Рішення № 78819193, 24.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2018 року № 826/2085/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікус»

до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рікус» (далі - ТОВ «Рікус») звернулося до суду з адміністративним позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - відповідач, Нацкомісія з цінних паперів) та просить суд визнати протиправними постанови про накладення штрафів від 21 вересня 2016 року № 542-ЦА-УП-Т та № 543-ЦА-УП-Т, обґрунтовуючи позов тим, що 05 серпня 2016 року стосовно ТОВ «Рікус» складено Акт про правопорушення на ринку цінних паперів № 570-ЦА-УП-Т, яким встановлено, що у період з червня по липень 2015 року товариством як продавцем вчинено ряд правочинів з купівлі-продажу дисконтних облігацій ПАТ «Фінансової компанії «Агрохолдинг Полісся», за результатами аналізу яких встановлено ознаки маніпулювання цінами на фондовому ринку, визначені пунктами 1,5,6 частини першої статті 101 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

На підставі висновків Акту, Нацкомісією з цінних паперів винесено постанови від 21 вересня 2016 року № 542-ЦА-УП-Т та № 543-ЦА-УП-Т та накладено на товариство штрафи на суму 3 400,00 грн. та 200 000, 00 грн. відповідно.

Із зазначеними постановами від 21 вересня 2016 року позивач не погодився та оскаржив їх у досудовому порядку до Нацкомісії з цінних паперів, проте рішеннями від 22 грудня 2016 року № 1255 та № 1256 скарги залишено без задоволення.

Посилаючись на те, що питання маніпулювання цінами регулюються статтею 10-1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», положення якої не дотримано відповідачем, а також на не взяття до уваги договорів на підтримання цін (договорів маркет-мейкерства), що виключає встановлення маніпулювання цінами на фондовому ринку, позивач вважає, що Націкомісія з цінних паперів перевищила свої повноваження при прийнятті оскаржуваних постанов та просить їх скасувати в судовому порядку.

Ухвалою суду від 10 травня 2017 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні.

Від відповідача до суду надійшли заперечення на адміністративний позов, у яких зазначено, що під час складення Акту від 05 серпня 2016 року та винесення оскаржуваних постанов від 21 вересня 2016 року Націкомісія з цінних паперів діяла у відповідності до чинного законодавства та у межах наданих повноважень, при цьому було враховано, що протягом червня та липня 2015 року між ТОВ «Рікус» та ТОВ «Фондова компанія «Олімп» здійснено біржові торги з цінних паперів ПАТ «Фінансова компанія «Агрохолдінг Полісся» на ПАТ «Київська міжнародна фондова біржа», за результатами яких сформувався біржовий курс облігацій, які продавалися та купувалися торговцями цінними паперами майже одночасно з різницею у хвилини по однаковій ціні, угоди укладалися неодноразово протягом торговельного дня, а власник цінних паперів в результаті не змінився. За таких обставин Нацкомісія з цінних паперів прийшла до висновку, що угоди укладалися позивачем без очевидного економічного сенсу, у власних інтересах, через що винесла постанови про накладення штрафу на позивача у розмірі 200 000, 00 грн. Крім того, на вимогу Нацкомісії з цінних паперів позивачем вчасно, у визначений термін не надано витребовуваних для перевірки документів, у зв'язку з чим на нього також накладено штраф у розмірі 3 400,00 грн. У задоволенні адміністративного позову просив відмовити.

В судовому засіданні 15 серпня 2017 оголошено перерву за неявкою представника позивача. 24 жовтня 2017 року судове засідання відкладено з технічних причин.

07 листопада 2017 року представники сторін надали пояснення по суті справи, судом ухвалено подальший розгляд справи провадити в порядку письмового провадження.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його у новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України у новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши пояснення представників сторін, наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Основним завданням Нацкомісії з цінних паперів відповідно до пункту 4 частини першої статті 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» є захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення правопорушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.

Виконуючи покладені завдання Нацкомісія з цінних паперів керується нормами Конституції України, Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» та інших нормативно-правових актів.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою, зокрема створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства; гарантування прав власності на цінні папери; захисту прав учасників фондового ринку; контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 серпня 2016 року начальником управління правозастосування Нацкомісії з цінних паперів Москаленко С.В. на підставі рішення від 11 вересня 2012 року № 1239 за результатами аналізу інформації у вигляді адміністративних даних щодо здійснення діяльності організаторами торгівлі з цінними паперами - дисконтними облігаціями ПАТ «ФК «Агрохолдінг Полісся» складено Акт № 570-ЦА-УП-Т, відповідно до висновків якого у червні та липні 2015 року торговцями цінними паперами ТОВ «ФК «Олімп» та ТОВ «Рікус» на ПАТ «Київській міжнародній фондовій біржі» вчинено ряд правочинів з купівлі-продажу облігацій ПАТ «ФК «Агрохолдінг Полісся», при цьому у дати: 04, 05, 08, 09, 10, 17 червня та 31 липня 2015 року такі правочини здійснювалися по однаковій ціні, у дати: 04, 05, 17, 18, 22, 30 червня 2015 року, 14, 24, 31 липня 2015 року за результатами таких правочинів та торгів в цілому власник цінних паперів не змінився.

