА_1 її обчислення здійснювалось відповідно до середньомісячного заробітку 8282,73 грн, визначеного за період з 01 квітня 1992 року по 31 березня 1997 року, з 01 липня 2000 по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 липня 2009 року. Період з 01 жовтня 1994 року по 30 квітня 1999 року оптимізовано, як менш вигідний. Загальний страховий стаж роботи 36 років 2 місяця 5 днів (страховий стаж враховано по 31 липня 2009 року включно).

Спірний період, який, на думку позивача, відповідачем не враховано при обчислені пенсії - 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року.

Однак, відповідно до заяви ОСОБА_1 від 09 жовтня 2017 року, що міститься в матеріалах справи, позивач вже звертався до органів пенсійного органу щодо донарахування стажу і заробітної плати за вказаний період.

Внаслідок розгляду вказаної заяви, відповідачем здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 4 статті 42 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV, а саме, пенсію обчислену із середньомісячного заробітку 19696,17 грн, визначеного за період з 01 квітня 1992 року по 31 березня 1997 року, з 01 липня 2000 року по 15 грудня 2009 року, період з 01 червня 1994 року по 31 березня 2001 року оптимізовано, як менш вигідний. Загальний страховий стаж роботи 36 років 7 місяців і 5 днів, страховий стаж враховано по 31 грудня 2014 року включно. Здійснення вказаного перерахунку підтверджує розпорядження від 19 січня 2018 року № 187222.

Враховуючи, що спірний період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року відповідачем вже зараховано відповідно до заяви ОСОБА_1 від 09 жовтня 2017 року, та здійснено відповідний перерахунок, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

В свою чергу, суд зазначає, що доводи відповідача щодо пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду є необґрунтованими, оскільки позивач фактично оскаржує відмову пенсійного органу у здійсненні йому перерахунку пенсії, викладену в листі, що датований квітнем 2018 року, а в червні 2018 року позивач вже звернувся до суду, тобто останній своєчасно звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість дій щодо надання відповіді на звернення позивача з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судових витрат, а також враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для компенсації судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко