Рішення № 78819480, 24.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2018 року № 826/14112/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2016-2017 роки, починаючи з 18 січня 2018 року.

В обґрунтування позовної заяви позивач послався на те, що він у період з 01 вересня 1974 року по 23 серпня 1991 року проходив військову службу в органах Комітету Державної Безпеки СРСР, а з 24 серпня 1991 року по 01 липня 1996 року в органах Служби безпеки України і був звільнений з військової служби наказом Служби безпеки України 17 червня 1996 року №346-ос.

З 01 липня 1996 року позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до атестату про зняття з обліку військова пенсія виплачена по 31 січня 2018 року.

З 18 січня 2018 року позивачу призначено пенсію за віком у розмірі 7 655,59 грн відповідно до частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії (доходу).

Таким чином, як зазначено у позовній заяві, відповідач провів перерахунок розміру пенсії та застосував показник середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки, яка складала 3 764,40 грн.

На звернення позивача про причини застосування показника середньої заробітної плати за 2016 та 2017 роки відповідач листом №34485/02/П-3077 від 06 липня 2018 року надав відповідь, в якій повідомив, що пенсія призначена у відповідності до частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів.

З застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2014-2016 роки, яка складала 3 764,60 грн, позивач не погоджується, оскільки 01 липня 1996 року, коли останньому було призначено пенсію, діяв закон, який передбачав інші підстави та порядок її призначення.

Крім того, позивач у позовній заяві зазначив, що з моменту виходу на пенсію 01 липня 1996 року та по 18 січня 2018 року він працював та з його заробітної плати сплачувалися податки та загальнообов'язкові збори, у тому числі до Пенсійного фонду України.

За останні 2 роки та до моменту призначення пенсії за віком (18 січня 2018 року) позивач отримував заробітну плату в таких розмірах: за 2016 рік - 143 431,16 грн та за 2017 рік - 179 610,39 грн.

Тому, на думку позивача, при визначенні розміру його пенсії відповідач повинен був врахувати середню заробітну плату (дохід), з якої сплачено страхові внески за 2016-2017 роки.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у позовній заяві послався на те, що з 01 липня 1996 року по 31 січня 2018 року позивач отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

18 січня 2018 року позивача переведено з пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Чинним законодавством, як зазначає представник відповідача у відзиві на позовну заяву, право на призначення пенсії можливе тільки один раз, а тому, на думку представника відповідача, з урахуванням змін у діючому законодавстві, відповідачем правомірно здійснено переведення з пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ОСОБА_1 з 01 липня 1996 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі по тексту - Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII).

З 18 січня 2018 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV). Відповідач призначив вказану пенсію ОСОБА_1, застосувавши показник середньої заробітної плати, який враховувався при призначенні попереднього виду пенсії, тобто здійснено перерахунок розміру пенсії та застосовано показник заробітної плати за 2014-2016 роки.

У червні 2018 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою, в якій просив здійснити позивачу перерахунок пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки.

Листом від 06 липня 2018 року № 34455/02/П-3077 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомило позивача, що застосування показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2016-2017 роки при призначенні йому пенсії суперечить чинному законодавству, оскільки він вже перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 1-1 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі статтею 7 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Тобто, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII та Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV призначається одна пенсія за її вибором.

Положеннями частини 1 статті 9 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV закріплено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною 3 статті 45 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV для обчислення пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV, однак у випадку із ОСОБА_1 мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року (справа №367/1830/17).

Так, ОСОБА_1 призначено пенсію відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV він звернувся вперше.

Пунктом 4-4 Перехідних положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV передбачено, що з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу пенсія за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV призначена 18 січня 2018 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при обчисленні пенсії позивача Головне управління Пенсійного фонду України повинно було застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислену як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

З урахуванням вищевикладеного, а також з метою повного захисту прав і свобод позивача, враховуючи положення частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо застосування середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки при переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення»

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість не застосування при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2017 з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо застосування середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки при переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення»

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з 18 січня 2018 року із застосуванням середньої заробітної плати України, обчисленої як середній показник за 2016 -2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (03037, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно - Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко