Рішення № 78819406, 24.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2018 року № 826/10281/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Донбас-Термо»доГоловного управління державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2016 №0010181404, №0010191404, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Донбас-Термо» (далі - позивач, ТОВ «НВФ «Донбас-Термо») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2016 №0010181404, №0010191404.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов помилкового висновку про наявність в діяльності позивача порушень податкового законодавства, відтак відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень. Також, позивач зазначив, що висновки контролюючого органу щодо нереального характеру господарських операцій позивача із контрагентом ТОВ «Укрбілд ЛТД» спростовуються належним чином оформленими первинними документами.

У свої додаткових поясненнях до позовної заяви позивач зазначив, що первинні документи підтверджуючі фінансово-господарські стосунки з ТОВ «Укрбілд ЛТД» в період перевірки знаходились в м. Маріуполі у адвоката Котенко Р.В., згідно Договору №0107/16 від 16.01.2016, якому згідно реєстру передачі документів від 01.03.2016, було надано оригінали документів для юридичного аналізу та здійснення безпеки, про що було повідомлено інспектора та надані відповідні копії документів. Про наведене свідчить детально опис договору підряду на 11 аркуші Акту перевірки, з вказівкою номеру, дати, місця складання та, як він сам зазначає, укладеного та підписаного між позивачем та ТОВ «Укрбілд ЛТД», дані якого без наявності документу описати не можливо.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень. Оскільки, в ході перевірки позивачу надано запит від 24.05.2016 про надання документів, що підтверджують здійснення послуг з організації робіт по будівництву багатоповерхового житлового будинку, що розташований по вул. Солом'янській 20-А у м. Києві, та сервісного обслуговування котельного обладнання з ТОВ «Укрбілд ЛТД». Проте, позивачем не було надано відповідних документів. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що операції здійснені позивачем із контрагентом не мали реального товарного характеру, роботи не виконувались, не встановлено наявності у контрагентів власних або орендованих транспортних засобів, об'єктивно необхідних для перевезення виробів для виконання робіт, виходячи з територіального розміщення контрагентів та об'єктів виконання робіт.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2016 відкрито провадження у справі, зобов'язано відповідача у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали подати до суду: всі матеріали, що були, або які мали бути взяті ним до уваги при прийняті рішення, вчиненні дій, допущення бездіяльності з приводу яких подано позов, а також призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 10.10.2017 №6044 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/10281/16 та вказану справу 18.10.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2017 прийнято до провадження адміністративну справу №826/10281/16, зобов'язано учасників процесу подати до канцелярії суду всі наявні документи та пояснення, які, на їх думку, мають значення для розгляду даної справи, крім тих, що вже наявні в матеріалах справи, а також призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

На підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України 05.12.2018 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

При цьому, 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі положень частини 5 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суд прийшов до висновку, що неявка позивача не перешкоджає розгляду даної справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши думку представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і не спростовується сторонами, ГУ ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВФ «Донбас-Термо» з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам ТОВ «Укрбілд ЛТД» та контрагентами-покупцями за період з 01.05.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 03.06.2016 №123/26-15-14-04-04.

В ході перевірки було встановлено порушення:

- п.44.1 ст.44 п.п.134.1.1, п.134.1, ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 179421,00 грн.;

- п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2015 року на суму 249196,00 грн.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на те, що в ході проведення перевірки позивачу надано запит від 24.05.2016 про надання документів, що підтверджують здійснення послуг з організації робіт по будівництву багатоповерхового житлового будинку, що розташований по вул. Солом'янській 20-А у м. Києві, та сервісного обслуговування котельного обладнання з ТОВ «Укрбілд ЛТД», однак, позивачем не було надано відповідних документів. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що операції здійснені позивачем із контрагентом не мали реального товарного характеру, роботи не виконувались, не встановлено наявності у контрагентів власних або орендованих транспортних засобів, об'єктивно необхідних для перевезення виробів для виконання робіт, виходячи з територіального розміщення контрагентів та об'єктів виконання робіт.

Крім того, ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ ДФС у м. Києві від 28.08.2015 складено податкову інформацію №902/22-06 щодо ТОВ «Укрбілд ЛТД» за звітний період декларування ПДВ травень-червень 2015 року, за результатом якої встановлено: «…платником податків порушено норми п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України по всім контрагентам -постачальникам за звітний період декларування травень-червень 2015 року, та виявлено неріальність оформлення (проведення з порушенням законодавства) господарських операцій: неправомірність визначення податкового кредиту на загальну суму 9837,3 тис. грн, та виявлено нереальність оформлення (проведення з порушенням законодавства) господарських операцій; неправомірність визначення податкових зобов'язань на загальну суму 9822,2 тис. грн».

