Ухвала суду № 78819220, 24.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., при секретарі судового засідання Павлючик Д.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) адміністративну справу за позовом Київської міської ради до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Наталії Василівни, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення від 12 серпня 2017 року № 36591390,

ВСТАНОВИВ:

Київська міська рада звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Наталії Василівни та з урахуванням поданих заяв про зміну предмету та підстав позову від 03 жовтня 2017 року та від 19 січня 2018 року остаточно просить суд визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Зуєвої Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 серпня 2017 року № 36591390 на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано безстрокове право користування земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1, загальною площею 0, 0743 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Виходячи з останніх обґрунтувань позовних вимог, викладених у заяві позивача від 19 січня 2018 року (зареєстрованої 23 січня 2018 року за №7301/18), вбачається, що приймаючи оскаржуване рішення, приватний нотаріус як підставу для реєстрації права користування земельною ділянкою зазначила набуття громадянином ОСОБА_2 на правах власності за договором купівлі-продажу частини житлового будинку (2/3 частини) від 14 липня 2014 року №5127, що розташований на зазначеній земельній ділянці.

Водночас, за інформацією, наявною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за цим об'єктом нерухомого майна, зокрема на садибний (індивідуальний) будинок, припинено, а розділ у реєстрі закрито, підставою зазначено знищення об'єкта нерухомого майна. Підтвердженням того, що з 20 березня 2017 року на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1, загальною площею 0,0743 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), відсутнє нерухоме майно є довідка № 1075/1 від 20 березня 2017 року, видана ФОП ОСОБА_4 - експертом, що має кваліфікаційний сертифікат серії НОМЕР_2 відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних зі створенням об'єктів архітектури, виданий на підставі рішення Атестаційної архітектурно-будівельної комісії № 27 від 05 квітня 2013 року.

Крім того, позивач вважає, що право власності на земельну ділянку у зв'язку із знищенням нерухомого майна, розташованого на ній, перейшло до громади міста Києва, тобто до Київської міської ради.

Посилаючись на те, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі знищення майна, позивач вважає, що у приватного нотаріуса не виникло законних підстав для прийняття оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим він оскаржує його до суду.

Таким чином, оскаржуючи рішення приватного нотаріуса Зуєвої Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 серпня 2017 року № 36591390, позивач наполягає на існуванні підтверджених обставин повного знищення нерухомого майна - житлового будинку на земельній ділянці, що унеможливлює на йог думку реєстрацію за ОСОБА_2 безстрокового права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 04 травня 2017 року відкрито провадження у справі № 826/5352/17, запропоновано відповідачу надати заперечення на позовну заяву у визначений законом строк.

Зважаючи на неявку представників сторін, судове засідання 10 серпня 2017 року відкладено.

В судовому засіданні 05 жовтня 2017 року з'явилися представники сторін, залучено до участі у справі третіх осіб, надано їм строк для пояснень по суті позовних вимог.

У зв'язку з перебуванням судді у відпустці розгляд справи 26 жовтня 2017 року відкладено.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його у новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України у новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В судовому засіданні 25 січня 2018 року оголошено перерву для витребування додаткових документів.

12 лютого 2018 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, у якому зазначено, що оскаржуваним рішенням приватного нотаріуса зареєстровано за ОСОБА_2 не право власності або оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, а інше речове право, оскільки майнові права на зазначену земельну ділянку у різні проміжки часу переходили від однієї особи до іншої. Крім того, представник відповідача стверджує, що довідка експерта ОСОБА_4 була подана ОСОБА_2 значно пізніше, ніж приватним нотаріусом було прийнято оскаржуване рішення, тому про існування цих обставин нотаріус знати не могла. Одночасно, представником відповідача наведено аргументи щодо наявності нерухомого майна на земельній ділянці після 20 березня 2017 року, проведення реконструкції житлового будинку, в результаті якої з'явився новий об'єкт нерухомого майна з іншими технічними характеристиками.

Крім зазначеного представник відповідача стверджує, що у даних обставинах вбачається спір про право та зазначає, що у провадженні Печерського районного суду міста Києва знаходиться цивільна справа № 757/29453/17-ц за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури №6 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 про зобов'язання повернути земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, привести її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд, тому вимоги, заявлені позивачем в даній адміністративній справі № 826/5352/17 мають розглядатися одночасно в одному цивільному провадженні.

Згідно з частиною другою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

В судовому засіданні 22 лютого 2018 року сторони надали свої пояснення, представником відповідача заявлено письмове клопотання про закриття провадження у справі з тих підстав, що її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, розгляд якого, як і розгляд справи в цілому, суд вирішив завершити в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Згідно зі статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 серпня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зуєвою Н.В., як державним реєстратором, прийнято рішення про реєстрацію за громадянином ОСОБА_2 «іншого речового права» , зокрема права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1), загальною площею 0, 0743 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Для реєстрації ОСОБА_2 було подано такі документи: паспорт громадянина України, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; договір купівлі-продажу нерухомого майна (частини житлового будинку) № 5127 від 14 липня 2014 року; договір купівлі-продажу нерухомого майна ( частини житлового будинку) № 5130 від 14 липня 2014 року; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 від 09 серпня 2017 року № 195.

На час звернення ОСОБА_2 із заявою про реєстрацію за ним права користування земельною ділянкою, у Державною реєстрі речових прав містилася інформація, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 міститься об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, загальною площею 72,4 кв.м., належний ОСОБА_2 за договорами купівлі продажу.

Земельна ділянка за зазначеною адресою, площею 0,0743 га (кадастровий номер НОМЕР_1) у Печерському районі міста Києва, за даними міського земельного кадастру зареєстрована на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за громадянином ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд (лист ДЗР КМДА від 09 листопада 2016 року № 057026-21026).

Водночас, у позові позивач посилається на те, що підстави для прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення були відсутні, оскільки мають місце документальні підтвердження, що станом на 20 березня 2017 року на земельній ділянці за зазначеною адресою було відсутнє будь-яке нерухоме майно, у зв'язку з його знищенням, через що усі права на земельну ділянку перейшли до комунальної громади міста Києва.

Представником відповідача у цій частині стверджувалося, що на земельній ділянці розташований, реконструйований та на даний час існує новий об'єкт нерухомості, а крім того зазначає, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 07 лютого 2012 року у справі № 2-4248/11 за ОСОБА_5 за набувальною давністю було визнано право власності на 1/3 частину житлового будинку по АДРЕСА_1, при цьому у розгляді справи приймала участь Київська міська рада як відповідач, який із позовом погодився та не оспорював викладених у ньому обставин.

У подальшому ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_2 договори купівлі-продажу від 14 липня 2014 року частин житлового будинку, а з ними до ОСОБА_2 перейшло й право користування земельною ділянкою, на якій житловий будинок знаходиться.

Крім того, представник відповідача надав інформацію, що Печерським районним судом міста Києва на час розгляду даної адміністративної справи № 826/5352/17 розглядається цивільна справа № 757/29453/17-ц за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 6 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 про зобов'язання повернути земельну ділянку Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

Як встановлено судом, на час винесення даної ухвали розгляд цивільної справи Печерським районним судом міста Києва не завершений.

Аналіз обґрунтувань позовних вимог, а також тверджень відзиву на позов дають суду підстави для того висновку, що вимоги позивача щодо зобов'язання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку Київській міській раді, які розглядаються Печерським районним судом міста Києва, та вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора від 12 серпня 2017 року № 36591390, які заявлені до Окружного адміністративного суду міста Києва, є взаємопов'язаними.

Розглядаючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Виходячи з того, що суперечності між сторонами у справі вочевидь виникають на ґрунті невирішеного спору між учасниками про право цивільне, зокрема, про право на конкретну земельну ділянку, спірних фактів наявності або відсутності нерухомого майна на земельній ділянці на момент вчинення оскаржуваних реєстраційних дій, суд приходить до висновку, що спір у даному випадку не є публічно-правовим, а випливає з цивільних відносин, і може вирішуватися судами за правилами ЦПК одночасно з вже заявленими вимогами про зобов'язання повернути земельну ділянку Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд, які розглядаються Печерським районним судом міста Києва, оскільки є похідними від спору щодо такого майна.

Відповідно до положень частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядаються у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна та майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, адміністративний суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v.Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та згідно статті 239 цього ж Кодексу суд роз'яснює позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції цивільного суду, а повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Враховуючи положення частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи те, що позивач є суб'єктом владних повноважень та при зверненні до адміністративного суду сплатив 1 600, 00 грн судового збору, суд відносить судові витрати у справі за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 240, 241, 248, 256, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

Провадження в адміністративній справі за позовом Київської міської ради до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Наталії Василівни, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення від 12 серпня 2017 року № 36591390 - закрити.

Судові витрати віднести за рахунок Державного бюджету України.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В.І. Келеберда