В Акті від 05 серпня 2016 року зазначено, що цінні папери, які ТОВ «ФК «Олімп» продавало, а ТОВ «Рікус» купувало наприкінці торгівельних днів 08 та 09 червня 2015 року повернуті ТОВ «ФК «Олімп» від ТОВ «Рікус» на підставі угод купівлі-продажу на початку торговельних днів 09 та 10 червня 2015 року відповідно у тій самій кількості та по тій самій ціні за один цінний папір, що свідчить про відсутність економічного сенсу таких операцій.

Вище вказані дати є датами біржових торгів цінними паперами ПАТ «ФК «Агрохолдінг Полісся», за результатами яких формувався курс відповідних облігацій на ПАТ «Київській міжнародній фондовій біржі».

За висновками Акту від 05 серпня 2016 року ТОВ «ФК «Олімп» та ТОВ «Рікус» на ПАТ «Київська міжнародна фондова біржа» здійснювали операції купівлі/продажу облігацій ПАТ «ФК «Агрохолдінг Полісся», які надавали уявлення щодо ціни на цінні папери, які не відповідають дійсності і призводять до встановлення інших цін, ніж ті, що існували б за відсутності вищевказаних операцій.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги у цій частині зазначає, що підстави для висновку про наявність обставин маніпулювання відсутні, оскільки Нацкомісією не встановлено будь-яких критеріїв суттєвого відхилення встановленої ціни від поточної ціни фінансового інструменту на фондовій біржі, а висновки Акту від 05 серпня 2016 року обґрунтовані «поганими» показниками, при цьому не розкрито та не встановлено критеріїв суттєвого відхилення ціни від поточної ціни фінансового інструменту на фондовій біржі.

Такі доводи позивача не знаходять свого підтвердження та спростовуються наступним.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» Нацкомісія з цінних паперів відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, встановлює наявність ознак маніпулювання на фондовому ринку. При цьому Закон визначає такі ознаки маніпулювання на фондовому ринку:

- здійснення або намагання здійснити операції чи надання заявки на купівлю або продаж фінансових інструментів, які надають або можуть надавати уявлення щодо поставки, придбання або ціни фінансового інструменту, що не відповідають дійсності, та вчиняються одноосібно або за попередньою змовою групою осіб і призводять до встановлення інших цін, ніж ті, що існували б за відсутності таких операцій або заявок (пункт 1 частини першої статті 101 Закону);

- неодноразове протягом торговельного дня укладення двома або більше учасниками торгів угод купівлі чи продажу фінансових інструментів у власних інтересах чи за рахунок одного і того ж клієнта, за якими кожен з учасників торгів виступає як продавець та покупець одного і того ж фінансового інструменту за однаковою ціною в однаковій кількості або які не мають очевидного економічного сенсу або очевидної законної мети хоча б для одного з учасників торгів (або їх клієнтів), а також надання клієнтом кільком учасникам біржових торгів доручення на укладення в його інтересах однієї або більше угод з одним і тим самим фінансовим інструментом, під час яких покупець та продавець діють в інтересах клієнта (пункт 5 частини першої статті 101 Закону);

- неодноразове протягом торговельного дня здійснення або намагання здійснити операції чи надання заявки на купівлю або продаж фінансових інструментів, що не мають очевидного економічного сенсу або очевидної законної мети, якщо за результатами таких торгів власник таких фінансових інструментів не змінюється (пункт 4 частини першої статті 101 Закону).

На підтвердження наявності встановлених обставин відсутності економічного сенсу операцій купівлі-продажу цінних паперів, здійснених ТОВ «Рікус» протягом червня-липня 2015 року, а також наявності ознак маніпулювання на фондовому ринку, в Акті від 05 серпня 2016 року наведені таблиці із списком здійснених правочинів між ТОВ «ФК «Олімп» та ТОВ «Рікус» із зазначенням часу здійснення операції, кількості цінних паперів, суми контракту, ціни до та після придбання, з яких вбачається, що правочини вчинялися з незначною різницею у часі по однаковій ціні (до та після купівлі/продажу), що угоди купівлі-продажу цінних паперів укладалися неодноразово протягом одного торгівельного дня, при цьому власник цінних паперів врешті не змінився.

Із зазначеного суд приходить до того, що відповідачем зроблено правомірний висновок про наявність ознак маніпулювання цінами на фондовому ринку з боку ТОВ «Рікус», визначених частиною першою статті 101 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» та про відсутність очевидного економічного сенсу операцій, здійснених зокрема ТОВ «Рікус» протягом червня-липня 2015 року, про що обґрунтовано зазначено в Акті від 05 серпня 2016 року.

Крім того, вивченням змісту Акту від 05 серпня 2015 року судом не встановлено обставин виходу відповідача за межі своїх повноважень, визначених законом, та предмету перевірки.

Стосовно тверджень позивача щодо наявності договорів про надання послуг маркет-мейкера від 12 травня 2015 року між ТОВ «Рікус» та ПАТ «Київська міжнародна фондова біржа» та від 29 квітня 2015 року між ТОВ «Рікус» та ПАТ «Агрохолдінг Полісся» про підтримання ціни дисконтних облігацій, які унеможливлюють маніпулювання цінами на фондовому ринку, та які, на думку позивача, не були враховані відповідачем, то судом з наданих до матеріалів справи документів та з пояснень представника відповідача встановлено, що згідно з частиною третьою статті 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» дисконтними облігаціями є облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість, а різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігацій, яка виплачується власнику облігації під час її погашення, становить дохід (дисконт) за облігацією.

Таким чином, за умови підтримання ціни, зазначеної у додатку № 2 до договору № 11-29/04/15 від 29 квітня 2015 року про надання послуг маркет-мейкера, відсутня можливість отримання доходу за дисконтними облігаціями ПАТ «Агрохолдінг Полісся», тому й втрачається економічний сенс їх купівлі.

Отже, існування зазначених договорів не спростовує висновків про наявність ознак маніпулювання цінами на фондовому ринку.

Судом крім того встановлено, що Нацкомісією з цінних паперів на адресу позивача листом від 03 червня 2016 року за вих. № 13/04/12426/НК направлено запит (вимогу) щодо надання інформації/документів до 14 червня 2016 року, зокрема щодо: всіх договорів (зі всіма змінами, доповненнями, додатками тощо) з ПАТ «ММФБ» щодо підтримання цін, попиту, пропозиції або обсягів торгів цінними паперами ПАТ ЗНКІФ «Хайграунд кепітал менеджмент» та копії всіх пов'язаних з ними документів; всіх договорів (зі всіма змінами, доповненнями, додатками тощо) з емітентом цінних паперів ПАТ ЗНКІФ «Хайграунд кепітал менеджмент» щодо підтримання цін на цінні папери ПАТ ЗНКІФ «Хайграунд кепітал менеджмент» у зв'язку з їх публічним розміщенням або обігом та копії всіх пов'язаних з ними документів; інформацію та копії документів щодо обґрунтування цін купівлі/продажу та кількості цінних паперів ПАТ ЗНКІФ «Хайграунд кепітал менеджмент» за контрактами, укладеними на ПАТ «КМФБ» за період з 01 липня 2015 року по 30 листопада 2015 року; інформацію та копії документів щодо економічного сенсу здійснення торговцем цінними паперами за період з 01 липня 2015 року по 30 листопада 2015 року операцій купівлі/продажу цінних паперів ПАТ ЗНКІФ «Хайграунд кепітал менеджмент» на ПАТ «КМФБ» (з наданням відповідних розрахунків та підтверджуючих документів); інформацію щодо асоційованості, офілейованості або іншої пов'язаності (у розумінні частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг») з ТОВ «ФК «Експерт», ТОВ «ФК «Олімп», ПАТ «КМФБ».

У запиті зазначено, що у разі неможливості надання інформації та копій документів, ТОВ «Рікус» необхідно надати письмові пояснення із зазначенням причин та підтверджуючі документи.

Проте, станом на 01 серпня 2016 року Нацкомісія з цінних паперів запитувану інформацію не отримала, внаслідок чого було порушено справу про правопорушення на ринку цінних паперів, складено відповідний Акт № 609-ЦА-УП-Т та у подальшому винесено оскаржувану постанову від 21 вересня 2016 року № 542-ЦА-УП-Т.

Запитувані документи Нацкомісія з цінних паперів отримала лише 30 серпня 2016 року, отримавши лист від ТОВ «Рікус» №7281-з.

Зазначені обставини позивачем не оспорюються.

Згідно з пунктом 10 статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» Нацкомісія з цінних паперів має право надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства.

Крім того, згідно з абзацом 3 частини другої статті 9 зазначеного Закону уповноважені особи Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку мають право вимагати необхідні документи та іншу інформацію у зв'язку з реалізацією своїх повноважень.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції, зокрема за неподання інформації до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року, - у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із зазначеного суд приходить до висновку про наявність у відповідача повноважень на витребовування необхідної для перевірки інформації від емітентів, осіб, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондових бірж та саморегулівних організацій, а також застосовувати санкції передбачені пунктом 7 частини першої статті 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» за неподання запитуваної інформації.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) рішення:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши позовні вимоги на предмет дотримання відповідачем положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що відповідач діяв у відповідності до чинного законодавства, у межах своєї компетенції та наданих повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає за необхідне зазначити також, що, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даній справі відповідачем доведено правомірність оскаржуваних постанов, наявність відповідних повноважень для їх винесення, у зв'язку з чим суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої підлягають відшкодуванню або оплаті витрати позивача - не суб'єкта владних повноважень лише при задоволенні адміністративного позову, через що підстави для розподілу судових витрат у даній справі відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікус» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.

Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рікус», адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, офіс 320-Б, код ЄДРПОУ 39062310, п/р 26007010011404 в ПАТ «Авант-Банк», МФО 380708, тел. +380443836623.

Відповідач: Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, адреса: 01010,

м. Київ, вул. Московська, будинок 8, корпус 30, Код ЄДРПОУ 37956207, тел.+3800442804095.

Суддя В.І. Келеберда