ТОВ «Укрбілд ЛТД» в травні-червні 2015 придбано щебінь, порошок та отримано послуги чищення резервуарів на АЗС, послуги поточного ремонту на автостанції, отримання і оформлення дозвільної технічної документації , монтажні роботи, клінингові послуги, будівництво .житлового будинку, теплоізоляційні котлоочищувальні та ремонтно-будівельні роботи, поточний ремонт нафтобази та надано послуги будівельно-монтажних робіт, послуги теплоізоляції та ремонтно-будівельних робіт, послуги технічного обслуговування, чищення резервуарів на АЗС та реалізовано електротовари.

Під час проведеного аналізу можливості виконання ТО В «Укрбілд ЛТД» задекларованих господарських операцій, встановлено що СГ надано послуги, які потребують значних трудовитрат,. матеріалів та технічного забезпечення. Враховуючи не значну кількість на підприємстві власних та відсутність залучених основних засобів, відсутність обладнання, на незначну кількість трудових ресурсів та спеціальних транспортних засобів, а також відповідність їх залучення у третіх осіб, встановлено неможливість виконання документально оформлених господарських операцій ТОВ «Укрбілд ЛТД». Також не встановлена наявність товарів, придбаних СГ, та їх походження.

З огляду на наведене в сукупності, контролюючий орган дійшов висновку про не підтвердження надання ТОВ «Укрбілд лтд», послуг з робіт по будівництву багатоповерхового го будинку, що розташований за адресою: вул. Солом'янська 20-А у м. Києві; та сервісному обслуговуванню котельного обладнання на адресу ТОВ «НВФ «Донбас-Гермо», тобто, такі послуги не надавалися.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки позивач надав на нього заперечення.

За результатами розгляду заперечень висновки, викладені в акті перевірки від 21.06.2016 №13862/10/26-15-14-04-04 залишені без змін.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 23.06.2016:

- №0010181404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 249196,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 62999,00 грн.

- №0010191404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 179241,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача, суд бере до уваги наступне.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового Кодексу України.

Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Правовими положеннями пп.133.1.1 п.133.1 ст.133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку з числа резидентів, у тому числі є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Нормативними приписами пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування, серед іншого, визначено прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.135 - ст.137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.138 - ст.143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.138.4, п.138.6 - п.138.9, п.п.138.10.2 - п.п.138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п.138.5, п.п.138.10.5, п.п.138.10.6 п.138.10, п.138.11, п.138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписами п.п.139.1.3, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат: суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України).

Аналіз наведених норм свідчить, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Укрбілд ЛТД» укладено договір підряду №05/7 від 07.05.3015, за умовами якого, а також Специфікації до нього, позивачем замовлено здійснення послуг з організації робіт по будівництву багатоповерхового житлового будинку, що розташований по вул. Солом'янській 20-А у м. Києві, та сервісного обслуговування котельного обладнання з ТОВ «Укрбілд ЛТД».

На підтвердження виконання господарських операцій по договору підряду, позивачем надано: ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України, акт звірки взаємних розрахунків за період травень 2015 року, акти приймання виконаних робіт, акти виконаних будівельних робіт, журнал - ордер по 6311 сч по договорам.

Відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, якими встановлено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15, п.п.2.16 п.2 названого Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Підсумовуючи викладені законодавчі приписи слід зазначити, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг), тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

У той час, вищезазначеним договором підряду п.2.4 передбачено, що оплата за цим договором здійснюється за безготівковим розрахунком з використанням платіжних доручень.

Проте, у матеріалах справи такі платіжні доручення відсутні, крім того в ході розгляду даної справи позивачем також не було надано копій платіжних доручень.

Пунктом 3.1 договору підряду передбачено купувати і застосовувати матеріали згідно проектно-кошторисної документації та договірної ціни.

Однак, позивачем не було надано проектно-кошторисної документації та визначення договірної ціни.

Суд визнає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формування податкового кредиту повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У даному випадку, обставиною, що зумовила контролюючий орган дійти висновку про неможливість виконання контрагентом позивача підрядних робіт, стала відсутність у останнього трудових та матеріалах ресурсів, необхідних для виконання зобов'язань за договорами, укладеними із позивачем.

Враховуючи специфіку та особливості спірних операцій (підрядні роботи), під час судового розгляду справи позивачем не було надано наявності у ТОВ «Укрбілд ЛТД» власних або орендованих машин, механізмів, устаткування, обладнання, інструменту, наявності у нього трудових ресурсів, які зазвичай необхідні для виконання таких робіт, враховуючи їх характер та обумовлені обсяги. В матеріалах справи такі відомості відсутні.

Наведене вказує на правильність висновків контролюючого органу, покладеного в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що виключає можливість їх скасування у судовому порядку.

Разом з тим, слід зазначити, що за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов'язання.

Вказаний договір підряду нікчемним у судовому порядку не визнавався, відтак доводи контролюючого органу у цій частині не можуть бути покладені в основу акта перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення.

Вказаний висновок цілком узгоджується з правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі №21-47а10, від 31.10.2014 у справі №21-318а14.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки, за наслідками розгляду справи по суті суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Донбас-Термо» до Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2016 №0010181404, №0010191404 - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Донбас-Термо» (код ЄДРПОУ - 31445803, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, б.12).

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Суддя: Н.А. Добрівська