Рішення № 78819483, 24.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2018 року № 826/8757/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням заробітної плати за роботу в зоні відчуження за період з червня 1986 року по серпень 1986 року відповідно до довідки від 27 вересня 2011 року № 46 Дочірнього підприємства «Іванківська ПМК - 8» з дати призначення пенсії, а саме з 27 червня 2012 року по 26 грудня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що з 27 червня 2012 року останній перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію, призначену відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При зверненні за призначенням пенсії, позивачем відповідачу була надана довідка про заробітну плату, у тому числі, і в зоні відчуження від 27 вересня 2011 року №46 Дочірнього підприємства «Іванківська ПМК - 8».

Проте, на думку позивача, органом Пенсійного фонду України, в якому позивач перебував на обліку, в порушення вимог чинного законодавства України, невірно проведено обрахунок пенсії з урахуванням заробітку за період з 01 березня 1985 року по 31 січня 1988 року та з 01 січня 1988 року по 31 серпня 1990 року, у зв'язку з чим позивачем такі дії оскаржені до вищестоящого органу - Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, яке ліквідоване 27 квітня 2018 року.

Листом від 27 квітня 2018 року №16796/02/п-3187 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомило про відсутність підстав для перерахунку призначеної позивачу пенсії.

Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив йому у здійсненні перерахунку пенсії за віком з урахуванням заробітку в зоні відчуження, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву та уточненнях до відзиву на позовну заяву послався на пропуск позивачем строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами, оскільки позивач отримував пенсію у спірний період, знав її розмір та мав можливість звернутись до суду за захистом своїх, як вважає позивач, порушених прав.

Також представник відповідача зазначив про відсутність у позивача права на перерахунок пенсії за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та наголосив на тому, що пенсія ОСОБА_1 призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», отже, призначення, розмір і перерахунок відбувається саме за вказаними правовими нормами, а не за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

ОСОБА_1 у письмовій відповіді на відзив на позовну заяву відповідача зазначив, що, на його думку, строк звернення до адміністративного суду в даному випадку обчислюється з дати прийняття рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві, яким відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, а саме з 27 квітня 2018 року. Крім того, посилаючись на практику Верховного Суду України, позивач вказав, що має право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальними нормами - Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», чи спеціальними - Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». А тому, на думку ОСОБА_1, наявні всі передбачені чинним законодавством підстави для перерахунку пенсії за віком з урахуванням заробітку за роботу в зоні відчуження відповідно до довідки, виданої ДП «Іванківська ПМК-8» від 27 вересня 2011 року № 46, а відмова відповідача в перерахунку пенсії ґрунтується лише на формальних підставах.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (2 категорія), що підтверджується наданою суду копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_1.

З червня 2012 року позивач перебуває на обліку Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII), обчислену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV).

Пенсію позивачу обчислено на підставі довідки про заробітну плату № 46 від 27 вересня 2011 року, видану Дочірнім підприємством «Іванківська ПМК - 8» за період роботи з 01 березня 1985 року по 31 січня 1988 року та довідки № 67 від 19 жовтня 2011 року, виданої Київським політехнічним інститутом за період роботи з 01 січня 1988 року по 31 серпня 1990 року.

30 березня 2018 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві зі скаргою на дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якій вказав, що при призначенні пенсії ОСОБА_1 не враховано довідку про заробітну плату в зоні відчуження з Дочірнього підприємства «Іванківська ПМК - 8». Після звернення до пенсійного органу, йому повідомлено, що він має право на перерахунок пенсії по заробітній платі виключно лише згідно зі статтею 42 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV. Також зазначив, посилаючись на частину 2 статті 27 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV, що має право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальними нормами - Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV, чи спеціальними нормами - Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII, тому просив роз'яснити йому підстави неврахування при призначенні пенсії ОСОБА_1 довідки про заробітну плату в зоні відчуження з Дочірнього підприємства «Іванківська ПМК-8» та не виплати пенсії з урахуванням заробітку в зоні відчуження. Також просив надати відповідну вказівку щодо перерахунку пенсії позивачу з моменту призначення по теперішній час відповідно до статті 57 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII.

Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 27 квітня 2018 року № 16796/02/п-3187 надало відповідь, зазначивши, що відповідно до статті 57 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII обчислення середньомісячного заробітку провадиться згідно з Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV. Також відповідач повідомив, що 11 жовтня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-08, у зв'язку з чим 01 жовтня 2017 року позивачу здійснено автоматизований перерахунок пенсії, внаслідок якого розмір його пенсії становить 1492,25 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень статті 57 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

У разі обчислення пенсії відповідно до частини 2 статті 27 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців; не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи; менше місяця, - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.

Порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Тобто, цією нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV або спеціальним - Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-XII.

З урахуванням вищенаведених обставин, а також правового висновку Верховного Суду України, який міститься в постанові від 07 липня 2015 року у справі № 754/12702/14-а, та правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №185/3101/17 (2-а/185/253/17), Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на перерахунок пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку на території радіоактивного забруднення.

Проте, відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі по тексту - Порядок № 22-1), орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Частиною 5 статті 45 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV встановлено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Пунктом 4.3 Порядку №22-1 встановлено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.

Таким чином, вказані правові норми регламентують прийняття саме рішення, зокрема, про перерахунок пенсії, яке, у свою чергу, підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.

Дана правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі справа №573/2476/16-а.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 із заявою встановленого зразка щодо перерахунку пенсії до відповідача не звертався, ним у березні 2018 року подана у довільній формі скарга на дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якій він просив надати відповідні роз'яснення. В свою чергу, пенсійним органом рішення про відмову у здійсненні перерахунку пенсії позивача не приймалось, а надано лише відповідь, оформлену листом, із посиланням на Закон України «Про звернення громадян». З урахуванням зазначеного, у суду відсутні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити позивачу перерахунок пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку на території радіоактивного забруднення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, враховуючи вищенаведені норми, при розгляді даної категорії справ в порядку адміністративного судочинства суд повинен встановити, якими саме діями, бездіяльністю чи рішеннями суб'єктів владних повноважень порушені права позивача, а вже після встановлення даного порушення зобов'язує суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії для відновлення прав позивача.

Проте, в даній адміністративній справі Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві жодних рішень щодо позивача прийнято не було, пенсійний орган надав лише відповідь на звернення ОСОБА_1 у формі листа, керуючись Законом України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян». В свою чергу, позивач, звертаючись до суду не просив визнавати протиправними жодні дії, рішення чи бездіяльність відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відсутні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії позивачу, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судових витрат, а також враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для компенсації судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 257,263, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко